Стерлядь. Тюлька азово-чорноморська

Л. В. Горобець, кандидат біологічних наук, КНУ імені Т. Г. Шевченка


Стерлядь
 
Поширення. Річки басейнів Карського, Баренцового, Білого, Балтійського, Чорного, Азовського та Каспійського морів.
 
В Україні раніше траплялася в усіх великих річках. На сьогодні в невеликій кількості живе в пониззі Дунаю, середній та верхній частині Дністра, зрідка у Дніпрі. Із осетрів у річках України найчастіше трапляється гібрид стерляді та білуги — бістер, який утік із рибних господарств.
 
Біотоп. Прісні глибоководні ділянки річок із проточною чистою водою та піщаним або піщаногальковим дном.
 
Кормова база. Живиться ракоподібними, молюсками, личинками комах, зрідка поїдаючи невелику придонну рибу.
 
Розмноження. Нерест у квітні-травні за температури 10–17 °С. Самка відкладає від 110 до 140 тисяч ікринок на глибині близько 10 м на ділянках зі швидкою течією та гальковим дном. Личинки виходять з ікри через тиждень.
 
Значення для людини. Стерлядь є зникаючим видом, тож її вилов заборонений. Бістер хоч і не здатний до розмноження, але є цінним об’єктом рибного господарства. Від білуг ці тварини успадковують високу життєстійкість, темпи росту та здатність дозрівати у прісних водоймах, а від стерляді — гарні смакові якості.
 
Охорона. Стерлядь занесена до Червоної книги України із природоохоронним статусом «зникаючий вид», до списків Міжнародного союзу охорони природи (IUCN), Бернської конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі, Конвенції зі збереження міграційних видів диких тварин (Боннська конвенція), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Європейського червоного списку.
 
Основними причинами зменшення чисельності в Україні є зміна гідрологічного режиму та хімічного складу водойм, зникнення придатних біотопів, непомірний вилов.
 
Тюлька азово-чорноморська
 
Поширення. Населяють Чорне, Азовське та Каспійське моря й великі річки, що впадають у них. В українській частині чорноморського басейну тримається опріснених ділянок поблизу гирла великих річок, тому найбільша кількість трапляється в акваторії від Дунаю до Дніпра. В Азовському морі чисельна на всій акваторії. Значно поширена в усіх водосховищах каскаду Дніпра.
 
Біотоп. Існує дві екологічні форми: напівпрохідна та прісноводна. Напівпрохідні тюльки тримаються морських водойм і лиманів солоністю не менше 13 ‰. У березні-квітні риби піднімаються у прісні річки для розмноження, до середини літа повертаються в море. Представники іншої екологічної форми протягом усього року тримаються річок, водосховищ, лиманів. У водоймах мешкають у товщі води. Вирізняються невибагливістю до умов існування, але уникають зарослого вищою водною рослинністю мілководдя.
 
Кормова база. Основу кормової бази становить зоопланктон, але в період нересту живиться також личинками риб.
 
Розмноження. Статевої зрілості тюльки досягають у віці одного року. Нерест триває з квітня до початку липня. Ікра пелагічна, тобто плаває на поверхні води. Вже через добу після нересту з ікри виходять личинки. Представники напівпрохідної форми (як дорослі, так і молодь) поступово відпливають у солонуваті води, прісноводна форма до моря не переміщається.
 
Значення для людини. Попри невеликі розміри, тюлька — важливий об’єкт рибного промислу. Її споживають у солоному, копченому та консервованому вигляді. Зокрема, популярні консерви за назвою «кілька» виготовляють на основі цього виду. Окрім споживання людиною, тюльку використовують для вигодовування свиней, що покращує смакові якості свинини.
 
Тюлька є основою кормової бази судака — цінної прісноводної риби.
Dounload PDF

Відгуки читачів