«Для мене книга — веселка» (бесіда-роздум для учнів 1-х класів)

А. М. Близнюк, завідувачка бібліотеки ліцею № 4, м. Лозова, Харківська обл.


Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості.
В. Сухомлинський
 
Цілі: показати дітям різноманітність почуттів, які відчуває людина, читаючи книгу; дати маленьким читачам можливість побачити в книзі друга, спроможного обласкати, розсмішити й висушити сльози, якщо їм сумно.
 
Обладнання: книги з яскравими малюнками.
 
ХІД ЗАХОДУ
 
Бібліотекар. Скажіть, будь ласка, хто ніколи не бачив квітів? Всі бачили. Чудово! А якщо я попрошу вас уявити квітку, зможете? А може, ви впораєтеся й зі складнішим завданням? Спробуйте підібрати слова, які можуть бути пов’язані зі словом «квітка». Що ви уявляєте, коли чуєте або вимовляєте це слово?
 
Варіанти відповіді дітей: мама, свято, радість, краса, подяка, пам’ять…
 
Бібліотекар. Молодці! Хочете ще пофантазувати? У такому разі вимовляю слово «веселка». Що уявляєте зараз? Які слова згадуєте?
 
Варіанти відповідей: літо, дощ, яскраво...
 
Бібліотекар. Чудово! Ви чудові фантазери! А мені ще одне слово хочеться поставити поряд зі словом «веселка». Знаєте, яке? Слово «книга».
 
Здивовані? Думаєте, що такі різні слова ніяк не можуть бути пов’язані поміж собою? А може, хтось здогадався, чому ці слова можна поставити поряд? Тоді я вам трішечки допоможу, і ви самі знайдете відповідь на це питання. Послухайте, будь ласка, вірш Грицька Бойка.
 
Що ви зараз невимушено зробили? Посміхнулися. Може, хтось згадав себе маленьким. А зараз я візьму до рук іншу книгу і прочитаю уривок з оповідання В. Драгунського «Друг дитинства». Посміхатися вже не хочеться, чи не так? А які почуття ви зараз відчуваєте? Відповіді дітей.
 
Бібліотекар. Дійсно, трішечки сумно, дехто може навіть заплакати, як Дениско. До речі, як ви вважаєте, а чому він заплакав? Його ж ніхто не образив, а, навпаки, мама постаралася виконати бажання хлопчика?
 
Відповіді дітей.
 
І ще з однією книгою мені хочеться вас ознайомити. Я не буду нічого читати, буду тільки гортати сторінки.
 
Бібліотекар показує будь-яку книгу, гортаючи сторінки з яскравими ілюстраціями, якими діти мимоволі захоплюються.
 
Бібліотекар. Що означають ці ваші вигуки? (Здивування, захоплення)
 
Чудово! А ви пам’ятаєте, на яке питання ми з вами намагаємося відповісти? (Що спільного між книгою й веселкою?)
 
Може, хтось уже здогадався?
 
У веселці багато кольорів. Ми насолоджуємося гамою фарб. А книга нам дарує різні відчуття, почуття, якими ми також насолоджуємося. Бачите, яке цікаве відкриття ви здійснили.
 
Не втомилися? Тоді скажіть, що можна робити з книгою? (Читати, дивитися, розмальовувати.)
 
А виростати з книгою можна? А як ви це розумієте? («Для кожного віку свої книги», «Що раніше було незрозумілим, виростаючи, зможеш зрозуміти».)
 
Давайте зараз на прикладі дуже простих віршів спробуємо з’ясувати, як ви росли разом із книгою.
 
Ви полюбляєте читати вірші? Чудово! Кому з вас, коли ви були маленькі, читали ось цей віршик?
 
Бібліотекар читає вірш А. Барто «М’ячик».
 
Біблітекар. І, звичайно, ви просто вчили рядочки про дівчинку Таню й ні про що задумувалися. Але ось ви вже підросли, багато чого навчилися. І бешкетувати, і пустувати також. Інколи ви не слухалися. Для таких пустунів є віршик В. Маяковського «Ось іде сідий старий». Ви би злякались такого покарання? Звичайно, ні. Бо ви вже підросли і зрозуміли, що це просто жарти.
 
І ось ви вже першокласники. У вас з’явилося багато нових знайомих. Всі вони, звичайно, різні: веселі, сумні, забіяки, тихенькі. Як же виправити декого з них? Пояснити, що добре, а що погано?
 
Зараз я хочу прочитати вам іще один вірш А. Барто. Пам’ятаєте її вірші для вас, маленьких? І ось тепер зовсім інший, він називається «Розмова з донькою».
 
Впізнала донька мамине бажання? Чи зігріє її тепла ковдра? Чого ж не вистачило мамі?
 
Відповіді дітей.
 
Бібліотекар. Бачите, які дорослі ви вже стали! Ви можете зрозуміти такі непрості речі. Тепер у ваших силах підтримати маму, коли їй важко, допомогти, пожаліти, як колись вона жаліла вас. Мені здається, що повинно бути дуже приємно почувати себе дорослим. А допомогли вам зрозуміти, що ви вже саме такі, — книги. З кожною вашою зустріччю ви будете рости, дорослішати, мудрішати разом із ними. А на прощання ще один вірш:
 
В этом мире жил малыш,
Может, умница, а может, и плохиш.
И очень часто он гулял,
А по дороге все читал.
 
Гулял в метель и в солнцепек,
И мимо букв пройти не мог.
Читал витрину и рекламу,
Просил об зтом папу, маму.
 
Читал в укромном уголке,
Читал и с ложкою в руке,
Читал в жару, в мороз и в сырость.
Гулял, гулял, читал и...
Вырос.
 
Так і ви, любі читачі, виростайте разом із книгою. 
 
До нових зустрічей!
 
Dounload PDF

Відгуки читачів