Ще раз про підручники

Анна Агафонова, м. Харків, Наталія Євтушенко, м. Одеса, Григорій Громко, Кіровградська обл.

Світлана Кейда, м. Маріуполь, Василь Ластовецький, м. Цурюпинськ, Сергій Лєхан, м. Білгород-Дністровський

Людмила Чернікова, м. Запоріжжя, Євген Шестопалов, Хмельницька обл.


Налагодити задовільне забезпечення шкіл підручниками, монопольно тримаючи «під собою» весь процес від їх створення до постачання, не вдавалося жодному керівництву МОН за всі роки незалежності України. Життя показало, що наявна «стратегія» лише збагачує окремі видавництва та чиновництво, а до шкіл «безкоштовно» привозять освячену МОН макулатуру.

 

Потрібно припинити «перукарські» маніпуляції заради збереження монопольної системи МОН і рішуче перейти на ринкові відносини,які витіснять неякісні підручники. Для створення якісних і дешевих продуктів людство не вигадало нічого кращого, ніж «бізнес-проекти», коли кожний виробник мобілізує всі інтелектуальні й матеріальні ресурси, щоб його продукт найкраще задовольнив потреби покупця. Наприклад, можна взяти за взірець систему забезпечення шкіл підручниками в Польщі.

 

Схеми ринкових відносин працюють автоматично без втручання армії корисливих чиновників і в умовах конкуренції з іншими виробниками забезпечують покупців кращими, ефективнішими і дешевшими виробами. Власне, такі схеми працюють в усіх галузях людської діяльності у цивілізованому світі, подекуди й у нас. Тільки не в освіті, де досі панує протекціонізм та корупція.

 

Виправити це становище можна, ліквідувавши державне замовлення друку підручників та передавши кошти (досить половини того, що зараз розкрадає МОН) до шкіл, зробивши їх замовниками навчальної літератури. Видавці друкують підручники за власні кошти та реалізують їх через торгівельно-роздрібну мережу або безпосередньо до шкіл. Решта — складно, корумповано, неефективно, вимагає великих коштів.

 

Учителі та учні поганого, дорогогоі непотрібного їм не куплять, та й красти у самих себе не будуть! А зробити це можна так: порахувати для кожного класу оптимальну вартість комплекту підручників. Кожна школа має отримати кошти на спеціальний рахунок на наявну кількість учнів (перед 2014–2015 н. р. для 3 і 6 класів). Підручники повинні бути у вільному продажу як для шкіл, так і для всіх охочих. Від шкіл вимагати лише (!) виконання чинних програм і стандартів засобами навчання, які вони придбають на власний вибір. Усе вирішують на місці вчителі і школи без участі анонімних чиновників, тож за потреби знайти винуватих у зловживаннях дуже легко.

 

Закупівля літератури здійснюється навчальними закладами за рахунок бюджетних коштів. Підручники для всього класу (!) вибирає тільки вчитель, який викладає предмет, оплачує школа або централізована бухгалтерія тощо. За таких умов самі собою відмирають «схеми» прийняття рішень про друк підручників і школи щороку примусово не завалюють книгами за державним замовленням.

 

Задля централізації обліку, визначення популярності та затребуваності тих чи інших підручників МОН могло б ініціювати і фінансувати створення сайту з розповсюдження навчальної літератури. Щось на кшталт інтернет-магазину з участю авторів та видавництв. На цьому сайті доречно було б створити прозору систему рейтингу підручників, яка б враховувала все, починаючи від їх вартості і закінчуючи позитивними і негативними відгуками вчителів та інших спеціалістів від освіти. Це, по-перше, дало б змогу МОН за бажання відстежувати, куди йдуть кошти, виділені школам на придбання підручників. По-друге, надало б можливість авторам і видавництвам оперативно реагувати на критику споживачів та враховувати вимоги ринку. А по-третє, допомогло б учням, батькам та вчителям орієнтуватись у кількості підручників, авторів, видавництв, що дедалі зростає. З дозволу авторів та видавництв на цьому ж таки сайті можуть бути розміщені посилання на скачування електронних версій продукту або для прямого зв’язку споживач-автор чи споживач-видавництво.

 

Практика «грифування» навчальної літератури не убезпечує від випуску низькоякісних книг, тому потрібно доповнити її попередньою апробацією пробних видань за умов реального навчального процесу. «Гриф» надається підручникам та посібникам незалежною від МОН інстанцією тільки за умови їх відповідності чинним навчальним програмам, обов’язкової попередньої апробації протягом 2 років, позитивних відгуків учителів та при наявності висновку експертів (науковці, вчителі-методисти). «Гриф» є лише ознакою того, що підручник (посібник) відповідає програмі і може використовуватись по всій території України. Головне, щоб таке «грифування» не залишалось кулуарним маніпулюванням, а стало корисним, прозорим, зрозумілим і доступним для авторів і видавництв.

 

Водночас із «грифованими» підручниками для попередньої апробації можливе використання авторських, пробних, експериментальних та регіональних посібників, які можна буде використовувати в межах певного регіону за умови схвалення їх регіональною науково-методичною радою.

 

Експертиза повинна лише перевіряти відповідність рукописів навчальних видань вимогам чинних програм та санітарних норм на друк з єдиним вердиктом: «так, відповідає» або «ні, не відповідає» з описом недоліків для можливого перевидання. Навчальні видання, що витримала експертизу, включати до щорічного списку рекомендованої літератури, що дає їм переваги при закупівлях, які проводитимуть освітянські установи. На цьому роль МОН України завершена! Далі нехай працюють автори і видавництва різної форми власності, які за умов конкуренції забезпечать найкращі пропозиції для успішного навчального процесу.

 

Вибрати потрібну навчальну літературу допоможуть районні та міські методичні об’єднання вчителів-предметників згідно з кадровими та матеріально-технічними можливостями своїх шкіл, керуючись відгуками на вчительських семінарах і конференціях та форумах в Інтернеті.

Dounload PDF

Відгуки читачів