Як підготувати сучасний урок

М. Н. Капранова, м. Москва


Педагоги не можуть успішно когось учити, якщо одночасно сумлінно не навчаються самі.

Алі Апшерони

 

 

Як для учнів, так і для вчителів, урок цікавий тоді, коли він сучасний — це й зовсім новий, і такий, що не втрачає зв’язку з минулим, тобто актуальний. Актуальний (від лат. аctualis — «діяльний») означає важливий, суттєвий на сьогодні. А ще дієвий, сучасний, має безпосередній зв’язок з інтересами людини. Крім цього, якщо урок сучасний, то він обов’язково закладає основу для майбутнього кожної дитини.

 

Якість підготовки учнів із тієї чи іншої навчальної дисципліни багато в чому визначають рівень проведення уроку, його змістовна й методична наповненість, атмосфера. Щоб цей рівень був досить високим, учитель під час підготовки уроку має перетворити його на своєрідний твір з певним задумом, зав’язкою і розв’язкою.

 

На думку М. М. Верзилина, «урок — це сонце, навколо якого, наче планети, обертаються всі інші форми навчальних занять».

 

Створення будь-якого уроку починається з усвідомлення й правильного, чіткого визначення його кінцевої мети: чого вчитель хоче досягти на занятті. Необхідно визначити засоби, які можуть допомогти вчителеві досягти поставленої мети, а вже потім обрати спосіб дії.

 

Моделюючи урок, необхідно дотримувати таких правил:

• визначити тему, мету, тип уроку і його місце в навчальній програмі;

• дібрати навчальний матеріал;

• вибрати найефективніші методи та прийоми навчання в даному класі, різноманітні види діяльності учнів і вчителя на всіх етапах уроку;

• визначити форми контролю за навчальною діяльністю школярів на певному занятті;

• продумати оптимальний темп уроку, тобто розрахувати час на кожний його етап для конкретного класу;

• продумати форму підведення підсумків уроку.

• продумати зміст, обсяг і форму домашнього завдання

 

Сучасний урок будують на основі використання технічних засобів із застосуванням як традиційних, так і інноваційних педагогічних технологій. Разом із тим сучасний урок повинен відображати знання учителя класичної структури уроку з активним використанням власних творчих напрацювань. Це враховують як під час його побудови, так і в підборі змісту навчального матеріалу, технології його подання.

 

З часом змінюється підхід до сучасного уроку. Традиційне заняття відповідало вимогам освіти кінця ХХ — початку XI століття. Сучасний урок спрямований на формування та розвиток універсальних навчальних дій (УНД).

 

Найважливіші аспекти сучасного уроку

 

1. Мотиваційно-цілепокладальний

Мета сучасного уроку повинна бути конкретною й вимірюваною. Мету можна ототожнити з результатом заняття. Результат уроку — не успішність, не обсяг вивченого матеріалу, а набуті учнями ЗУН. До таких універсальних дій слід віднести: як здатність діяти, застосовувати знання, реалізовувати власні проекти, схильність до соціальної дії тощо.

 

Такий підхід в жодному разі не заперечує значення знань, здобутих учнями, але акцентує особливу увагу на здатності використовувати ці знання. У сучасних умовах застосування отриманих знань важливіше, ніж їх здобуття.

 

До нових освітніх цілей уроку належать ті, які учні формулюють самостійно й усвідомлюють їх значущість особисто для себе.

 

2. Діяльнісний аспект

Новий зміст уроку в сучасних умовах — розв’язання проблем, що виникають у навчальному процесі, самими дітьми на занятті через самостійну активну пізнавальну діяльність. Проблемний характер сучасного уроку можна розглядати як відхід від репродуктивного підходу до заняття. Чим захопливіша, самостійна діяльність учнів, тим краща, оскільки діти набувають уміння розв’язувати проблеми. Навіть роботу з підручником на уроці можна розглядати як розвиток інформаційної компетентності учнів під час роботи з текстом.

 

Щоб сформувати в учнів будь-які ЗУН, необхідно:

  • надати первинного досвіду виконання цієї дії та вміння мотивувати;
  • сформувати розуміння алгоритму виконання ЗУН, спираючися на набутий досвід;
  • сформувати вміння виконувати ЗУН на практиці, організувати самоконтроль виконання.

 

Сучасний урок необхідно розглядати як ланку продуманої системи роботи вчителя, де вирішують питання навчання, виховання й розвитку учнів.

 

У плані реалізації ФГОС нового покоління важливий для навчального процесу — показник того, наскільки високо сформовані універсальні навчальні дії у школярів і наскільки розвинений діяльнісний підхід в освіті. Чим вищі ці показники, тим ефективніший навчальний процес.

 

Методи та прийоми роботи

Якими саме методами та прийомами роботи в навчальному процесі доцільно користуватися сьогодні? Відповідь на це питання слід шукати в школі. Уроки бажано проводити за зовсім іншою схемою. Якщо зараз найбільше поширений пояснювально-ілюстративний метод роботи, коли вчитель, стоячи перед класом, пояснює тему, а потім проводить вибіркове опитування, то відповідно до змін особливу увагу необхідно приділяти взаємодії учнів і вчителя, а також взаєминам між дітьми. Учень повинен стати живим учасником навчального процесу.

 

Як довели дослідження німецьких науковців, людина запам’ятовує лише 10 % від того, що вона читає, 20 % від того, що чує, 30 % від того, що бачить; 50–70 % запам’ятовує під час участі в групових дискусіях, 80 % — під час самостійного виявлення й формулювання проблем. І лише коли учень безпосередньо бере участь у реальній діяльності, у самостійній постановці проблем, складанні та ухваленні розв’язання, формулюванні висновків і прогнозів, він запам’ятовує матеріал на 90 %. Подібні результати отримали американські та російські дослідники.

 

Урок у сучасній школі відрізняється використанням діяльнісних методів і прийомів навчання. Прикладами таких методів можуть бути навчальна дискусія, діалог, відеообговорення, ділові та рольові ігри, відкриті питання, мозковий штурм тощо.

 

Новий підхід до освітнього процесу відповідає сучасному уявленню про урок. Це таке заняття, де вчитель разом із школярами на рівних веде роботу з пошуку та відбору інформації наукового змісту, що підлягає засвоєнню. Тільки тоді навчання стає особистісно значущим, а учень сприймає вчителя як творця своїх знань. Дитина завжди зрозуміє те, до чого дійшла самостійно. Саме такі уроки дозволяють сьогодні реалізовувати нові освітні стандарти.

 

В основі сучасного уроку має бути й розвивальне навчання. Розвивальний урок спрямований на створення умов, у яких школяр відчуває себе самим собою, повноцінним учасником різних форм суспільного життя. Учитель на такому уроці — організатор навчальної діяльності.

 

Якщо порівняти традиційну діяльність педагога та діяльність учителя на сучасному уроці, мета якого — отримати метапредметні й особистісні результати, то можна побачити низку відмінностей.

Традиційний урок

Сучасний урок

Учитель користується жорстко структурованим конспектом уроку, підручником і методичними рекомендаціями

Учитель користується сценарним планом уроку, що надає педагогові свободу у виборі форм, методів і прийомів навчання, підручником і методичними рекомендаціями, інтернет-ресурсами, матеріалами колег. Обмінюється конспектами з колегами

У разі репродуктивних форм основні етапи уроку полягають у поясненні та закріпленні навчального матеріалу. Значна кількість часу відведена поясненню вчителя

Урок присвячують самостійній діяльності учнів

Головна мета діяльності вчителя — встигнути виконати все, що заплановано

Учитель повинен організувати діяльність дітей із пошуку та обробки інформації, узагальнення способів дії, з постановки навчального завдання тощо

Під час формулювання завдань учитель використовує такі способи: розв’язати, списати, порівняти, знайти, виписатиі, виконатиі тощо. Ці завдання не можна вважати творчими

Використовує нові форми завдання: проаналізувати, довести (пояснити), порівняти, передати за допомогою символу, створити схему або модель, продовжити, узагальнити (зробити висновок), вибрати розв’язання або спосіб розв’язання, дослідити, оцінити, змінити, придумати тощо

Фронтальна форма роботи

Переважно групова та / або індивідуальна робота школярів. Можливість одночасного ведення уроку в декількох класах, наприклад дистанційно, або двома педагогами (спільно з учителями інформатики, психологами та предметниками), з підтримкою тьютора чи в присутності батьків учнів

Батьки беруть пасивну участь у навчальному процесі. На батьківських зборах вони ознайомлюються з діяльністю своїх дітей, слухають лекції психологів, розмовляють із педагогами

Батьки мають можливість брати активну участь у навчальному процесі. Спілкування вчителя з батьками школярів може здійснюватися за допомогою Інтернету

Для демонстрації досягнень школярів педагоги влаштовують виставки робіт учнів

Презентації своїх досягнень влаштовують самі учні: під час організації елементів виставки у класах і холах, в інформаційно-освітньому середовищі школи, розміщення матеріалів у мережі Інтернет. Неабиякого значення в цьому процесі набуває навчальний простір учителя

Результати навчання мають переважно предметний характер

Учні повинні демонструвати не тільки предметні результати, а й особистісні, метапредметні досягнення. Повинно відбуватися безперервне формування портфоліо школяра, де ведеться облік динаміки результатів навчання дитини: оцінювання проміжних результатів навчання, використання оцінок, формування адекватної самооцінки

 

 

Формулювання завдань уроку

На сучасному уроці підбір завдань і запитань здійснюють на основі системно-діяльнісного підходу до навчання. Учитель пропонує завдання, орієнтовані на отримання не тільки предметного, а й метапредметного та особистісного результатів. Це продуктивні (творчі) завдання. Виконуючи їх, учні не знайдуть готової відповіді в підручнику, а отже, навчаться застосовувати здобуті знання на практиці, створювати та проектувати нові способи дій, формувати власну життєву позицію.

 

Формулювання продуктивних, творчих завдань звучить інакше. Наприклад, на традиційному уроці математики пропонують просто обчислити площу прямокутника, на сучасному ж уроці завдання може бути інакшим: «Дано план кімнати та розміри підлогових покриттів. Визначте, який із запропонованих розмірів повністю закриє підлогу». Виконуючи такі завдання, учні застосують здобуті знання в новій ситуації, пов’язаній із реальним життям.

 

Інший важливий аспект сучасного уроку — тема. Це те, що підлягає не тільки вивченню, але й обговоренню. Тема передбачає й постановку проблеми, яка зумовлює відбір навчального матеріалу. Зазвичай тему уроку подають у його заголовку. На сучасному занятті тема може бути сформульована й самими учнями.

 

У сучасному уроці може бути використана й запитальна форма заголовка. Такий прийом часто використовують на уроках зі складним теоретичним змістом, щоб допомогти учням виділити у змісті теми головне, проаналізувати факти й самостійно зробити висновок.

 

Наприклад: «Як зміниться вигляд числа під час запису у двійковій системі числення?»; «Чи був неминучим винахід персонального комп’ютера?»; «Чи потрібні простому користувачеві ПК прикладні програми?» тощо.

 

Заголовки такого типу сприяють рефлексії, тобто процесу аналізу учнем особистої розумової діяльності після вивчення теми.

 

Заголовки, що містять прийом відсторонення, висвітлення відомого факту під новим кутом зору, зручні для встановлення міжпредметних зв’язків і проведення інтегрованих уроків.

 

Теми уроків, сформульовані як альтернативні питання, що висвітлюють проблемні ситуації, допомагають учням замислитися про причини подій. Такі заголовки допомагають побачити можливість альтернативного розвитку подій. Вони лаконічно поєднуються з нетрадиційними формами уроку.

 

За допомогою правильно сформульованої теми можна спонукати учнів висловлювати особисте розуміння досліджуваних матеріалів і ставлення до них. Для цього в заголовку уроку залишають недописаними ключові слова, а школярі самостійно підбирають їх під час уроку.

 

Використання вчителем різних видів заголовків виводить урок на новий, сучасний рівень; дозволяє реалізувати системно-діяльнісний підхід до навчання, застосовувати проблемне навчання.

 

Сучасний урок повинен містити те, що викличе здивування, що діти пам’ятатимуть. Можна застосовувати такі прийоми, як цікавий факт, несподіване відкриття, звернення до життєвого досвіду самих учнів.

 

Заняття в умовах уведення ФДОС нового покоління повинно містити декілька етапів.

1. Мобілізація (передбачає залучення учнів до активної інтелектуальної діяльності).

2. Цілепокладання (учні самостійно формулюють мету уроку за схемою «згадати → дізнатися → навчитися»).

3. Усвідомлення нестачі здобутих знань (учитель сприяє виникненню на уроці проблемної ситуації, під час аналізу якої учні розуміють, що знань для її розв’язання ще недостатньо).

4. Комунікація (пошук нових знань у парах, групах, колективі).

5. Взаємоперевірка, взаємоконтроль.

6. Рефлексія (усвідомлення учнем і відтворення в мовленні того нового, що він дізнався і чого навчився на уроці).

 

Розвитку ЗУН на уроці повинні сприяти застосування сучасних педагогічних технологій, наприклад технології критичного мислення, проектної та дослідницької діяльності, дискусійної технології, колективної та індивідуальної розумової діяльності. Важливо, щоб учитель не спотворював технологію, використовуючи з неї тільки окремі прийоми.

Dounload PDF

Відгуки читачів