Інтегрований урок з української та світової літератури «Європейська культура; діалог культур. Українські мандрівні спудеї й ваганти Заходу». 8-й клас

О. М. Новікова, Н. В. Алмашова, учителі спеціалізованої школи І–ІІІ ст. № 2, м. Цюрупинськ, Херсонська обл.


Цілі: ознайомити учнів з українськими мандрівними спудеями й вагантами Заходу; сформувати уявлення про умови життя й національне забарвлення творчості європейських та українських мандрівних поетів; розвивати творче та критичне мислення, навички партнерської співпраці, культуру усного мовлення, пам’ять; виховувати любов до літератури різних країн світу.

 

Обладнання: міні-підручник української та світової літератури «Українські мандрівні спудеї й ваганти Заходу», аудіозаписи, іграшка сова — символ мудрості, мультимедійна презентація «Народні інструменти».

 

Тип уроку: урок позакласного читання; урок-дослідження.

Форма проведення уроку: урок-дослідження.Кожен освічений європеєць повинен мати достатнє 

 

поняття про безсмертні твори величної давнини.

О. Пушкін

 

Література кожного народу — це найкраще дзеркало людського життя.

І. Франко

 

Хід уроку

 

І. Організаційний момент

 

ІІ. Мотивація навчально-виховної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку

 

1. Слово вчителя світової літератури

— Сьогодні в нас незвичайний урок позакласного читання, де ми зможемо поглибити знання з літератури української та світової. Супутницею нашого заняття буде ось ця сова.

  • Як ви гадаєте , чому саме сова — атрибут нашого уроку? Що вона символізує?
  • Яких людей називають мудрими, освіченими?

 

Отож, тема нашого уроку — «Українські мандрівні спудеї й ваганти Заходу».

Допоможуть нам мандрувати разом із давніми поетами крилаті вирази класиків української та світової літератур — О. Пушкіна та І. Франка. Це епіграфи уроку.

  • Прочитайте  вислів класика російської літератури О. Пушкіна. Як ви його розумієте?

 

До епіграфів ми обов’язково повернемось у кінці уроку.

Сьогодні ви будете відстежувати особливості творчості європейських та українських мандрівних поетів, визначатимете спільні риси та відмінності їхніх поетичних надбань. У процесі роботи в групах ви робитимете помітки, заповнюватимете літературне коло згідно з алгоритмом (зверніть увагу на міні-підручник), а група літературознавців заповнюватиме узагальнювальну діаграму.

Виконання всіх цих завдань допоможе нам вирішити проблемне питання: «Чи має право на життя в майбутньому творчість українських та світових спудеїв?»

Ми гадаємо , що ви з чудовим настроєм вирішите це завдання. У міні-підручнику позначте, із яким настроєм ви розпочинаєте роботу.

 

ІІІ. Сприйняття й осмислення матеріалу

1. Слово вчителя української літератури

— Українські мандрівні дяки та спудеї Заходу жили і творили в один і той самий історичний період з ХVІ по ХVІІІ ст.

  • А які ж історичні події відбувалися в цей період?

(Це був час визвольної боротьби, формування державності; період Руїни, втрата завоювань, закріпачення. У той же час виросли десятки нових міст, склалася європейська освіта, нових висот досягло книгодрукування, з’явилася витончена архітектура, оригінальне малярство, самобутня музика. Література виробила ті форми і стильові засоби, на які могла спиратися література нових часів.

Давню поезію писали старослов’янською, українською, латинською, грецькою, польською, російською мовами; пройшла кілька етапів розвитку, кожен із яких мав свої теми, образи, жанри.)

Цікаву поетичну сторінку в українську літературу ХVІІІ ст. вписали мандрівні дяки (або ще їх називають «школярами», «спудеями», «студентами-жебраками», «бакалярами», «циркачами», «канцеляристами», «ниворізами», «ченцями-волоцюгами».

  • Звернімося до літературознавчого словника. Прочитайте значення слів «дяк», «мандрівний дяк».
  • Яка різниця у значеннях цих слів?

Ці люди «перелицьовували» високі біблійні образи і сюжети на свій лад; релігійну тематику пристосовували до земних буденних потреб. «Мандрівні дяки» спілкувалися з величезною масою народу, тому глибоко знали життя простого люду. Це давало їм матеріал для творів.

 

2. Повідомлення учнів

 

Мандрівні дяки та їхня поезія

З усіх шкіл давньої України виділялася серед народних мас «парохіальна школа». Засновником її були самі парохіяни, вони ж давали і плату «директорові», себто дякові. Ця посада при церкві була пов’язана з посадою вчителя. Школи в Україні будували при церквах і носили їхні імена. Коли будували церкву, то виділяли при ній кімнату, де жив звичайно пан-дяк. Його вибирали громадою за добрий голос і за знання церковної служби, з одного боку, за вміння вчити в школі, з іншого. Останнього називали «пан бакаляр».

При «парохіальній школі» вчилися в основному беззахисні сироти, що жили в церковних будинках і допомагали дякові в церкві та школі. Разом із дяками вони ходили колядувати, співати духовні гімни, вітали парохіян на Різдво й Великдень віршами та діалогами.

 

Бурсаки

Милостиня допомагала бідним учням прохарчуватися протягом ХVІІІ століття. За свідченням Шафонського, бідні школярі жили в окремому прилеглому будинку, який називався бурсою. Туди давав архірей кілька разів на тиждень житній хліб, крипи та кашу, але всього того було так мало, що без допомоги, тобто милостині, бурсаки повмирали б із голоду та холоду. Вони ходили по всім містам, співали під вікнами духовних пісень й отримували за це гроші або їжу. На липень і серпень розпускалася молодь додому на вакації, й тоді ходили бурсаки Україною, розповідали вірші по хатах, діставали за це винагороду.

Отже зверніть увагу, що слово «бурса» з’явилося ще в ХVІІ ст. і було воно зовсім іншого значення, аніж те, яке ви ототожнюєте з сучасністю.

 

Культурна роль студентів Київської академії

Велика частина недовчених мандрівних дяків походила з недовчених студентів Київської академії. Із життя студентів знаємо, що вони ходили зі «звіздами», вертепом на Різдво Христове по домівках.

(Учні відкривають міні-підручник і самостійно знайомляться з матеріалом про вертеп, роздивляються малюнок вертепної скриньки. Роблять висновок: вертеп був першою спробою створення придворного театру.)

Опісля студенти полишили маріонеткові вистави цеховим майстрам, а самі давали діалоги й драми. Під час літніх канікул ходили по різних губерніях, співали канти, ставили комедії, трагедії. Виконували їх під акомпанемент духових музичних інструментів.

 

Презентація мультимедійного проекту «Музичні народні інструменти»

У ХVІІ–ХVІІІ ст. розвинулися такі жанри українського письменства: комедії, трагедії, діалоги, канти, вірші. Та допускаючи шкільні диспути рідною мовою, Київська академія мала вже готові зразки.

А своїх дітей до школи віддавайте,

Щоб училися в школі шанувати

Рідних своїх, а також і Бога знати.

Не допускайте дітям своєї волі,

Не ображайтесь, хоч і виб’ють у школі.

Сльози — то чисті і очі витискають

І капость у школі діти хай не приймають,

Але, як бачу, не всі поспішають навчатись.

Аж хіба сотий дасть хлопця до школи,

Тому й віра в Україні угасає.

Може, і багато я б того письма знав,

Коли б мені дяк частіше їсти давав,

А то часом два рази або раз

І від того ми сердилися на дяка ураз.

А голова і так з лиха дуріє:

Хоч не рада душа, та говіє.

І через такі пости

Залишилися на мені жили і кості.

Правда, часом рад дяк добре дати,

Тільки біда: нізвідки ж узяти.

Бо віршем двадцять хат обігну,

Та мало що достану.

А ви віддайте до шкіл своїх дітей.

Досить, щоб молитви вміли читати

І віру свою хотіли зрозуміти.

 

Вірші про школярські успіхи в науці

Той звичай, що бідні учні жили з випрошеної милостині, вкоренився давно на українській землі. Дяк учив школярів «Букваря», «Псалтир», «Часословця». Наука була нелегкою. Про неї побутував у народі такий школярський вірш:

Ой, як мене моя мама та віддала до школи,

Ой, зазнав я бідний там тяжкої неволі.

Казав мені бакаляр промовити: аз, аз —

А як же я не вимовляв, він мене по пиці — раз, раз

Крикнув він удруге: «А ну,— каже,— буки».

Ой, ще ж бояне вимовив, попав у його руки.

Крикнув далі в третій раз, щоб вимовив: віде,—

А вже його жвава рука по чуприні їде.

Ой, як сказав учетверте: вимовляй — живіше!

Нуте ж, хлопці, зараз його на лаву кладіте,

І просився, і молився, а ще більше злякався,

Бо такого задали хльосту, що світа цурався

Натерпілися ми голоду,

Кожного дня, встаючи до церкви дзвонити.

А коли б не пішли, то дяк почне бити:

Чи маєш ти чоботи не будуть питати,

Скоро крикне дяк:

«До церкви вставайте!

Зараз же небожата, за дзвона хапайте!»

А той бідний тільки за поворозку візьметеся,

То руки від морозу не швидко відірвуться.

 

  • Яка тема цих поезій?
  • Які провідні мотиви можна визначити?
  • Чи можна вважати, що життя мандрівних дяків було геть нещасним?

Зараз я прошу зробити нотатки щодо особливостей поезії українських мандрівних дяків.

 

3. Інформація вчителя української літератури

Перепис 1782 року припинив інституцію мандрівних дяків: їх було прикріплено до певного місця, у якому вони могли виконувати церковні служіння. У парафіяльних школах до кінця ХІХ століття вчили переважно дяки — вчителі. До їхніх обов’язків входили церковний спів, читання, керування церковним хором, супровід священика під час виконання його обов’язків.

 

4. Повідомлення вчителя світової літератури

Довгими шляхами середньовічної Франції, Англії, німецьких земель, Північної Італії та інших країн Європи, здіймаючи літню куряву, місячи осінню і весняну багнюку, долаючи снігові замети, ходили поодинці та групами молоді й не дуже молоді люди, частіше в чернечому, рідше — у світському вбранні. І називалися вони вагантами, що в перекладі з латинської означало «бродячі люди». Незважаючи на бідність, ваганти були напрочуд веселими, життєрадісними, як і їхня поезія, високоосвіченими людьми, які без книжок не уявляли свого життя.

У ХVІ–ХVІІ ст. у німецьких землях, що тоді були центром університетської освіти, студенти горлали пісню, до якої невідомо як потрапили рядки з поезії вагантів. Її ми знаємо як міжнародний гімн студентів «Гаудеамус», створений вісім століть потому.

 

Виразне читання поезії «Гаудеамус»

Тож, продовжуючи традицію веселих і невгамовних вагантів, ми можемо заспівати разом із ними: «Хай живуть нам вузи всі, вся наша еліта: професори і доценти, аспіранти і студенти — многая їм літа».

(Учні співають гімн студентів.)

Навчалися тоді зовсім не так, як тепер. Початкову освіту здобували при соборах (соборних школах), а потім навчання продовжували в університетах, які не підкорялися ані церковній, ані світській місцевій владі й були своєрідними осередками вільнодумства. Зазвичай університет мав чотири факультети. Наймасовішим був саме факультет благородних мистецтв, щось на зразок наших перших курсів. Спочатку опановували граматику, риторику та діалектику, потім вивчали арифметику, геометрію, астрономію та музику. Після закінчення цього факультету випускники ставали магістрами семи мистецтв. У подальшому вчилися на богословському, медичному й правничому факультетах. Якщо вдавалося скласти іспити, то здобували ступінь бакалавра, професора.

Тяжко жилося не тільки українським школярам, бурсакам та студентам, а й західним. Про це свідчать їхні поезії.

 

Виразне читання підготовленим учнем поезії «Бідний студент»

• Який настрій вірша?

• Яким змальовано студента?

• Що він просить у міських правителів?

• Як сприймає світ бідний студент?

• Якою є лексика вірша ? (Іспит був надзвичайно важким: випускник від шостої години ранку до шостої вечора відповідав на запитання двадцяти викладачів — диспутантів, які змінювалися щопівгодини. І лише після цього, за умови успішного складання іспиту, випускник ставав доктором, отримував і мав право носити добре нам відому чорну чотирикутну шапочку, яка стала в усьому світі символом якщо не великої вченості, то здобуття вищої освіти. А вчитися треба було довго. Скажімо, на богословському факультеті курс навчання тривав десять років, не враховуючи підготовчого  відділення і перших курсів.)

У вагантів є також вірші, у яких лунають радість, захоплення життям, що суперечило середньовічній схоластиці.

 

Виразне читання поезії «Геть книжки виснажливі»

• До чого закликає молодь автор поезії?

• Чи зрозуміла вам така позиція? Чому?

• Порівняйте точки зору авторів гімну «Гаудеамус» та «Геть книжки виснажливі».

• Занотуйте особливості поезії вагантів в діаграмі.

 

ІІІ. Закріплення матеріалу

Бесіда

• Визначте особливості поезії українських та західноєвропейських студентів.

• Що спільного та відмінного було у творчості мандрівних поетів?

 

ІV. Підбиття підсумків уроку

 

1. «Мікрофон»

  • То ж чи має право на життя в майбутньому творчість українських та світових спудеїв?
  • Чи вдало підібраний епіграф уроку? Як він пов’язаний із темою?

 

2. Оцінювання

 

3. Звернення до учнів

— Нехай почуте сьогодні одному пом’якшить серце, іншому просвітить розум, додасть сил, знань, наполегливості, щоб у майбутньому стати гарними студентами, випромінювати мудрість, набратися знань та досвіду, як ось цей символ — сова.

Тож будьте такими веселими, щирими, доброзичливими, життєрадісними, як оцей студент із пісні Давида Тухманова.

 

Прослуховування пісні «Во французской стороне»

Dounload PDF

Відгуки читачів