Розвиток креативності засобами театрального мистецтва

Ю. М. Башлій, учитель ЗОШ № 9, м. Марганець, Дніпропетровська обл.


Форми та засоби розвитку креативності

 

Сьогодні креативність використовують майже як синонім слова «сучасний». Не можна бути сучасною людиною, успішною, впевненою у собі, соціально адаптованою без креативності.

 

На уроках світової літератури ми розвиваємо творчу особистість різноманітними інтерактивними способами. Однією з цікавих форм роботи завжди була театралізація, рольова гра.

 

У 5-му класі під час вивчення теми «Літературні та народні казки» обов’язково інсценуємо уривки творів. Перед дітьми відбувається невеликий спектакль. З’являються Герда і маленька розбійниця, Кай, Снігова королева. Учні уважно слідкують за дією, діалогами, а потім обговорюють побачене, наприклад:

— Чи вдалося учням передати характери героїв? Розкрити їхні внутрішні переживання?

— Якою була Снігова королева? Чи змогли діти створити образ холодної, бездушної красуні?

 

У 6-му класі ми розглядаємо тему «Байка у світовій літературі». Наявність діалогів дає можливість розіграти байку, показати героїв яскраво та виразно. Учням до вподоби ляльковий театр. Вони виготовляють іграшкових героїв, готують ширму, озвучують своїх персонажів. Знайомі герої (як казкові, так і герої байок) оживають і сприймаються зовсім інакше. Можливо, це пояснюється тим, що від театру завжди очікуєш дива.

 

Креативність означає дозволити собі помилятися. Мистецтво означає знати, які саме помилки треба зберегти.

Г. Адамс

 

Ще більше можливостей для розвитку творчості нам дає робота драматичного гуртка. На тиждень маємо дві години для творчої співпраці з учнями. На першому етапі роботи затверджуємо склад учнів, які відвідуватимуть гурток, і план роботи. Роботу з учнями, які мають артистичні здібності, проводимо ще в молодшій і середній ланках школи.

 

Як правило, активні члени гуртка — це учні старших класів. Щороку у школі ми проводимо конкурс «Дев’ята школа має талант». До участі в конкурсі ми залучаємо дітей з 1–11-х класів. Юні поети, музиканти, співаки, танцюристи, художники демонструють свої таланти. Минулого року переможцями конкурсу серед учнів 1–4-х класів стали учні 2-го класу, які майстерно відтворили байки — читання було на дуже високому художньому рівні. Діти продемонстрували свій драматичний талант і в майбутньому будуть запрошені до роботи в драматичному гуртку.

 

На уроках, де є можливість (і де це дійсно доречно), використовуємо інсценізацію уривків (під час вивчення творчості А. П. Чехова «Хамелеон», «Товстий і тонкий»). Коли з’являються городовий Очумєлов, Хрюкін, Єлдирін, ми бачимо людину, яка змінює своє ставлення до собаки залежно від обставин. Голосом треба грати, щоб інтонація показала учням всю ницість, підлабузництво героя, його лицемірство. Товстого та тонкого намагаємося підібрати ще й фактурно. Фігури героїв мають бути контрастними, звісно, якщо це можливо. Зустріч двох друзів — однокласників на Миколаївській залізниці стає причиною розчарування в людині. Тонкий не пройшов тест на щирість і справжність почуттів, його улесливий голос, постійне самоприниження стають просто відразливими. Глибина чеховських творів розкривається через гру юних акторів. Гарно запам’ятовується те, що бачимо, чуємо.

 

Заняття драматичного гуртка

 

Перше заняття гуртка присвячене темі «Його величність театр ». Починаю зі слів Ю. Фучика, що є епіграфом до нашої розмови: «Чого ми хочемо від театру? Ми прагнемо знайти в ньому точніший і приголомшуючий рух, ніж рух вулиці; хочемо почути голосніший і ніжніший голос, ніж голос життя; хочемо побачити на сцені все, чим багатий світ. Якщо різноманіття життя розпилене та губиться в неозорій мережі меридіанів і паралелей, то обов’язок театру — впорядкувати це, організувати, без втрати жодної краплі цієї миті, жодного звука з цієї симфонії, жодної риси з його багатоликості...».

 

Упіймати мить і відтворити її на сцені намагатимуться члени нашої «Мельпомени». Знайомство з театром продовжуємо прослуховуванням записів відомих артистів. Наприклад, монологи Аркадія Райкіна є прикладом, де геніальність актора проявляється у кожній репліці, інтонації, грі голосом.

 

Нагадую дітям про головні жанри драматичного мистецтва: драму, трагедію, комедію. Доречно згадати і ремарки, які є авторськими коментарями, поясненнями до дії. На першому занятті учні читають уривки з різних творів. Звучить трагедія В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта» (сцена зустрічі героїв в саду), монолог Ромео.

 

Для зацікавлення дітей театральним мистецтвом знайомимося із творчістю маловідомих гумористів, чию творчість не вивчаємо за шкільною програмою. Твори Аркадія Аверченко «Ніночка» та «Знавець жіночого серця» є не лише прикладом комічного, але й серйозним матеріалом для роздумів. Творчість Надії Олександрівни Бучинської, Теффі знайомить нас з прекрасною прозою та поезією початку ХХ століття. Твори А. Аверченка і Теффі розвивають кругозір учнів, навчають їх підходити до кожної дрібниці з увагою та розумінням. Приміром, робота над характером персонажу може бути продемонстрованою під час читання оповідання А. Аверченка «Знавець жіночого серця». Герой твору Макс Двуутробніков демонструє дітям свої виняткові здібності, герой може переконати будь-кого і в будь-чому. Характер героя показаний у розвитку, його еволюція відбувається на наших очах. Таким чином, діти вчаться виділяти головне в характері персонажу, відчувати його, навчаються інтонацією виражати сутність героя.

 

Під креативністю слід розуміти здатність відмовлятися від стереотипних способів мислення. Підґрунтям розвитку креативності є дивергентне (різноспрямоване) мислення…

П. Гілфорд

 

На першому засіданні гуртка ми маємо зацікавити дітей, створити таку творчу атмосферу, щоб в учнів було бажання відвідувати «Мельпомену». Подальші етапи передбачають знайомство та роботу над художнім образом, якому і присвячуємо друге заняття гуртка. У підготовці цього засідання беруть активну участь усі члени гуртка. Наша тема: «Художній образ в літературі, музиці, живописі та скульптурі». Готуємо цікаві висловлювання щодо образу. Наприклад у Лесі Українки є слова: «Без видумки — нема літератури». А як відомо, літературний образ — це творче відображення дійсності, в якому активну роль відіграє вимисел автора.

 

Заздалегідь готуємо сцену із п’єси Б. Шоу «Пігмаліон». Еліза, її перша поява на авансцені, перед публікою. Бідна квіткарка, мова, одяг — все створює перед нами образ. Ми вчимося його бачити, відчувати, розуміти.

 

Слухаємо музику Огінського, його знаменитий «Полонез». Д. Кабалевський відзначив, що для того щоб зрозуміти музичний твір, треба зрозуміти його життєвий задум. «Музичний образ — це втілене в музиці життя». Життя — втілення в музиці, живописі, скульптурі постає у всій своїй багатогранності. Вчимося працювати з образом, створювати його засобами мови, міміки, жестів, інтонації, костюму.

 

Перше та друге заняття — це підготовчі етапи перед безпосередньою роботою над п’єсою.

 

Відбираємо матеріали для постановки. Спочатку просто читаємо різні п’єси, обговорюємо, виділяємо ті, які можуть підійти за тематикою та віковими особливостями, щоб діти розуміли ідею твору, авторський задум. Проводимо таку роботу, як читання в особах, що дає можливість побачити різних дітей у певній ролі. Кожен «приміряє» роль на себе: зможу зіграти чи ні, відповідає моя гра ідеї автора чи йде врозріз із задумом як автора, так і режисера. Керівник гуртка має бути до того ж режисером-постановником, бо кожна п’єса потребує певної корекції.

 

На другому етапі починається безпосередня робота над п’єсою, яку обрали для постановки.

 

Приміром, за час діяльності гуртка (2008–2011 рр.) було поставлено п’єси за творчістю Леоніда Філатова «Про Федота-стрільця», Леоніда Жуховицького «Трубач на площі», Олексія Коломійця «Голубі олені» та «Фараони».

 

Підібрати репертуар — справа нелегка. По-перше, треба, щоб було цікаво, як юним артистам, так і глядачам. П’єса має відповідати їхнім віковим можливостям. Дітям не просто перевтілюватися в героїв, які значно старші за них. Мрія поставити п’єсу Л. Жуховицького «Остання жінка Дон Жуана» так і залишається поки що нездійсненною.

 

Розучуємо п’єсу за діями. На перших засіданнях прочитуємо в особах, намагаємося запам’ятати деякі фрази, вчимо вдома та поступово підходимо до вільної, невимушеної гри.

 

Від дітей необхідні природність, органічність, розуміння ролі, її глибинної сутності. Кожен член гуртка є креативною особистістю, яка вносить щось своє, неповторне в образ, що створює на сцені.

 

Учні навчаються творчо співпрацювати з дорослими, зі своїми ровесниками. У драматичного гуртка є чимало помічників. Так у підготовці декорацій і костюмів на допомогу приходять вчителі трудового навчання, музики. У п’єсі «Фараони» відтворити епоху 70-х років ХХ століття вдалося завдяки допомозі батьків, рідних. Тут і костюми бабусь, дідусів, мамині та татові речі, які до цього «збирали пил» у шафі. Вбрання можна зробити зі старих тканин, перешити. Щоб відтворити стиль 70–80-х років, несли бобінний магнітофон (хоча «грав» за нього комп’ютер).

 

Для створення образу дуже важливими є костюм, зачіска. І тут теж є простір для розвитку креативності. Для оформлення сцени використовуємо все: від паперу до квітів, листя, дерев. Наприклад, у роботі над останньою п’єсою «Срібна павутина» (автор О. Коломієць) довелось виготовити цілий ліс, зробити дерев’яні макети «нечистої сили», що бенкетує на Лисій горі. Для створення образу сучасної відьми в хід пішли і бабусин халат, і хустка.

 

За жанрами наші п’єси різні:казка, драма, комедія, притча. Найбільш жанрове розмаїття сприяє розвитку дитини, її розумінню драматичного мистецтва. У Томаса Манна є чудові слова, що «театр перетворює юрбу на народ». Ці слова є надзвичайно важливими. Діяльність драматичного гуртка робить різних дітей однодумцями, навчає розуміти одне одного, шанувати чужу працю.

 

На сцені розкривається творчий потенціал кожного. Учень має керувати собою, мати чітку дикцію, говорити голосно, зрозуміло. Креативність — запорука успішної гри. Часто доводиться імпровізувати, коли хтось із партнерів забуде чи переплутає слова.

 

Звісно, для повноцінної роботи над п’єсою двох години замало, тому використовуємо час на канікулах, збираємося на вихідних.

 

Цьогоріч учасники гуртка «Мельпомена» представили на суд глядачів п’єсу «Срібна павутина». Підзаголовок п’єси — «притча про кохання та підступність». Проблеми, які порушив автор, близькі дітям 11-го класу. Чи можна закохатися раз і назавжди, зберегти вірність одній людині, бути щасливим, маючи мінімум досягнень цивілізації?

 

Дія п’єси відбувається приблизно у 70–80 роках минулого століття. Щоб зробити п’єсу більш цікавою, видовищною додали танці. У гуртка є свій хореограф (учениця 11-го класу, виконавиця головної ролі Галинки Пилипова Марія), яка і здійснила постановку. Учні, які ніколи не танцювали, непогано впоралися як із танго, самбою, рок-н-ролом, так і з гопаком.

 

До речі, хореографія і музичний супровід є обов’язковими. У драматичного гуртка є свої звукорежисери. Записуємо і звуки ночі, і грім військової канонади, і пісні.

 

У роботі над п’єсою «Голубі олені», яка була присвячена Дню Перемоги, довелося записувати «голос за кадром», листи героїні, озвучувати її щоденник. Делікатно підходимо до любовних сцен. Приміром, у п’єсі «Голубі олені» сцену любові просто танцювали під музику Євгенія Доги.

 

Сучасні діти надзвичайно талановиті, мабуть, час їх робить такими. Вони вміють перевтілюватися в різних героїв, бути природними, переконливими, навіть у ролі п’яниць. Наприклад, гра Бганки Андрія, учня 11-го класу, що грав п’яного комбайнера, змусила зал аплодувати юному акторові.

 

Кожна роль — це перемога над собою, боротьба зі своєю невпевненістю, ординарністю, буденністю у собі й інших. Театр розвиває та виховує не лише артистів, але й глядацьку аудиторію. Після перегляду п’єси діти питають про автора, цікавляться, де можна прочитати його твори. Звісно, не всі. Але принаймні, більшість.

 

Результативність роботи

 

Кожен випускник драматичного гуртка — самодостатня особистість. І, звісно ж, креативна. Бо все, що відбувається, на сцені, у процесі підготовки до вистави, змушує кожного на 100 % залучити весь свій творчий потенціал. Інакше п’єса не прозвучить. І самі артисти, і глядачі будуть глибоко розчаровані. Робота у драматичному гуртку готує до дорослого життя, дає можливість у будь-якій ситуації почуватися невимушено, розкуто, з почуттям власної гідності.

 

Сьогодні вже всі вистави драматичного гуртка «Мельпомена» завоювали любов і симпатію глядачів школи та мікрорайону.

   
Dounload PDF

Відгуки читачів

Залиште перший відгук.

Залишити відгук

Ваше ім'я
E-mail (не публікується)
Відгук
Введіть 1174
 
Догори