Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Чоловічий погляд на вчительку

Ольга Новікова

Чоловіки та жінки. На цю тему багато чого відомо і вже сказано раніше — хто про кого і що думає, хто до кого і що відчуває. Розумієте, наша багата фантазія може зараз зайти далеко. Не треба цього робити, не будемо марно витрачати час, а просто підемо і запитаємо в чоловіків, що вони думають…


Чоловічий погляд на вчительку

Ольга Новікова

Чоловіки та жінки. На цю тему багато чого відомо і вже сказано раніше — хто про кого і що думає, хто до кого і що відчуває. Розумієте, наша багата фантазія може зараз зайти далеко. Не треба цього робити, не будемо марно витрачати час, а просто підемо і запитаємо в чоловіків, що вони думають…

Про жінку-вчительку. Але дозвольте мені перед тим, як розпочати, прояснити ситуацію. Беремо конкретних чоловіків і відразу до них наше конкретне запитання:

— А ви уявляєте собі вчительку? Яка вона? Ні, дзвінок другу не допоможе. А підказки зараз будуть.

Камера! Мотор! Дубль перший!

У цю жінку можна було закохатися. До речі, це важливо, щоб зрозуміти все інше,— якою вона запам’яталася з першого погляду — мініатюрна, світловолоса, вона стояла перед дітлахами — своїми черговими першокласниками — в ладних чорних брюках, що м’яко облягали тіло, в жовтій трикотажній кофточці; її блискуче волосся було старанно укладене в акуратну зачіску. І вся вона світилася доброзичливістю, готовністю вислухати, допомогти… вона вражала багатьма вчительськими та людськими достоїнствами. Але найбільш несподіваним було її безхитрісне зізнання:

— А я привчила себе о пів на восьму ранку обідати. І по повній програмі — перше, друге і компот.

— Для чого ж?

— Щоб потім у школі ні про який буфет не думати. Я Їм весь свій час намагаюся приділяти.

Вчителька «А» класу жила Ними і для Них — своїх першокласників.

Стоп-кадр

— Ні, таких не буває

— А я вірю, що в ідеалі, якщо це можливо, вчителька початкової школи повинна бути красивою або хоча б симпатичною; і вже у будь-якому випадку обов’язково підтягнута, акуратно одягнута, вона мусить приємно пахнути, щоб естетика для малюків починалася не з абстрактних слів, а з її появою в класі.

Камера! Мотор! Дубль другий!

І ось така історія. В клубі, де навчали спілкуванню, перед слухачами поставили завдання: що робити, якщо не вдається оволодіти увагою аудиторії, шум, ніхто не слухає… що робити? Кожен повинен був запропонувати своє рішення щодо ситуації, яка виникла. А потім обґрунтувати, чому саме таке рішення людина вважає найбільш ефективним.— Треба дати команду встати! І коли всі встануть, потримати їх на ногах…

Ні, ця пропозиція йшла не від прапорщика надстрокової служби, не від військового коменданта гарнізону. Цю пропозицію внесла тендітна молода жінка. Запам’яталися величезні окуляри, які вдвічі збільшували її водянисті очі, гострий носик, тонкі синього відтінку губи. Виявилося, що вона вчителька, веде малювання та естетику.

— І довго доводиться тримати дітей на ногах?

— Коли як, знаєте: іноді п’яти хвилин вистачить. А буває, що половину уроку, а вони все ніяк до тями не приходять…

І все це було сказано спокійно, без жодного сумніву в своїх діях.

Стоп-кадр

— Я думаю, така «вчителька малювання» часто зустрічається школі.

Спокійно, дорогі читачі, дуже прошу — не поспішайте з висновками.

Камера! Мотор! Дубль третій!

Першокласниця вимовила достатньо голосно, щоб вчителька почула: «Ти — дурна!», і з цікавістю дивилася на неї — що тепер буде?

Вчителька дала зрозуміти дівчинці, що чує. Але у відповідь не промовила ні єдиного слова. І після уроків нічого не сказала, і батькам не поскаржилася. Пройшов день, пройшов другий і третій. І тільки тоді вчителька сказала дівчинці:

— Думала я, думала і вирішила: поговори з батьками, може, тобі в іншому класі буде краще, якщо ти вважаєш, що я дурна, щоб тебе вчити.

Вона сказала все це спокійно, із сумнівом у голосі. Дівчинка розгубилася. А вчителька вирішила: нехай вона подумає, нехай кілька днів посумнівається, а там побачимо, що робити…

І не було ніяких формальних пробачень, пустих реверансів. Вчителька і учениця домовитися мовчки. Вони зрозуміли одна одну. Зрозуміли!

Стоп-кадр

— Таких мудрих учительок не буває.

А далі все пішло поза сценарієм. Кожен хотів висловити свою думку.

— Для мене вчителька — як англійська королева: до неї близько підійти неможливо. Не знаю, чи зміг би спілкуватися з такою особою. Про що з нею розмовляти, як себе з нею поводити. Вона, напевно, все знає, дуже розумна. І тому дивиться на всіх зверху. Завжди на каблуках. У строгому костюмі. Відповідна зачіска. Вона не слідкує за модою. Завжди однакова. Не можу уявити, щоб учителька, навіть молода за віком, пішла до клубу потанцювати. Таких ще не бачив. Думаю, що в мене знайдуться опоненти. Але я додержуюсь своєї думки. Можливо, я й помиляюся.

— Два-три рази на місяць викликає мене одна вчителька, постійно в неї щось ламається. Я її тільки так і називаю — вчителька. Коли дізнаюся, що треба йти до неї — мене аж трусить. Починає вона мене вчити — це так треба зробити, а це — ось так. Але ми ж не в школі, а я працюю не перший рік. І коли мені про когось скажуть — це вчителька — я біжу як чорт від ладану. Думаю, що це їх сутність — постійно когось учити. Нехай не ображаються, але мене ніхто не переконає, що вони інші (це була окрема думка сантехніка).

— Проходив навесні повз педагогічний університет. Тепло, студентів, в основному дівчат, багато. Можливо, це було під час перерви. Я навіть зупинився на кілька хвилин, бо зовнішній вигляд деяких майбутніх учителів мене здивував, бо це відрізнялося від мого, можливо консервативного погляду на образ педагога. Не треба забувати про те, що через кілька років на них будуть дивитися учні і брати їх за приклад.

Все! Записано! Спасибі! Всі вільні... і далі висловлювати свої думки.

А з вами весь цей час були: Роман — перекладач з трьох іноземних мов; Алекс —студент з однієї африканської країни; Володимир — працівник однієї комунальної служби одного великого міста, або просто сантехнік; Сергій — підприємець і Микола Іванович, суддя. Навіть він нас не розсудить, а тільки засудить (жарт).

Що маємо? Як говорив один відомий політичний діяч: «Що маємо, то маємо». Що будемо робити з чоловіками? Виховувати, перевиховувати, можливо, колись і перевиховаємо. А для чого? Нехай залишаються зі своїми думками.

А ви, дорогі наші вчительки — красуні, розумниці, трудівниці —найкращі у світі.

Тільки вранці, вдень, увечері — тричі на день — підходьте до дзеркала, дивіться у свої очі й запитуйте: «А я — в порядку?» Даю слово, це дуже помагає знижувати відсоток помилок, які ми всі робимо в цьому житті. Поклавши руку на серце, визнайте — ви вже запитали себе:

«А я?» Якщо ні, якщо ще не запитали, обов’язково запитайте. Ніхто вас не почує…

P. S. До речі, всі наші «герої» — чоловіки — реальні особи.

 

Відгуки читачів