Проект «Виготовлення ляльок на пальцях»

Керівник проекту: Т. Г. Гаращенко, учитель вищої категорії, старший учитель КЗ «НСЗШ І–ІІІ ст. № 9», м. Нікополь; виконавці: Баранник В., Руденко Ю., Сафонова К., Фектистова О., учні КЗ «НСЗШ І–ІІІ ст. № 9», м. Нікополь


ФОРМУЛЮВАННЯ МЕТИ ТВОРЧОГО ПРОЕКТУ
 
Мета проекту — виготовлення двох героїв народної казки «Вічне кохання» у вигляді пальчикових фігурок. Виріб виконують на замовлення або як подарунок учням молодших класів.
 
Пальчиковий театр — найбільш простий спосіб розвитку дрібної моторики, що сприяє речовому розвитку дитини, становленню мовлення, зняттю стресів і розв’язанню проблем шляхом програвання різних ситуацій. У віці п’яти-шести років робота з пальчиковими ляльками готує руку до письма. Крім цього, це чудовий мовний та сенсорно-руховий тренажер. Граючи з ляльками, діти розвивають фантазію. Тому ми вирішили зробити ляльок і подарувати їх учням молодших класів.
 
 
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
 
Перш ніж розпочинати виготовлення виробу, ми вирішили зібрати інформацію про історію виникнення лялькового театру.
 
Найдавніші факти про театр об’ємних ляльок учені зараховують до епохи Тан, але усні перекази свідчать про те, що театр з’явився раніше. Стародавні китайські джерела не описують окремо різні форми театру об’ємних ляльок, тому часто складно з’ясувати, про який саме тип ляльок ідеться. У літературі епохи Сун китайські науковці знайшли термін, який дехто з них тлумачив як «лялька на руці».
 
Перші європейські свідчення датовані кінцем ХVIII ст. Зокрема, це стислий опис секретаря англійського посольства Джона Берроу, який відвідав Пекін 1793 р., та англійські гравюри, одна з яких зберігається в мюнхенському Муніципальному музеї, а друга — у лондонському музеї Вікторії та Альберта. Обидві гравюри були відтворені в книгах з історії лялькового театру. На гравюрі ми бачимо актора, який ховається за ширмою-мішком, стягнутим внизу як шаровари.
 
Над ширмою збудований дім з терасою, на ній — маленька фігурка. Перед похідним театром — глядачі, вони дивляться на лялькового героя.
 
Ляльки-чоловічки з’явилися набагато пізніше, ніж ляльки-тваринки, тому що в давнину вірили: вони могли забрати частинку душі, вплинути на подальшу долю власника ляльки. Згодом дедалі частіше почали з’являтися ляльки-люди. Наприклад, на Різдво вирізали фігурки волхвів, пастухів, святої Діви Марії, святого Йосифа та малюка, якого клали в зроблені для нього ясла. Поступово такі вистави перетворилися на традиційні, а фігурки-чоловічки впевнено посіли місце в спеціально зробленій для них скриньці, яка стала першою в історії лялькового театру сценою.
 
Такий ящик називали вертепом, тому що всі фігурки в ньому крутилися. Відтоді як вертепники почали розігрувати свої вистави перед народом на вулицях і площах, ми можемо відраховувати вік лялькового театру.
 
Вигляд акторів-ляльок змінювався відповідно до часів і місця, де відбувалися вистави. Але одного разу ляльковий майстер вирізав невелику кульку, зробив у ній отвір і надягнув на палець. Дів інші пальці перетворилися на ручки. Актор почав рухати пальцями, і лялька з головою-кулькою ожила.
 
Потім ляльковод зробив із тканини чохол для руки, намалював кумедне личко — і з’явився веселий Петрушка. Невдовзі у Петрушки з’явилися друзі — інші ляльки. Кількість персонажів зростала, а ляльководу вже не потрібно було носити із собою великий ящик, тому що всі ляльки легко вміщалися в заплічному мішку. З вистав з Петрушкою почався справжній ляльковій театр.
 
  • Засновники українського театру ляльок
 
Перший професійний ляльковий театр в Україні було засновано 27 жовтня 1927 р. за ініціативою народного артиста України Воломарського О. І. та І. С. Дєєвої в Києві як філію театру юного глядача. Нині в Україні функціонує близько тридцяти лялькових театрів.
 
 
Залежно від устрою ляльок театри є:
  • театр верхових ляльок;
  • театр маріонеток;
  • театр тіней.
 
Серед верхових ляльок — «лялька-петрушка», яку актор одягає на руку, як рукавичку, тому вона й називається «пальчиковою».
 
 
ВИГОТОВЛЕННЯ ЛЯЛЬОК
 
  • Аналіз об’єктів-аналогів
 
Для того щоб зробити пальчикові ляльки, ми вирішили подивитися, які вони є, і відібрали кілька об’єктів-аналогів, узявши зображення з Інтернету та книг про театр ляльок. Потім ми провели міні-маркетингові дослідження шляхом опитування та порівняння. Опитували учнів молодших класів та своїх близьких родичів, батьків та молодших сестер і братів. Після дослідження ми розробили власну технологію виготовлення ляльок. Для виготовлення ляльок обрали казку на основі легенди «Вічне кохання». Герої легенди — дівчина на ім’я Говерла та парубок на ім’я Прут (див. додаток).
 
Необхідні матеріали: старі ляльки, рукавички, різнокольорова тканина, біла тканина, картон, папір, нитки, клей, шворки, сутаж, вата.
 
Інструменти: швейні голки, ножиці, праска, клей, лінійка, олівці, фарби.
 
  • Послідовність виконання виробу
Найпростіший спосіб зробити пальчиковий театр — використати рукавички, на які й будуть нашиті персонажі казки. Спочатку роблять викрійки одягу персонажів казки (див. рис. 2). Потім шиють одяг, виготовляють частини тіла. І насамкінець збирають самі ляльки.
 
  • Економічне обґрунтування доцільності виготовлення лялькової іграшки
Для виконання виробів ми використовували малоцінні конструкційні матеріали: деталі старих іграшок і клаптики, що залишилися після пошиття одягу, тому матеріальні витрати на вироби — незначні. Інструментами користувалися своїми. Проект загалом виконали з мінімальними витратами.
 
  • Висновки та самооцінювання проекту
Під час роботи над проектом ми дізналися багато цікавого про виникнення та розвиток лялькових театрів у різних країнах світу, зокрема про те, що пальчиковий театр — це ігри-розваги, ігри-тренінги, які супроводжуються показом ляльок, одягнених на пальці.
 
Під час гри дитина може рухати пальцями, а це розвиває дрібну моторику, що сприяє виробленню чіткого мовлення, зняттю стресів. Ляльковий театр на пальцях — це чудовий мовленнєвий і сенсорно-руховий тренажер. Гра ляльками розвиває фантазію.
 
Ми зробили героїв-ляльок казки «Вічне кохання» у подарунок учням молодших класів. Нам дуже сподобався сам процес виготовлення ляльок. Для нас це була цікава й захоплива діяльність. Робота над проектом принесла нам радість і задоволення.
 
 
ЛЕГЕНДА «ВІЧНЕ КОХАННЯ»
 
В одному з гірських селищ жив собі парубок на ім’я Прут. За що його так прозвали, ніхто вже не пам’ятає. Якось забарився він, працюючи в горах, і залишився ночувати в лісі під смерекою.
 
Утомлений парубок швидко заснув. Йому наснилася гарна дівчина в зеленому вбранні. Коли Прут прокинувся, то побачив на смереці зелену стрічку, що світилася теплим зеленим вогнем. Хлопець забрав її із собою і вирішив будь-що відшукати дівчину. Наступного вечора Прут знову не пішов додому, а залишився чекати на лісову красуню.
 
Розтанули гори в нічній пітьмі, висипали зірки на небі.
 
Раптом, наче з-під землі, з’явилася дівчина. Вона тихенько йшла до старої смереки й наспівувала пісню.
 
Прут підкрався до неї, міцно схопив і пригорнув до себе.
 
Довга зелена коса змією обвила їх. Хлопець задивився в ясні зелені очі, і йому здалося, ніби вся велич і краса карпатських гір злилися в них — глибоких і чарівних.
— Хто ти? — спитав Прут.
— Говерла, — посміхнувшись, відповіла дівчина.
 
Відтоді Прут майже не з’являвся вдома. Цілими ночами блукали закохані в горах.
 
Але потроху перша радість кохання почала затьмарюватися.
 
У хлопця в долині жила стара мати, а Говерла не могла піти жити до людей без дозволу батька — гірського царя. А той, почувши про любов Говерли до Прута, розгнівався й прокляв свою доньку.
 
Дівчина, попрощавшись з усіма, ступила на край прірви. Ніби земля розверзлася — так загуло навкруги. Почалася страшна злива. Вітер, мов скажений, виламував усе на своєму шляху. Блискавка осявала спотворювані гори.
 
Аж на ранок вщухла буря. Величне сонце піднялося оглянути Карпати — і здивувалося: на місці старої долини виросла гора. Вона сягала хмар і вітала сонце білою вершиною. А в долині стояли люди, дивуючись новій красуні-горі.
 
Тільки в Прута щось тривожно було на серці. Побіг він на гору.
— Говерло, Говерло, де ти?
— Це я — гора… — і біла ромашка, усміхаючись, зронила кришталеву сльозинку-росинку.
 
Не повернувся Прут до людей. А згодом побігла між гір гомінлива річка.
 
Вона прокладала собі шлях ущелинами, спадала зі стрімких скель і бігла далі, чиста, як сльоза.
 
І прозвали ту річку Прутом, а височенну гору, біля ніг якої в’ється Прут, — Говерлою.
 
…Дивиться Говерла в ясні чисті води Прута, а він гомонить до неї, мов розказує про своє вічне кохання.
 
ЛІТЕРАТУРА
  1. Коберник О. М. та ін. Трудове навчання в школі : проектно-технологічна діяльність. — Х. : ВГ «Основа», 2010.
  2. Гаврилюк Г. М. Реалізація проектно-технологічного підходу під час підготовки учнів до олімпіад із трудового навчання. — Х. : ВГ «Основа». — Трудове навчання в школі. — 2012. — № 17.
  3. Молотобарова О. С. Кружок изготовления игрушек-сувениров. — М. : Просвещение, 1990.
  4. Товстий В. П. Легенди та міфи України. — Х. : Промінь, 2009.
  5. Образцов С. В. Моя профессия. — М. : Художественная литература, 1980.
Dounload PDF

Відгуки читачів