Великодня писанка

І. В. Бабакіна, Обухівська СЗШ № 5, Київська обл.


Мета: виховувати любов до народних традицій, народних звичаїв, розширити та поглибити знання учнів про Великодні свята.

 

Перебіг заходу

 

Звучить запис церковного дзвону і співу «Христос воскрес!».

 

Ведуча. Шановні гості! Дорогі діти!

 

Дозвольте розпочати зустріч словами Олени Пчілки:

 

Весна — чарівниця, неначе цариця,

Наказ свій прислала, щоб краса вставала…

 

Наближається велике найурочистіше церковне свято. Назвіть його!

 

Діти.Великдень!

 

Ведуча.Правильно. Як ще його називають у народі?

 

Діти.Паска!

 

Ведуча.Паска — слово єврейське і означає «визволення», «рятунок». Що ви знаєте про свято?

 

Діти. У цей день воскрес із мертвих Ісус Христос.

 

Ведуча.Біблія описує це так: «3-го дня, по смерті Ісуса, зійшов ангел з неба і відвалив камінь від гробу, де лежало тіло Христа. Землетрус страшний відчули всі. Воїни, що стерегли його, втекли з переляку в місто. Душа Ісуса з’єдналася з тілом і він вийшов з гробу». Пам’ять про цю подію святкуємо у Великодню неділю. До цього дня люди постять, сумують і не їдять м’ясного.

 

Сім тижнів Великого церковного посту відділяли Паску від Масляної, під час посту суворо дотримуються заборони не лише на вживання скоромних страв, але й на всілякого роду розваги.

 

Які ж страви були на столі під час посту?

 

1-й учень.Основними стравами були борщ (з грибами, рибою), капуста з олією, картопляні, горохові або круп’яні юшки (наприклад, куліш), варена картопля, лемішка, кваша, кисіль, галушки, горохв’яники, каші, по неділях на стіл ставили ще й пироги з кашею, горохом, квасолею, картоплею, капустою або вареники.

 

2-й учень. Вживали багато хрону, редьки, квашеної капусти й солоних огірків. Урізноманітнював смак їжі і буряковий квас, яким заливали картоплю й кашу. Мало не щодня варили узвар. Часто готували з конопляного насіння макуху або гурду.

 

Ведуча.Молодці, гарно знаєте звичаї та традиції українського народу. Найбільш важливі останні два тижні перед Великоднем. Як їх називають?

 

Діти.«Вербний» тиждень і «білий», або Страсний.

 

Ведуча.Так, на вербному тижні, у неділю святили вербу. Наші пращури вважали вербу священним деревом. Який був ритуал?

 

3-й учень.Діти хльоскали одне одного прутиками, примовляючи:

 

Не я б’ю — верба б’є,

За тиждень — Великдень.

Недалечко червоне яєчко.

Будьте дужі, як вода, родючі, як земля,

Веселі, як весна, а красні, як сонце!

 

Ведуча. Які ви знаєте весняні прикмети, пов’язані зі святом Вербної неділі?

 

4-й учень.Діти намагалися один поперед одного проковтнути кілька «котиків» — щоб горло не боліло. Коли вперше навесні виганяли худобу на пасовисько, то тільки свяченою вербою — щоб нічого худого не чіплялося до худоби. Під час грози на подвір’ї викидали гілки свяченої верби — щоб град зупинився.

 

5-й учень. Вербу використовували не лише як оберіг, а й як ліки. Товчене вербове гілля прикладали до ран, відваром свяченої верби змочували голову, лікуючись від головного болю. Вербу клали у воду, коли купали хвору дитину. Гілочки верби спалювали й обкурювали нею від тяжких хвороб.

 

Ведуча.У дні «білого» тижня годилося прибирати і білити хати. Як готувалися люди до свята?

 

6-й учень.Люди прибирали в хаті і на подвір’ї, шили новий одяг. Дівчата розмальовували комин, сволок, прибирали хату вишиванками, паперовими голубками, павуками, прикрашали хату рушниками.

 

Ведуча.Найбільш урочистим днем був Чистий четвер. Чому його так називали?

 

Діти.У Чистий четвер прали білизну, усі милися, одягалися у чисте, святкове.

 

Ведуча.А у п’ятницю пекли паски. Паска символізує сонце, яке дає світові тепло і життя. А що готували ще до святкового столу?

 

Діти.Смачні страви, шинку, ковбаску, фарбували та розмальовували яйця.

 

Ведуча. Так, це клали у кошик і несли в суботу пізно ввечері у церкву. Існувало повір’я: хто засинав у цю святкову ніч, той просипав своє щастя.

 

Світлої неділі скрізь звучить вітання: «Христос воскрес» і відповідь: «Воістину воскрес!» за давньою традицією після такого вітання люди тричі цілуються і вручають одне одному писанки як великодній дар.

 

Які ви знаєте великодні вірші і загадки?

 

1-й учень.«Як уродилась, то була біла, тепер подивіться — рябенька я, ціла. Мені розмалювала Оленочка бочки — жовті і червоні, і білі квіточки. Лежу на столі коло круглої паски, моргаю до сиру, тулюсь до ковбаски, до хрону, до масла, до баби сміюсь, ану відгадайте — ну, як же я звусь?»

 

Діти.Писанка!

 

2-й учень

Я писанка красуня —

Вся в рисках і квітках,

Красу митців несу я,

Їх славили в віках.

Мене кладуть у свято

На пишному столі,

Щоби моїм убранством

Втішалися малі.

Без мене наше свято

Не буде тим, чим є.

Бо писанка багато

Нам радості дає.

 

3-й учень

Ой писали писанку,

Писанку-колисанку.

Різними розводами

Символи знаходили.

Ой писали писанку,

Мов мережу, вишивку —

До богів розмову

Сяйну, кольорову.

Писанки з мережками

Стали обережками.

В них чаклунь записана.

Зло вбиває списами…

Віра Ворскло

 

4-й учень

Розмалюю писанку

Розмалюю.

Гривастого коника

Намалюю.

Розмалюю писанку,

Розмалюю.

Соловейка-любчика

Намалюю.

А сопілка буде грати,

Соловейко щебетати.

А гривастий кониченько —

Славно танцювати.

 

Ведуча.Молодці, гарно розповіли. Ви вже вмієте писати писанки. Пригадайте, які для цього потрібні матеріали та інструменти.

 

Діти розповідають, діляться досвідом.

Ведуча. Писанки пишуть не тільки на курячих яйцях, а й на гусячих, качиних або яйцях інших свійських чи диких птахів. Пам’ятаєте, ми були на виставці «Писанка» у Спілці майстрів народного мистецтва України у місті Києві? Ви там бачили писанку з яйця страуса.

 

Діти, а чи писанки писали тільки до Великодніх світ?

 

5-й учень.Писанки готували і до інших свят — Стрітення, до свята Колодія, на Сорок святих, на Благовіщення, на свято Вербної Неділі, на Вознесіння…

 

Ведуча.Господиня-мати, дочекавшись, коли настане тиша і поснуть діти, сідала писати писанки і продовжувала свою працю до пізньої пори, інколи до других чи третіх півнів. Казали, було: «Вже діди снують по кутках, пора дітям спати, а нам писанки писати». Перед тим не можна було ні сваритися, ні сперечатися, нічого злого не мислити. Писанкарка мусила бути зовсім здорова, вся милася та вдягала на себе все чисте, розпочинала роботу молитвою, а до писання вживала води з розпущеного снігу. Написані писанки відкладали і клали до печі у великій череп’яній мисці після випікання хліба чи пасок. Віск на писанках танув, їх обтирали чистесенькою ганчіркою і неначе сонечко заходило до хати, коли з’являлися чисті та ясні взори.

 

6-й учень. Писанка — це оберіг, закодована молитва, лист до Бога. Писанки святили разом із великоднім свяченим, їх тримали під образами, обмінювалися, дарували друзям, знайомим.

 

Розкажіть про це.

 

1-й учень

Писанка мальована

З любов’ю подарована.

 

Кращі писанки дівчата дарували нареченим, примовляючи:

 

Даю тобі писанку,

Що сама писала,

Щоб ти беріг її,

Й тебе звеселяла.

 

2-й учень

Якщо дівчина не симпатизує хлопцеві і не бажає бути його нареченою, то дає таку відповідь:

 

На зеленому лужку

Корови пасуться,

Дала б тобі писанку —

Кури не несуться.

 

3-й учень

Дівчині, в якої немає нареченого, належать такі слова:

 

Наближається Великдень,

Буду писанки писати,

Тільки от біда одна —

Нема кому дарувати.

 

Ведуча.Зверніть увагу, діти, які гарні у нас на столі пасхальні яйця.

 

4-й учень.«Різдво гарне ковбаскою, а Великдень — крашанкою». Крашанки-яйця, пофарбовані в один колір, без взорів. Найбільше готували червоних крашанок. Фарбу робили із цибулиння, звіробою, з оленячого рогу, польської кошенілі. Дівчата вмивалися водою, в яку покладена червона крашанка, щоб бути цілий рік рум’яними і здоровими.

 

5-й учень.Для фарбування писанок, крашанок також використовували червоні буряки, дубову кору, молоді яблуневі гілки, бузину, стебла озимого жита, гречану полову тощо.

 

Розговлялися крашанками, які приносили в кошику з церкви.

 

6-й учень.А ще робили дряпанки або шкрябанки, рисованки, різьб’янки. Наносили орнамент на крашанку і видряпували голкою, шилом чи цвяхом.

Мальованки — це дерев’яні чи глиняні яйця, розмальовані фарбами.

У монастирях монашки виготовляли монастирські яйця — восковки-бісерки.

 

Ведуча.Але найбільше цінували писанки. Усі, від найменшого до найстаршого, на перший-другий день Великодня мали при собі писанку і нікуди без неї не виходили.

 

Дівчинка

Гарна писанка у мене,

Мабуть кращої нема,

Мама тільки помагала,

Малювала я сама.

Змалювала диво-пташку,

Вісім хрестиків дрібних,

І малесенькі ялинки.

Й поясочок поміж них.

 

2-й учень

Хоч не зразу змалювала —

Зіпсувала п’ять яєць.

Та як шосте закінчила,

Тато мовив: «Молодець».

Я цю писанку, напевно,

Для Іванка залишу,

А для мами і для тата

Ще дві кращі напишу.

 

Ведуча. Пригадуєте рядки з вірша Іванки Савіцької:

Пише писанки бабуся,

Пише мама, пишу я…

 

Як добре, що відроджуються народні ремесла, що ми не забуваємо звичаї та традиції нашого народу, що живе мистецтво — писанкарство. Є така легенда: доля світу залежить від того, скільки писанок кожного року пишуть. Доки пишуть писанки, світ буде існувати, а коли цей звичай занехають, тоді зло звільниться зі своїх залізних пут і знищить світ. Чи пишуть ще писанки і скільки їх написано? Коли багато, то залізні пута міцно стискають диявола, і він втрачає силу, бо людська любов перемагає найбільше зло.

 

Отже, пишіть писанки.

 

3-й учень. У багатьох країнах пишуть писанки. Але найкращі, найвишуканіші писанки — художні мініатюри вміють роботи тільки українські жінки.

 

4-й учень. Як же нам не любити нашу Україну, не славити українську жінку, яка з сивої давнини була працелюбною, вміла все: прясти і ткати, шити і прати, хату мастити, малювати, борщ варити, витинанки робити, пісні співати, місцеві звичаї знати і прекрасні писанки писати.

 

5-й учень

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

Для нас вона в світі єдина, одна

В просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

І в кожному серця ударі…

 

6-й учень

Як та купина, що горить — не згора,

Живе у стежках, у дібровах,

У зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

І в хмарах отих пурпурових.

Любіть у коханні, в труді, у бою,

Як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою —

І вічні ми будемо з нею!

 

Звучить запис церковного дзвону.

 

Література

  1. Білоус О., Сташук З. Школа писанкарства. Навчально-методичний посібник. — К., КПДЮ, 1998. — 24 с.
  2. Зєлик С. Пише писанки бабуня, пише мама, пишу я… — К., Український центр народної творчості, 1993.
  3. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. — Книга ІІ, Т. 3. — К. Обереги, 1994. — 524 с.
  4. Ковальчук О. В. Українське народознавство. — К., Освіта, 1992. — 173 с.
  5. Пономарьов А. та ін. Українська минувшина. — К., Либідь, 1993. — 254 с.
  6. Супруненко В. Народини. Витоки нації: символи, вірування, звичаї та побут українців. Запоріжжя, Берегиня, 1993. — 135 с.
  7. Храплива-Щур Л. Українські народні звичаї в сучасному побуті. — Л., Фенікс, 1998.
Dounload PDF

Відгуки читачів