Розвиток пізнавальних інтересів учнів через асоціативне мислення

О. В. Поліщук, учитель хімії Скибинської ЗОШ, Жашківський р-н, Черкаська обл.


Асоціативне мислення в пізнавальній діяльності

На сьогоднішній день важливе місце в навчанні учнів займає активізація та розвиток їхніх пізнавальних інтересів. Пізнавальним інтересом називають виборчу спрямованість особистості, звернену до області пізнання, до її предметної сторони й самого процесу опанування змісту освіти. Тобто необхідно знайти такі методи, прийоми, індивідуальні підходи, завдання, які б зацікавили учня, активізували його діяльність на уроці, викликали бажання вчитися. Завдання вчителя — розвивати розумову активність учня, пропонувати завдання, які відповідають його індивідуальним нахилам, які пов’язані з повсякденним життям. У результаті роботи в школі я дійшла висновку, що досягти гарних успіхів у навчанні можна тільки шляхом підвищення інтересу до свого предмета. Серед багатьох ідей, вкладених у вдосконалення процесу, займає ідея формування пізнавальних інтересів учнів через асоціативне мислення.

 

Асоціаціями називають елементарні зв’язки уявлень і понять між собою, завдяки яким одне уявлення або поняття викликає інші.

 

Асоціативність є загальною властивістю людського мислення. Вона виникла в процесі її пізнавальної діяльності. Утворення асоціацій у свідомості особи розпочалося вже тоді, коли вона ставала розумною істотою. Поступово, разом зі збільшенням знань про навколишній світ та розвитком пам’яті, збагачувалась і асоціативність людського мислення. Розуміння того чи іншого явища, поняття, визначення досягається завдяки осмисленню асоціацій, тобто зв’язок між тим, що було сприйняте колись і залишилось в пам’яті, і тим, що сприймається в певний конкретний момент.

 

Повсякденний досвід показує, що наш розум може переходити від одного предмета до іншого через безліч проміжних полів свідомості. Ми ніколи не в змозі заздалегідь визначити ланцюг можливих асоціацій. Ми не можемо передбачити, про що людина буде думати через п’ять хвилин.

 

На думку засновника асоціативної психології, англійського лікаря Д. Хартлі (1705–1757), асоціативне мислення (associative thinking) — поняття, що відображає факт використання в мисленні закону асоціації (поєднання): будь-який зв’язок уявлень і дій виведений із відчуттів і залишених ними слідів у мозку.

 

Багато ключових питань хімії, такі як хімічний зв’язок, окисно-відновні процеси, електронна будова атомів та інші, є важкими для розуміння, а значить, і для запам’ятовування школярів. Вся «любов» до хімії, що виникла на перших порах, саме з цієї причини, тобто через просте нерозуміння, може легко перерости в «ненависть», і впоратися з нею вчителю буде дуже складно. Адже, як відомо, всі діти обожнюють «похімічити», але тільки-но справа стосується теоретичних питань, у деяких із них проявляється антипатія.

 

Утруднює сприйняття складних тем також і те, що в учнів неоднаково розвинене абстрактне і просторове мислення, що сприяє розумінню хімічної природи світу. Першочерговим завданням учителя хімії є не просто донести до дитини сенс того чи іншого поняття, але й навчити його самостійно встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між ними, особливо між такими явищами, які ми не маємо можливості поспостерігати і «помацати» своїми руками на уроці. Кожен учитель перебуває в постійному пошуку методів і способів подачі матеріалу учневі з урахуванням його індивідуального розвитку.

 

Найчастіше в різних виданнях представлено матеріали, присвячені роботі з обдарованими дітьми, матеріали для активізації інтересу до предмета, розраховані, принаймні, на «середнього» учня. А як бути з тим, хто просто не може зрозуміти й уявити собі той чи інший, важкий для його сприйняття матеріал? Адже не секрет, що в хімічній науці дійсно є галузі, складні для розуміння навіть учених умів. Якщо людина чогось не вловила, не зрозуміла, їй неминуче стає нудно, нецікаво надалі. У зв’язку з цим завдання педагога —  знаходити найрізноманітніші способи та методи для полегшення розуміння нового матеріалу. Одним із таких прийомів може бути асоціативне мислення.

 

Застосування асоціативного мислення на уроках хімії

До використання на своїх уроках прийомів асоціативного мислення мене підштовхнули самі діти. Як виявилося, якщо уявити той чи інший процес не на складному науковому рівні, а пов’язати з чимось звичним, знайомим і зрозумілим для самої дитини, то багато наукових понять стають уже не такими страшними, а головне — вона починає їх розуміти, а не просто заучувати.

 

Анкетування серед старшокласників щодо того, чи допомагає їм асоціативне мислення у навчанні хімії, показало: 45 % з усіх опитаних відповіли, що у засвоєнні нового матеріалу допомагають асоціації; заучування становить 30 % і легкість запам’ятовування — 15 %. Припускаю, що ці групи також використовують асоціації, хоча й не визначають їх так для себе. За результатами опитування можна зробити висновки, що використання методу асоціацій сприяє засвоєнню нового матеріалу, а також свідчить про необхідність подальшого розвитку асоціативного мислення у дітей.

 

Прикладом асоціативного мислення в історії розвитку хімії може бути представлення англійським хіміком Дж. Томсоном 1904 року моделі атома, яку він назвав «сливовий пудинг» (або «пудинг із родзинками»). За його гіпотезою, атом уподібнений до краплини пудингу з позитивним зарядом, в якій є негативно заряджені «сливи» — електрони. Як наслідок, Е. Резерфорд 1911 року запропонував планетарну модель атома, згідно з якою атом складається з позитивно зарядженого ядра й електронів, що обертаються навколо ядра по замкнутих орбітах подібно до руху планет навколо Сонця.

 

Як приклади можна розглянути деякі теми зі шкільного курсу хімії, де можливе використання методу асоціативного мислення. Не слід сприймати ці знахідки як керівництво до дії, але, можливо, вони можуть стати в нагоді в педагогічній діяльності вчителя, особливо під час роботи з дітьми з ослабленою пам’яттю й увагою.

 

Знаки хімічних елементів

Приклад: Фосфор, знак «Р». «Р» — це буква «ер». На «ер» — слово «риба», у рибі багато Фосфору.

 

Електронна будова атомів хімічних елементів

Учитель — ядро, учні — електрони. У кожного своє місце, свій рівень і т. д. Або, наприклад, під час вивчення теми «Будова атома» енергетичні рівні порівнюю з «автомобільними дорогами». Електрони — це «автомобілі», які рухаються по певній траєкторії — «дорозі» у двох протилежних напрямках.

 

Під час пояснення правила заповнення орбіталей умовні клітинки — це «автобуси», в яких розміщені електрони — «пасажири»: На одній орбіталі може розташовуватися не більше двох електронів. Ви входите в автобус, на здвоєних місцях сидять по одному пасажиру, але є й вільні. Звичайно, ви сядете на вільне здвоєне місце один. Так зручніше. Крім того, у транспорті не буває місць, де сиділо б більше двох осіб. Коли заповниться одна орбіталь — «повний автобус», заповнюється наступна.

 

Асоціації можуть виникати в разі схожості визначень, збігу окремих букв у словах. Наприклад, для покращення запам’ятовування понять «протон», «нейтрон», «електрон» і їх зарядів використовую такий прийом. Протон — слово починається на букву П, отже, він матиме заряд + «плюс», слово також починається з букви П. Нейтрон — нейтральний, тобто не має заряду, тож методом виключення залишився електрон, і його заряд — «мінус».

 

Можна використовувати співзвучність слів, однакову кількість букв, схожі префікси чи суфікси. Наприклад, «катод» (слово складається з п’яти букв) — «мінус» (слово складається також з п’яти букв», отже, катод має заряд (–), і навпаки, «анод» (чотири букви) — «плюс» (чотири букви), тобто анод матиме заряд (+).

 

Під час вивчення понять «Хімічний зв’язок. Причини утворення того чи іншого хімічного зв’язку. Зсув спільної електронної пари до одного з елементів» я розповідаю, що хімічні елементи, як і люди, прагнуть до стабільності. Тому вони «зустрічаються», «дружать» міцно або не дуже, розлучаються. Все залежить від характеру.

 

Коли вивчаємо поняття «Окисно-відновні процеси. Окиснення. Окисник. Відновлення. Відновник», я пояснюю: якщо ти втратив що-небудь, настрій сумний, кислий — окиснення; коли ти знайшов свою пропажу, настрій відновився — відновлення; той, хто допоміг відновити настрій — відновник. Або: слово відновник починається з букви в, отже, він віддає електрони.

 

Щоби пояснити електронегативність, зсув електронів до більш електронегативного елементу, я наводжу такі приклади:

  1. «Жадібність» до електронів.
  2. Приказка «тягнути ковдру на себе».
  3. З двох друзів завжди хтось лідирує.

 

Для розвитку асоціативного мислення учнів на уроках можна використовувати нестандартні завдання, наприклад:

  1. У підвалі будинку виявлено ящик цвяхів. Від поганого зберігання багато з них були покриті іржею. Що являє собою іржа з хімічної точки зору? Яким простим способом можна видалити іржу?
  2. Молода господиня повісила сушити білизну на залізний дріт, натягнутий між стійками, замість білизняного шнура. Коли білизна висохла, господиня з жахом виявила на чистій білизні «іржаві» смуги. Як пояснити появу іржі на білизні? Як господині позбутися від цих плям?
  3. Цукор плавиться за t = 160 °С, а кухонна сіль — за t = 800 °С. Яка речовина має молекулярну, а яка немолекулярну будову?
  4. Чи може загорітися ліс у суху літню погоду від випадково залишеної скляної пляшки? Відповідь обґрунтуйте.

 

Особливості завдань із використанням асоціативного мислення полягають у такому:

  1. У зв’язку зі специфікою цих завдань (незвичайне формулювання, зв’язок із життям, міжпредметні зв’язки) вони викликають підвищений інтерес у школярів, розвивають допитливість. Учням подобається знаходити способи виконання цих завдань.
  2. Розв’язання таких задач з хімії розвиває логічне й асоціативне мислення.
  3. Ці завдання сприяють інтеграції знань, спонукають учнів використовувати додаткову літературу. Таким чином, з’являється мотивація не тільки до вивчення хімії, але й до навчання загалом.
  4. Самостійний пошук способів розв’язування підвищує міцність знань, якість навчання.

 

Всі вищевикладені способи міркувань є результатом багаторічної спільної діяльності вчителя й учня. Можливі й інші погляди та підходи до тих чи інших тем, інші асоціації, інший перебіг міркувань. Важливо, щоби вчитель не нав’язував своїх асоціацій, радився з учнями, адже, як уже було сказано, сприйняття світу індивідуально. Якщо діти на уроці пропонують свої варіанти запам’ятовування того чи іншого хімічного поняття, це свідчить багато про що. Перш за все, про те, що у них є інтерес до предмета, мотивація до вивчення хімії, а найголовніше, що у дітей розвивається здатність розмірковувати, порівнювати, аналізувати. Все це в комплексі не тільки «працює» на вчителя предметника, але й на педагога в широкому сенсі слова. Адже наше завдання — не тільки навчити дитину хімії, а й виховати інтелектуально розвинену особистість.

 

Література

  1. Буринська Н. М. Методика викладання хімії. — К.: Вища школа, 1997.
  2. Ковальова В. Д. Система оригінальних питань для розвитку креативних здібностей учнів на уроках хімії. — Х.: Вид. група «Основа», 2011. — 128, [2] с. — (Б-ка журн. «Хімія»; Вип. 11(107)).
  3. Розвиток інтелекту та пізнавальної активності учнів на уроках хімії / Уклад. К. М. Задорожний. — Х.: Вид. група «Основа», 2008. — 143, [1] с. — (Б-ка журн. «Хімія»; Вип. 11(71)).

 

Інтернет-ресурси:

  1. http://pidruchniki.ws/1550062334988/pedagogika/metodi_stimulyuvannya_navchalnoyi_diyalnosti_uchniv
  2. http://ternbiology.at.ua/publ/khimija/rozvitok_piznavalnoji_aktivnosti_uchniv_na_urokakh/3-1-0-18
  3. http://festival.1september.ru/articles/510475/
  4. http://mayamuzhailo.blogspot.com/2012/02/blog-post.html)
Dounload PDF

Відгуки читачів