Зимові акварелі


Пропонуємо Вашій увазі підбірку  віршів українських поетів про чарівність української зими.  Якою б не була січнево-лютнева  погода цього року, поетичні  рядки додадуть Вам зимового настрою й нагадають про такий жаданий нині сніг.

                           

Зимові свята

Вже перший сніг кружляє над землею.

І тихо падає. Уже вода

Замерзла на озерах. Опада

Останнє листя і яснить алею.

Останній сніг, там бурий, там блакитний,

Іще лежить в окопах і ярах,

Ще в пам’яті метелиць білий жах,

Ще сонце спить. (Максим Рильський)

 

                    

З вікна

Синиця в шибку вдарила крильми.

Годинник став. Сіріють німо стіни.

Над сизим смутком ранньої зими

Принишкли хмари, мов копиці сіна.

 

Пливе печаль. Біліють смолоскипи

Грайливо пофарбованих ялин —

Вони стоять, немов у червні липи,

Забрівши в сивий і густий полин.

 

Полин снігів повзе до видноколу,

Лоскоче обрій запахом гірким.

Лапаті, білі і колючі бджоли

Неквапно кружеляють понад ним...        (Василь Симоненко)

 

Зимою

Сипле, сипле сніг,

Криє переліг,

Білим килимом лягає

Аж під наш поріг.

Легкий білий пух,

Наче той кожух,

Криє землю, щоб не знала

Стужі й завірюх.

Тишина кругом.

Спи спокійним сном,

Заки збудешся весною

З рутяним вінком.        (Богдан Лепкий)

 

Снігурі

Звідкіль налетіли

Стоголосим табуном

І розсипалися в полі

Над розсипаним зерном.

 

Заспівали, задзвеніли,

Мов заграли кобзарі...

Де взялась весела зграя,

Жарогрудні снігурі.

 

Ось вони на сніг упали

І розквітли, як квітки...

На горах мак рожевий

Так заквітчує грядки.

 

Нагло враз табун крилатий

Небезпечне щось зачув.

Вгору знявся, й дуб гіллястий

В кущ троянди обернувсь.

 

Що хвилина — і, як в казці,

Враз осипались квітками

І за вітром над снігами

Полетіли снігурі.         (Олександр Олесь)

 

Лягла зима…

Лягла зима, і білі солов’ї

Затьохкали холодними вустами.

В холодні землі взулися гаї.

І стали біля неба як стояли.

 

Скоцюрбивсь хвіст дубового листа,

Сорока з глоду водить небо оком,

І вітер пише вітрові листа,

Сорочим оком пише білобоко,

 

Що гай з землі дивився і стояв,

Що солов’ї маліли, як морельки,

А Київ, мов скажений, цілував

В степах село чиєсь, чуже, маленьке.

 

Що я з тобою ще одні сніги

Зимує на щасті, як на листі.

Нога в дорозі. Вітер з-під ноги.

І пам’ять наша — мак в колисці.   (Микола Вінграновський)

 

* * *

 Зимовий етюд

Дзвенять у відрах крижані кружальця.

Село в снігах, і стежка ані руш.

Старенька груша дихає на пальці,

їй , певно, сняться повні жмені груш.

 

Їй сняться хмари і липневі грози,

Чиясь душа, прозора, при свічі.

А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.

У вирій полетіли рогачі.

 

Дощу і снігу наковтався комин,

і тин упав, навіщо городить?

Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,

улітку він під грушею сидить.

 

І хата, й тин, і груша серед двору,

і кияшиння чорне де-не-де,

Все згадує себе в свою найкращу пору.

І стежка, по якій вже тільки сніг іде...              Ліна Костенко

 

Зимова пісенька

Зимонько-снігурочко,

Наша білогрудочко,

Не верти хвостом,

А труси тихесенько,

Рівненько, гладесенько

Срібненьким сніжком!

Ми повибігаємо,

Снігу накачаємо

Купу за садком,

Бабу здоровенную,

Уночі страшенную,

Зліпимо гуртом.

Зробим очі чорнії,

Рот і ніс червонії —

Буде, як мара!

День і ніч стоятиме

З нашого двора.

Гляне ясне сонечко

В весняне віконечко —

Бабу припече,

Де й мороз той дінеться,

Геть від баби кинеться,

З ляку утече!       (Л. Глібов)

 

З Новим роком!

З Новим роком, браття милі,

В новім щастю, в новій силі

Радісно вітаю вас

І бажаю, щоб в здоров’ю,

В мирі, з братньою любов’ю,

Відтепер ішов нам час.

Щирій праці Бог поможе!

Дай вам Боже все, що гоже!           (І.Франко)

                                           

Вірші підібрала Ольга Маленко

Dounload PDF

Відгуки читачів