Міграції тварин

Л. В. Горобець, кандидат біологічних наук, КНУ імені Т. Г. Шевченка, м. Київ 


Кожного року мільярди тварин переміщуються на планеті, долаючи значні відстані.  Регулярні глобальні переміщення живої маси сполучають в єдину систему віддалені куточки планети,і є основним механізмом, який перетворює всі екосистеми в єдину біосферу.

 

Любителі подорожей

Здатність до міграцій притаманна багатьом тваринам. Фактично в будь якій групі багатоклітинних тварин можна знайти види яким не сидиться на місці. Не рідко трапляється ситуація, коли деякі представники виду мігрують, а інші залишаються осілими. Наприклад, шпаки є мігруючим видом у континентальній Європі, а у Великобританії осілі. Стосовно багатьох видів ми не можемо і досі в повній мірі оцінити наскільки їм притаманні міграції. Більшість жителів міст України можуть протягом року спостерігати граків. Але чи можемо достовірно знати, що граки взимку є тими ж самими птахами, яких зустрічаємо весною? Без спеціальних досліджень важко що не будь стверджувати.

 

Або ще один птах, якого ми бачимо протягом року: синиця велика. Вважається, що вони осілі і взимку кочують неподалік місця розмноження. Стосовно більшості синиць таке твердження вірне, та декілька років тому синицю, закільцьовану у Вінниці відловили на краю Європи – в Іспанії.

 

Види, у яких виявлено схильність до сезонних міграцій наявні серед всіх сучасних класів хребетних тварин. Відомі міграції серед комах та ракоподібних. Чи є мігранти серед інших тварин? Більшість безхребетних або переживають несприятливі сезонні зміни впадаючи у сплячку і тому не потребують переміщатись у незвідані далі або взагалі мають тривалість життя менше одного року. Та хто знає, можливо мікроскопічний планктон, віддавшись на волю морським течіям, також є мігрантами? І чи не використовують природні "океанічні траси" деякі черви або молюски?

 

Рекордна дальність та швидкість

Чинники, які зумовлюють покинути обжиті місця можуть бути різні:

  • втеча від несприятливих кліматичних умов;
  • пошук сприятливих місць для розмноження;
  • міграція в пошуку кормових об'єктів.

 

Для досягнення однієї із цих цілей часом долаються неймовірні відстані. Визнаним рекордсменом є полярний крячок. Ці птахи  гніздяться на узбережжі Північного льодовитого океану, а зимують в околицях Антарктики. Методами кільцювання було встановлено, що полярний крячок (до речі, масою якихось 90-120 г) долає щонайменше 20 тисяч кілометрів. Але така цифра вірна, тільки якби птах летів по прямій. Завдяки прикріпленню мінігеолокаторів було встановлено, що представники даного виду щороку, мігруючи з одного кінця світу в інший, пролітають більше 40 тисяч кілометрів в одну сторону! Невеликий метелик сонцевик буряковий (наявний у фауні України; російська назва: "репейница") часом мігрує на 5000 км.

 

У міграціях тварин вражають не лише відстані, але і швидкості. Зокрема один пісочник (невеликий кулик) закільцьований в американському штаті Масачусетс був застрелений через чотири дні в південоамериканській державі Гайана, віддаленої від Масачусетса на 4500 км! Вже згаданий сонцевик буряковий за день може долати по 500 км.

 

Секрети дрібних мігрантів

Маленькі розміри та коротка тривалість життя заважають безхребетним долати великі відстані, але дехто з них вдався до цікавих "хитрощів". Наприклад метелик данаїда-монарх розділив міграційний шлях на два покоління. Восени одне покоління мігрує із Канади та північних регіонів США на південь. В Каліфорнії або Мексиці зимує та набирається сил перед розмноженням. Навесні беруть зворотній курс на північ, проте не долітають. Напівдорозі комахи розмножуються і помирають. Нове покоління, що народжується влітку, продовжує шлях на північ.

 

Давно помічено, що деякі бабки долають Атлантику. Як їм це вдається остаточно не встановлено, але скоріш за все, що вони вдаються до допомоги трансатлантичних суден.

 

Навіть безкрилі кліщі можуть переміщатись на великі відстані, правда роблять це не свідомо. За ті декілька діб, які самка кліща буде прикріплена до птаха, її господар може подолати чималу відстань. Звичайно це не справжня "міграція", але вона має досить чіткі закономірності в напрямку і сезонності.

 

Таємниці навігації

Яким чином тварини знаходять необхідний регіон? Близько сторіччя тому було висловлено чимало припущень яким чином орієнтуються тварини: по Сонцю, положенню зірок, морським течіям, напрямку магнітного поля тощо. З часом виявилось, що всі запропоновані гіпотези реально мають місце в певних видів. Очевидно більшість видів комбінує декілька різновидів навігації. Здається ми близькі до розгадки, але насправді наближаємось до більшої таємниці: яким чином тварини роблять поправку в своїх "приладах"? Наприклад середня тривалість існування одного виду птахів близько 2 мільйонів років. Тоді як циклічність зміни куту нахилу земної осі (а заразом вигляду зоряного неба та положення Сонця) становить 25 796 років. Магнітні полюси за цей час також неодноразово змінять своє положення. Молоді пташенята, навіть вирощені в неволі, зазвичай вибирають вірний напрямок для міграцій. Отже вони отримали цю інформацію спадково. Проте якби тварини орієнтувались таким же чином як і їхні предки хоча б 10 000 років тому (дуже малий вік в еволюційних масштабах), то залетіли б у незвідану далечінь. Тварини якимсь чином оперативно вносять поправки в інстинкти! Зауважте, що людство на протязі  декількох мільйонів років зберігає деякі зайві інстинкти з тих часів коли ще лазило по деревах.

 

Проблема ареалу

Явище міграції ускладнює розуміння ареалу виду. В мігруючих тварин до ареалу входить декілька віддалених одна від одної територій. Чи варто включати сюди територію міграційного маршруту? Особливо, якщо вид на гніздовій території мешкає 3-4 місяці, стільки ж на зимівлі, а більшу частину року мігрує. І що таке взагалі "зимовий ареал"? Українські лелеки та ластівки з листопада по лютий перебувають в Південній Африці, як ми звикли казати "на зимівлі". Але африканці називають цих птахів "літніми гостями", адже вони проводять літо в Африці, звідки летять за літом в Європу.

 

Навіщо вивчати міграції

Дослідження міграцій тварин має велике практичне значення для людини. Як вже зазначалось, тварина може мігрувати не сама, а з паразитами. Знання про міграції необхідні для розуміння переміщення збудників захворювань для вчасного проведення профілактичних медичних заходів.

 

Інформація про масові міграції птахів важлива для планування авіаперельотів. Завдяки великій швидкості літака, зіткнення навіть із невеликим птахом супроводжується сильним ударом, небезпечним для техніки. Тому авіатраси прокладають керуючись даними спостережень за птахами. Існує припущення, що Другу Ліванську війну на Близькому Сході влітку 2006 року Ізраїль поспішив завершити до осені тому що в цю пору через регіон перелітають мільйони птахів.  Маршрут бойового літака, на відміну від цивільного, зарання не сплановано, і ризик зіткнення із птахом значно вищий.

 

Стихийне лихо та мрія промисловця

Міграції деяких тварин є справжнім стихійним лихом. Наприклад міграція сарани – особливої форми звичних нам коників-стрибунців. Зазвичай вони ведуть поодинокий спосіб життя і нікому не дошкуляють. Проте в деякі роки ці комахи змінюються  ззовні (довгий час поодиноких коників і сарану вважали окремими видами) та змінюють поведінку. Зібравшись у величезну зграю, яку називають "кулига", протяжністю в десятки кілометрів, вони мігрують, поїдаючи на своєму шляху всю рослинність. В давнину такі навали нерідко ставали причиною великого голоду (хоча народи Африки та Близького Сходу частково вирішують проблему споживаючи сарану).

 

Міграції можуть мати велике промислове значення. В першу чергу це стосується міграцій риб. Без знання про закономірності переміщення риб у безмежному океані неможливий промисловий вилов.

 

Великі міграції були в числі найперших спостережень людини за природою. За цей час людський розум проник і значною мірою осягнув зоряну далечінь та мікрокосмос молекулярних взаємодій. Але протягом тисячоліть загадка міграцій так і залишається не розгаданою.

Dounload PDF

Відгуки читачів