Психологічний супровід впровадження оновленого державного стандарту базової освіти

Л. Л. Назаренко, Ворошиловський РМК, м. Донецьк


У 2013/2014 навчальному році набув чинності новий Державний стандарт базової освіти. У загальних положеннях зазначено, що Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту базової загальної освіти. Відповідно формується вихідна передумова і мета діяльності працівників психологічної служби щодо супроводу школяра у процесі його переходу від початкової до середньої ланки — це створення умов для успішного навчання випускників початкової школи в середній ланці. Це спрямовано насамперед на інтереси дитини й лише потім — на завдання навчального
процесу. Головне не пристосувати дитину до ситуації навчання в середній школі, а забезпечити її подальший поступовий розвиток, її психологічне благополуччя. А в разі необхідності — і за рахунок зниження планки освітніх завдань.
 
Перехід від молодшої до середньої школи відповідальний і достатньо складний період у житті кожного школяра. Можливо, це деякий закономірний рубіж психологічного розвитку дітей, це щось, пов’язане з логікою цього розвитку? Ні.
 
У цієї кризи інше походження, скажімо так, організаційно-педагогічне. Вона створюється:
  • логікою навчання в школі;
  • нестикуванням програм початкової і середньої школи;
  • невиправдано різким і непродуманим переходом з однієї соціальної ситуації в іншу, що висуває перед учнем якісно нові завдання порівняно з початковою школою.
 
Криза створена нами, дорослими, отже, ми і відповідаємо за її подолання.
 
Запропонована нижче система роботи педагогів і психологів на етапі переходу дітей з початкової в середню ланку є спробою якщо не подолати, то істотно пом’якшити психологічні наслідки педагогічної кризи.
 
Найважливіше завдання діяльності працівників психологічної служби в цей період — забезпечити успішну адаптацію дитини до системи навчання у середній освітній ланці, зберегти психологічне здоров’я дітей, створити умови для подальшого особистісного розвитку дитини. Учні п’ятих класів мають свої особливості. Багато в чому — за духом своїм, інтересами, манерою поведінки — близькі учням початкової школи. «Ідейно» ж, а також за своїм об’єктивним статусом, вони прагнуть приєднатися до старшокласників. Навчальну і позакласну роботу з учнями 5-х класів слід будувати з урахуванням їх «маргінального» статусу. У деяких випадках п’ятикласників варто приєднувати до початкової школи (як найстарших, консультантів, помічників педагогів і т. ін.). Іноді — включати в заходи середньої школи, але при цьому пам’ятати, що конкуренції п’ятикласникам не витримати і взагалі їм простіше перебувати в цій ситуації в позиції діяльних спостерігачів, ніж активних учасників.
 
Перші півроку навчання в середній школі — час особливий.
 
Діти вирішують певні завдання:
  • прийняти і зрозуміти систему нових вимог;
  • налагодити стосунки з педагогами, що звикли працювати з підлітками;
  • знайти своє місце в школі, що стала зненацька великою;
  • вийти на новий рівень навчальної самоорганізації;
  • навчитися самостійно планувати час, відведений на домашні завдання, правильно його розподіляти;
  • нові вчителі пропонують форми роботи, досі не опановані учнями 5-х класів, і на їх осмислення теж потрібен час.
 
Ми рекомендуємо класним керівникам і психологам перші півроку приділяти увагу цим проблемам, але вони повинні бути хоча б частково відомі дітям з досвіду навчання в четвертому класі. Найкраще на початку навчального року висувати ті вимоги, до яких діти звикли, поступово модифікуючи й ускладнюючи їх (зрозуміло, що це можливо не в усіх ситуаціях).
 
Шкільне життя п’ятикласників ускладнюється також часто невиправдано високими вимогами до них з боку вчителів-предметників, які спеціалізуються на роботі переважно у старших класах.
 
Цього не можна допускати щонайменше з трьох причин:
1. Зміст навчальних предметів базової школи вибудовується системно, що, у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п’ятикласників воно лише формується, діти звикли працювати з одиничними поняттями та термінами. Тому, щоб не перевантажувати п’ятикласників, наукові терміни й поняття необхідно вводити поступово, учити дітей виокремлювати їх, характеризувати, використовувати в різних ситуаціях під час уроків з різних предметів. Причому не лише на репродуктивному рівні (запам’ятай, повтори), а й на основі вже сформованих уявлень і досвіду практичної діяльності.
 
2. Враховувати вікові особливості підлітків, бо високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без урахування їх особливостей можуть зашкодити емоційному благополуччю дитини.
 
3. Дорослі очікують від підлітків здатності розуміти інших людей, співіснувати з ними на принципах рівноправності та толерантності, а у п’ятикласників ці властивості лише починають формуватись, і їх розвиток вимагає терпіння, обережності, діалогового навчання, створення ситуацій, у яких підлітки навчаються враховувати різні точки зору.
 
Враховуючи вищезазначене, психологічний супровід передбачає досить насичену, послідовну і взаємозалежну роботу педагогів, психолога й адміністрації школи протягом року: від січня до січня. Лише деякі заходи підготовчого або, навпаки, фінального характеру виходять за рамки цього періоду.
 
У роботі виділяють два взаємозалежних етапи. Перший етап — формування готовності до навчання в новій соціально-педагогічній ситуації — охоплює друге півріччя четвертого класу. Другий етап — створення умов для успішної соціально-психологічної адаптації до нової соціальної ситуації — це перше півріччя п’ятого класу.
 
Етап формування готовності в 4 класі за своїми завданнями і формами роботи з дітьми психолого-педагогічний. Педагогічна готовність передбачає узгодження методів та програм щодо організації навчального процесу в початковій і середній школі. Психологічна готовність передбачає роботу з підготовки школяра до нової соціальної ролі «учня середньої ланки»: вивчення навчальної мотивації учня (твір-роздум «Чого я чекаю від 5 класу»), соціометричного статусу дитини в групі однолітків (анкета Гільбуха «Мій клас»).
 
Етап соціально-психологічної адаптації в 5 класі більшою мірою забезпечується психологічними (за розв’язуваними завданнями і формами проведення) програмами і заходами. Головне — створення в рамках освітнього середовища психологічних умов успішної адаптації.
 
Діагностика проходження шкільної адаптації учнів 5 класів здійснюється за такими методиками:
  • анкетування батьків п’ятикласників (визначення рівня мотиваційної сфери, емоційних переживань, навчальної діяльності, загального психофізичного стану дитини);
  • схема спостереження педагога, що характеризує процес адаптації (визначення ефективності навчальної діяльності, засвоєння шкільних норм поведінки, соціальних контактів, емоційного благополуччя школяра);
  • анкетування учнівських колективів на визначення ставлення до шкільного життя в класі;
  • дослідження рівня тривожності за тестом Філліпса.
 
З учнями, які показали низький рівень адаптації, проводять корекційно-розвивальні заняття
щодо зменшення рівня тривожності та конструктивного розв’язання конфліктів; для батьків, педагогів — консультації з питань адаптації учнів, вікових особливостей підлітків.
 
Наприкінці першого семестра проводять повторну діагностику рівня шкільної тривожності та визначення ставлення учнів до свого класного колективу.
 
Реалізація пропонованої системи роботи можлива в разі виконання таких управлінських умов:
1. У середині навчального року адміністрація школи повинна мати чіткі дані про те, яка команда педагогів «візьме» випускні класи початкової школи і поведе їх далі.
 
2. Слід налагодити серйозне методичне співробітництво між педагогами середньої і початкової ланки. У противному випадку ніяке коригування програм неможливе!
 
3. У шкільної адміністрації повинне бути чітке усвідомлення того, що серйозна робота з організації переходу до базової освіти необхідна кожній школі, яка бажає зберегти себе як життєздатне освітнє середовище. І саме в це слід вкладати час і сили педагогів.
 
Отже, практичним психологам шкіл рекомендовано здійснювати психологічний супровід учнів ШКІЛЬНОМУ ПСИХОЛОГУ. УСЕ ДЛЯ РОБОТИ 7 № 9 (57) ВЕРЕСЕНЬ 2013 р. ПРОФЕСІЙНІ ОРІЄНТИРИ під час переходу від початкової до середньої ланки навчання, а саме:
 
1) проводити психолого-педагогічне обстеження учнів 4-х класів з метою визначення адаптаційного потенціалу учнів, попередження шкільної дезадаптації;
2) здійснювати моніторинг щодо дослідження шкільної адаптації учнів 5-х класів до навчання в середній школі;
3) проводити анкетування батьків п’ятикласників з метою визначення рівня мотиваційної сфери та емоційних переживань;
4) з метою визначення ефективності навчальної діяльності проводити анкетування педагогів;
5) організувати корекційно-розвивальну роботу з дезадаптованими учнями 5-х класів щодо формування позитивної «Я-концепції», уміння оцінювати себе, усвідомлювати власні можливості;
6) проводити просвітницьку та консультаційну роботу з педагогами та батьками учнів 4-5
класів щодо профілактики дезадаптації під час переходу з початкової до середньої ланки навчання (виступи на батьківських зборах, педрадах, консиліумах, індивідуальні та групові консультації, пам’ятки, рекомендації тощо).
 
ЛІТЕРАТУРА
  1. Адаптація учнів п’ятих класів до навчання в основній школі // Сільська школа України. — 2006. — № 8. — С. 5–8.
  2. Баранова Н. П. Психологічне супроводження адаптації до нових умов навчання учнів 5-х класів / Н.П. Баранова // Управління школою. — 2007. — № 5. — С. 22–24.
  3. Бєлова В. Адаптація учнів 5-х класів / В. Бєлова // Завуч (Шкільний світ). — 2006. — № 17–18. — С. 11–12.
  4. Бєляєва О. Поговоримо про перехід до середньої школи / О. Бєляєва // Психолог (Шкільний світ). — 2009.— № 2. — С. 9–10.
  5. Дощенко Г. Психологічний супровід учня при переході до школи ІІ ступеня / Г. Дощенко // Психолог (Шкільний світ). — 2009. — № 15–16. — С. 42–45.
 
Dounload PDF

Відгуки читачів