Використання ідей В. О. Сухомлинського в системі підготовки вчителя до інноваційної діяльності

Т. Є. Кривошей, методист із навчальних дисциплін районного методичного кабінету відділу освіти Великоолександрівської районної державної адміністрації Херсонської області


Зміни, що відбуваються в суспільстві й, зокрема, в освітній галузі «Технологія», висувають нові вимоги до особистісних та професійних якостей учителя трудового навчання. Актуальними для нього стають внутрішня технологічна культура, широка технічна ерудиція, технічний світогляд, активність, ініціативність, самостійність, прагнення до творчості, надзвичайна відповідальність. Цілком очевидно, що зазначені якості повинні ґрунтуватися на глибокій професійній компетентності вчителя, яка, у свою чергу, може бути забезпечена лише на основі формування в нього фундаментальних знань і відповідної підготовки.

 

Однією з важливих якостей педагога, умов успішності його як професіонала є готовність до інноваційної діяльності.Інноваційна діяльність педагогів стає на сьогоднішній день основним напрямом реалізації модернізаційних реформ в освіті й одним із суттєвих напрямів переходу до моделі інноваційного розвитку України в цілому.

 

Аналіз інноваційної діяльності неможливий поза проблемами творчої педагогіки та педагогіки творчості.

 

Проблеми педагогічної творчості досліджували З. І. Загвязинський, І. А. Зязюн, Н. В. Кузьміна, М. О. Лазарєв, М. М. Поташник. У цих працях знайшли відгук ідеї В. О. Сухомлинського щодо творчого характеру педагогічної діяльності. Видатний педагог зазначав: «...перетворення наукових істин у педагогічний досвід творчої праці — це найскладніша сфера дотикання науки до практики. Зроблене вченим відкриття, коли воно оживає в людських взаєминах у живому пориві думок та емоцій, постає перед учителем як складне завдання, розв’язати яке можна багатьма способами, й у виборі способу, у втіленні теоретичних істин у живі людські думки й емоції саме й полягає творча праця вчителя».

 

Інноваційна діяльність учителя трудового навчання зберігає загальну логіку творчого процесу, яку можна показати в такій послідовності:

а) виникнення задуму;

б) усвідомлення цілей задуму;

в) накопичення спостережень;

г) вибір оптимального варіанту сукупності методів і засобів для розв’язання завдання і отримання результату та його оцінювання.

 

Особистість учителя визначає розвиток особистості учня. З огляду на це традиційно висувають високі вимоги до особистих якостей учителя, які в особистісно орієнтованому підході до навчання й виховання можуть мати вирішальне значення. Положення про необхідність високих особистих якостей учителя, розроблене В. О. Сухомлинським, можна розглядати як принцип особистісно орієнтованого підходу до навчання й виховання — принцип залежності розвитку особистості учня від особистості вчителя. Він містить чотири вимоги до вчителя.

 

Вимоги до вчителя

Першою є вимога любові до своєї справи. «Щоб знайти в кожному учневі найсильнішу його сторону, відкрити в ньому золоту жилку, — пише В. О. Сухомлинський у статті «Суспільство і вчитель», — усі вчителі повинні бути людьми, пристрасно закоханими у свою працю, що вміють запалити вогник такої самої любові у своїх вихованців». Із уст учителя, на думку В. О. Сухомлинського, дитина часто чує моральні повчання і настанови. Усе це набуває авторитету в очах дитини лише остільки, оскільки вона, дитина, бачить у своєму вчителеві людину, одухотворену своєю працею, закохану у свою працю.

 

Другою є вимога високої кваліфікації. «Чим більше знає вчитель, — пише В. О. Сухомлинський у праці «Павлиська середня школа», — чим частіше й успішніше відкриває він перед учнями горизонт науки, тим більшу допитливість і жадобу до знань виявляють учні...».

 

Третьою є вимога високих моральних якостей. «Вирішальне значення має те, — пише В. О. Сухомлинський у роботі «Народження громадянина», — яких людей побачить у нас підліток. Ми мусимо бути для підлітків зразком багатства духовного життя; лише за цієї умови ми маємо моральне право виховувати».

 

І, нарешті, четвертою є вимога творчого підходу вчителя до навчання й виховання. «Без вдумливого, індивідуального, творчого підходу до кожної людини розв’язати це завдання неможливо, — пише В. О. Сухомлинський у статті «Народний учитель». — У цій справі найстрашніше — формалізм, надія на якісь універсальні форми й методи виховання. Є чудові методи виховання, але якщо в будь-який із них повірити як у всесильний, єдиний, як у панацею від усіх лих, — найкраща справа може перетворитися у свою протилежність».

 

В. О. Сухомлинський стверджує, що між окремими складовими частинами навчально-виховного процесу наявні численні складні взаємозв’язки і взаємозалежності. «Виховання всебічно розвиненої особистості — це вміння розібратися у великій кількості найскладніших і немовби непомітних на перший погляд залежностей, — пише В. О. Сухомлинський у праці «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості». — Бути мудрим вихователем — означає насамперед розуміти причинно-наслідкові зв’язки в усьому, що ми повсякденно бачимо, робимо, чого ми чекаємо». Це положення може бути сформульоване як принцип особистісно орієнтованого підходу до навчання й виховання — принцип розгляду навчально-виховного процесу як складної системи підготовки вчителя трудового навчання до інноваційної діяльності.

 

Слово «система» не було таким поширеним за життя В. О. Сухомлинського, як тепер, його не зустрічаємо у працях педагога. Проте саме як систему, тобто сукупність елементів, між якими існує закономірний зв’язок або взаємодія, він розглядає навчально-виховний процес, а замість слова «система» використовує слова «гармонія» і «єдине ціле». «У вихованні всебічно розвиненої людини, — пише В. О. Сухомлинський у доробку «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості», — взагалі немає нічого другорядного, усе тут важливе, і коли що-небудь пропущено або зроблено неправильно, руйнуються основи гармонії, якою є всебічний розвиток як єдине ціле».

 

Важливим для формування інноваційних умінь у вчителя трудового навчання є те, що він повинен уміло використовувати систему прийомів навчання й виховання, які б стимулювали прагнення дітей, потреби до особистого розвитку.

 

Ефективна інноваційна діяльність учителя можлива тільки за умови його високої креативності, яка передбачає розвиток творчих здібностей, спрямованість на нестандартне розв’язання педагогічних завдань, здатність до самореалізації, самоактуалізації.

 

Метою підготовки вчителя до інноваційної діяльності є формування в нього готовності до інноваційної діяльності. Взаємозв’язок інноваційної педагогічної діяльності та професійної готовності до неї виявляється в тому, що, по-перше, готовність як активний стан особистості породжує діяльність; по-друге, готовність виступає результатом діяльності; по-третє, готовність як якість особистості визначає установки на професійну діяльність.

 

Обрана методологічна основа дослідження дозволила визначити поняття готовності до інноваційної педагогічної діяльності як особливий особистісний стан, який передбачає в учителя сформованість інноваційної компетентності. У свою чергу, інноваційна компетентність учителя — система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечують ефективність інноваційної діяльності.

 

Технологія підготовки вчителя (у тому числі вчителя трудового навчання) до інноваційної діяльності включає такі етапи:

• мотиваційно-ціннісний;

• інтелектуально-когнітивний;

• діяльнісно-творчий;

• аналітико-рефлексивний.

 

Вони гармонійно взаємодіють одне з одним, кожен має свої фахові завдання, значний освітньо-виховний потенціал і дозволяє використовувати закладений у них зміст для забезпечення готовності вчителя до інноваційної професійної діяльності.

 

Головною метою системи педагогічної освіти є підготовка професійно компетентних і конкурентоздатних, гуманістично зорієнтованих висококваліфікованих спеціалістів, тобто формування суб’єктів професійної діяльності, здатних вільно та свідомо самовизначатися у педагогічній дійсності, творчо розв’язувати проблеми педагогічного процесу в спільній діяльності з учнями. В. О. Сухомлинський вважав, що професія вчителя є особливою, близькою до науково-дослідної. Педагог має аналізувати факти, передбачати наслідки виховного впливу, інакше він перетвориться на ремісника. У сучасному розумінні підготовка вчителів трудового навчання до інноваційної діяльності постає як цілісний інтегрований процес, який не зводиться лише до вивчення дисциплін педагогічного циклу, а сприяє підвищенню якості педагогічної підготовки та передбачає зміну статусу педагогіки як навчального предмета. У реальній практиці вчитель трудового навчання стикається з єдиною цілісною особистістю учня, включеного в педагогічний процес.

 

Педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського, зокрема в царині підготовки вчителів, має надзвичайно важливе значення в наш час. Вона має стати надбанням педагогічної громадськості. Підсумовуючи, слід зазначити, що проблеми підготовки вчителів посідають одне з чільних місць у теоретико-практичній спадщині видатного педагога.

 

Література

1. Правий В. Т. Творче впровадження педагогічних ідей В. О. Сухомлинського в умовах розбудови національної освіти / В. Т. Правий // Освітянське слово. — 1998. — № 7. — С. 60-68.

2. Савченко Л. Педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського в системі методичної роботи школи / Л. Савченко // Освітянське слово. — 2000. — № 8. — C. 4.

3. Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / В. Сухомлинський. — К. : 1976-1978. — Т. 3. — С. 383-385.

4. Сухомлинський В. О. Особистість учителя. Педагогічний колектив і всебічний розвиток вихованців / В. Сухомлинський. — К. : Радянська школа, 1976. — Т. 1. — С. 83.

5. Сухомлинський В. О. Роль вчителя в духовному житті колективу та особистості / В. Сухомлинський. — К. : 1976. — Т. 1 — С. 71-74.

6. Сухомлинський В. О. Слово вчителя в моральному вихованні / В. Сухомлинський. — Т. 5. — К. : 1977. — Т. 5. — С. 247-249.

7. Сухомлинський В. О. Слово про слово / В. Сухомлинський. Вибр. тв. Т. 5. — К. : Радянська школа, 1977. — Т. 4. — С. 56.

Dounload PDF

Відгуки читачів