А ви вже оформили передплату на 2019 рік?

Оформити передплату за пільговими цінами

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Освіченість як чинник розвитку особистості школярів у спадщині В. О. Сухомлинського

І. В. Батрун,м. Харків

Закінчення. Поч. див. № 4 (40), 2014


Прийом «Експериментальна діяльність»
 
Велике значення педагоги Павлиської середньої школи надавали вищій формі дослідницької діяльності — експерименту.
 
«Експеримент у школі — незамінний засіб інтелектуального збагачення праці, поєднання праці з мисленням, аналізом. Ми вважаємо значним успіхом виховної роботи те, що багато юнаків і дівчат «захворіли» мрією, що пов’язана з глибоким пізнанням таємниць життя рослин, тварин, землі», — говорив В. О. Сухомлинський [10, с. 38].
 
Дослідницька діяльність, лабораторні, практичні заняття мали єдину мету — досягти прояву школярами розумової, вольової активності.
 
Трудові завдання, які підбирали для досліджень, припускали підкорення сил природи людському розуму. Учні вирощували два врожаї зернових культур, домагалися прискорення дозрівання рослин шляхом внесення в ґрунт спеціальних добрив, отримували морозостійкі сорти пшениці шляхом селекції, перетворювали неродючий ґрунт у родючий, збільшували частку цукру в буряках [10, с. 230].
 
Цінність таких видів праці полягала у виявленні інтересу до наукової діяльності, допитливості. Учні вели щоденники спостережень, проводили порівняння результатів трудової діяльності за певний період часу. Важливою умовою в організації експериментальної роботи було обов’язкове створення умов для проведення експерименту. Учень, захоплений біологією, хімією, ставив свій експеримент на навчально-дослідній ділянці. Йому було виділено куточок, надано матеріали для досліджень ґрунту, води, мікроелементів. Педагог завжди був готовий прийти на допомогу підлітку в дослідницькій діяльності.
 
Прийом «Самоосвіта»
 
Самоосвіту В. О. Сухомлинський розглядав не лише як один із засобів розкриття ідеї гармонії розумової і фізичної праці підлітка, але і як результат зрілості, усвідомлення власної життєвої позиції, готовності до вибору майбутньої професійної діяльності.
 
Види діяльності із самоосвіти школярів у Павлиській середній школі:
 
1) самостійне вивчення фактів, явищ, подій дійсності: педагоги розробляли спеціальну систему завдань для самоосвіти;
 
2) самостійне читання як первинне сприйняття знань: учням пропонували розділи шкільної програми для самостійного вивчення; читання додаткової літератури при цьому поєднували зі спостереженнями, дослідницькою діяльністю, переглядом макетів, діаграм, схем, таблиць;
 
3) малюнки, схеми, діаграми, моделі, факти живої мови (речення, слова).
 
Важливо було не просто розглянути ці об’єкти, а поставити завдання для активної розумової праці. Самоосвіту здійснювали й під час виконання домашньої роботи. Учитель таким чином формулював запитання, щоб вони не припускали переказ підручника, а стимулювали «аналіз, дослідження, порівняння — ці форми розумової праці повинні міститися в домашніх завданнях, які поєднували б у собі читання книги з наглядом і працею» [11, с. 180]. 
 
У Павлиській школі була створена кімната думки, де зібрано матеріали останніх наукових досліджень, необхідні для самостійного читання книг, вирізки з науково-популярних газет, журналів.
 
В. О. Сухомлинський вважав, що без усвідомленого самостійного читання учень не зможе зробити свідомий вибір своєї подальшої діяльності: «Щоб зацікавленість чимось виявилася швидкоплинною і випадковою, нехай в дитинстві людина багато читає, думає, шукає; нехай інтелектуальне життя тісно пов’язується з творчими, трудовими інтересами» [12, с. 160-161].
 
Результатом самоосвіти також була робота в науково-предметних і творчих гуртках. 
 
 
Прийом «Самоосвітнє вивчення матеріалу»
 
У педагогічній практиці використовували завдання для самостійного вивчення матеріалу, учням пропонували список додаткової наукової літератури й різноманітні види лабораторних і практичних робіт, які можна виконати згідно із запропонованими матеріалами. Таким чином, учні вчилися працювати вдома, у бібліотеці, кімнаті думки. Поступово у педагогічному досвіді Павлиської середньої школи склалася традиція — кожен підліток починаючи з 7-8 класу отримував індивідуальну тему для самоосвіти.
 
Педагоги вважали, що знання, здобуті самостійно, найбільш міцні й затребувані в подальшому навчанні та практичній діяльності.
 
Важливим у педагогічних підсумках В. О. Сухомлинського можна вважати те, що учні, перед тим як почати працювати самостійно — вдома, у бібліотеці — отримували достатньо повний інструктаж, у якому їм пояснювали, як працювати за певною темою.
 
Цінність цього прийому (В. О. Сухомлинський стверджував, що в Павлиській школі інструктаж був самостійним методом) підтверджується дослідженням А. В. Мудрика, який вважає інструктаж не просто переліком стандартних дій, а навчанням уміння планувати, розподіляти час, обговорювати результати виконання завдання [5, с. 75-76].
 
 
Прийом «Колективна робота»
 
Специфічними формами реалізації прийомів навчання в дидактичній системі В. О. Сухомлинського стали предметні й творчі гуртки, екскурсії, трудові традиції. Гурток, за визначенням В. О. Сухомлинського — це така форма організації праці, яка заснована на самодіяльності, загалом інтерес до певного виду праці. У Павлиській школі існувала особлива система гурткової роботи, до якої залучали учнів, педагогів, батьків, фахівців. Щороку в школі організовувалося не менше 70 різноманітних гуртків. У кожному з них могло працювати від 3 до 10 учнів.
 
Особливість гурткової роботи полягала в тому, що школярів об’єднувала захопленість, любов до справи, а не певні вміння й навички.
 
В. О. Сухомлинський вважав, що «індивідуальні здібності... розвиваються в умовах постійного тісного спілкування школярів різного віку в процесі колективної творчої праці» [8, с. 41].
 
Гуртки у Павлиській середній школі ділилися на дві групи:
 
1) науково-предметні — математичний, фізичний, хімічний, біологічний, історичний, астрономічний, географічний, юних механізаторів, радіотехніків, автоматики, радіоелектроніки, юних дослідників природних багатств рідного краю;
 
2) з різних видів творчої діяльності — юних конструкторів, слюсарів-моделістів, електротехнічний, етнографічний, радіотехнічний, юних токарів, столярів, будівельників, тваринників, рослинників, механізаторів, садівників і лісівників, бджолярів, юних селекціонерів, мисливців за рослинами, літературно-творчий, драматичний, музичний.
 
Учні, займаючись у гуртках, цікавилися питаннями, що виходять за межі шкільної програми. «Заняття гуртків проходили у формі живих, насичених яскравими, цікавими фактами повідомлень, доповідей, рефератів. Неабияку роль у діяльності науково-технічних гуртків відігравали конструювання й моделювання», — зазначив В. О. Сухомлинський. Кожен гурток мав свого керівника — «душу гуртка». Цим керівником міг бути як учитель, так і старшокласники, батьки, які обожнюють свою професію і намагаються передати цю любов дітям.
 
Засоби в організації педагогічного процесу, які сприяють реалізації прийомів навчання в дидактичній системі В. О. Сухомлинського, — це природні джерела, предмети навколишнього світу; книга, слово; трудові процеси. Джерелом розумової праці була природа, вступаючи у взаємодію з якою підліток замислювався про вічність матерії, безмежне розмаїття світу, нерозривну єдність людини з природою, необхідність розумного використання природних стихій і багатств.
 
Таким чином, можна стверджувати, що В. О. Сухомлинський створив унікальну систему формування освіченої особистості, яка має і може розв’язувати складні навчальні та життєві проблеми з використанням елементів творчості й креативу.
 
Практичні ж прийоми формування такої особисті відображають:
 
1) змістовне наповнення навчальної та позанавчальної діяльності, самоосвіти, роботи науково-дослідних лабораторій. Якості, що формуються в навчальній діяльності (звичка трудитися; вольове начало; дисциплінованість; працьовитість; відповідальність; зрілість), доповнюються рисами, набутими під час самоосвіти та участі в роботі науководослідних лабораторій (потреба працювати розумово; самодисципліна; гордість за зроблене; самостійність; активність; уміння свідомо читати; практичність; усвідомлення власної життєвої позиції; готовність до вибору майбутньої професійної діяльності);
 
2) взаємозв’язок самоосвіти, роботу науково-дослідних лабораторій, діяльність предметних і творчих гуртків, організацію екскурсій, дотримання трудових традицій. Якості, сформовані на основі діяльності науково-дослідних лабораторій і самоосвіти, гармонійно доповнюються рисами, сформованими під час роботи в гуртку, відвідуванні екскурсій, дотримання і збереження трудових традицій (почуття власної гідності; впевненість в успіху; радість праці; майстер своєї справи; вміння милуватися результатами праці; самостійність у виборі видів і об’єктів праці);
 
3) творчий пошук школяра реалізовувався у гуртковій роботі, під час відвідування екскурсій, збереження трудових традицій. Результативність застосування цих форм організації педагогічного процесу підтверджується тим, що учні вміють бачити й цінувати естетичну сторону процесу та результати праці. Це виражається в оформленні власного робочого місця, різноманітних стендів (інформаційних, творчих робіт), навчальних посібників, «Куточків краси» в приміщенні школи та на пришкільній ділянці.
 
Інтегративність застосовних прийомів навчання в дидактичній системі В. О. Сухомлинського доводить, що форми, засоби навчання були спрямовані на досягнення загальної мети освіти — різнобічного розвитку освіченої, творчо орієнтованої особистості школяра.
 
Література
1. Артеменко О. Н. Умственное воспитание младших школьников в системе развивающего обучения: дис. канд. пед. наук / О. Н. Артеменко. — Владикавказ, 2008. — 145 с.
2. Душенко В. О. Виховання особистості у процесі навчання / В. О. Душенко // Початкова школа. — 1998. — № 7. — С. 10-12.
3. Зінченко В. П. Освіта. Мислення. Культура /В. П. Зінченко // Початкова школа. — 1990. — № 9. — С. 3-7.
4. Казанцева І. Творча діяльність як засіб формування міцності знань школярів / І. Казанцева // Рідна школа. — 2001. — № 2. — С. 26-29.
5. Мудрик А. В. Общение школьников / А. В. Мудрик. — М. : Знание, 1987. — 80 с.
6. Неменский Б. М. Пути очеловечивания школы /под ред. А. В. Петровского // Новое педагогическое мышление. — М, 1989. — С. 103-104.
7. Про Державну національну програму «Освіта» («Україна XXI століття»): Постанова КМУ, Програма, Заходи від 03.11.1993 № 896. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/896-93-п
8. Сухомлинский В. А. Антология гуманной педагогики / сост. Г. Д. Глейзер, А. Ф. Иванов. — М. : Издательский Дом Шалвы Амонашвили, 1997. — 224 с.
9. Сухомлинский В. А. О Воспитании / В. А. Сухомлинский. — Режим доступа: http://pedagogic.ru/books/item/f00/s00/z0000009/st012.shtml
10. Сухомлинский В. А. Павлышская средняя школа /В. А. Сухомлинский // Избранные произведения : в 5-ти т. Т. 4. — К. : Сов. школа, 1977. — С. 7-390.
11. Сухомлинский В. А. Разговор с молодым директором школы / В. А. Сухомлинский. — 2. изд. — М. :Просвещение, 1982. — 204 с.
12. Сухомлинский В. А. Рождение гражданин / В. А. Сухомлинский. — М. : Педагогика, 1979. — 270 с.
 
Dounload PDF

Відгуки читачів