Я — причина агресії. Семінар для практичних психологів, педагогів ДНЗ та початкової школи

А. Ю. Гузь, ДНЗ № 4, м. Димитров, Донецька обл.


Мета: створити сприятливі умови для адекватного сприйняття і прийняття дітей з підвищеною агресивністю;
  • формувати адекватну поведінку дорослих у стосунках з агресивними дітьми;
  • розвивати в педагогів комунікативні навички, вміння знімати емоційне напруження.
 
Матеріали: картки із зображеннями Сонця та Місяця, маркери, кольорові олівці, аркуші А3, спокійна музика, клубок ниток, паперові квіти, ватман, маркери.
 
ПЕРЕБІГ ЗАНЯТТЯ
 
  • Вправа «Чарівна галявина»
У кошику лежать паперові квіти. 
 
Ведучий. На вулиці осінь, осипаються квіти та листя. Погляньте на ці квіти. Вони росли на великій сонячній галявині. Уявіть, що наша лабораторія — це велика сонячна галявина. Прикріпімо квіти на дошку. Погодьтеся, що в кімнаті стало тепліше й веселіше, тому що розпустилися наші квіти. Нехай так буде завжди!
 
  • Вправа «Що таке агресивність»
Ведучий. Агресією вважають таку активність, яка спрямована на руйнування чого-небудь. Агресивна поведінка поєднує в собі ворожий настрій стосовно до оточення, емоційний стан гніву і злості. При цьому зовні агресія може проявлятися абсолютно порізному: часті суперечки, порушення загальних правил, провокування конфліктів, сварки, бійка, словесні скарги та образи.
 
Досить часто своєрідним провокатором агресивності дитини стає школа. Малюк потрапляє в абсолютно нову, не схожу на домашню, обстановку, до якої іноді виявляється не готовим. Учитель ставить незвичні вимоги, а обсяг нової інформації дратівливо діє на дитячу психіку.
 
Дорослі бувають збентежені і сильно стурбовані, коли стикаються з дитячою злістю. Чим може бути викликана така різка реакція? Чому дитина стає некерованою? Пробачити чи покарати? Наскільки це нормально і як правильно поводитися в таких ситуаціях? Спробуймо розібратися.
 
Найчастіше дитина буває агресивною через психологічні проблеми, з якими вона не може впоратися. Чи вона намагається дістатися своєї мети за допомогою такої поведінки, тому що вона не вміє діяти інакше? У кожному випадку за агресивною поведінкою можуть бути приховані різні причини й цілі.
 
Робота в малих групах
 
Учасники семінару об’єднуються у дві групи за допомогою карток «Сонце» та «Місяць».
 
Група «Сонце» отримує завдання: визначити причини дитячої агресивності.
 
Група «Місяць» отримує завдання: визначити портрет агресивної дитини.
 
Підсумки
 
Причини дитячої агресивності
 
1. Втома
Якщо дитина швидко стомлюється, то агресія може стати наслідком перенавантаження, виснаження психічних ресурсів. Збудження дитини починає наростати. Від цього вона втомлюється ще більше, і трапляється зрив.
 
2. Негативне самосприйняття
«Я поганий, я поводжуся як поганий». Діти із заниженою самооцінкою, які не відчувають упевненості в собі, іноді вибирають роль «антигероя». Внутрішнє відчуття «недосконалості» перетворюється на переконання, що «я поводитимуся погано, тому що я такий». Причому, продовжуючи агресивно поводитися, такий учень украй хворобливо реагує навіть на м’яку критику, що звучить для нього як «ти дійсно поганий», і ще раз підкріплює його внутрішні відчуття.
 
3. Страх
Якщо дитина має негативний досвід стосунків з людьми, то може заздалегідь посідає, намагаючись попередити ситуації, які нагадують їй, що таке вже з нею траплялося. Дитина ніби заздалегідь посідає оборонну позицію, щоб захистити себе.
 
Дитяча агресивність частково є зворотним боком беззахисності. Якщо дитина почувається незахищеною (коли її потреба в любові і безпеці є незадоволеною), у її душі народжуються численні страхи. Прагнучи впоратися зі своїми страхами, дитина обирає захисноагресивну поведінку.
 
4. Реакція на заборону дорослих Реакція на обмеження особистої свободи, на ситуацію, коли дитина не отримує того, що їй потрібно. Агресивна поведінка може формуватися під впливом гіперопіки або вседозволеності в сім’ї.
 
Якщо дитина звикла отримувати від батьків усе, що побажає, то, потрапивши в іншу ситуацію (наприклад, школа, дитячий майданчик), де будь-які її бажання не задовольняються повною мірою, вона буде агресивно поводитися стосовно тих, хто заважає отримати бажане.
 
5. Вимога уваги до себе
Діти, на яких не звертають уваги, яким бракує любові батьків (а це буває і в досить благополучних сім’ях), ніби говорять: «Ах, так? Ти мене не помічаєш? Ну, я тобі не дам про себе забути»! Для них важливий будь-який знак уваги, навіть негативний. Агресія у демонстративних дітей з вираженою потребою в увазі може бути способом, яким вони домагаються популярності в аудиторії. Зухвала, опозиційна поведінка — хороший засіб для привертання загальної уваги.
 
 
Це стосується не тільки сімейного виховання, а й відносин у системі вихователь — дитина.
 
ПОРТРЕТ АГРЕСИВНОЇ ДИТИНИ
 
  • Нападає на інших дітей.
  • Ображає дітей.
  • Відбирає і ламає іграшки і речі.
  • Навмисно шукає грубі вирази, одним словом, стає для усього дитячого колективу джерелом прикрощів.
  • Агресивна дитина часто почувається знедоленою, нікому не потрібною.
  • Агресивні діти дуже часто підозрілі і насторожені.
  • Люблять перекладати провину за влаштовану ними сварку на інших.
  • Вони не помічають, що сіють довкола страх і занепокоєння. Їм, навпаки, здається, що весь світ хоче образити саме їх. Таким чином, виходить замкнуте коло: агресивні діти бояться і ненавидять оточення, яке, у свою чергу, боїться їх.
  • Емоційний світ агресивних дітей недостатньо багатий, у палітрі їхніх почуттів переважають похмурі тони.
  • Кількість реакцій навіть на стандартні ситуації дуже обмежена. Найчастіше це захисні реакції. До того ж вони не можуть подивитися на себе збоку і адекватно оцінити свою поведінку.
 
6. Пошук межі
Коли агресія — це сигнал дорослим: «Я не можу впоратися із собою, зупиніть мене!» Дитина ще не може розібратися у своїх складних і конфліктних почуттях, але вона потребує того, щоби виплеснути внутрішні суперечності. У глибині душі вона розуміє, що поводиться погано, і насправді шукає того, хто б її зупинив, хто би зробив це за неї.
 
7. Соціальне навчання
(Приклад дорослих, герої фільмів, герої коміксів або книг). Дитина, з якою жорстоко поводилися, може повторювати цю поведінкову модель: «Як поводилися зі мною, так я поводитимуся з іншими». Якщо дитина живе в сім’ї, де постійні бійки, крики, то вона робитиме те ж саме в іншому середовищі. Окрім цього, сцени насильства і стереотипи агресивної поведінки, які транслюють у сучасних фільмах і телепередачах, підкріплюють тенденції агресивних дітей діяти саме так, а не інакше. Якщо дитина часто дивиться бойовики, вона засвоює приклад всепереможного супермена, для якого не існує ніяких законів.
 
8. Прояв жаги влади
Діти з порушеними схильностями, які навчилися виживати, нападаючи на всіх і порушуючи всі правила, раптом розуміють, що це дуже приємно — бути головним, сильним, коли тебе всі слухають і бояться. Адже фізичне насильство — легкий і швидкий спосіб отримати бажане.
 
  • Гра «На доріжці»
На підлозі креслять або розкладають вузьку смужку.
 
Психолог. Це вузенька стежина на засніженій дорозі, по ній одночасно може пройти тільки одна людина. Зараз ви об’єднуєтесь у пари, кожен з вас стане обабіч стежини. Ваше завдання — йти одночасно назустріч одне одному і стати на протилежний бік стежини, жодного разу не заступивши за риску. Переговорюватися при цьому марно: мете заметіль, ваші слова відносить вітер, і вони не долітають до товариша.
 
Психолог допомагає учасникам утворити пари і спостерігає разом з іншими за тим, як по стежині проходить чергова пара.
 
Обговорення гри
  • Як кожна пара виконала завдання?
Коментарій
Успішне виконання цього завдання можливе тільки в тому випадку, якщо один з партнерів поступиться дорогою своєму партнеру.
 
  • Гра «Мені важко — тобі легко»
Гру проводять за принципом «Ти мені — я тобі».
 
Інструкція
Перша команда відповідає на питання «Труднощі у спілкуванні з агресивними дітьми», а друга команда повинна проаналізувати реальну значимість цих труднощів. Потім труднощі називає друга команда, а перша повинна їх проаналізувати. На початку гри відводять декілька хвилин для визначення труднощів у спілкуванні з агресивними дітьми.
 
Труднощі у спілкуванні з агресивними дітьми:
  • повна ізоляція дитини: категоричне небажання спілкуватися з іншими дітьми;
  • страх перед новим і незвичним;
  • обмежене коло інтересів;
  • очікування від оточення ворожості;
  • обмежений вибір реакцій на проблемну ситуацію;
  • конфліктність: невміння налагодити взаємини з товаришами (у результаті цього агресивна дитина часто буває відсторонена іншими людьми);
  • агресивні діти не готові до об’єднання;
  • невміння сприймати почуття тих, хто навколо.
 
  • Гра «Клубочок»
Учасники кидають клубок одне одному хаотично, розкручують нитку, тримають її, а клубок передають іншому. При цьому відповідають на питання: «Як педагог може спровокувати агресію?» Потім скручують нитку знову, відповідаючи на питання: «Яким чином можна вивести дитину з агресивного стану?»
 
Як педагог провокує агресивну поведінку дитини:
  • підвищення голосу, зміна тону на загрозливий;
  • демонстрування влади («Учитель тут поки що я», «Буде так, як я скажу»);
  • крик, обурення;
  • агресивні пози і жести (стиснуті щелепи, перехрещені або зчеплені руки, розмова «крізь зуби»);
  • сарказм, кепкування, висміювання і передражнювання;
  • негативна оцінка особи дитини, близьких або друзів;
  • використання фізичної сили;
  • втягування в конфлікт сторонніх людей;
  • непохитне наполягання на своїй думці;
  • нотації, проповіді, «читання моралі»;
  • покарання або погрози;
  • узагальнення типу: «ви всі однакові», «ти, як завжди», «ти ніколи не…»;
  • порівняння дитини з іншими дітьми не на її користь;
  • команди, жорсткі вимоги, тиск;
  • виправдання, підкуп, нагороди;
  • ігнорування дитини.
 
  • Гра «Скеля»
Команди шикуються на лаві.
 
Ведучий. Уявіть, що ви стоїте на краю прірви, на скелі. Ваше завдання — переправити всю команду на протилежний бік, починаючи з першого учасника. Переходячи по черзі, ви повинні організувати ту саму лінію і в тому ж порядку. Під час виконання завдання не можна ставати на підлогу, спиратися на предмети, які стоять поряд, розмовляти. Якщо це відбувається, то група повертається на вихідну позицію і починає завдання з початку.
 
  • Вправа «Дитині можна — дитині не можна»
Перша команда визначає, що педагоги дозволяють дітям. Друга команда визначає, чого педагоги не дозволяють. Програє та команда, у якої відповідей менше. Відповіді записують на ватмані у стовпчик. Зазвичай висновок такий: заборон набагато більше, ніж дозволів.
 
  • Вправа «Руки»
Вправу виконують у парах із заплющеними очима, учасники сидять один напроти одного, на відстані витягнутої руки.
 
Ведучий. Заплющте очі, протягніть одне до одного руки, познайомтеся руками. Продемонструйте добрі стосунки. Опустіть руки. Знову витягніть, ваші руки сваряться. Опустіть, а тепер вони миряться, ви маєте розійтися друзями. Обговорення. Відчуття учасників під час гри.
 
  • Вправа «Квітка-семицвітка»
Кожен учасник отримує кольорову пелюстку, на якій пише своє побажання всім учасникам семінару. З пелюсток викладають загальну квітку.
 
Dounload PDF

Відгуки читачів