Про що говорять квіти (за оповіданням Дж. Даррелла «Балакучі квіти»). 5-й клас

Ю. В. Коробова, учитель світової літератури, учитель ІІ категорії гімназії ЗНЗ ІІ–ІІІ ст., м. Новий Буг, Миколаївська обл.


Цілі:

  • навчальні: формувати літературно компетентну людину шляхом активного пізнання й усвідомленого розуміння життя і творчості англійського письменника Дж. Даррелла;
  • розвивальні: розвивати пізнавальні, образні, логічні, комунікативні, оціночні компетенції;
  • виховні: виховувати моральні якості учнів і прагнення захистити навколишній світ.

 

Обладнання: портрет письменника, текст твору, аудіозапис «Вальсу квітів» П. І. Чайковського із балету «Лускунчик», виставка власних дитячих ілюстрацій до оповідання, мультимедійна презентація. 
 
Тип уроку: урок позакласного читання.
   
Краса перебуває в очах у того, хто дивиться.
Англійське присл   ів’я
 
Хід уроку
 
І. Організаційний момент
 
ІІ. Оголошення теми й мети уроку
Звернення вчителя до учнів
 
— Наш сьогоднішній урок називається досить незвично: «Про що говорять квіти». Ви здивовані? Так, квіти — живі істоти, вони теж уміють розмовляти. Просто треба вміти почути їхні історії.
 
  • Як ви гадаєте, що нам треба для зробити, щоб їх почути? (Відповіді учнів.)
 
Ми повинні з добром у серці та думках подивитися на світ. І тоді обов’язково побачимо диво. Бо як говориться в англійському прислів’ї, яке ми взяли епіграфом до нашого уроку: «Краса перебуває в очах у того, хто дивиться» (слайд № 1).
 
Спробуймо відповісти на питання: «Про що говорять квіти?», «Хто може почути мову квітів?» А допоможе нам у цьому видатний англійський письменник, зоолог, мандрівник Дж. Даррелл (розгляд портрета (слайд № 2) та його оповідання «Балакучі квіти»).
 
На сьогоднішньому уроці перед нами стоять такі завдання:
  • Дізнатися про письменника Дж. Даррелла.
  • Поділитися думками і враженнями від його оповідання «Балакучі квіти».
  • Розповісти дивовижні історії про улюблені квіти.
  • Розглянути власні ілюстрації до твору.
 
ІІІ. Актуалізація опорних знань
Літературний диктант (див. додаток)
 
IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу
 
1. Розповідь учня про життя письменника
 
У ч и т е л ь. Відкрити дива світу нам допоможе людина, що все життя обожнювала природу, вивчала її, розуміла її, захищала. Це Дж. Даррелл. Сьогодні він наш гість.
 
Д ж . Д а р р е л л. Я, Джеральд Малком Даррелл, народився 1925 р. в індійському місті Джамшедпур. Мій батько, інженер за фахом, будував там мости. У мене було двоє братів, Ларрі та Леслі, а також сестра Марго. Все було б непогано, якби не наші дитячі хвороби, що спричиняв вологий клімат.
 
1933 р. ми пережили велике горе — помер батько, і матуся вирішила переїхати до Греції. Ми оселилися на о. Корфу. О, це дивовижне місце з чудовим м’яким кліматом і прекрасною природою! Я «захворів» цією красою і навіки полюбив усе живе. Саме тому після закінчення коледжу в Англії влаштувався науковим співробітником до Лондонського зоопарку. Мені не просто подобалися тварини, я їх любив так само, як люблять людей.
 
1947 р. почався новий етап у моєму житті — мені пощастило організувати першу експедицію до Камеруна, під час якої мав чудову нагоду вивчати тваринний світ тропічної Африки, побут та звички корінного населення. Це було так незвично й цікаво, що мені захотілося розповісти про все побачене. Тож за прикладом свого старшого брата Лоренса Джорджа, який на той час був уже відомим романістом, я вирішив спробувати писати. Перша книжечка, яка називалася «Переповнений ковчег», мала успіх.
 
А потім було багато подорожей до Африки, Південної Америки, Австралії, Нової Зеландії. Про все побачене я розповів у книгах «Гончі Бафута», «Під завісою п’яного лісу», «Земля шелестів», «Зоопарк у моїй валізі», «Шлях кенгурятника», «Мої зустрічі з тваринами». Знаєте, я завжди хотів змусити читачів по-новому подивитися на світ, на істот, що його населяють, навчити людей любити природу. Мене все життя обурює жорстокість людей, їхня невігластво та небажання поступитись чим-небудь заради живого.
 
1958 р. на о. Джерсі я заснував власний зоосад з метою врятувати деякі вимираючі види тварин. На щастя, це нам вдалося.
 
У ч и т е л ь. Містере Даррелл, яка з ваших книг вам найдорожча?
 
Д ж . Д а р р е л л. Я дуже люблю книгу «Моя сім’я та інші звірі». Вона про мою родину, про моє дитинство, про флору та фауну о. Корфу. Цю книгу я з вдячністю присвятив моїй любій матусі, що «як натхненний, ніжний та чуйний Ной, вправно вела свій корабель бурхливим життєвим морем, в постійній готовності взяти на себе всю відповідальність за будь-які негаразди на кораблі».
 
У ч и т е л ь. Дякую, містере Даррелл. Діти, книга «Моя сім’я та інші звірі» містить три частини, кожна з яких закінчується своєрідним епілогом.
 
Починається повість зі вступу «Слово на свій захист», у якому автор викладає стислий зміст оповіді та висловлює подяку людям, що були поруч.
 
Епіграфом до твору взяті рядки з казки відомого англійського письменника Л. Керролла «Аліса в Задзеркаллі»: «…а іноді перед сніданком цілих шість разів я встигла повірити в неможливе» (слайд № 3). Тож спробуймо повірити в неможливе й ми. А допоможе нам у цьому оповідання Дж. Даррелла «Балакучі квіти».
 
2. Перевірка домашнього завдання
Літературний диктант («так» чи «ні»?) (слайд № 4)
 
3. Первинна оцінка самостійно прочитаного оповідання «Балакучі квіти»
  • Яке враження справило на вас оповідання?
  • Що сподобалось, що не сподобалося?
  • Що примусило замислитися?
 
4. Бесіда з текстологічним аналізом твору
«Балакучі квіти» (слайд № 5)
  • Від чийого імені ведеться оповідь?
  • Якою була реакція хлопчика на звістку про нового вчителя?
  • Яке враження на хлопця справив пан Кралевський?
  • Знайдіть опис пана Кралевського. Про що говорять деталі портрета?
  • Яку важливу думку висловив пан Кралевський про стосунки учня та вчителя?
  • Яких птахів побачив хлопчик у пана Кралевського? Знайдіть уривок у творі.
  • Згадайте, завдяки чому змінилося ставлення Джеральда до вчителя.
  • Коли й де стосунки між ними досягли «найвищої гармонії»?
  • За яких обставин хлопчик познайомився з пані Кралевською? Яке враження на нього справила пані Кралевська?
  • Знайдіть портрет пані Кралевської. Що найбільше вразило в зовнішності пані?
  • Згадайте, чим займалася пані Кралевська.
  • Що цікавого розповіла вона про квіти?
  • У чому полягала незвичність міркувань пані Кралевської?
  • Як ви гадаєте, чому квіти — «точнісінько, як люди»?
  • Як ви ставитеся до світу героїв оповідання?
  • Хто може почути мову квітів? («У кого серце
  • Джеральд Даррелл із пернатим другом не зачерствіє».)
  • Як ви розумієте ці слова? («З часом людина зневірюється, байдужіє».)
  • Якого кольору в оповіданні найбільше? Чому сонячного?
  • Який колір переважає у ваших ілюстраціях до твору? Чому?
  • Чи вдалі це ілюстрації до оповідання?
 
V. Закріплення вивченого матеріалу
 
1. Складання сенканів до образів пана Кралевського та пані Кралевської
 
Схема побудови сенкану
 
Іменник (тема).
Прикметник, прикметник.
Дієслово, дієслово, дієслово.
Авторське ставлення (вислів з чотирьох слів).
Синонім до теми.
 
Сенкани до образів
 
Пан Кралевський
Дивакуватий, старомодний
Навчає, товаришує, розводить
Закоханий у птахів учитель
Учитель
 
Пані Кралевська
Тендітна, рудоволоса
Доглядає, розповідає, вірить
Стверджує, що квіти велемовні
Чарівниця
 
2. Пояснення учнями сенканів
 
У ч и т е л ь. Пані Кралевська вважала, що «квіти дуже велемовні». Тож послухаймо, про що вони говорять.
 
3. Читання ученицею напам’ять вірша Д. Білоуса «Мова квітів» (слайд № 6)
 
Що скаже свіжих квітів жмутик?
Про що їх мова непроста?
Верба — одвертість, айстра — смуток,
Лілея біла — чистота,
Конвалія — любов таємна,
Мак — юний цвіт, що не згаса.
Лавр — завжди успіх.
Є слава певна,
А мальва — холодність, краса,
Дзвіночок польовий — то вдячність,
Троянда — то любов свята.
Нарцис — то горда необачність,
Волошка — ніжність, простота,
Саранка — лілея — сміливість,
Півонія — життя сто літ,
Фіалочка — сором’язливість,
Любов минуща — первоцвіт.
Ми любим квіти дарувати,
Й коли настане слушний час —
Все те, що хочемо сказати,
Букетик висловить за вас.
 
Висловіть головну думку вірша.
 
4. Квітковий карнавал: розповіді учнями легенд про квіти (див. додаток) (слайди № 7–9)
 
 
VІ. Підбиття підсумків уроку
 
Слово вчителя
— Ось бачите, які дивовижні історії дізналися ми про квіти. І почули ми їх завдяки Дж. Дарреллу та нашим друзям квітам. Як ви гадаєте, чого нас учить це оповідання?
 
Квіти вчили нас сьогодні бути добрими та чуйними, відвертими та щирими. Саме так ми можемо жити одним життям з природою.
 
І на завершення послухаймо заповіт Дж. Даррелла (слайд № 10).
 
«Пам’ятай, що у рослин і тварин немає депутатів, їм нікому писати, вони не можуть влаштувати тобі страйк! За них нікому заступитися, крім нас, людей, котрі разом з ними населяють цю планету, але не є її власниками! Кожний з нас має хоча б спробувати зупинити те жахливе спаплюження світу, у якому ми живемо!»
 
Я дуже вдячна вам за урок.
 
VIІ. Домашнє завдання
 
Виконати письмову роботу «Підслухана розмова квітів» (слайд № 11).
 
 
Додаток
 
Літературний диктант
 
Поруч із номером прослуханого твердження напишіть «так» або «ні».
 
1. Незабаром я отримав прикру звістку, що для мене знайдено ще одного вчителя.
2. Кралевський мешкав у старому запліснявілому будинку на околиці, де займав два перших поверхи.
3. Спершу мені здалося, що Кралевський взагалі не людина, а гном.
4. А я, між іншим, розводжу птахів. Щоправда, я аматор.
5. З мансарди на мене хлюпнуло сліпуче сонячне світло, і мало не оглушив різноголосий дитячий галас.
6. Здавалося, що в тьмяному коридорі вчитель розчинив переді мною двері школи.
7. Не вдаючись у деталі, я сказав, що людина він сувора, і що ми, напевне, з ним друзями не станемо.
8. Кралевський знав французьку досконало.
9. Твердо глянувши йому у вічі, я заявив, що хотів би провідати його маму.
10. Кралевський провів мене по коридору, відчинив двері, і, на мій превеликий подив, завів у простору темну спальню. В кімнаті було справжнє царство квітів.
11. …вони велемовні. Ведуть довгі бесіди між собою, хоча, звісно, я не розумію, про що саме. Коли ти доживеш до моїх літ, можливо, тобі теж пощастить почути їх, якщо твоє серце не зачерствіє.
12. …айстри, стокротки тощо. Це грубі приземлені квіти, і не годилося тулити до них таку аристократку, як орхідея. 
 
Легенда про троянду
 
Огорнувши, немов серпанком, увесь Схід легендами, троянда знайшла собі головний прихист у Давньому Ірані, країні персів, поети якої написали про її чарівність сотні томів.
 
Зі слів одного з тих поетів, вона була подарунком самого Аллаха. До нього одного разу з’явилися всі діти Флори з проханням призначити над ними нового володаря замість сонливого лотоса (нільської водяної лілії), котрий, хоча й був дивовижно-гарний та забув серед ночі свої обов’язки правителя. Тоді Аллах, прихильно вислухавши їх, призначив правителькою квітів білу непорочну троянду з гострими шипами, що оберігають її.
 
Коли соловейко побачив цю чарівну нову царицю квітів, то був так заворожений її красою, що в захопленні притиск троянду до своїх грудей… Але гострі шипи, мов кинджали вп’ялися йому в серце, і яскраво-червона кров бризнула з люблячих грудей нещасного й зросила собою ніжні пелюстки дивовижної квітки. Ось чому стверджують перські перекази, що безліч зовнішніх пелюстків троянди й досі зберігають рожевий відтінок.
 
Слово «гюль», стебло троянди, для перса, а особливо для персіянки, одне з чарівніших слів. То й сама Персія у поетів набула назви «Гюлістан» — «Сад троянди». І справді, тут усюди троянди. Ними переповнені сади і внутрішні двори, прикрашені усі приміщення, купальні, могили; без них не минають урочистості, свята.
 
Легенда про лілію
 
В одному з гірських аулів жила сім’я, де підростали двоє дітей: донька Тамара й син сусіда, котрий загинув у сутичці з ворогами. Юнак і дівчина покохали одне одного, але Тамару посватали за іншого. Не наважуючись перечити батьківській волі, молодята подалися шукати допомоги в чаклуна; який мешкав у глухій ущелині. Дівчина підійшла до печери, а хлопець залишився чекати її біля входу. Не одна година минула, і, врешті, терпець йому урвався. «Де Тамара?» — спитав він висохлого бородатого старого. А той і відповів: «Немає в мене сили звести вас до купи — отож і вчинив я так, як вона вже не буде страждати». І чаклун показав рукою на чарівну білу квітку, яка виросла на порозі. Цілий день проплакав над лілеєю юнак, а надвечір чаклун перетворив його на дощову хмару.
 
Легенда про півонію
Розповідають, що у знаменитого давньогрецького лікаря Ескулапа був учень Пеон. Йому минуло лише дев’ятнадцять років, коли він продемонстрував всім своє лікарське мистецтво, врятувавши за допомогою чудодійної рослини життя богу підземного царства Плутону. Він перетворив юнака на прекрасну рослину, надавши їй надзвичайної сили, сконцентрованої в квітці і корені. Квітка на ймення півонія розквітала щовесни. У неї з’являлося дедалі більше прихильників. Усіх, хто зцілював з її допомогою, і, взагалі, сміливих лікарів почали називати пеонами.
 
Dounload PDF

Відгуки читачів