Ти пам’ятай, ніколи не забудь...До дня визволення України

Н. В. Братко, Бобринецька ЗШ № 15 ім. П. П. Шумилова, Кіровоградська обл.


Мета: поглибити знання учнів з історії Другої світової війни, доповнити їх місцевим матеріалом; виховати любов і повагу до історії, ветеранів і учасників війни; формувати у дітей почуття гідності, доброти, милосердя.

 

Перебіг заходу

1-й учень

Не коріте моє покоління.

Це — рядів ваших міць і коріння.

І за моду його не судіть,

З чистим серцем ви підійдіть.

Справа зовсім не втім, як танцюєм.

Справа в тім, як живем і працюєм,

Як в болоті бредем по коліна.

Це — також молоде покоління.

 

2-й учень

Правда ваша — війна від нас далі,

А у вас — ордени і медалі.

І на подвиг за першим велінням

Грудьми стане моє покоління.

Попереду й нагороди, і звання,

Ми, старший товаришу, з вами.

Якщо треба — застигнем в граніті.

Покоління моє не коріте.

 

Відео військової кінохроніки.

 

3-й учень. Ви пам’ятаєте ці дні? Я — ні, тому що народився 1999 року.

 

4-й учень

Моя провина — і не більше, і не менше:

Я — відголосок рваної струни.

Сьогодні я молюсь за всіх загиблих і за тих, хто вижив

Від імені непам’ятаючих війни.

 

5-й учень. Я народилася через 60 років після Перемоги. Я війни не знаю. Час віддаляє від нас ті трагічні події, коли життя і смерть кожен день, кожен час, кожну секунду були поряд. Війна поступово відходить у минуле і стає сторінкою у підручнику історії, у спогадах ветеранів, мого діда і моєї прабабусі, у якої загинув син.

 

6-й учень. Пройшло 72 роки... 72! Ціле життя людське. Мені тільки 12. Але коли я дивлюся кадри війської хроніки, думаю про одне: як вони вистояли, як витримали цей жахливий ад? Я схиляю голову перед героїзмом наших батьків, дідів, матерів, сестер.

 

1-й учень. Яку ж потрібно мати моральну силу, стійкість і ненависть до ворога, щоб пройти через усі муки аду — голод, холод, концтабори. І залишитись Людиною!

 

2-й учень. Коли я слухаю розповіді мого діда, думаю: цього жаху могло б і не бути. І він не стрибав би на дерев’яній нозі. І не було б сотень тисяч інвалідів на все життя. Не було б вдов і сиріт. Не було б того великого загальнолюдського горя і річок материнських сліз.

 

3-й учень. І мій прадід 18-річним загинув під Берліном. А прабабусина сестра в 44-ому пропала без вісти.

 

4-й учень. Ніби ти один такий. У мене в сім’ї до сих пір зберігається похоронка на прадіда.

 

5-й учень. А скільки молодих людей загинуло за Батьківщину на початку свого життя: в 18 і навіть в 13, 14 років! А скільки б вони могли ще зробити, почути освідчень у коханні!

А скільки мрій у них було! І за ці мрії вони воювали на фронті.

 

6-й учень. Моя прабабуся і досі з сумом згадує день випускного і свою випускну сукню, яку так швидко довелося змінити на одяг військової медсестри.

 

Виконуютьвальс під пісню С. Ротару «Школьный вальс».Танець переривається оповіщенням Левітана про війну. Пара завмирає і слухає.

Дівчина

Першу дорослу сукню вдягнула,

Перші високі підбори.

Так танцювати цей вальс я хотіла

Разом з тобою, герою.

 

Хлопець

Бал випускний закружляв нас з тобою,

Ось і зоря у вікно загляда.

 

Дівчина

Ні, не зоря це, це сяяння бою!

 

Хлопець

Це червень — 22, рік 41, війна!

 

1-й учень. Це — гімнастерка мого діда. І саме в ній зберігається його лист. «Доброго дня, мої батьки! Ось випала нагода і я пишу вам цього листа! Коли ви будете його читати, мене в живих не буде. Ось уже 73 дні триває оборона Одеси, але мене смертельно поранено і я відчуваю, що сили покидають мене. Можу тільки сказати, ми тут — значить обіцяємо: ми виконаємо обов’язок перед Батьківщиною, і на цій землі буде мир! Прощавайте, іду помирати! Ваш син!

 

2-й учень. І у нас у сім’ї зберігається орден мого прадіда Івана за.... Я часто згадую історію мого дідуся про те, що в руки родичів цей орден потрапив разом із запискою, в якій Іван просив передати нагороду своєму батькові. Адже йому так хотілося, щоб тато дізнався, що він виконав усі батьківські накази і не жалів сил заради своєї Батьківщини. Він разом із своїм підрозділом збив 23 літаки супротивника, відбив атаку 12 танків.

Ось такий мій прадід був герой.

 

3-й учень. А скільки ще справжніх героїв загинуло на полях бою.

 

Виходить Мати із свічкою в руках. На фоні музики повільно обходить зал, зупиняється і каже:

 

Мати

Я — мати, мати всіх дітей,

Що на фронтах воєнних полягли.

Сьогодні я звертаюсь до людей,

Щоб мир у світі пильно берегли.

Я — мати... Я крізь все пройшла:

Крізь дим пожеж, утрат і сто смертей.

Розтоптана і знищена була,

Та через роки йду я до дітей.

В душі моїй горить пекельний біль.

За всіх, усіх, яких не повернуть.

І крик душі лунає звідусіль.

Вони до нас ніколи не прийдуть...

Та я не вірю в похоронки ті!

Живі вони, бо пам’ять ще жива!

Мої сини, соколики ясні...

А всюди квіти... квіти... і трава.

Я — мати! Я до вас іду, щоб захистити, відвернути зло.

Та відвести від всіх людей біду,

І щоб війни ніколи не було.

Тож встаньте всі і голови схиліть,

Згадайте тих, хто йшов через фронти.

І з вдячністю хвилину помовчіть,

Щоб пам’ять в нашім серці зберегти.

 

Хвилина мовчання.

4-й учень. Мені дідусь розповідав, скільки молодих і красивих дівчат було на фронтах. Вони і радистки були, і медсестри. Це вони, мов ті голубки миру, на своїх тендітних плечах усі воєнні біди несли. Бо ж у тій війні залишилась їхня молодість.

 

Виконуютьтанець голубів миру.

5-й учень. Так давно це все було. Але час спливає. Іде зміна поколінь, як і має бути у житті. Тому важливо, щоб юні знали і пам’ятали про тих, хто, не жаліючи сил, здоров’я і життя воював з фашистами.

 

6-й учень. Народжені жити, любити, творити давно пішли з життя, для них війна закінчилася не салютом, а свинцем у серці. Вони заповідали нам берегти, пам’ятати і любити свою Батьківщину. Тож завдання нашого покоління — не забути людей, які прославили Вітчизну своїм героїзмом.

 

1-й учень. Так, герої не зникають. Вони передають наступним поколінням естафету своїх героїчних справ. Нехай проходять роки, але і сьогодні ми ніби чуємо їхні голоси, які кличуть нас до боротьби за мир.

 

2-й учень

Мир на Землі — це затишок і тиша,

Це сміх дитячий і душі політ,

Коли поет чарівні вірші пише

Про незвичайний, дивовижний світ.

 

3-й учень

Мир на Землі — це росяні світанки,

Краса і творчість, пісня у гаях.

Мир на Землі — це вечори і ранки

Із радістю і щастям у серцях.

 

4-й учень

Мир на Землі — це дім, і мама, й тато,

Й любові стільки — просто через край.

Це та земля, де щастя є багато

І в кожній хаті — хліба коровай.

 

5-й учень

Це та Земля, де сміх і пісня лине,

А діти йдуть до школи знов і знов,

Й ніколи у боях ніхто не гине,

Бо там господар — щастя і любов.

 

Виконують піснюТ. Нєдєльської «Мы знаем о войне лишь по наслышке…»

 

Дівчина

Пливуть літа, як дим у безвість хмуру,

І двічі жить на світі не дано.

Дивіться ж, діти, не споганьте здуру

Обпалене війною знамено.

 

Хлопець

Живіть собі без кривди, без тривоги

Свободою втішайтесь, як орли

Та честь дідів не затопчіть під ноги,

Щоб ваші діти вас не прокляли.

Dounload PDF

Відгуки читачів