Дидактичний матеріал до теми «Культура України другої половини ХІХ ст.». Історія України. 9 клас

Возна Л. В., ЗОШ № 157, м. Харків


Олексiй Миколайович Бекетов — нащадок старовинного дворянського роду — народився 19 лютого (3 березня за н. ст.) 1862 р. у Харковi, в родині видатного росiйського вченого, физико-хiмiка Миколи Миколайовича Бекетова (1827–1911) та його дружини Олени Карлiвни Бекетової. Професійну освіту здобув в Імператорській Академії мистецтв в Санкт-Петербурзі (1882–1888). Дипломна робота Олексия Миколайовича Бекетова, відзначена золотою медалю, була виконана затемою«Вокзал при морських купальнях на Чорному морi» (1888).

 

Визначною спорудою в Харкові, автором якої був О. М. Бекетов, стала громадська бібліотека (1899–1901). 8 жовтня 1886 року відбулося відкриття харківської громадської бібліотеки. Становленню та подальшому розвитку бібліотеки сприяли ентузіасти народної освіти Х. Д. Алчевська, професори Харківського університету М. Ф. Сумцов та Д. І. Багалій, а також багато інших представників прогресивної громадськості Харкова.

 

Із проханням про створення нової будівлі майбутньої бібліотеки правління звернулося до О. М. Бекетова. Будівлю зводили з урахуванням передових європейських технологій і стандартів. Сучасники відзначали зручність та функціональну взаємодію її основних частин, а також устрій книгосховища, книги з якого подавали в читальний зал за допомогою підйомної машини. Як писали 1911 р. у журналі «Бібліотекар», серед кращих будівель подібного призначення у Росії цій харківській споруді належить одне з перших місць.

 

Читальний зал бібліотеки спроектований таким чином, що він мав чудову акустику і його могли використовувати як концертний. Фонди бібліотеки, якій 1922 р. було присвоєно ім’я В. Короленка, становлять близько 7 млн томів. Харківська державна наукова бібліотека посідає друге місце в Україні за обсягом  книгофонду після бібліотеки ім. Вернадського у Києві [12].

 

Окрасою міста й досі залишаються будівлі банків, споруджених Бекетовим. Для вивчення досвіду будівництва банків у Європі він вирушив за кордон, де уважно оглянув аналогічні споруди в Німеччині, Австро-Угорщині, Франції та Італії. О. М. Бекетов докладно ознайомився зі специфікою функціональної організації найбільших банківських будівель (з будовою і розташуванням операційних залів, робочих приміщень, сейфів для зберігання цінностей) та виконав проекти банків з урахуванням передових вимог до проектування банківських споруд того часу.

 

Першим був філіал Азовсько-Донського банку (1894–1896),  далі Земельний (1896–1897) і Торговий (1898–1899), а також Волзько-Камський банк (1906–1908) [6, 10, 14].

 

Будівлю Азовсько-Донського комерційного банку було споруджено 1896 р. у стилі неоренесансу. Неоренесанс — одна з найбільш поширених форм архітектурної еклектики XIX ст. Цей стиль увібрав ознаки архітектури XV–XVI ст. Художнє рішення Земельного банку було засновано на творчій інтерпретації венеціанської архітектури епохи Відродження. Це була одна з найбільш характерних робіт Бекетова в стилі неоренесансу.

 

Волзько-Камський банк  було спроектовано в стилі модерн. Для архітектора модерну головним є узгодженість масштабів, ритміки, подібність об'ємів та силуетів наявної та нової забудови, тобто принцип просторових взаємозв'язків, принцип живописно-ритмічної композиції. Все це блискуче вдалося використати Олексію Миколайовичу Бекетову. Важливу роль у стилі модерн відводилася пластичності. В оздобленні фасаду Волзько-Камського банку щедро представлені мотиви флори та фауни, але завжди в їхньому символічному значенні. Із 1968 року у приміщенні Волзько-Камського банку розміщується Харківський театр ляльок.

 

У серпні 1886 року розпочалось будівництво в Харкові Пастерівського інституту щеплення та бактеріологічної станції. Нині — це Харківський інститут мікробіології імені Мечникова — одна з найстаріших у світі науково-дослідницьких установ протиепідемічного профілю.

 

За проектом Бекетова було також  зведено будівлю Харківського медичного товариства (1911–1913) — одну з найяскравіших споруд у стилі неокласицизму в місті.

 

Революція не завадила кар’єрі Бекетова.У перші ж роки радянської влади архітектор з властивою йому енергією поринув в роботу з проектування нових типів будинків, які були потрібні в змінених соціальних умовах: робочі клуби, фабрики-кухні, гуртожитки...

 

У 1923–1924 рр. за проектом О. М. Бекетова була проведена реконструкція Робочого будинку, зведеного 1905 року архітектором І. І. Загоскіним 1926–1936 рр. було зведено електротехнічний корпус Харківського політехнічного інституту (1928–1929 рр.). Корпус був спочатку задуманий в класичному стилі, але потім у ході будівництва проект переробили відповідно до віянь часу в стилі конструктивізму.

 

Як і більшість майстрів старої школи, Бекетов не прийняв конструктивізм, вважаючи, що ця «коробкова архітектура... більше підходить до проектування  заводських і промислових об'єктів, але не для житлового будівництва і великих громадських будівель». Коли у Харкові було оголошено конкурс на будівництво Держпрому, О. М. Бекетов також взяв у ньому участь. Серед 19 проектів першу премію взяла робота «Непроханий гість» ленінградських архітекторів С. Серафимова, С. Кравця і М. Фельгера. Традиційний «бекетівський» проект через «старомодність» не зміг конкурувати з молодими архітекторами конструктивізму.

 

Архітектурні пам’ятки, споруджені у Харкові О. М. Бекетовим, й досі є окрасою Харкова, якими жителі міста дуже пишаються. Тому 1995 року ім’ям архітектора була названа станція третьої лінії харківського метрополітену. Біля академії архітектури встановлено пам’ятник видатному зодчему.

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Бекетов Олексій Миколайович: [Біогр. довідка] // Митці України: Енцикл. довід. — К. , 1992. — С. 55–56.
  2. Багалій Д. І., Міллер Д. П. Альбом додаток до другого тому Історії міста Харкова за 250 років його існування. — Х. , 1993. — табл. 19.
  3. Багалій Д. І., Міллер Д. П. Історія міста Харкова за 250 років його існування. — Х. , 1993. — С. 700–900.
  4. Доспєхова О. Ренесанс Палацу правосуддя / О. Доспєхова // Слобідський край.— 2003.—18 січ.—(Подія).
  5. Дьяченко Н. Т. Вулиці та площі Харкова: Нарис. — Х. : Прапор, 1977.
  6. Балишева Е. В. Дати людині більше тілесного і душевного спокою // Universitates. —2009. — № 4. — С. 68–82.
  7. Карнацевіч В. Бекетов Олексій Миколайович (1862–1941) / В. Карнацевіч / / 100 знаменитих харків'ян. — Х. , 2005. — С. 39–44.
  8. Красовицький Б. М. Столичний Харків — місто моєї юності. — 2-ге вид. — Х. : Фоліо, 2004. — 111с.
  9. Лейбфрейд А. Ю. Харків: Від фортеці до столиці / А. Ю. Лейбфрейд, Ю. Ю. Полякова. — Х. , 2001. — 335 с.
  10. Ольшанец В. В дар рідному місту на століття / В. Ольшанец / / Слобода. — 2003. — 28 січня. — (100 років тому).
  11. Орленко І. А. Туристу про Харків: Путівник. — Х. : Прапор, 1986. — С. 190–217.
  12. Пам'ятки містобудування і архітектури Української РСР. — К. , 1986. — Т. 4. —325 с.
  13. Плотічер Е. А. Слово про рідне місто. — Х.: Золоті сторінки, 2009.
  14. Тіц А. А. Харків: [архіт.-іст. нарис] / А. А.Тіц, П. Е. Шпара. — К. : Будівельник, 1983. — 230 с.: іл.
  15. Харків. Архітектура, пам’ятники. Фотоальбом. — К. : Мистецтво, 1986.
  16. Цитати з : Автобіографія творчої та педагогічної діяльності Академіка архітектури О. М. Бекетова.
  17. Ясіевіч В. Є. Архітектура України на рубежі XIX–XX століть / В. Є. Ясіевіч. — К. , 1988. — 184 с.
Dounload PDF

Відгуки читачів