Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Устаткування шкільних майстерень засобами малої механізації

І. О. Ярошик, учитель трудового навчання вищої категорії Маломидської ЗОШ, Костопільський р-н, Рівненська обл.

 

Продовження. Початок див. у № 24 (2012 р.)


Універсальне пристосування для нарізання різьби на трубах і увтулках

 

Для нарізування різьби на трубах і втулках використовують шкільні верстати ТВ-4, ТВ-6, а також трубнодюймові мітчики, плашки, воротки і плашкотримачі, призначені для виконання цієї роботи вручну. Особливо складно при цьому забезпечити співосність заготовки й інструмента.

 

Для розв’язання проблеми слід сформулювати творчі завдання на раціоналізацію технології виготовлення названих деталей.

 

Конструкція пристосування (див. рис. 1) включає обхват 1, напрямну втулку 2, посаджену з вільним обертанням і переміщенням на циліндрову частину обхвата, й основну втулку 3. Рукоятки 4 сполучені з корпусом основної втулки різьбою. У змінну вставку 5, а вставляютьмітчик і закріплюють за допомогою гвинта 5, в. У свою чергу, вставку з мітчиком установлюють в основній втулці та фіксують гвинтами 5, р. Закріпленняплашки різниться тим, що її разом із змінною втулкою 1, б установлюютьв основній втулці й лише тоді закріплюють гвинтами. Втулка напрямна 2, б потрібнадля безперекісногонапрямку плашок під час нарізування зовнішньої різьби ручним способом.

 

Готове пристосування застосовують для установлення мітчиків із квадратними хвостовиками і круглих плашок під час нарізування різьбТр 1/2", Тр 3/4" на токарних верстатах, а також ручним способом за допомогою напрямних втулок. Воно підвищує ефективність праці, звільняє від необхідності мати велику кількість воротків і плашкотримачів, виключає можливість перекосу й поломки інструмента, покращує якість різьби.

 

Фрикційна різьбонарізна машина

 

Кожен, хто нарізував різьбу, знає, що зробити це якісно непросто. Щонайменший перекіс інструмента — і ось виходить різьба з характерною назвою «п’яна». А якщо досвід працівника порівняно невеликий і помилка відразу не виправлена, поломка інструмента неминуча. Особливо важко дається учням нарізування внутрішньої різьби. Один необережний рух — і мітчик із сухим тріском залишається в отворі у вигляді уламка. Зіпсована, часто непоправно, деталь, зламаний інструмент. Ще складніше нарізувати різьбу в деталі, що має непросту конфігурацію. Пропонований пристрій є різценарізальною фрикційною машиною. На підприємствах із серійним і масовим виробництвом використовують влаштовані за тим же принципом верстати. Але вони недешеві, досить громіздкі, а головне, де їх узяти для шкільних навчальних майстерень?

 

Для того щоб зробити самим таку машину, підбирають асинхронний електричний двигун. Бажано, щоб частота обертання його ротора не перевищувала 1200 об/хв. Краще, якщо двигун однофазний— немає проблем із його підключенням: його вмикають у розетку електромережі 220 В. Двигун 2 (див. рис. 2) встановлюють на підставку 1, яка може бути виконана з ДСП, металу або дошки. Отвори в ньому передбачені для кріплення чотирма болтами захисного кожуха. На вал електродвигуна насаджують конічну насадку 3, виточену з твердої гуми. Її розміри (кут конуса й діаметри) узгоджують із розмірами дисків 5. Чим більші розміри різьби, яку передбачають нарізувати на фрикційній машині, тим більшого діаметра виточують диски. Їх закріплюють на валу 4 гвинтами 8. Вал 4 спирається на підшипники 7, установлені в опорах 6 так, що дає можливість його горизонтального переміщення. Величина цього зворотно-поступального руху пов’язана із зазорами між насадкою 5 і дисками 5, її вибирають у межах 10-20 мм. На кінець вала 4 одягають свердлильний патрон (його тип залежить від розмірів мітчика), і машина готова.

 

Щоб нарізувати праву різьбу, виконавець тисне деталлю на інструмент. При цьому диск 5, а притискається до насадки 3 і мітчик здійснює пряме обертання. За щонайменшого перекосу достатньо лише ослабити натиск, і частота обертання миттєво зменшиться. Злегка потягнувши деталь на себе, учень виводить насадку й диск 5, а із зачеплення. Під час подальшого руху «на себе» у зачеплення з насадкою входить диск 5, 6 і вал пристосування, відповідно й інструмент, отримують зворотне обертання. Мітчик вивертається з отвору.

 

У процесі роботи можна безступінчатий змінювати частоту обертання інструмента(в обох напрямках) і миттєво зупиняти різьбонарізання за перекосу, що почався, або упору мітчика в глухий отвір. Якщо на машині передбачають нарізувати зовнішню різьбу, то на вал замість свердлильного патрона надягають змінні насадки під плашки необхідного розміру. Сам вал у цьому разі роблять з отвором, діаметр якого має дозволяти проходження різьбової частини нарізуваної деталі. Кріплять власне деталь при цьому залежно від її форми й розмірів. Зручні для цієї мети цангові затискачі або швидкозатискні типу «жимок» (відкидні).

 

Перевага описаного пристосування в тому, що воно робить практично безпечним виконання однієї з найбільш поширених у навчальних майстернях ручних технологічних операцій, набагато прискорюючи й полегшуючи її.

 

Література

1. Сотниченко С. М. Бажаючим помайструвати. — Будівельник. — Київ, 1992.

2. Школа и производство. — 1966. — №№ 4, 11. — 1967. — №№ 4, 10, 12. — 1968. — №№ 4, 5. — 1969. — №№ 5, 6, 7. — 1970. — № 2, 5, 8, 10. — 1971. — №№ 2, 7, 9, 10. — 1972. — №№ 9, 10. — 1973. — №№ 2, 6, 10. — 1974. — № 1-5. — 1975. — №№ 8, 10-12. — 1976. — №№ 1-4, 7, 9, 11. — 1977. — №№ 4-7, 9-11. — 1978. — №№ 1-5, 7-10, 12. — 1979. — №№ 1-8, 10-12. — 1980. — №№ 1, 2, 4, 5, 7-9, 11. — 1981. — №№ 1, 3, 5-9, 11, 12. — 1982. — №№ 1-5, 7, 8, 11, 12. — 1983. — №№ 1-6, 8-12. — 1984. — №№ 1-12. — 1985. — №№ 1-12. — 1986. — №№ 1-12. — 1987. — №№ 1-12. — 1988. — №№ 1-12. — 1989. — №№ 1-12. — 1990. — №№ 1, 3-12. — 1991. — №№ 1-12. — 1992. — №№ 1-6. — 1993. — №№ 2, 3.

3. Юный техник. — 1968. — № 2. — 1969. — № 9. — 1974. — № 1. — 1978. — № 3. — 1983. — №№ 2, 9. — 1985. — №№ 2, 5, 12. — 1986. — № 11. — 1987. — №№ 3, 10, 11. — 1990. — № 2.

4. Моделист-конструктор. — 1977. — №№ 4, 8, 10-12. — 1978. — №№ 2, 6. — 1979. — 1, 3, 4, 6, 12. — 1981. — № 11. — 1984. — №№ 1-11. — 1985. — №№ 3, 4, 8, 9, 11, 12. — 1986. — №№ 1-4, 6-8, 10, 12. — 1987. — №№ 2, 4, 5, 7, 8, 10-12. — 1988. — №№ 2, 4-12. — 1989. — №№ 1, 4-12. — 1990. — №№ 2-4, 6-8, 10-12. — 1991. — №№ 4, 5, 8, 10, 11. — 1992. №№ 3-6. — 1993. — №№ 1-6.

5. ЮТ для умелых рук. — 1976. — № 4. — 1978. — №№ 1, 2, 4, 5, 7-12. — 1979. — №№ 1, 2, 4-6, 9, 11, 12. — 1981. — №№ 7, 8, 10-12. — 1982. — №№ 1, 2, 5, 9, 12. — 1983. — №№ 3, 4. — 1984. — №№ 1-3. — 1985. — № 8. — 1986. — № 7. — 1987. — №№ 2, 5, 11. — 1989. — №№ 1, 4, 6. — 1990. — №№ 4, 9, 11. — 1991. — №№ 8, 10-12. — 1992. — №№ 1-4.

6. Сделай сам. — 1989. — №№ 1-3, 5, 8, 9. — 1990. — №№ 2, 4. — 1991. — №№ 1, 3.

Dounload PDF

Відгуки читачів