Нотатки про американську освіту

Р. А. Полонський, м. Нью-Йорк

Продовження. Поч. див. № 2 (38) 2014


Ефект, проти лежний очікуваному ...
 
Ітиметься про сексуальне виховання школярів. До початку нового навчального року в багатьох школах і коледжах кошики, що стоять на видноті, наповнюють... презервативами. Це такий самий ефект шкільного життя, як отримання шкільного обіду.
 
Статеве виховання є, безсумнівно, дуже складною й делікатною темою. Двадцятьтридцять років тому ми знали, що в Голландії й Данії статеве виховання починається з дитячого садка. І там діти були більш «освіченими», ніж наші, які вважали, що дітей приносять лелеки. Не будемо спрощувати проблему: вона болюча й гіперсерйозна, і це стосується всіх країн. Її неможливо розв’язати вчасним завезенням контрацептивів і навчанням правильного користування ними. Ця сфера виховання вимагає дуже виваженого підходу з урахуванням дитячої фізіології та психології, загальної культури й найкращих традицій сімейного виховання. Держава вважає, що просвіщати учнів, як уберегтися від СНІДу, венеричних захворювань і ранньої вагітності, слід «прямим» текстом, у лоба — що і як робити, а чого не робити. І виходить так, що діти, ще статево не дозрілі, починають виявляти цікавість, нав’язану такою «атакою» виховання. А статистика невблаганна: після здобутих знань зростає кількість зґвалтувань серед підлітків (наголошую — не збочення малолітніх, хоча й тут показники підвищуються); серед самих дітей збільшується кількість ранніх вагітностей та абортів серед дівчаток. Виходить ефект, протилежний очікуваному. Але ж комусь вигідне таке виховання. Чимало фармацевтичних фірм отримують солідні прибутки від збуту своєї продукції в школах.
 
На захист батьківської громадськості Америки відзначимо, що вона не байдужа до проявів такого потворного, примітивного виховання. Батьки школярів об’єднуються в різні організації та колективи, які виступають проти насадження «дитячого» сексу в школах. Надзвичайно крайня форма демократії в цій сфері — заохочують у деяких штатах свободу одностатевого кохання. В одній із молодіжних газет цитують розчулене одкровення дівчинки, яку взяли на виховання дві лесбіянки: «Дві мої мами — просто супер. Я дуже просто дивлюся на цю проблему. Право на шлюб є в кожної людини». Але в Америці одностатеві пари виховують тисячі дітей. Боронь Боже, це стане епідемією. Де ж тоді одностатевим батькам брати дітей?
 
Читач має право дорікнути мені: от у вас факти, приклади... А де ж аналіз причин недоліків у системі освіти? Моя стаття — не наукове дослідження, а лише нотатки. Ці причини (це моє бачення, і воно збігається з думкою американських педагогів) полягають у такому:
  • з одного боку, держава вкладає величезні кошти в систему освіти, а з іншого — у її зміст не втручається;
  • цікавий момент. Американці вважають свою Конституцію зразком демократії. Проте в американській Конституції немає спеціальної статті про освіту. Так було задумано понад 200 років тому, і ніколи не виникало питання внести до Конституції відповідну статтю-поправку. Зміст, рівень освіти в школах — справа штатів;
  • понад 100 років тому метр американської педагогіки Дьюї, що й сьогодні залишається непорушним авторитетом, висловив головне кредо в галузі освіти: вона має бути прагматичною. Країні потрібна висококваліфікована еліта (кілька мільйонів осіб), а решту слід готувати до обслуговування суспільства у сфері споживання. Для цього глибокі знання не потрібні. Звідси — примітив підручників, полегшеність програм, а щодо гуманітарної освіти, скажемо прямо, — ущербність вимог і змісту;
  • освітня школа — на плечах штату та міської влади. Навіть американські фахівці дивуються, чому в країні немає стандартних програм із математики, фізики, біології та інших предметів. Але візьмімо до уваги той факт, що в країні чимало елітних шкіл, які готують кадри для всесвітньо відомих американських університетів;
  • велике значення має й фактор широкої імміграції. З одного боку, іммігранти з іспаномовних країн Центральної та Південної Америки ледь адаптуються до системи освіти. Звідси й занижені вимоги. А з іншого боку, іммігранти країн Азії — китайці, японці, індуси та інші — стають найуспішнішими випускниками шкіл, готових до продовження освіти в найкращих ВНЗ. Це теж нівелює проблему підготовки високоосвічених фахівців.
 
Dounload PDF

Відгуки читачів