Питання 8. Шляхи мінімізації газової залежності української економіки

С. В. Махамат, В. Яловега, м. Харків


Енергетична складова є важливою ланкою зовнішньої політики будь-якої держави. Значний рівень залежності України від імпорту енергоносіїв, особливо природного газу, та значний рівень його споживання зумовлюють незадовільний стан енергетичної безпеки.

 

Проаналізуємо рівень газової залежності української економіки. Держава спожила: 2012 р. — понад 54 млрд м3 газу; 2011 р. — 59 млрд; 2010 та 2009 рр. — відповідно 57,7 млрд і майже 52 млрд; упродовж першого півріччя 2013 р. — 28,5 млрд м3. Основними споживачами палива є промисловість (50 %), населення до (20 %), тепло- й електроенергетика, а також газова галузь (видатки на транспортування й розподіл). У підземних сховищах міститься понад 17,5 млрд м3 газу.

 

Видобуток газу за 2012 р. становить 20 млрд м3; за січень — травень 2013 р. — 8,6 млрд м3. Отже, за рахунок власного видобування Україна задовольняє потребу в природному газі лише на 37 %, тому більшу його частину імпортує: 2012 р. — майже 34 млрд м3; а в першому півріччі 2013 р. — понад 10 млрд м3. За 9 місяців 2013 р. в Україну імпортовано газу на 7,5 мдрд дол. США.

 

З Європи від німецького трейдера RWE надійшло 1,5 млрд м3, зі збільшенням у майбутньому обсягів постачання до 10 млрд м3; з Росії — майже 18 млрд м3, або 92 % сукупного імпорту.

 

Ціна на європейський газ становитиме близько 385 дол. США за 1 тис. м3, а на російський — понад 450 дол. за 1 тис. м3. Тобто за останні 3,5 роки Україна втратила майже 20 млрд дол. США, купуючи блакитне паливо в «Газпрому». Завдяки переговорам із північним сусідом, ціна на російський газ з 1 січня 2014 р. становитиме 268,5 дол.

 

Виходячи з вище викладеного, питання енергетичної безпеки є сьогодні актуальним. У зменшенні газової залежності української економіки серйозно зацікавлені Кабінет міністрів України й Міністерство енергетики та вугільної промисловості, які розробили національну енергетичну стратегію України. До 2030 р. передбачається вихід на рівень споживання газу в 49 млрд м3.

 

Розглянемо більш детально деякі проекти щодо мінімізації газової залежності.

 

По-перше, це — можливість диверсифікувати джерела імпорту газу до України, зокрема, імпорт зрідженого природного газу (ЗПГ) з країн, які традиційно експортують ЗПГ до Європи (наприклад, Єгипту, Алжиру або Катару).

 

Цей проект може бути реалізований за досягнення домовленості проходу танкерів протоками Босфор і Дарданелли. Сумарний обсяг інвестицій — до 1 млрд дол. США.

 

Поставки газу з Європи через наявні газотранспортні системи в реверсному напрямкуне потребують істотних вкладень. Такий варіант дає можливість проведення короткострокових одноразових закупівель у періоди зниження цін на ринку газу (такий підхід розглядають як тимчасовий засіб економії).

 

По-друге, слід розширювати видобування власного природного газу. Інвестиції в розвідку та видобування традиційного газу (збільшення глибини буріння, використання заходів щодо збільшення віддачі пластів) становлять 100-115 млрд грн: газу щільних порід — 55-65 млрд; сланцевого газу — 35-45 млрд грн.

 

До 2015 р. планується вийти на загальний рівень видобутку у 23 млрд м3 за рахунок Чорноморського шельфу. За вересень 2013 р. «Чорноморнафтогаз» збільшив видобуток газу на 38 % (до1,2 млрд м3). Такий природний газ продається для потреб населення за ціною 456 грн/тис. м3, а собівартість його видобування — 60 дол/тис. м3.

 

Видобування сланцевого газу забезпечуватимуть компанії Chevron та Shell, його собівартість становитиме до 130 дол. США.

 

Наша держава багата на поклади корисних копалин. Тому чимало уваги сьогодні приділяють переобладнанню ТЕС та переходу підприємств «Теплокомуненерго» на вугілля, собівартість видобування якого — приблизно 1100 грн за тонну.

 

Згідно з розрахунками Європейської комісії, 2020 р. п’ята частина енергії в Європі вироблятиметься з екологічно безпечних джерел. Сьогодні в Данії частка відновлюваних джерел енергії становить до 50 %, в Іспанії — 30 %. Тож розвиток нетрадиційних джерел енергії (НДЕ) є важливим фактором підвищення рівня енергетичної безпеки. Незважаючи на те що ці джерела більш витратні, з розвитком технологій собівартість такої енергії зменшуватиметься.

 

Цільовий показник нетрадиційної та відновлюваної енергетики в Україні до 2030 р. становитиме не менш ніж 10 % (5-7 ГВт (10-12 ГВт, включаючи великі ГЕС), а обсяг виробництва — 11-16 ТВт·год (23-28 ТВт·год, включаючи великі ГЕС).

 

Сумарні інвестиції в розвиток ПЕК України до 2030 р. становитимуть 1,7 трлн грн, або майже 7 % від ВВП на рік. Тому держава здійснює всі можливі заходи із залучення підприємців у розвиток цієї галузі й намагається економити енергоносії: продовжує встановлювати лічильники зі споживання газу. Наразі встановлено близько 40 % від запланованих обсягів.

 

Висновки

Окреслимо основні шляхи мінімізації газової залежності української економіки:

  • диверсифікація поставок енергетичних ресурсів;
  • нарощування економічно доцільного рівня власного видобутку та виробництва енергетичних ресурсів;
  • просування альтернативних джерел виробництва тепла;
  • установлення лічильників споживання газу в будинках.
Dounload PDF

Відгуки читачів