Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Скільки заробляють європейські вчителі

Три школи, але без права на ставку

7.05 ранку. Субота. Антонелла ще вдома. Вона готує еспрессо, робить макіяж, одягає білу блузку, піджак, маленьку хустку на шию вчителька англійської повинна мати пристойний вигляд. Короткий погляд у дзеркало: «Так, здається все. Можна бігти». П’єро вже чекає на неї в авто перед домом. П’єро наречений 43-літньої Антонелли, але найближчим часом вона не збирається змінювати його статусу, бо заміжньою вже була і не хоче того повторювати. Їй було 20, він на 11 років старший від неї. Стосунки почали псуватися вже через рік після одруження, «Він був дитиною, а не дорослим чоловіком», пригадує. А П’єро увійшов в її життя два роки тому. Він хірург, і саме він оперував її тоді. Кожної суботи він відвозить Антонеллу до кількох шкіл, де вона викладає, бо вона сама не любить водити машину, особливо коли на дорогах пробки, а це в Палермо звичайне явище.


Скільки заробляють європейські вчителі

Культура котиться у прірву.

ЗМІ роблять свою справу постійно говорять, що після закінчення навчання працювати до школи йде той, хто не знайшов ніякої іншої роботи.

Раніше діти були більш слухняні, більше було дисципліни.

Повага до вчителя знизилася. Ця професія не престижна.

Ми хочемо трохи довіри до наших знань і професійної майстерності.

Коли щось сталося з дитиною, то відразу: «А де була школа?»

Вже кожен знає, як треба виховувати молодь. Ось таких думок додержуються вчительки з країн Євросоюзу.

Давайте проведемо з ними один день. І перша наша подорож до Сицилії та її столиці Палермо.

Три школи, але без права на ставку

7.05 ранку. Субота. Антонелла ще вдома. Вона готує еспрессо, робить макіяж, одягає білу блузку, піджак, маленьку хустку на шию вчителька англійської повинна мати пристойний вигляд. Короткий погляд у дзеркало: «Так, здається все. Можна бігти». П’єро вже чекає на неї в авто перед домом. П’єро наречений 43-літньої Антонелли, але найближчим часом вона не збирається змінювати його статусу, бо заміжньою вже була і не хоче того повторювати. Їй було 20, він на 11 років старший від неї. Стосунки почали псуватися вже через рік після одруження, «Він був дитиною, а не дорослим чоловіком», пригадує. А П’єро увійшов в її життя два роки тому. Він хірург, і саме він оперував її тоді. Кожної суботи він відвозить Антонеллу до кількох шкіл, де вона викладає, бо вона сама не любить водити машину, особливо коли на дорогах пробки, а це в Палермо звичайне явище.

8.15. Перший урок у ліцеї, де вивчають іноземні мови. У класі половина хлопців, половина дівчат. Вони спокійні, бо ще не повністю прокинулися. «То неймовірно, як місцеві вчителі англійської розмовляють англійською», говорить Антонелла. Сицилійці хоча й живуть на острові, де постійно перебуває багато туристів, не морочать собі голову вивченням іноземної мови. «Але чому з учителями англійської відбувається таке?» Щодо Антонелли, то вона вільно володіє англійською, яку вчила в університеті Палермо, окрім того до 18 років жила з батьками в Нью-Йорку.

11.40. Гімназія для майбутніх учительок початкових класів. «Бон джорно!» і дівчата вже ставлять стільці на місця, витирають все, що намалювали на дошці. З двадцяти чотирьох 15-річних учениць на уроці тільки дев’ять тому що йде дощ, тому що довго чекали на вчительку, а ще в Палермо прогулювання уроків то звичайна справа. Особливо у Віллабаті, колисці мафіозної родини Молтальто.

13.00. Нарешті останній, але найбільш складний урок порт Палермо, морська школа. Сімнадцятьох 1819річних молодиків з класу 4b tm, де вчаться майбутні морські капітани (вона називає їх морськими дикунами), чути вже здалеку. По кімнаті літають папірці, на підлозі валяються недопалки. «Хлопці» радісно ревуть на привітання вчительки. Хтось пригадав, що минулого разу заховали її записну книжку, й великодушно її приносить, струшуючи по дорозі від пилу. Борються один з одним, кричать, поки Антонелла зовсім неголосно запитує: «Хто буде відповідати?» Тоді клас ділиться на дві половини: одні концентруються навколо вчительки і називають англійською частини корабля, в той час коли інші з ногами на столах спокійно чекають на закінчення уроку. А здати терміни повинні всі. У випадку, коли в когось низькі оцінки, батьки приходять зі скандалом — учитель повинен заінтересувати своїм уроком! А з батьками не варто дискутувати.

13.42 дзвінок дали сьогодні трохи раніше. За чверть хвилини вже нікого немає в класі. Коридори швидко пустіють, вчительська і кабінет директора також.

За кілька хвилин Антонелла падає на переднє сидіння автомобіля: «П’єро, додому, будь ласка». І ось маленький двоквартирний будиночок, оточений невеличким парканом, з маленьким клаптиком землі. Вдома Антонеллу зу-

стрічає 21-річна донька Лаура і 19-річний син Давид. Обоє цілують маму. За два роки вже звикли до П’єро і знають, що не йдеться про те, щоб

він зайняв місце їх батька, а йдеться про те, що їхня мама не черниця і їй потрібен чоловік.

Усе. Робочий тиждень скінчився. Штатні вчителі, як подруга Антонелли, що викладає італійську, не працюють по суботах. Але ж подруга має двадцять дев’ять років педагогічного стажу, а вона працює тільки десять. Заробляє Антонелла 1400 євро на місяць за 18 годин англійської в трьох школах — це максимум, який вона може заробити в школі Ще вона викладає в університеті і працює перекладачкою з англійської і французької в суді. Після десяти років праці в школі ще не «заслужила», щоб мати ставку. Не має вона права і на оплачувану відпустку: «Кудись поїхати — на жоден готель грошей не вистачить, але раз на два роки намагаюся з дітьми виїжджати до Штатів — у Флориду або до Нью-Йорка, де живуть родичі моєї матері. Гроші тоді витрачаємо тільки на авіапереліт».

Авто — це старенький пежо, 700 євро щомісяця за житло, візит до перукаря раз на три місяці, що обходиться у 50 євро — це те, що вона собі може дозволити.

Серед її найближчих планів — у наступному навчальному році мати дві школи, а не три, як зараз. «А ось мрії здобути ставку в одній школі ще передчасні»,— сумно говорить Антонелла.

Що ж, побажаємо їй успіхів і подамося в Данію до міста Аархус, який вважають культурною столицею цієї країни.

Шкільна чародійка

10.21. «Доброго ранку»,— тепло усміхається Тіне.

Її називають «чародійкою». Мабуть, тому, що вона має незліченну кількість чорних футболок і блузок, а також безліч каблучок на пальцях. А окрім того, коротке зовсім сиве волосся, хоча їй тільки 42 роки. А може, тому чародійка, що на шафці в учительській наклеїла череп.

Чотирнадцять 15-річних підлітків замовкають. Це клас 9b неповної середньої школи у престижному районі Віби 250-тисячного Аархуса. «Крістіан, почнеш читати?» — просить по-англійськи Тіне. Хлопець читає плавно з відповідною вимовою. До речі, датське телебачення показує англомовні фільми з субтитрами датською, голос диктора не перешкоджає слухати оригінальний текст, тоді легше вловити вимову і це допомагає тим, хто вчить іноземну мову. Потім учні дискутують про датські звичаї, а вона доволі багато розповідає учням про себе, розпитує їх про власний досвід — і в такий спосіб діти вчаться говорити англійською.

Тіне тільки що виставила семестрові оцінки. Для дев’ятикласників, які будуть намагатися вступити до ліцею, оцінки мають значення. Аж до восьмого класу учні не дістають жодних оцінок. Учитель наприкінці семестру заповнює анкету й обговорює її на двадцятихвилинній зустрічі з батьками. «Це не по-датськи — лякати дітей різками. Діти вчаться, бо хочуть. А якщо не хочуть, учитель повинен їх надихнути». У них це виходить непогано. Тіне не знає, що таке списування на контрольних роботах, бо учні готуються до уроків. Усі, навіть дівчата з останньої парти, які демонстративно беруть участь в уроці тільки тоді, коли їх безпосередньо запитати, говорять про неї: «Солодка».

«До того як стала вчителькою, була au-per, офіціанткою, покоївкою в готелі, касиром, домогосподаркою (коли вийшла заміж за британця і народила доньку). Через два роки розлучилася. Мабуть, своїх учнів розумію добре, бо багато років боролася за свою індивідуальність. Відкрито з ними про те розмовляю. Проводжу з ними стільки часу, що важко було б сховатися за маскою. Знають мої політичні погляди, знають: я — феміністка. Знають, що ми з Гленном разом (він працює в тій самій школі), знають, що він не є батьком моєї доньки. Вони знають, що в моєї доньки анорексія. Багато розповідаю їм про своїх батьків. Але відчуваю, де проходить межа відвертості, наприклад, можу з ними розмовляти про секс узагалі, але про власний досвід — ніколи»,— щиро говорить Тіне.

Найгірше, що було в її шкільній практиці — це коли дістала кулаком в обличчя. Ніби випадково, бо намагалася припинити бійку двох хлопців з 9 класу. «Для мене це шок — коли щось таке трапляється. Хлопці розбіглися, а я пішла до адміністрації. Заповнила кілька анкет, які стосувалися тієї події, завжди так робимо. Хлопцю заборонили приходити до школи три дні. Але він учився у моєму класі, і, коли повернувся, я змушена була з ним поговорити. Не сказав, що йому прикро, але знала, що так. Сказав, що це не повториться. То був єдиний випадок. У школі ми не стикаємося з проблемами агресії».

Зазвичай у неї чотири робочі дні на тиждень. Тіне пощастило, бо вона вже два роки живе в п’яти хвилинах ходьби до школи. Більшість колег приїжджає на роботу кожного дня. Вона теж протягом чотирьох років знімала квартиру в центрі. Це дешевше, ніж у Віби. Вона заробляє 15–16 тисяч датських крон на місяць. Зараз сплачує кредит — 4,5 тис. крон щомісяця — за свій 87-метровий будиночок. Її наречений Гленн допомагає виплачувати, сама б вона не потягла. Він заробляє більше, бо, окрім уроків у школі, веде фітнес для людей похилого віку і тримає майстерню, де ремонтують мотоцикли.

Заощадження щомісяця (за виключенням грудня, січня і лютого) — близько 500 крон, авто позичає в нареченого.

Хобі — читає по вісім книжок одночасно, бо так її навчили батьки, малює.

До пенсії їй ще далеко, і в планах на майбутнє — працювати в школі. «Тут ніколи не знаєш, що на тебе чекає, кожен день — інший. Можу запланувати урок, а в результаті виявляється, щось сталося під час перерви і на уроці я мушу з ними про це поговорити. Я дуже люблю свою роботу».

5+2 — така формула її робочого тижня

А тепер завітаємо до наших найближчих західних сусідів — до Польщі.

Ми знаходимося в одному з районів Любліна поблизу старовинного замку. Серед багатоповерхівок будівля гімназії.

9.35 ранку. Друга перерва, що триває тільки п’ять хвилин. Вчительки з класними журналами входять і виходять з учительської. А ось і учні — вони одягнені строго в чорний, темно-синій, сірий кольори. «Шкільна форма — це дуже добре»,— вважають польські вчителі.

Ельжбета Поморська має сьогодні уроки в першому та третьому класах: «Легше працювати зі старшими дітьми, бо вони більш спокійні, їм вдається зосередитися. Первачки крутяться, розмовляють безперестанку, треба постійно тримати їх у полі зору».

Дзвінок на урок. Учителька говорить голосно, бо за вікном автобусна зупинка: «Хто готовий? Войтек? Ола? Кася?» Діти не хочуть добровільно відповідати. Не піднімають руки, щоб їх не викликали. «Але можна заохотити їх до активності, наприклад, коли треба зробити пасхальну газету або з картону зробити британську телефонну будку до уроку англійської»,— вважає Ельжбета. Відчувається, що шкільні події її дуже хвилюють: «Колись спіймала учня на тому, що він заповнював тести собі й однокласниці. Він вчиться добре, а вона не вивчила урок і вмовила його. І ще того самого дня Войтек намагався списати у когось домашню роботу з німецької».

Робочий тиждень у неї — це шість днів із семи, а точніше 5+2. З понеділка по п’ятницю вона працює в гімназії — 18 годин ставки. Але це тільки уроки. Якщо врахувати педради, консультації для батьків, консультації для учнів, перевірка письмових робіт, підготовка до уроків — то вийде 40 годин. Від вечора в п’ятницю до неділі вона викладає студентам Університету Марії Складовської-Кюрі — 8 годин денне. «Від 17 років так працюю. Цілий тиждень. Раніше після школи поспішала до мовних шкіл. Подобається мені те, що в моїй роботі години змінюються, постійно діється щось, можна ще щось урізноманітнити»,— зізнається Ельжбета.

У четвер вона має більше вільного часу. Останній урок закінчується об 11.20. Пішки повертається додому, у невисокий будинок 70-х років, у свою трикімнатну квартиру, яку викупила з чоловіком 15 років тому. Квартплата — 700–800 злотих. Сину 20 років. Він студент, майбутній історик.

«Якщо маю вільну хвилину, люблю почитати кольорові глянцеві журнали, до яких додається DVD з курсом танцю живота. Можете собі уявити: стою перед телевізором у вітальні і намагаюся ухопити рухи стегнами. Але це тільки, щоб схуднути, підкреслюю…».

«У відпустку,— вона розрум’янилася,— вирішили з подругами і поїхали на екскурсію до Ізраїлю. Не вистачить слів, щоб описати, як було цікаво! Наступного разу, можливо, вдасться поїхати до Греції».

Заробітна платня — 1613 злотих на місяць (це в гімназії). «Говорять , що вчителі заробляють по 3 тисячі злотих. Та де там, я заробляю свій максимум за стаж роботи. Вчитель, як правило, отримує 1400 злотих»,— і додає з обуренням: «Не хочу навіть умати, скільки заробляє наш стажер».

Викладаючи курс іноземної мови у вищому навчальному закладі, вона заробляє другу зарплату. Відмовитися від цього додаткового заробітку — було б важко. Але коли додаткових грошей не буде — пряма дорога на заробітки за кордон. Наприклад, до Франції. Але там своїх проблем вистачає.

Далі буде.

Відгуки читачів