Створення ситуації успіху шляхом упровадження методики лекційного уроку й проведення практикумів

Л. М. Ворона, учитель хімії вищої категорії, учитель-методист ЗШ № 3, м. Новоукраїнка


Шановні редактори журналу «Хімія», ваш журнал я виписую з першого року його існування. Коли моя дочка Оксана Жукова почала працювати вчителем хімії, то вона теж стала вашим постійним читачем. Матеріали, що ви друкуєте, допомагають у підготовці до уроку, позакласних заходів, дозволяють знайомитися з новими методиками й технологіями. Дякую вам за це.

Хочу поділитися своїми матеріалами. Можливо, комусь це стане у нагоді.

 

 

Успіх не прийде до Вас.

Ви самі повинні йти до нього.

Мареа Коллінз

 

Двадцять перше століття вносить у наше життя величезну кількість нових понять і подій. Стрімко змінюється техніка, технології, тому, щоби встигнути за всім і не почуватися викинутим за борт сучасного життя, треба постійно вчитися. Як забезпечити учня багажем знань, як навчити його здобувати знання і відчувати при цьому радість, задоволення собою і своїми досягненнями? Педагоги, науковці, психологи шукають нові підходи до навчання, створюють нові технології.

 

Один із методів психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів — це створення ситуації успіху. Головна ідея цього методу — створити атмосферу успіху в навчанні.

 

Класичне визначення терміна «ситуація успіху»: «Ситуація успіху — це суб’єктивний психічний стан задоволення, що є наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища». Для учнів дуже важливо, щоби такий стан супроводжував їх на всьому шляху просування до поставленої мети.

 

Мета вчителя — створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, надати кожному учневі можливості відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили. Неодноразово у своїй більш як сорокарічній праці в школі спостерігала, як, переживаючи ситуацію успіху, дитина зазнає значних емоційних вражень, різко змінює в позитивний бік стиль свого життя. Створена ситуація успіху стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими, для подальшого руху дитини вгору. Заряд активного оптимізму, здобутий у юності, гартує характер, підвищує життєву стійкість особистості, сприяє перетворенню та реалізації духовних сил.

 

З педагогічної точки зору, ситуація успіху — це таке цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких виникає можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому. Це результат продуманої та підготовленої стратегії й тактики вчителя, сім’ї.

 

У педагогічній технології, яку я застосовую,  учнів умовно поділяють на групи.

 

Категорія учнів «Надійні» — це школярі різного віку, які мають гарні здібності, сумлінно ставляться до виконання своїх обов’язків, активні у громадській роботі, самостійні, впевнені у собі, рівень їх домагань адекватний можливостям. У класі такі діти почуваються спокійно, впевнено, захищено. Взаємини в сім’ї зазвичай добрі.

 

«Впевнені» — їхні здібності можуть бути вищими, ніж у «надійних», але система не налагоджена. Періоди підйому, злету змінюються розслабленням, спадом. Діти дуже емоційно реагують і на досягнення, і на поразки. У класі викликають симпатію й у однокласників, і в учителів. Недоліки таких учнів: збої в роботі, швидке звикання до успіхів, переростання впевненості в самовпевненість. Ростуть такі діти у дружніх, дбайливих сім’ях.

 

Учні третьої категорії — «Невпевнені» — цілком успішні школярі, пізнавальні інтереси яких пов’язані зазвичай з навчанням. Мають добрі здібності йвідповідально ставляться до справи, але не впевнені у своїх силах. Причинами можуть бути занижена самооцінка, нестійкий настрій, складна атмосфера в сім’ї, епізодичні поразки тощо. Найбільш хворобливо такі діти реагують на упередженість учителів і необ’єктивне оцінювання. Вибір прийомів роботи вчителя з учнем категорії «Невпевнені» залежить і від особистості учня, і від стилю міжособистісних узаємин, і від конкретної ситуації.

 

«Зневірені» мають непогану підготовку, здібності, успіхи в навчанні, однак після відчутої колись радості сподівань, що справдилися, з різних причин утратили її. Причини відчаю: серія поразок, безтактність педагога, позиція в сім’ї (улюбленець — «попелюшка»). Педагогам слід знати, що чим менше в дитини надії на успіх, тим скоріше вона замкнеться у собі й захищатиметься від утручання. Така дитина легко стає «ізгоєм» через свою вразливість, нестандартність, небажання змінювати свій світогляд. Основні прийоми роботи з такими дітьми: створення ситуації успіху через виконання серії доступних доручень і завдань.

 

Алгоритм педагогічної технології «Створення ситуації успіху»

1. Зняття страху. Допомагає перебороти невпевненість у власних силах.

2. Авансування успішного результату. Допомагає вчителю висловити тверду переконаність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням.

3. Прихований інструктаж дитини про способи й форми діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Цього досягають шляхом побажання з боку вчителя.

4. Мотивація. Показує дитині заради чого й кого вона виконує роботу, кому буде добре після неї.

5. Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності.

6. Мобілізація активності, або педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій.

7. Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити не результат у цілому, а якусь окрему деталь.

 

Треба правильно добирати слова, з якими ми звертаємося до дітей, щоби допомогти їм спрямувати думки та дії в потрібному напрямку. Дітям завжди необхідно казати те, що ми бажаємо бачити, а не те, чому намагаємося запобігти.

 

Дітям потрібні підтримка, захист, надійність, віра, любов. Саме тому вони постійно привертають до себе увагу як позитивними, так і негативними вчинками. Згадуючи час від часу про гарні якості дитини, ми стимулюємо їх закріплення та розвиток.

 

У розмові з дітьми ми завжди повинні акцентувати увагу на тому, що бажаємо бачити, а не на тому, від чого ми їх застерігаємо. Наприклад, «матеріал, що сьогодні вивчаємо на уроці, непростий, але якщо ви сконцентруєте увагу, облишите всі сторонні справи й думки, то все зрозумієте й успішно впораєтеся з контрольною роботою». Але не потрібно говорити: «не галасуйте, не відволікайтеся, бо не зрозумієте матеріал і не напишете контрольну роботу». Дітей потрібно налаштувати на успішну діяльність: «…ви легко зрозумієте...», «це не так важко, як здається на перший погляд…».

 

Великою стимулюючою силою, що сприяє розвитку особистості, є віра педагога в позитивні властивості дитини, її сили й успішність.

 

Створення ситуації успіху необхідне й можливе на будь-якому уроці.

Лекція — одна із класичних форм подачі нового матеріалу, в якій головну скрипку грає вчитель. Як створити ситуацію успіху?

 

По-перше, учні повинні не пасивно сприймати матеріал, а заглиблюватися в його зміст. При цьому неодмінно виникають питання. Найцікавіші, найактуальніші питання слід обов’язково виділяти й привертати увагу всього класу: «Ти дуже уважний…», «Ти, мабуть, багато читав на цю тему…», «Ти дуже оригінально мислиш…».

 

У процесі слухання лекції учням пропонують складати опорний конспект, схему, заповнювати таблицю. Перед початком роботи використовую прийоми «Зняття страху», «Авансування успішного результату», наголошую, що це непроста робота, але кожен може з нею впоратися. Наприкінці коментую окремі роботи. Якщо це учень із групи «Надійних», можна сказати «тільки ти міг так добре це зробити», а якщо з групи «Впевнених» — «ти сьогодні дуже зібраний, уважний, у тебе все вийшло чудово». У дітей із групи «Невпевнених» і «Зневірених» важливо побачити навіть маленький успіх: «Ось бачиш, як у тебе добре все вийшло». Можна оцінити окремі деталі роботи: «Найбільше тобі вдалося...», «Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі...».

 

У процесі пояснення час від часу ставлю учням запитання, короткі задачі, прошу навести свій приклад або висловити свою думку, ставлення до того чи іншого факту. Обов’язково дуже стисло коментую відповіді: «Дуже вдалий приклад…», «Ти маєш багатий досвід із цього питання…», «Твоя думка дуже цікава…».

 

Хімічний експеримент — важливе джерело знань, засіб створення проблемних ситуацій, закріплення та перевірки засвоєння навчального матеріалу, розвитку пізнавальної активності, мислення, спостережливості та допитливості школярів.

 

У процесі виконання лабораторних дослідів учні самостійно набувають умінь під час роботи з приладами й хімічними реактивами, виконання найпростіших практичних операцій.

 

На практичних заняттях учні не лише вдосконалюють свої вміння, а й самостійно добирають хімічні реактиви, прогнозують результати, виконують досліди, роблять висновки. Під час практикуму школярі узагальнюють експериментальні вміння та відпрацьовують загальні методи дослідної роботи. Створення ситуації успіху допомагає досягти бажаних результатів.

 

Перед початком роботи обговорюємо хід виконання експерименту. Якщо учень зміг правильно виділити головне, пояснив послідовність виконання дослідів, вдало підібрав реактиви, зміг прогнозувати результати, то він заслуговує на похвалу, заохочення: «З тебе вийде чудовий експериментатор», «У тебе добре розвинена здатність логічно мислити».

 

Якщо учень вагається, не може знайти правильний спосіб роботи, доцільно надати йому приховану допомогу: «Я вважаю, що основне тут…», «Мені здається, що краще почати з цього…».

 

Якщо учень не зміг виконати експеримент, не отримав потрібного результату, слід заспокоїти його, вселити думку, що це не так уже й важко. «Не вийшло, нічого страшного, давай попрацюємо, і все обов’язково вийде».

 

Наприкінці роботи доцільно дати педагогічну оцінку результату: «Ось тепер вийшло чудово», «Це ти добре зробив».

 

Якщо учень дуже слабкий, пам’ятаю, що чим менше в дитини надії на успіх, тим скоріше вона замкнеться в собі, і тоді навчити її буде майже неможливо. Чим заохотити такого учня, щоби не втратити його на наступних уроках?

 

Учень знає правила з техніки безпеки, правильно запалює спиртівку, тримає пробірку так, як цього вимагають правила? Прошу учнів звернути на нього увагу, звірити свої дії з діями цього учня.

 

Інший учень дуже охайно працює, на столі чистота, порядок — привселюдно хвалю його за це: «З тебе буде дуже гарна господиня, ні в кого немає такого порядку на столі, як у тебе».

 

Надія на успіх живе в кожній людині, але, на жаль, не всі досягають успіху.

 

Чому? Можливо, заважали банальні лінощі. Комусь не вистачило віри в себе, у свої сили. Іншому не вистачило підтримки.

 

Створення ситуації успіху в навчально-виховному процесі дає вчителю можливість удосконалювати внутрішній світ дитини, дає натхнення для постійної роботи над собою. А це означає, що значно збільшуються шанси досягти успіху. У цьому я бачу своє найперше завдання як педагога.

 

«Ти можеш!» — повинен нагадувати вчитель учню.

«Він може!» — повинен нагадувати учню колектив.

«Я можу!» — повинен повірити в себе учень.

В. Ф. Шаталов

 

Література

  1. Аніщенко О. В. Сучасні педагогічні технології: курс лекцій: Навч. посібник ???а дальше
  2. Белкин А. С. Ситуация успеха. Как ее создать: Кн. для учителя. — М.: Просвещение, 1991. — 176 с.
  3. Педагогический энциклопедический словарь / Под ред.Б. М. Бим-Бада. — М., 2003.
  4. Романовський О. Г. Педагогіка успіху / О. Г. Романовський, В. Є. Михайличенко, Л. М. Грень. — Х.: Вид-во НТУ «ХПІ», 2011. — 376 с.
  5. Сухомлинський В. О. Людина — найвища цінність // В. О. Сухомлинський. Вибрані твори: у 5 т. Т. 2. –– К.: Рад. школа, 1976. — 634 с.
Dounload PDF

Відгуки читачів