Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

ВІДВЕРТА РОЗМОВА З ГРИГОРІЄМ ЧАПКІСОМ, дружина якого — генерал

Аліна Басова

Його знав увесь світ. Його бачили на гастролях у найвідоміших театрах. Йому аплодували більш ніж у сімдесяти країнах. Ним захоплювались найвідоміші люди планети. Його шанувальниками були Сальвадор Далі й Фідель Кастро. Прихильником молодого таланту був навіть сам Йосиф Сталін. Заслужений артист України, лауреат міжнародних конкурсів, танцмейстер віденських балів. Список можна продовжувати довго, але за характеристики мало хто назве ім’я. А якщо сказати, що він суддя з телешоу «Танці із зірками», тоді усі вигукнуть: «Чапкіс!»


ВІДВЕРТА РОЗМОВА З ГРИГОРІЄМ ЧАПКІСОМ, дружина якого — генерал

Аліна Басова

Його знав увесь світ. Його бачили на гастролях у найвідоміших театрах. Йому аплодували більш ніж у сімдесяти країнах. Ним захоплювались найвідоміші люди планети. Його шанувальниками були Сальвадор Далі й Фідель Кастро. Прихильником молодого таланту був навіть сам Йосиф Сталін. Заслужений артист України, лауреат міжнародних конкурсів, танцмейстер віденських балів. Список можна продовжувати довго, але за характеристики мало хто назве ім’я. А якщо сказати, що він суддя з телешоу «Танці із зірками», тоді усі вигукнуть: «Чапкіс!»

Я завжди дуже люблю, коли до нашого міста приїжджають гастрольні вистави. У ці дні в моєму житті наче відбувається велике свято. За декілька днів я думаю та мрію, як усе станеться. Кого я побачу, якими вони будуть, які нові враження мені подарують. Так було й цього разу. Поспішаючи до академічного театру, я мріяла, як побачу наших українських зірок. Побачити хотілось усіх без винятку, пройнятися їх творчістю і духом та краєм ока зазирнути, які вони в житті. Перспективи близько побачити кожного в мене не було, бо куплено квиток аж на двадцятий ряд. Але, тримаючи в сумочці старий бабусин театральний бінокль, я мала змогу роздивитися кожного зі свого місця. Стояла гарна погода й багато людей прогулювались навколо театральних фонтанів. Вони були молоді та у віці, неспішно гуляли та стрімко поспішали на зустріч, такі різні але ж і такі звичні мені. Одна людина (то був чоловік) одразу впала мені у вічі: дуже відрізнялась від інших. На вигляд то був справжній талант, наче граф чи барон. Його постава наче гусара, його хода — легка та поважна. Немов королівським поглядом він супроводжував усе, що бачив. Цей пан примусив мене навіть на хвилину зупинитися, бо такого чоловіка рідко побачиш. Він ішов майданчиком, як поважний актор по сцені. «Боже мій, це ж Чапкіс», наче з якоюсь радістю промайнуло в моїй голові. Так, він такий самий у житті, як і на телебаченні. Мені здавалось, що людина у житті трохи інша, ніж на телеекрані чи на сцені, бо там відповідно до ролей її одягають, гримують, та й камера і глядачі зобов’язують бути найкращою. А він, Чапкіс саме такий.

Я чула прізвище Чапкіса ще від бабусі. Вона танцювала в ансамблі БК ім. Сталіна та завжди розповідала про свого кумира, якогось там Чапкіса, говорила, що він танцюрист від Бога, яких у світі якщо перерахувати, вистачить пальців однієї руки. Але, крім бабусиних розповідей, більше я про нього нічого не чула аж до останнього часу, поки не побачила його в телешоу «Танці із зірками».

Рішення неодмінно підійти до нього недовго зріло в моїй голові. Він увічливо познайомився зі мною. Вислухав мою розповідь про наш журнал, промовивши, що вже поважає тих людей, які в більше віддають, ніж беруть. На мое прохання про інтерв’ю відреагував позитивно та, запросивши мене після вистави до гримерної, промовив:«Клянуся своїми вусами, що відповім на всі ваші запитання».

  Скажіть, Григорію, мені відомо, що вашим учителем був Павло Вірський. Так хто він, на вашу думку, учитель знаменитості чи знаменитий учитель?

  Обов’язково, він знаменитий учитель. Насправді, Павло Павлович, був унікальною людиною. Це вчитель, яких мало. Він був дуже сильним і духом, і тілом. Ніколи не жалів себе і не дозволяв нам, своїм учням, жаліти себе. Основний метод його викладання це метод власного прикладу. Він тримав колектив у дуже жорсткій фізичній формі, а також у сильному моральному дусі. Уявіть, будь ласка, наш колектив один з небагатьох, який за радянських часів їздив по світу. Нас завжди перевіряли, влаштовували провокації, намагались знайти серед нас когось із слабким характером. Але слабкі та підлі думки Павло Павлович викидав з голови величезним фізичним навантаженням, щоб і сумніватися було ніколи.

Але головне не це, головне у тому, що саме Павло Павлович навчив мене передавати почуття мовою тіла, і я це роблю вже більше шістдесяти років.

  Ви пам’ятаєте той випадок, як сиділи на руках у Сталіна? Яка доля того подарованого годинника?

Так, звісно, пам’ятаю. Ви ж знаєте, як тоді була розвинена ідеологія! Я й думати собі не міг, що можу навіть доторкнутися до вождя. Я тоді ще танцював в ансамблі «Трудові резерви», після танка він підійшов до мене, промовив щось на зразок «Спасибі тобі хлопчику», тоді я не запам’ятав, бо знаходився майже у стані шоку. Посадив мене на коліна та подарував годинника. Кажуть, що саме відтоді виникло гасло «Спасибі товаришу Сталіну за наше щасливе дитинство». А доля годинника... Як і всі для мене пам’ятні предмети, я його зберігаю. Головні такі речі це червоний капелюх сомбреро, який мені подарував Павло Вірський (я, до речі, і сьогодні виходив у ньому на сцену) та фото Павла Павловича, яке завжди висить у мене на стіні з пам’ятним надписом: «Спасибі, що був у моєму житті. I960».

Мабуть, Ваша дружина теж танцівниця?

  Hi. Моя перша дружина була танцівницею 1* моєю партнеркою з танців. д моя Алла Борисівна, як Пугачова (посміхається). Моя дружина генерал! Кандидат економічних наук, доцент, керує навчально-методичною роботою університету.

Вона нічого спільного з професійними танцями не має до речі колись працювала адміністратором у театрі. Я сам брав її на роботу. До перебудови вона викладала марксизм-ленінізм у Київському університеті, а потім, звісно, залишилась без роботи. На вигляд така висока статна жінка, але прийшла зовсім розгублена до мене у театр і попросила узяти на роботу. Я на той момент працював директором-розпорядником у театрі на Лівому березі, пожалів її, взяв адміністратором. Ось так ми і познайомились. Були тяжкі часи, я жив у своєму кабінеті, дружина вигнала з дому, Алла й пожаліла мене, почала мені готувати та дещо прати. Про те, що Алла Борисівна кандидат наук, я дізнався тільки після весілля, вона, мабуть, здогадувалась про мою фобію щодо освічених жінок. Тепер я найщасливіша людина, маю справжнє кохання. По суті я бабій, але про це ніколи не думаю, бо любов до моєї Аллочки вища, ніж земні вигадки. Ми разом уже 22 роки, пов’язані один з одним якоюсь незвичайною силою... Якщо мені зараз стане боляче, вона почує, якщо я взяв слухавку, щоб їй зателефонувати, точно знаю, що саме в цей момент вона чекає на мій дзвінок.

 

А Ваші діти, як ви виховували їх?

Звично, в ритмі танцю. Моя донька Лілія живе в Італії, має там балетну школу «ЧапкісДенс», їй 48 років, але вона ще може танцювати на пальцях. Мій 27-річний син Грегорі живе в Сан-Франциско та очолює школу хіп-хопу, теж «ЧапкісДенс». Тож можна сказати, що династія продовжується, бо моя тринадцятирічна онука Віторія навчається в Київській хореографічній академії, закидає ногу за ногу.

У розмові Ви весь час називаєте себе педагогом, це зрозуміло. Тепер у Вас уже є і власна школа танцю. А який Ваш основний педагогічний метод?

Знаєте, коли я приходжу на урок, я не буду показувати учням усі свої вміння та техніку, бо ви побачите складність моїх рухів та перестанете вірити в себе, будете скуті, навіть пригнічені. Я завжди опускаюсь до рівня моїх учнів та показую, що не боги горшки ліплять. Починаю разом з ними нібито вчитися знов. Бо головне завдання будь-якого педагога показати, що всі складні речі прості, якщо їх розкласти на елементарні частини.

А як Ви вважаєте, може, танці потрібно ввести обов’язковим предметом у звичайній школі?

То була б дуже правильна, а головне корисна справа. Бо танок це не просто ритм, це правила гарного тону, особлива культура та спосіб пізнання себе. А чи не цього бракує нашим дітям? Бо рух це життя. Я розумію, що це банальна фраза, але я завжди її повторював і повторювати буду. Якщо людина лежить на дивані, вона тупіє. Треба бігати, танцювати, коли завгодно, та під будь-який супровід. Зараз у багатьох країнах світу вже введено у школі такий предмет, як танок. Можна сказати, що у Європі, і не тільки там, іде танцювальний бум. Не тільки серед молодшого, а й серед старшого покоління. Ось і мені справді б хотілося, щоб наші вчительки теж танцювали. Молодь і так піде на дискотеки, а ви, дорогі мої, фарбуйте волосся, одягайтесь яскраво та й улаштовуйте собі вечори танців, бо тільки у танці душа й тіло приходять до єдиної гармонії. Я знаю це на практиці, бо очолюю унікальний колектив «Натхнення», де наймолодшій учениці п’ятдесят років. А старшому чоловіку вісімдесят два. Вони приходять на заняття під тягарем, багато хто з них працює, бо на пенсію важко прожити, втомлені від турбот, а хтось і від самотності. А коли заходять до зали, чують музику та змінюються на очах, молодшають, міцнішають, відпочиваючи. Приємно, що танці зараз у моді, чесно кажучи, треба віддячити розкрученому проекту «Танці із зірками». Може, хоч завдяки моді всі полинуть у чарівний світ ритму.

Ви кажете, що всім нашим учителькам потрібно танцювати. Але ж, мабуть, не всі можуть та не всі й погодяться.

Я розумію, про що ви. Це все омани психології кожного з нас. Бо будь-яка жінка приваблива, адже вона особистість. Уся краса жінок у тому, що вони повненькі, це сексуально. Головне впевненість у собі, стан душі. Подивіться, яка прекрасна Руслана Писанка, бо вся її краса в тому, що вона гідно несе своє тіло. Але ж є і худі, одні реберця і в цьому є своя принада. Головне, що людина залишається зі своєю неповторною аурою. Я соромлюсь своєї лисини, а Влад Яма спеціально голить голову. Рекомендую те ж саме: танцюйте, бо танці знімають усі комплекси. Я дуже красиво ставлюся до всіх жінок. Якщо б я був художником, то, по-перше, намалював би жінку, якщо б Богом то, в першу чергу, створив би жінку. Коли Господь створив землю, то наступним з найкращих його творінь стала жінка. Я хочу побажати всім учителькам любові, любові і тільки любові, дайте мені ваш журнал, я напишу це на його обкладинці, щоб усі наші українські вчительки знали, що це побажання саме для них.

 

Відгуки читачів