Питання 14. Методи боротьби з корупцією: світовий досвід і можливості використання в Україні

С. В. Махамат, В. Яловега, м. Харків


За сучасних умов прояви корупції створюють реальну загрозу національній безпеці й демократичному розвитку більшості країн світу та негативно впливають на суспільне життя.
 
Корупцію поділяють на такі типи:
  • побутова — породжується взаємодією громадян і чиновників, якщо останні змушують платити хабарі за здійснення дій, передбачених їх посадовими обов’язками. Поширенню побутової корупції сприяє традиція дякувати чиновникам і працівникам бюджетної сфери. Вона зумовлює зростання кількості громадян, згодних пристосовуватися до корупційних відносин;
  • економічна — виникає за взаємодії влади та бізнесу. Найчастіше дають хабар за для отримання інформації й надання послуг;
  • органів влади, посадовці яких зловживають службовим становищем.
 
Ми бачимо, що корупція в економічні сфері та
державна корупція тісно пов’язані.
 
Поширенню корупції сприяють:
  • погіршення криміногенної ситуації;
  • нерівність розподілу прибутків;
  • низький рівень життя населення;
  • надмірне державне втручання в економіку;
  • монополізація окремих секторів економіки.
 
Корупція в У країні досягла критичної межі. Про це свідчить проведений нашою командою аналіз моніторингових досліджень.
 
Протестувати проти корупції сьогодні готові 68 % українців. Вийти на вулицю згодні 36 %. 74 % опитаних упевнені, що державний сектор корумпований. Лише 4 % вважають, що боротьба з корупцією має результат (дослідження проведене Transparency International спільно з Gallup International Association).
 
Найбільш корумпованою сферою визнали судову систему (66 %), за нею йдуть: правоохоронні органи (64 %), соціальні служби (56 %), сфера охорони здоров’я (54 %), система освіти (43 %), бізнес (36 %). Відповідаючи на запитання, чому люди дають хабарі, 35 % опитаних обрали варіант «бо так людям простіше і легше розв’язати проблеми», 26,3 % — «тому що це вже норма нашого життя», 19,4 % — «люди дають хабар, тому що від них його вимагають».
 
За 2012 рік було зареєстровано майже 2500 тис. корупційних правопорушень із загальним збитком у 588 млн грн. В У країні існує державна антикорупційна програма, розрахована до 2015 року. Проте середній бал успішності її виконання становить 2,7 із 5. Держава посіла 144-те місце за рівнем протидії корупції, опинившися серед найбільш корумпованих країн світу. Боротьба з цим явищем є першочерговим завданням.
 
Для зменшення рівня корупції в У країні до безпечного варто звернути увагу на закордонні методи боротьби.
 
В Ізраїлі завдяки соціальним пільгам для урядовців і жорсткому покаранню низова корупція майже відсутня. Тут є система моніторингу корупційних дій, який здійснюють відповідні організації та поліція. Отриману інформацію доводять до громадськості.
 
У Нідерландах уживають таких заходів:
1) звітність у питаннях виявлення корупції міністром внутрішніх справ; 2) система моніторингу джерел виникнення корупції; 3) основна форма покарання — заборона працювати в органах державної влади та втрата соціальних гарантій, наприклад пенсії; 4) реєстрація випадків корупції чиновниками; 5) проведення розслідувань ЗМІ. В основу боротьби з корупцією в Н імеччині покладено реєстр корумпованих фірм. Фірмі, включеній до такого реєстру, не дають державних замовлень.
 
У Сінгапурі створено бюро з розслідування випадків корупції. Тут використовують: 1) щорічну звітність урядовців; 2) жорсткі покарання (розслідування були ініційовані навіть проти близьких родичів прем’єр-міністра Сінгапуру); 3) міністрам і суддям установлено платню в розмірі 100 тис. дол. США на місяць.
 
У Грузії зі скороченням бюрократичного апарату одночасно у 8 разів було підвищено заробітні плати держслужбовцям і поліцейським. Дільничний заробляє до 500 дол. США на місяць, патрульний — до 1000 дол. Держслужбовці подають декларацію про відсутність боргів.
 
У США кримінальному переслідуванню за хабарництво піддаються не тільки ті, хто одержує хабарі, але й ті, хто їх дає. Покаранню за хабарництво підлягає навіть колишній службовець.
 
Досить поширеною є думка, що корупцію можна перемогти за допомогою диктатури та репресій. Проте досвід Китаю, де відбувалися показові розстріли урядовців (за 2000-2010 рр. розстріляли 10 тис. чиновників), свідчить про її хибність.
 
Тож методів боротьби з цим явищем чимало. А як щодо можливостей їх упровадження саме в У країні? Наприклад, створити єдиний орган контролю корупції з досвіду Сінгапуру — реально, а от сплачувати зарплату в 100 тис. дол. США або показово розстрілювати корупціонерів економічно необґрунтовано та неправомірно.
 
З огляду на вищесказане та реалії сьогодення, ми визначили комплекс реальних заходів:
  • прийняття надалі лаконічних та чітких законів;
  • упровадження повної звітності урядовців і жорстке їх покарання за порушення законів;
  • створення єдиного органу контролю над корупцією;
  • активна участь у заходах боротьби, запроваджених ООН, Радою Європи, Інтерполом та МВФ;
  • незалежність ЗМІ, забезпечення можливості розслідувань;
  • скорочення бюрократичного апарату;
  • виховання небайдужості до корупції з боку громадян та молодого покоління.
 
Скориставшись досвідом Чехії, можна ввести в школах предмет «антикорупція».
 
Ці положення вже сьогодні можуть бути запроваджені та стати фундаментом успішної антикорупційної політики в У країні. А поки що український бюджет щороку втрачає через корупцію понад 5 % надходжень, або 20 млрд грн.
 
Dounload PDF

Відгуки читачів