Психологічний супровід професійного зростання керівника

О. В. Самойлюк, практичний психолог Полянської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів, Рівненська обл.


Жодна інша професія не висуває таких вимог до людини, як професія педагога, вчителя, керівника освітнього закладу.

 

Нині, коли швидкими темпами розвивається науково-технічний прогрес і різноманітні інновації стають частиною нашого життя, системний психологічний супровід професійного зростання керівника стає досить важливим аспектом психологічної праці у сфері освіти.

 

Керівник зобов’язаний бути яскравою, неповторною особистістю, носієм загальнолюдських цінностей, ґрунтовних знань, високої культури. Він завжди привертає увагу найоб’єктивніших суддів — своїх вихованців, зацікавлених батьків, колег, широкої громадськості, що вимагає підвищених вимог до особистості керівника.

 

Управлінську діяльність лише наполовину побудовано на раціональних технологіях, інша її половина — мистецтво, яке постійно необхідно удосконалювати, шукати нових форм і методів управління.

 

Завдання методичного супроводу для зростання професійної компетентності керівників:

  • сформувати мотиваційну, теоретичну та практичну готовність педагогічних працівників до модернізації змісту навчально-виховного процесу в навчальному закладі;
  • відбирати оптимальні форми, методи, засоби для підвищення професійного потенціалу педагогів;
  • створювати умови для самоосвіти та саморозвитку педагогів;
  • створювати умови для презентації передового педагогічного досвіду.

 

Отже, психологічний супровід управлінської діяльності є необхідним для створення належних умов щодо успішної організації управлінської діяльності, особистісного та професійного зростання керівника. Для сучасного менеджера освіти під час вибору місця роботи має значення не лише задоволення матеріальних потреб, але й потреба самореалізації. Успішність організації залежить певною мірою від успішності керівника, для якого важливо бачити, «як люди зростають і допомагати їм у цьому».

 

Сьогодні ми бачимо, що найважливішою дійовою особою сучасної школи є керівник. Саме керівник, який дізнається про щось нове, удосконалюється професійно, незалежно від віку та своїх заслуг і регалій, він може показати зручний шлях вивчення нових методів роботи та навчити кожного вчителя грамотно їх використовувати у своїй діяльності.

 

Якщо на початку XX століття обсяг знань на планеті подвоювався кожні 30 років, то на сьогодні щороку знання оновлюються на 15 %. Установку «освіту на все життя» змінила парадигма «освіта крізь усе життя». Темпи оновлення наукових знань та інтенсивність життя сучасної людини такі, що система безперервної освіти району має постійно модернізуватися, із випереджанням шкільної практики.

 

Системноутворювальною ідеєю підвищення кваліфікації є формування спрямування керівника на безперервний професійно-педагогічний саморозвиток, який відбувається за індивідуальною траєкторією, коли сам керівник самостійно визначає цілі, форми, засоби та час професійного зростання.

 

Таким чином, у системі роботи адміністрації навчального закладу робота з педагогічними кадрами набуває пріоритетного характеру, оскільки проблем у цій сфері вистачає, а саме:

  • методично-практична неготовність молодих спеціалістів до повноцінної роботи з учнями;
  • потреба молодих учителів у постійному психологічному супроводі їхньої діяльності;
  • інертність педагогів у роботі з обдарованими учнями;
  • пасивність педагогів щодо освоєння нових інформаційно-комунікаційних технологій навчання.

 

Ці проблеми універсальні, однак шляхи для їх розв’язання можуть бути різними.

 

Тому учитель — це особлива професія. Представники ж її люди надзвичайно вразливі, які потребують піклування та захисту, адже бути справжнім учителем не кожному вдається, а доля шкільного вчителя залежить від поведінки керівника. Вимагати без приниження, спонукати без тиску, заохочувати, а не змушувати, запалювати, а не гасити вогонь учительського серця — це і є інноваційним аспектом і педагогічним кредо адміністрації школи.

 

Завдання керівника — організувати діяльність педагогічного й учнівського колективів у цьому напрямі, допомогти розібратися в складних і суперечливих фактах сьогодення. Отже, директор і його помічники зобов’язані бездоганно володіти таким дієвим засобом виховання, яким на сьогодні є культура спілкування керівника.

 

Культура спілкування.Сьогодні ці слова звучать на різних рівнях, їх повторюють не лише педагоги, для яких цей аспект є обов’язковим атрибутом їхньої професії, але й філософи, соціологи, економісти, керівники підприємств і представники управлінської науки. І це не випадково, оскільки найновіші соціологічні дослідження свідчать, що поганий настрій не лише негативно позначається на працездатності людини, але й значно знижує продуктивність її праці.

 

Характерно, що на одне з перших місць кожна людина ставить вимогу доброзичливості, посмішки керівника, що начебто магічно діє на людей.

 

Відомо, що це просте життєве правило добре засвоїли найвпливовіші підприємці сучасного бізнесу. Щоб не псувати настрій працівникам, у певних американських фірмах заборонено в першій половині дня робити їм зауваження. Якщо керівник насуплений, непривітний, ніколи не посміхається, то навряд така людина може довго втриматися на посаді.

 

Культура спілкування неможлива також без високої культури мови керівника, бездоганного знання української мови.

 

Мова є важливою формою людського спілкування і ми не повинні забувати про це в своїй практичній діяльності. Величезну роль живого слова вчителя неодноразово підкреслював видатний український педагог А. С. Макаренко, який вважав слово важливим інструментом педагогічної техніки. Без опанування цієї техніки сьогодні не може бути справжнього керівника.

 

Керівник будь-якого рангу повинен навчитися управляти людьми не наказовими методами. Йдеться про високий рівень інтелекту, загальної культури керівника, що викликає до нього довіру та повагу оточення. Природно, що за такими керівниками колектив піде з доброї волі.

 

Такі загальні вимоги до культури управлінської праці керівників шкіл, тобто до професійної культури директора, його помічників та й усіх вчителів, бо кожен із них певною мірою є керівником стосовно учнів свого класу, їхніх батьків.

 

Суттєвим елементом управлінської культури є чіткий режим роботи адміністрації школи, висока культура приймання відвідувачів, проведення всіляких нарад і засідань, розгляд листів і усних заяв батьків, розмов по телефону і низки інших заходів, які визначають її складне і багатогранне життя.

 

Директор сучасної школи — це не просто посада керівника, але й чимале педагогічне мистецтво. Робота керівника будь-якого колективу складна та відповідальна, а в директора школи — особлива місія. Сьогодні він має поєднувати в одній особі вчителя, методиста, державного інспектора, господарника, організатора навчально-виховного процесу, чуйного й уважного наставника дитячого та дорослого колективу. Це вимагає не лише всебічних знань, досконалого володіння наукою управління, але й високої професійної культури, справжньої самовідданості та безмежної відповідальності за доручену справу.

 

Робота директора школи сьогодні потребує нового мислення, що пов’язане з проникненням менеджменту в управлінську діяльність керівників загальноосвітніх навчальних закладів. З позицій внутрішньошкільного менеджменту важливою є переорієнтація акценту управління з освітніх процесів на розвиток людського потенціалу, що здійснює ці процеси. Важливе також створення своєрідної кадрової політики навіть у маленькій школі. Першорядне значення має формування внутрішньошкільної культури: бачення своєї місії, усвідомлення цілей, створення системи цінностей, що має соціальне значення, забезпечення високої вмотивованості управлінських дій тощо. Для цього насамперед потрібно надати кожному керівникові загальноосвітнього навчального закладу відповідну управлінську освіту.

 

Право управляти — високе право, і його треба заслужити високим професіоналізмом, належним рівнем володінням усіх перелічених вище видів культури, чесною та самовідданою працею. А для цього потрібно навчитися поважати людей, бути стриманим, чуйним і доброзичливим до них, уміти слухати і чути вчителя, завжди відчувати «биття пульсу» шкільного колективу.

   
Dounload PDF

Відгуки читачів

Залиште перший відгук.

Залишити відгук

Ваше ім'я
E-mail (не публікується)
Відгук
Введіть 9639
 
Догори