Кожна праця почесна. Сценарій заходу

І. П. Гідіна, учитель І категорії, ЗНЗ № 170, м. Київ


Ведуча.Кожна праця — почесна.

 

Але так з давніх-давен повелося, що працю поділяють на жіночу й чоловічу. Ми не хочемо сказати, що жінка не може зробити щось із того, що вміє чоловік, чи навпаки. Наша казка — це тільки жарт. Сподіваємося, що наша вистава підніме вам настрій.

 

…Збирається купець за три моря й запитує своїх дочок...

 

Купець. Доньки мої любі, яких гостинців привезти вам?

 

Старша донька. Привези мені, таточку, лекало.

 

Купець. Що привезти, нові чоботи?

 

Старша донька. Та ні, таточку, лекало, щоб овали малювати, і штангенциркуль.

 

Купець. А це що за диво?

 

Старша донька. Щоб розміри вимірювати точно.

 

Купець. На скільки сантиметрів, дочко?

 

Старша донька. Який знайдеш, таточку. Та чи запам’ятаєш назви?

 

Купець. Запам’ятаю, а що тобі в подарунок привезти, середня моя доню?

 

Середня донька. А мені, таточку, тестер привези.

 

Купець. Це щоб із хліба сухарі робити?

 

Середня донька. Та не тостер, а тестер — прилад такий, вимірювальний, із затискачами, та в чохлі шкіряному, щоб вимірювати Оми, а ще краще електронний.

 

Купець. О-хо-хо! Ну, а тобі що привезти, моя наймолодша донечко?

 

Молодша донька. А мені верстат токарний, а ще електролобзик і перфоратор. І дуже потрібний мені шліфувальний апарат Бошовський, щоб дуже потужним був.

 

Купець. Та які ж ви дочки, та які ж ви жінки? Ви ж на виданні! Не привезу я ні електролобзика, ні перфоратора, ні тестера. А привезу я (показуючи на дочок почергово) тобі помаду, і тобі помаду, а тобі помаду, тіні й журнал «Стиль і мода». І забороняю вам дошки шліфувати, болти точити, електрику чіпати. Батьківського слова не порушувати. Зрозуміло?! І доки мене не буде, щоб у хаті прибрали, їсти наварили та сіли вишивати весільні рушники, думаючи про женихів. Ох і дав же Господь мені дочок!

 

Ведуча. І поїхав купець за три моря. А дочки впертими були й вирішили все ж таки майструвати. Але оскільки вони були дуже голодними, то думали лише про їжу, і вийшов у них незвичайний гамбургер: хліб із дерева, котлета з металу, цибуля з гуми, а зелень із паперу. А в хаті так і залишилося не прибрано, і рушники не вишиті.

 

Засумували дівчата. Але тут повз них пройшли молодці — на всі руки майстри. Побачили вони незвичайний гамбургер та й кажуть...

 

1-й молодець. Ох, і чому ж ви не послухалися батька свого?

 

2-й молодець. Почніть швиденько куховарити, у хаті прибирати та рушники весільні вишивати, а ми для вас такі вироби зробимо, що замилуєтеся.

 

3-й молодець. Давайте-но інструменти!

 

(Хлопці майструють, а дівчата тим часом місять тісто і печуть пиріжки.  Потім демонструють один одному свою роботу.)

 

1-й молодець. Я зробив вам дошку для нарізання продуктів, щоб готували смачно.

 

2-й молодець. А я змайстрував рамку для вашого фото, щоб могли милуватися собою.

 

3-й молодець. А я зробив вам скриньку для прикрас, щоб зручно було зберігати.

 

Старша донька. Ой, які ж ви вправні майстри!

 

Середня донька. Яка краса!

 

Молодша донька. І ви пригощайтеся! (Пригощають пиріжками).

 

Ведуча. Зараз у родині купця все гаразд. Доньки навчилися смачно готувати, вишили весільні рушники та вийшли заміж за майстрів. Тепер вони живуть у мирі та злагоді. Адже праця приносить мир і спокій, а те, що зроблене своїми руками — задоволення і користь.

 

А вам — дякуємо за увагу.

Dounload PDF

Відгуки читачів