Шевченківське лото (конкурсна гра)

Л. Ф. Терещенко, учитель української мови та літератури, заступник директора з НВР Жовтокам’янської ЗШ І–ІІІ ст., Дніпропетровська обл.


Мета: повторити знання учнів про життя та творчість Т. Г. Шевченка, за допомогою цікавої гри розвивати логічне мислення, пам’ять, вміння швидко приймати рішення, виховувати інтерес до особистості Кобзаря.

 

Умови гри

Беруть участь чотири команди (7, 9, 10, 11 класи), у кожній команді — п’ятеро членів. Команда отримує картку, на якій розміщено відповіді на питання ведучого за дев’ятьма розділами: «Числа», «Населені пункти», «Роки», «Назви творів», «Дати», «Цитати», «Прізвища», «Художні засоби», «Продовжити рядки».

 

У кожному розділі п’ять питань, одне з яких — джокер (питання, на яке немає відповіді). Ведучий ставить перед гравцями питання, і кожна команда спостерігає, чи є в неї на картці відповідь на це питання. Якщо знаходить — відповідає. За правильну відповідь команда отримує фішку, якою закриває на картці цей пункт. Яка команда першою закриє всю картку, та й виграла, відповідно виборюються друге і третє місце.

 

Питання для гри

Сторінка I. «Числа»

1. Скільки років було Шевченкові, коли його викупили із кріпацтва? (28)

2. Скільки творів входило до першого видання «Кобзаря»? (8)

3. Скільки творів увійшло до «Кобзаря» 1860 року? (286)

4. Скільки років було Тарасові, коли померла його мати? (9)

5. Скільки карбованців запросив пан Енгельгардт, щоб дати йому волю. (2500)

 

Сторінка II. «Населені пункти»

1. У якому місті Шевченко навчався на професійного художника? (Петербург)

2. Село, у якому народився Тарас? (Моринці)

3. Місто, у якому нині перебуває Тарасова могила? (Канів)

4. Місто, у якому стоїть лавра, зображена Шевченком на полотні? (Почаїв)

5. Село, у якому пройшли дитячі роки Кобзаря? (Кирилівка).

 

Сторінка III. «Роки»

1. Рік смерті Т. Шевченка. (1861)

2. Якого року було видано перший «Кобзар»? (1840)

3. Рік народження Кобзаря. (1814)

4. Рік повернення Шевченка із заслання. (1857)

5. Рік повернення Тараса на батьківщину після викупу з кріпацтва. (1843)

 

Сторінка IV. «Назви творів»

1. Поема, у якій Шевченко сатирично зобразив царя Миколу I. («Сон»)

2. Вірш, написаний поетом, коли він захворів на запалення легень. («Заповіт»)

3. Балада, яка відкривала перше видання «Кобзаря». («Причинна»)

4. Вірш, у якому Тарас Григорович зобразив свою подружку дитинства. («Мені тринадцятий минало»)

5. Вірш, у якому зображено трудові будні українського села. («Садок вишневий коло хати»)

 

Сторінка V. «Дати»

1. День викупу Шевченка із кріпацтва. (22 квітня)

2. Дата написання останнього в житті Тараса вірша «Чи не покинуть нам, небого». (15 лютого)

3. Число, коли було написано «Заповіт». (25 грудня)

4. День смерті Тараса. (10 березня)

5. День арешту Кобзаря. (5 квітня)

 

Сторінка VI. «Цитати»

1. «Доля». (Ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою. Ходімо ж, доленько моя! Мій друже вбогий, не лукавий.)

2. «Гайдамаки». (Гомоніла Україна, Довго гомоніла, Довго, довго кров степами Текла — червоніла.)

3. «Заповіт». (І мене в сім’ї великій, В сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим, тихим словом.)

4. «Тополя». (По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу.)

5. «Катерина». (Реве, свище завірюха. По лісу завило; Як те море, біле поле Снігом покотилось)

 

Сторінка VII.«Прізвища»

1. Живописець, до якого на навчання пан віддав Т. Шевченка. (Ширяєв)

2. Закохана в Тараса княжна. (Рєпніна)

3. Художник, який створив портрет для царської родини, щоб викупити Шевченка із кріпацтва. (Брюллов)

4. Пан, якому належала родина Шевченків. (Енгельгардт)

5. Український художник, що сприяв звільненню Тараса із кріпацтва. (Сошенко)

 

Сторінка VIII. «Художні засоби»

1. Мов опеньок засушений, Тонка, довгонога. (Порівняння)

2. Ягня, здається, веселилось, І сонце гріло — не пекло. Та недовго сонце гріло, недовго молилось, Запекло, почервоніло І рай запалило… (Антитеза)

3. Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори, І потече сторіками Кров у синє море Дітей ваших. (Гіпербола)

4. І забудеться самотня Давняя година, І оживе добра слава, Слава України. (Метафора)

5. Свою Україну любіть, Любіть її… Во время люте, В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть. (Епітет)

 

Сторінка IX. «Продовжити рядки»

1. Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні…. (Чи хто згадає, чи забуде мене в степу на чужині.)

2. Поклала мати коло хати… (Маленьких діточок своїх, Сама заснула коло їх. Затихло все, тільки дівчата Та соловейко не затих.)

3. Село! І серце одпочине… (Село на нашій Україні — неначе писанка, село. Зеленим гаєм поросло.)

4. За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі… (Отам-то милостиві ми Ненагодовану і голу Застукали сердешну волю Та й цькуємо.)

5. Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися. На чужину з України… (Брати розійшлися. Покинули стару матір. Той жінку покинув, А той сестру.)

Dounload PDF

Відгуки читачів