Про що розповів би каракурт, якби зміг поговорити з людиною

М. В. Юдіна, м. Харків


На Землі їх мешкає понад 35 тисяч видів. Однак тільки частина по-справжньому небезпечна для людей і великих тварин. А в У країні узагалі один, але ж який! Це павук каракурт. Отрута його не лише в 15 разів сильніша за отруту ледь не найстрашнішої гримучої змії, але й просто є однією з найотруйніших речовин, що мають органічне походження! Страшно? Не лякайтеся, зараз ми дізнаємося про цих павуків усе, а як свідчить народна мудрість: «Якщо попереджений — значить, озброєний».
 
Восьмиокий красень
 
Ну, проходь, коли прийшов, незваний гостю. Та не бійся, не вкушу. Укусити тебе можуть самиці — вони більші, сильніші, й отрути в них більше. А я молодий самець, хлопчак по-вашому, у квітні тільки з кокона вийшов. Сил у мене забракне, аби прокусити твою шкіру. Роздивляєшся мене? Ну, дивись-дивись. Можу покрутитися для кращого ракурсу. Не вельми привабливий? А як на мене, просто красень: вісім лап, чорне блискуче тіло, на черевці червоні плями (але це не в усіх, іноді в дорослих особин вони зникають)… А ще дві пари щелеп і, як сказала одна самичка, дуже виразні очі — усі вісім!
 
«Край, мій рідний край»
 
Де наші живуть? У теплих краях переважно. У Казахстані, степах Астраханської області, Середній Азії, Ірані, Афганістані, по берегах Середземного моря та Єнісею, у Північній Африці, Південній Європі та на півдні України: у Криму й Причорномор’ї. 
 
Для поселення ми обираємо нерівну поверхню землі, де багато купинок, каменів, сухих гілок. Це можуть бути полинова цілина, береги ариків, схили ярів. А ось високу траву не любимо, як і місця, де ви, люди, ведете свою господарську діяльність, — заважаєте ви нам.
 
Та не топчися ти, інакше чобітьми нірку мою зруйнуєш! Ну так, нірки — це наші будинки. Іноді самі будуємо, іноді чужі займаємо. Особливо подобаються нам нірки степових гризунів: мишей, ховрахів… Шикарна житлоплоща! Ні, самі не віддають, звичайно. А нам що? Один укус — і апартаменти вільні. Ну ось, знову затремтів від страху. Кажу ж, тебе не вкушу. Ми взагалі рідко нападаємо першими, утім, як і всі дикі тварини. Тільки якщо нас потривожити. Та й не сезон зараз, навіть самиці наші найбільш «кусючі» з червня по вересень, коли настає час павучих «весіль».
 
Як утрачають голову від любові
 
Не сміши мене! Які обручки, яка фата, який наречений у костюмі? Хоча щодо костюма, може, ти й маєш рацію. З моменту виходу з кокона й до повного дозрівання самці каракурта переживають шість линьок, а самиці — усі дев’ять. Чим не зміна костюма?
 
Після восьмої линьки, якраз у травнічервні, самиці лишають дім і йдуть мандрувати. Дорогою ж і линяють удев’яте, востаннє. А самці просто «втрачають голову» від любові й так, очманілі від гормонів, вирушають на пошуки прекрасних панянок. Пізніше бідолахам доведеться втратити голову вже в прямому сенсі. Як? Не поспішай, зараз про все дізнаєшся.
 
Знайти самок неважко: подорожуючи, вони тягнуть за собою спеціальні нитки. А от сподобатися предмету обожнення — завдання не з простих.
 
Трапляється, по п’ять-шість самців збираються на павутинні нареченої, чекаючи, коли вона нарешті матиме ласку звернути увагу на когось із них!
 
Як правило, за час очікування ряди залицяльників рідішають. Деякі претенденти на «лапку й серце» гинуть у бійках з іншими кавалерами, а деяких, особливо нетерплячих, самиця просто з’їдає. Утім, на обранця згодом чекає така сама доля! Але є й такі павучихи, які не чіпають чоловіка й живуть із ним. Щоправда, це триває недовго, оскільки павуки, йдучи на пошуки нареченої, харчуються тільки росою, тому незабаром умирають від виснаження. Звичайно, знаючи про таке, одружуватися мені ой як не хочеться. Ет, який недосконалий цей світ!
 
Дійсно, у мене є спосіб уникнути сумної долі. Поки ще юнак, причепитися до павутиння й гайнути з попутним вітром абикуди на північ. Так багато хто робить. Тому й зустрічаються наші родичі навіть у Підмосков’ї. Самицю там знайти важко, і криваве «весілля» мені не загрожує. Але природу все одно не обдуриш: із настанням холодів вимирають навіть ті, хто залишився на півдні, що вже говорити про переселенців до середньої смуги!
 
Калмики охрестили каракурта «бельбесенхара» «чорна вдовиця» саме за звичку з’їдати свого чоловіка, прирікаючи себе на вдівство. Цікаво, що американці теж називають «чорною вдовою» нашого заокеанського родича.
 
Навіть чудовиська корисні
 
Ну, ми відхилилися від теми. Після спаровування самиця заплітає вхід до нірки тугим павутинням, відкладає яйця, підвішує їх у коконах і пильно охороняє. Наприкінці осені вона гине, а потомство зимує й зустрічає весну вже самостійно, без мами. Сумно, кажеш? Треба ж, уперше людина павука пожаліла!
 
Що ще запитати хочеш? Навіщо ми такі страшні й отруйні на світі живемо? Знаєш, друже, а природа нічого даремно не створює. Не було би павуків, мухи давно б уже знищили все живе на нашій планеті. Мухи — одні з найнебезпечніших поширювачів хвороб. На тілі однієї цокотухи вчені налічили від 15 до 26 мільйонів мікробів! А якби потомство, котре дає тільки одна муха за рік, повністю виживало, то його можна було би вишикувати в ланцюжок від Землі до Місяця. Ось тобі й «ого»! А ще каракурти знищують сарану та хрущів, які так шкодять вашому сільському господарству.
 
Правила поведінки
 
Як уникнути зустрічі з нами? Не гуляти, особливо вночі, в передгірних районах, у полинових сухих полях, не чіпати затягнуті павутинням нірки. Бути уважним, коли шукаєш місце для ночівлі та ставиш намет, а також обов’язково користуватися протимоскітною сіткою — крізь неї павуки не пролазять. Оглядати одяг і взуття — часто мої родичі полюбляють забиратися у залишений на ніч без нагляду черевик. Пам’ятати, що ти, людино, вийшовши з міста, потрапляєш у гості до природи й численних диких мешканців планети. Ось і поводься з нами як гість — обережно та ввічливо. Адже ми, як правило, першими не нападаємо!
 
Допомога в раз і укусу
 
Не пізніше ніж через дві хвилини можна припекти вкушене місце вогником сірника — від нагрівання руйнується отрута, що не встигла всмоктатися. Цей метод незамінний за відсутності медичних закладів.
 
Якщо після укусу минуло більше двох хвилин, слід прикласти на вкушене місце змочену холодною водою тканину або загорнутий у поліетиленовий пакет лід із холодильника. Холод ускладнює всмоктування отрути, зменшує набряк і біль.
 
Дати багато рідини для пиття (3–4 л чаю, мінеральної води, кави тощо) — це сприяє зменшенню концентрації отрути й прискоренню її виведення з організму.
 
Терміново доставити постраждалого до найближчої лікарні й обов’язково ввести антитоксичну сироватку.
 
Dounload PDF

Відгуки читачів