Позиція педагога

А. Г. Малюга, Запорізька обл.

 

Психогігієнічну позицію педагога формують і система вищої педагогічної освіти, і система фахового удосконалення, і безпосередня робота вчителя над власним самовдосконаленням, що потребує самопожертви та професійної відданості обраній справі.


Мудрі слова, чи не так?

Мене, вважаю, як і будь-якого педагога, гнітить невдалий урок. Учителі змушені розцінювати ступінь його успішності через досягнення освітньої мети. Але ж учитель разом зі своїми учнями у напруженій розумовій праці протягом заняття повинні отримувати задоволення. Інакше приходить зневіра у своїх силах.

 

Яка ж психологічна позиція педагога задовольнятиме сучасний навчальний процес?

Перш за все, — це охорона й збагачення духовних цінностей дитини.

 

Якщо дитина не дотримує правил поведінки, не виявляє яскравих якостей особистості, то слід її емоційно підтримати, розвивати в неї почуття любові до матері або до когось із однокласників. Якось спостерігала, коли прийшов до школи учень, який довго хворів. Діти попересідали на інші місця, завдяки чому вчитель зміг здогадатися про симпатії та ставлення однокласників до учня, якого довго не було.

 

На уроці намагаюся створити умови для реального вибору дитиною виду діяльності, способів пізнання поведінки. Для цього запроваджую уроки нетрадиційної форми. Також залучаю здібних і талановитих учнів до максимально різнопланових видів діяльності. Щороку готую одного-двох переможців МАН, якщо не обласного, то районного етапу. Така діяльність розширює межі спілкування між учнями-однодумцями, цікавими людьми. Навчаю гри в шахи. Інтереси зближують, викликають у дітей довіру одне до одного.

 

Учитель мусить потурбуватися і про загартування свого здоров’я, психологічного самопочуття.

 

Необхідно визначити межі доцільного педагогічного впливу. Як говорив мій наставник В. М. Пепескул (царство йому небесне): «Не будь солодким, бо розлижуть, не будь гірким, бо розплюють».

 

Збереження особистої врівноваженості, стриманості, терплячості у кризових ситуаціях, що виникають під час спілкування з підлітками (і нерідко), чи у відповідні моменти життя дитячого колективу — одне із завдань учителя-практика.

 

Також учитель повинен реалізуватися серед своїх колег у напрямку гармонізації та певної структури психогігієнічної позиції, посісти належне місце в середовищі педагогічного колективу. Дратівливість, мінливість і пригніченість — невдалі супутники для викладача.

 

Сьогодні у ЗМІ все більше й більше поступає розголосів окремих конфліктів зі шкільного життя. Зіставлення таких учинків, їх аналіз засвідчує, що конфліктів можна було уникнути, якби вчитель вчасно виявив почуття емпатії, толерантності, милосердя.

 

Психогігієнічну позицію педагога формують і система вищої педагогічної освіти, і система фахового удосконалення, і безпосередня робота вчителя над власним самовдосконаленням, що потребує самопожертви та професійної відданості обраній справі.

 

Цього року я презентувала методичну ідею свого досвіду на рівні районного методичного об’єднання. Спершу звернімося до витоків цієї ідеї. У 80-х роках минулого століття ми повинні були кожного уроку виділити згідно з навчальною програмою слова: «знати», «вміти». Зверніть увагу: ці ключові слова стояли в неозначено-наказовій формі. Учителі складали такі картотеки для кожного класу з кожного предмета, щоб з’ясувати, що учень повинен знати і що вміти з певної теми. І в мене стояли довгі дерев’яні ящики, заповнені такими картками.

 

Уже в 90-і роки почали говорити про ситуацію успіху та про особистісно орієнтоване навчання. Потім ухвалили нові програми, у яких не було ключових слів «знати», «вміти». Натомість почали вважати, що учень формулює, порівнює, доводить, обчислює тощо. Настав період особистісного навчання й толерантності у відносинах учитель → учень, учень → учитель.

 

Тепер, коли вчителі долучилися до вивчення проблеми компетентнісного підходу, затверджено Державний стандарт (математична галузь). У ньому ключові поняття прописано так: «знає і розуміє», «уміє і застосовує», «виявляє ставлення й оцінює».

 

Так відбувається формування предметних компетенцій особистості. Наприклад, на уроці математики у 6 класі за темою «Відсоткові розрахунки» учні мають дізнатися, як скласти схему задачі, зрозуміти, що відбувається прямо пропорційна залежність, і поставити у схемі стрілочки, навчитися розв’язувати задачі. Важче з рефлексією — однак учень повинен показати своє ставлення до навчальної діяльності на уроці й оцінити його.

 

Основні завдання сучасного уроку — сформувати поетапні цілі та способи їх викладу. Довіра до дитини, передбачення результату озвученої мети дає змогу разом пережити щастя від процесу здобуття нових знань.

 

Робота в інтерактивних групах, залучення рефлексії, застосування ефекту анімації та емоційної підтримки у зворотному зв’язку — все це я взяла за основу принципів удосконалення технології навчання математики.

Dounload PDF

Відгуки читачів