Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

«Код» Оксани Забужко

Наталя Шубенко

Вона не любить самотності, не носить наручного годинника, зате полюбляє сережки. Любить кататися на велосипеді й має розряд зі стрільби. Її бібліотека 6 тисяч книжок. Її твори перекладені польською, італійською, російською та скандинавськими мовами. Вона має імідж скандальної письменниці, але при цьому запевняє, що не вона створила його. Просто вона насмілилася говорити про те, про що досі ніхто говорити не наважувався. Письменниця запевняє, що пише не від імені жінки, а від імені людини, яка є жінкою (момент принциповий). Вважає чоловіків слабкою статтю. Її ім’я в Україні не чув хіба що глухий. Її звуть Оксана Забужко.


«Код» Оксани Забужко

Наталя Шубенко

Вона не любить самотності, не носить наручного годинника, зате полюбляє сережки. Любить кататися на велосипеді й має розряд зі стрільби. Її бібліотека 6 тисяч книжок. Її твори перекладені польською, італійською, російською та скандинавськими мовами. Вона має імідж скандальної письменниці, але при цьому запевняє, що не вона створила його. Просто вона насмілилася говорити про те, про що досі ніхто говорити не наважувався. Письменниця запевняє, що пише не від імені жінки, а від імені людини, яка є жінкою (момент принциповий). Вважає чоловіків слабкою статтю. Її ім’я в Україні не чув хіба що глухий. Її звуть Оксана Забужко.

Забужко з тих не багатьох українських письменників, які живуть на гонорари від написаних книжок. Хоча, заради справедливості, зазначимо, що це переважно книги, видані за кордоном. За рейтингом журналу «Кореспондент» вона в сотні найвпливовіших людей України. За соціальними опитуваннями агентства «Елітпрофі», її книга «Польові дослідження з українського сексу» визнана такою, що найбільше вплинула на українське суспільство за 15 років незалежності. Щоправда, не дуже уважні й не схильні до аналізу читачі почали подейкувати, що письменницю цікавить виключно секс. Своєю прямотою вона обеззброює: «Я й займаюсь ним… з комп’ютером». Насправді в центрі уваги письменниці Оксани Забужко насамперед доля України, причому в найширшому культурологічному контексті. Автор намагається зрозуміти, за які гріхи та помилки велика нація розплачується таким тривалим періодом культурної деградації і панування несправжніх цінностей. Своїм головним завданням Забужко вважає «пройти шлях від Шопена до шансона, від Грига до Вірки Сердючки, від аристократичної демократії до хамократії» шлях, що привів наше суспільство в безодню бездуховності й хамства. Хамократія ось, мабуть, ключове слово в її останній книзі «Notre Dame DUkraine». Через нього, як через слово «єресіарх», вона була змушена наслухатися уїдливих реплік від спеціалістів-філологів. Але ж, якщо замислитися, хіба можна точніше, ніж словом «хамократія», охарактеризувати те, що відбувається в нашому суспільстві, де хамство стало релігією, де зневажаються історичні цінності й культурні традиції, де еліта не художня і наукова інтелігенція, а олігархи й політики, де боротьба за владу і гроші єдина й непорушна істина в останній інстанції.

Хто ми? Україна чи Малоросія? Європа чи Росія? Ці питання ставить собі, мабуть, кожен українець, але ніхто не поставив їх настільки гостро, болісно, пронизливо, як Оксана Забужко. Ключем до пошуку України, яку ми втратили, стає в Забужко особистість несправедливо забутої представниці нації Лесі Українки, а точніше «код» Лесі Українки.

Тільки, заради Бога, шановний читачу, не ображайте пані Оксану й не шукайте аналогій з широко відомим бестселером Дена Брауна «Код да Вінчі». «Notre Dame DUkraine» це зовсім не його українська версія. Це мандрівка крізь епохи, релігії, країни, крізь тисячу років української історії, щоб знайти, намацати, зафіксувати етапи нашого «розшляхетнення та розінтелігентнення», говорячи мовою лікарів, поставити діагноз. А правильний діагноз, як відомо, запорука видужання. І, не зважаючи на те, Оксана Забужко безстрашно, з незворушністю хірурга, оголює всі рани та виразки нашого суспільства, у видужання вона вірить. Ось такий скептичний оптиміст.

Одного разу, виступаючи на мітингу, Забужко сказала: «Нашим можновладцям час нарешті усвідомити, що своя культурна політика в цивілізованій країні є таким самим невід’ємним атрибутом державності, як армія, кордон, нацбанк, митна і, вибачте на слові, податкова служба». І будьяка зупинка в культурному процесі неминуча смерть (скільки ж разів ми, виявляється, вмирали!). І скільки разів ще «помремо», якщо й надалі дозволимо тим, хто нагорі, вирішувати все за нас. Адже насправді, стверджує Оксана Забужко, ті, хто керує нами, лише наймані працівники, які за рівнем культури не відрізняються від сантехніків, електриків, двірників (до речі, останнім, коли вони вранці вимітають двір або ремонтують унітаз, вистачає здорового глузду не називати себе елітою, на відміну від перших). Сама пані Оксана відмовилася від пропозиції балотуватися до парламенту, бо вважає, що для письменника це вірний спосіб деградувати.

А от викладацька діяльність, на її думку, зовсім не заважає літераторству. Оксана Забужко читала естетику в Київській державній консерваторії, викладала в Гарвардському, Єльському, Колумбійському університетах. Захистила кандидатську дисертацію. Її вірші сьогодні включені до програми середньої школи.

Але повернімося до питання, що через свою відвертість і пікантність не може не хвилювати читачів: то що ж у неї все-таки із сексом? Адже відома письменниця, про долю Батьківщини розмірковує, діти її творчість вивчають, а вона про секс пише. Якось не в’яжеться. Що ж, на таке серйозне питання пані Оксана відповідає серйозно: «Якщо на загальнотеоретичному рівні, то, поза всяким сумнівом, лібідо є вторинним щодо творчого інстинкту. І невипадково митці всіх часів і народів були відзначені підвищеною сексуальністю. Ромен Роллан намагався пояснити Фрейдові, що в жодному разі творчість не є сублімацією сексу, а навпаки, секс похідний від загального творчого інстинкту. Можна назвати це розгальмуванням пам’яті, коли, мов крізь вимиту шибку, спалахують, пригадуються якісь речі, самі тебе тягнуть, як річковий потік, вибудовуються, а ти виконуєш лише інструментальну функцію просто встигай записувати, вкладати ці відчуття в слова. Цей кайф енергетикою буде сильніший за оргазм. Довготривалий, перманентний оргазм».

Не знаю, яке відчуття у вас, а як на мене, то особистість Оксани Забужко виглядає трохи епатажно. Хоча, слід віддати їй належне, епатаж для неї не самоціль. Просто якщо ти наважилася говорити прямо і відверто про те, про що ніхто до тебе говорити не наважувався, хочеш не хочеш, а відрізнятимешся від інших. «У мене було цілком усвідомлене бажання дати в морду рідній літературі», сказала Оксана Забужко в одному зі своїх інтерв’ю. Здається, їй це вдалося.

 

Відгуки читачів