Ігри-пригоди

Ведуча рубрики Катерина Петрова


Пригоди — це здорово й захопливо. Діти із задоволенням шукають скарби, рятують якого-небудь мультиплікаційного персонажа, подорожують казковою країною. Активні, товариські малюки почуваються в таких іграх, немов рибки у воді. Їм усе подобається, вони нічого не бояться й досить легко долають труднощі, що виникають на шляху.

 
 
Для деяких малюків ігри-пригоди є заскладними. Ідеться про тих, хто сором’язливий, невпевнений у собі, боїться здаватися смішним і безглуздим, від того, що над ним будуть сміятися інші діти. Такі ігри допомагають долати багато проблем і комплексів, якщо поруч перебуватиме мудрий дорослий, який допоможе дитині повірити в себе і не злякатися випробувань.
 
 
Щоб ігри були більш ефективними, варто проводити їх із групою дітей. При цьому спостерігайте за тим, як поводиться та дитина, яка відчуває проблеми в спілкуванні або самооцінці. Якщо ви бачите, що вона губиться й не здатна впоратися із завданнями, хоче відійти осторонь, то обов’язково емоційно її підтримуйте, підбадьорюйте і хваліть її.
 

Гра «Сто серветок»

 
Гра стане в пригоді як для групи дітей, так і для парної гри, її добре використовувати на самому початку ваших занять. Заздалегідь приготуйте пачку серветок. Запропонуйте дітям по черзі взяти зі стопки стільки серветок, скільки заманеться. А тепер скажіть: «Нехай кожен назве стільки своїх позитивних рис, скільки серветок він узяв». Така вправа обов’язково налаштує всіх на позитив, змусить замислитися про свої позитивні риси або допоможе вам побачити проблеми дитини, у якої занижена самооцінка, є проблеми в спілкуванні. Якщо малюк говорить, що він не знає, які гарні риси має, то йому може допомогти дорослий або інші діти. Вони називають по черзі гарні риси того малюка, який соромиться відповісти.
 

Гра «Повтори»

 
Якщо ви граєте з декількома дітьми, то варто цією вправою урізноманітнити програму. Навіть якщо діти знайомі між собою, однаково потрібно її провести. Отже, діти сідають або стають по колу. Один з учасників називає своє ім’я й додає фразу «Я люблю…». Наприклад, «Мене звуть Женя. Я люблю кататися на велосипе- ді». Наступний учасник повторює першу фразу й додає своє ім’я, а також говорить про те, що він любить. Наприклад: «Женя любить кататися на велосипеді. А мене звуть Оля. Я люблю їсти полуницю». І так далі, поки кожен з малюків не візьме участь у грі. Ця вправа допомагає не тільки познайомитися між собою ближче й дізнатися щось нове про кожного з учасників, але й виразити себе, подолати сором’язливість і скутість. Ви помітите, що після цієї вправи багато дітей почуватимуться вільніше й сміливіше.
 

Гра «Мінне поле»

 
У грі можуть брати участь декілька малюків або хоча б дві дитини. Потрібно пройти «мінне поле» із заплющеними очима, користуючись словесною інструкцією-підказкою свого друга.
 
Один з дітей стає «мінером». Ведучий говорить, що зараз йому потрібно буде пройти «мінним полем», намагаючись жодного разу не наступити на «міну». «Мінами» можуть бути інші діти або, якщо ви граєте всього лише з двома гравцями, можна розставити кілька стільців на невеликій відстані один від одного. «Мінерові» зав’язують очі та підводять до «старту». Напарник «мінера» стає його штурманом. Він має словами направляти «мінера» таким шляхом, щоб той не натрапив на «міну». У грі надзвичайно важливі взаємодія, уміння слухати й чути напарника. Для маленької дитини такий шлях — нелегке випробування. Адже потрібно йти із заплющеними очима, повністю покладаючись на когось іншого.
 
 
Ця вправа добра для тих малюків, хто недовірливо ставиться до оточуючих. Дитині може бути складно налагоджувати нові взаємини, вона насторожено ставиться до дітей, неохоче ділиться іграшками або секретами. А завдяки такому «екстремальному» випробуванню малюк спробує довіряти людям, покладаючись на інструкцію та виконуючи її. 
 

Гра «Поле на повітряній кулі»

 
Вирушаємо в політ на повітряній кулі. Повітряна куля може підняти лише обмежену вагу, тому потрібно вирішити, що саме ми візьмемо із собою. Перелік речей, з яких ми вибиратимемо, додається. Потрібно, щоб у цій грі брали участь декілька дітей. Домовлятися про те, що ми із собою візьмемо, доведеться без допомоги слів. А взяти в кошик повітряної кулі можна лише п’ять предметів. Якщо діти ще не вміють читати, можете видати їм картки із зображеннями предметів. У цій грі розвивається невербальне, тобто безсловесне спілкування. За допомогою мови жестів діти можуть домовитися про те, які саме предмети вони візьмуть із собою. Іноді сором’язливим малюкам значно простіше домовлятися саме в такий спосіб. І вони найчастіше після проведення цієї гри беруть на себе ролі лідерів. 
 
Перелік предметів:
  • бінокль;
  • шоколадка;
  • мотузка;
  • теплий плед;
  • пляшка води;
  • морозиво;
  • сірники;
  • собака;
  • консерви;
  • карта.
 

Гра «Переправа»

 
Це ще одна захоплива гра із серії ігор-пригод. Переправляємося через ріку. Для її проведення вам знадобиться колода або будь-який достатньо широкий бордюр. Якщо ж ви граєте в приміщенні, можете наклеїти на підлогу кілька смуг кольорового скотчу, що допоможуть зімітувати колоду. Усі малюки, крім одного, стають на бордюр або колоду, і кожен з них присідає. Одна дитина також заходить на колоду або бордюр. Їй потрібно перебратися з одного кінця колоди на інший, оминувши решту дітей. Виявляється, досить складно балансувати на колоді (і навіть на кольорових смужках), адже за правилами гри не можна ступати у «воду».
 

Гра «Слон + слон, жираф + жираф»

 
Ведучий заздалегідь готує маленькі папірці, на яких написані назви тварин. Причому назва кожної тварини має зустрічатися двічі. Скажіть дітям, що вони на деякий час перетворилися на тварин — на яких саме, вони дізнаються, діставши з капелюха папірець із назвою. Оскільки тварини не можуть розмовляти, потрібно за допомогою мови жестів показувати всім, який ти звір, і обов’язково знайти собі пару.
 
Гра стане в пригоді для сором’язливих дітей, яким складно знайомитися, і для тих, хто боїться почути оцінку своєї поведінки з боку.
 

Гра «Пошук загублених скарбів»

 
Це маленький квест, у якому є відразу кілька ігор. Краще, якщо учасників буде декілька або навіть дві команди. Оголосіть, що ви вирушаєте на пошуки загублених скарбів. Щоб їх знайти, потрібно обов’язково розгадати загадки, розв’язати головоломку, скористатися допомогою друзів.
 
  • «Трикутник, коло, квадрат». Діти отримують мотузочку, кінці якої зв’язані так, щоб утворилося коло. Кожен із гравців береться обома руками за мотузку. Усі учасники заплющують очі, за командою ведучого роблять із кола трикутник. Якщо хтось розплющив очі, гра починається спочатку. Коли команда впорається з першим завданням, можна запропонувати побудувати квадрат, потім знову коло та ін., але очі не розплющувати.
  • Для того щоб знайти скарби, потрібно визначити, де саме їх шукати. Заздалегідь намалюйте «стародавню» карту й розріжте її на кілька частин, як пазл. Скажіть, що для того щоб знайти скарб, діти мають зібрати карту й зрозуміти, де заритий скарб. Засічіть час, за який діти впораються із завданням. Зверніть увагу на те, що робитимуть сором’язливі, нетовариські діти. Саме в таких групових завданнях їм найпростіше проявити себе, бути активними, не бентежитися.
  • Звісно, біля скарбу може стояти охоронець — лев, тигр або чарівник, як вам більше подобається. Саме він улаштовує останнє випробування. Наприклад, може попросити дітей намалювати малюнок на аркуші ватману, до якого потрібно дострибнути, тому що висить він досить високо. Це завдання чудово поліпшує настрій, а ще позбавляє тілесних затисків сором’язливих дітей. І нарешті, коли всі випробування пройдені, діти обов’язково мають знайти скарби, обіцяні на початку.
Dounload PDF

Відгуки читачів