Ігри та ігрові тренінги в початковій школі. Практичні поради

О. В. Волинець, учитель вищої категорії, гімназія № 91, м. Кривий Ріг


Головною метою педагога є формування у дітей у доступних видах роботи перших умінь планувати свої дії, передбачати їх результат. Учитель має привчити дитину до здійснення задуманого, навчити самостійно дотримуватись певних правил поведінки в суспільстві, збагачувати уяву дітей про навколишнє середовище.

Гра займає не останнє місце в розвитку дитячих якостей та здібностей. Німецький археолог Шліман організував розкопки у місті Трої, де знайшов дитячі іграшки: маленький глиняний посуд та ляльки. В Єгипті крім мумій дітей було знайдено ляльки та інші іграшки. Психолог Є.А.Аркіндійшов висновку, що гра та іграшка – це те, що об’єднує всі народи.

Гра є діяльністю, що заповнює вільний час дитини. Гра для дитини – це творча, самостійна діяльність. Недаремно слова«гра» та «розвиток» зустрічаються майже завжди поряд.

Д.Б.Ельконін уважає, що гра за своїм змістом наближається до праці дорослих. Спостерігаючи за тим, як діти граються, дорослі вважають, що вони лише забавляються і що гра не має нічого спільного із серйозними заняттями (наприклад, приготування уроків, праця). Але виконання домашнього завдання – це обов’язок, а праця – тяжка необхідність.

Дитина хоче грати не тому, що це легко, а тому, що це важко. З кожною грою дитина має бажання дізнаватися про нове, розуміти і виконувати ті самі речі, що й дорослі.

В. О. Сухомлинський закликав: «Навчайте граючись, а граючи навчайте». Ось такий простий вислів, а містить неабияку таємницю, що видатний педагог пропонує розкрити перед дітьми.

К. Д. Ушинський уважав гру найважливішим видом діяльності дитини. На його думку, саме через гру дитина пізнає всі таємниці світу. Отже, двоє досвідчених людей переконані, що гра – це важливий метод навчання, адже вона виховує, навчає, розвиває.

Потреба у грі ніколи не зникне. Для дитини особлива цінність її полягає не тільки в тому, що вона дає можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й готує до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена ще й дослідницьким змістом, що дає змогу моделювати все те, що існує поза її межами. Саме через гру дитина швидше дізнається про правила та норми спілкування – зі світом природи, з людьми; швидше опановує навички культурної поведінки.

Організовуючи гру, педагог має створити таке входження дитини в доросле життя з його, на жаль, жорстокими нормами, щоб не зашкодити їй. У грі дитина безтурботна, психологічно розкута і тому здатна на повне виявлення своєї індивідуальності. Ми, учителі початкових класів, маємо дати можливість кожній дитині самовиразитися, самореалізуватися як у процесі навчання, так і в позаурочній діяльності.

Більшістьвправ, що побудовано в практичній техніці «недописаного діалогу», цілком підтверджують справедливість твердження М.Бахтіна про те, що справжнє життя особистості є доступним лише завдяки діалогічному проникненню в нього.

Основна мета цих сучасних виховних ігор: допомогти дітям побачити, прислухатися, зрозуміти інших людей;навчити їх відгукнутися на різноманітні проблеми.

Застосування таких різноманітних ігрових форм дає змогу поліпшити взаємини у зв’язках «учитель–учень», «учень–учень», «учень–оточуючі»; сприяє реалізації на практиці особистісно-орієнтованого навчання і виховання, налагодженню суб’єктно-суб’єктивних взаємин між педагогом і дітьми.

Сьогодні, у час відродження національної системи виховання, дуже важливо залучати до процесу формування особистості дитини українські традиційні народні дитячі ігри.Національні дитячі ігри дуже мудрі, містять величезний виховний потенціал. Їх добре сприймають наші діти.

Чому гра так подобається дітям? Тому, що вона дарує радість і захоплення, що сам її процес сповнений несподіванок, а результат – таємниця. Але, крім суб’єктивного сприйняття, є, безумовно, глибинний вплив гри на людину, на основні сфери її життєдіяльності: фізичну, емоційно-вольову, інтелектуальну та духовну (ціннісно-смислову).

Слід зазначити, що гра – це, як правило, переживання, тому найбільш активною стає емоційна сфера. Як під час перегляду захопливого фільму глядачі стають причетними до його подій, так і в процесі цікавої гри її учасники можуть забувати про все. Гра може бути рухливою, коли крім емоційної активізується фізична сфера дитини, і може бути статистичною з точки зору рухливості тіла (логічні ігри, ігри на кмітливість), коли разом з емоційною активізується інтелектуальна сфера.

Слід також зазначити, що в початкових ланках освіти емоційній сфері приділяють більше уваги, ніж у старших класах. З точки зору гармонійності у розвитку дітей також існують певні диспропорції. Ігри чи ігрові елементи, що використовують, розвивають переважно сфери емоційну з фізичною чи емоційну з інтелектуальною.

Поза увагою все ще залишаються ігри та тренінги духовної спрямованості. Саме вони викликають та закріплюють вищі емоційні стани та почуття людини, допомагають формувати у дітей духовні, гуманістичні та екологічні цінності, щозараз так потрібні. Подібні ігри можна використовувати, починаючи з дитячого садка (наприклад: «Урятування річки від забруднення», «Утішдруга», «Поділись радістю» та ін.).

«Що посієш, те й пожнеш»,–каже стародавня мудрість.Які якості матимуть сьогодні діти, такі – матиме і майбутній світ, у якому жити всім нам.

З-поміж найрізноманітніших ігор, спрямованих насамперед на активізацію пізнавальної діяльності та розвиток мислення школярів, домінує гра зі словами.

Практично всі ігри мають тематичну спрямованість.Такі ігри зручні у користуванні, цікаві, нескладні для виготовлення, оригінальні, привабливі.

Цінність гри полягає в тому, що в ігровій діяльності навчальна, розвивальна й виховна функції взаємопов’язані. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їх пізнавальні можливості, виховує особистість.

Особливо важливе місце займає дидактична (навчальна) гра та ігрові прийоми у навчальному процесі першокласників, адже становлення і розвиток їх навчальної діяльності відбувається у період ще слабких довільних процесів: уваги, сприймання, пам’яті та ін. Деякий програмовий матеріал вимагає від дитини значних вольових зусиль та багаторазового виконання різних варіантів вправ для його засвоєння. Саме тоді гра, запобігаючи психічному перевантаженню дитини, допомагає реалізувати навчальну мету значно швидше й міцніше, ніж будь-який інший педагогічний засіб.

Своєрідність дидактичної гри полягає в тому, що вона дає змогу педагогові навчати, розвивати розумові здібності, формуєпевні риси особистості та взаємини дітей у доступній і привабливій для них ігровій формі.

Отже, гра – це випробуваний і ефективний засіб навчання в початковій школі, але в жодному разі не універсальний.

Доцільність використання гри на певних етапах уроку залежить також і від рівня знань, умінь та навичок учнів, від складності дидактичних завдань, щопостають перед ними. Гра допомагає учням, коли важко, коли є необхідність створити додатковий емоційний фон навчання, опосередковано впливати на хід і результати їх діяльності.

Фантазія, казка, гра – це частка духовного життя молодших школярів, що пробуджують у душі кожного з них добрі почуття, роздмухують вогник дитячої думки і творчості. Гра – це цілий світ, на одному полюсі якого – життя, а на другому – дидактика, педагогічний і психологічний інструментарій, цілий арсенал педагогічних технологій. А між ними – країна дитячих ігор, дитячої творчості.

Щоб зорієнтуватися у світі гри, потрібно уявляти, що в ньому буде цікавим й корисним для дитини.

У початкових класах тільки гра дає змогу легко привернути увагу і тривалий час підтримувати в учнів інтерес до важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу всіх учнів не завжди є змога.

Якщо спочатку учень зацікавлюється лише грою, то дуже швидко його починає цікавити навчальний матеріал, пов’язаний з нею. У дитини виникає потреба вивчити, зрозуміти, запам’ятати (тобто вона просто почне готуватися до гри з метою не програти).

 

Ігрові форми навчання сприяють використанню різних способів мотивації.

1. Мотиви спілкування:

  • учні, спільно розв’язуючи завдання, беручи участь у грі, учаться спілкуватися, ураховувати думку товаришів;
  • під часрозв’язання колективних завдань використовуються різні можливості учнів;
  • спільні емоційні переживання під час гри сприяють зміцненню міжособистісних взаємин.

2. Моральні мотиви:

  • у грі кожен учень має виявити себе, свої знання, уміння, характер, вольові якості, своє ставлення до діяльності.

3. Пізнавальні мотиви:

  • кожна гра має близький результат (закінчення гри), стимулює учня до досягнення мети (перемоги) й усвідомлення шляху досягнення;
  • у грі команди чи окремі учні завжди рівні (немає відмінників, трієчників, є гравці). Результат залежить від самого гравця, рівня його підготовленості, здатностей, витримки;
  • ситуація успіху створює сприятливе емоційне тло для розвитку пізнавального інтересу. Невдачу сприймають не як особисту поразку, а як поразку у грі, вона стимулює пізнавальну діяльність;
  • змагальність – це невід’ємна складова гри;
  • у грі завжди є якесь таїнство – неотримана відповідь, що активізує розумову діяльність учня, штовхає на пошук відповіді.

В. Сухомлинський писав: «…у грі розкривається перед дітьми світ, творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку. Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ».

Чому ж гра, такий важливий засіб пізнання, має залишатися за порогом школи? Навпаки, найактивніше використання ігрової діяльності в навчальному процесі необхідне; це дає змогу успішно формувати і закріплювати позитивне ставлення дитини до праці на уроках математики. Граючись на уроці, діти психологічно розкуті, що сприяє вияву їх творчих здібностей, нівелює негативне ставлення до складної навчальної праці. Позитивний досвід вони прагнуть повторити на вищому рівні складності завдань. Водночас непомітно для себе дитина залучається до навчальної праці, пізнає її радість. Усвідомлення «я це можу» зміцнює впевненість у собі й породжує потребу «мені це необхідно, цікаво і зовсім не страшно».

 

Орієнтовні загальні правила для учнів у процесі ігор

  • Уважно слухай і запам’ятовуй хід гри, необхідні дії, їх послідовність;
  • пам’ятай, що успіх залежить від чіткого усвідомлення кінцевої мети, передбаченого грою результату гри. Не поспішай розпочати гру, не дослухавши до кінця вказівки вчителя. Поспіх часто призводить до грубих помилок, зайвих непотрібних дій;
  • уважно слухай відповідь товариша, щоб за потреби виправити або доповнити його;
  • дотримуй своєї черги, не заважай товаришам, не роби зайвих рухів, дій, будь дисциплінованим;
  • чесно визнай свою помилку, якщо товариші довели, що ти неправий;
  • не хитруй, не шукай легкого нечесного шляху для перемоги. Цим ти підводиш товаришів і втрачаєш свій авторитет. Поважають лише чесних і справедливих.

 

Ігри для розвитку координації та швидкості рухів, витривалості, фізичної сили та кмітливості

 

  • «Хто швидше?»

Учні класуоб’єднуються у дві команди дівчаток та хлопчиків, які шикуються за зростом в одну шеренгу. За командоювчителя «Розійдись!»– діти розбігаються навсібічмайданчиком. За командою «У шеренгу шикуйсь!»– вонимають вишикуватися в одну шеренгу за зростом, як перед початком уроку. Хто швидше вишикувався – дівчатка чи хлопчики?

 

  • «Мисливець і лисиці»

Один з гравців — «мисливець», а решта — «лисиці». «Мисливець» стає на середину майданчика і тричі підкидає м’яч угору. У цей час «лисиці»тікають подалі від «мисливця», але не перетинають меж майданчика. Спіймавши м’яч після 3-го кидка, «мисливець», не сходячи з місця, намагається влучити м’ячем в одну з «лисиць». Якщо він промахнеться, то піднімає м’яч і знову намагається влучити ним у будь-кого з гравців. Гравець, у якого «мисливець» влучив м’ячем, стає його помічником. Помічник піднімає м’яч, кидає його «мисливцеві». Якщо він кине м’яч помічникові, той сам кидає м’яч у«лисиць». Гра завершується, коли залишається незачепленою одна «лисиця».

 

  • Гра «Група, струнко!»

Діти шикуються в одну шеренгу. Учитель, стоячи обличчям до гравців, подає команди. Діти мають їх виконувати лише в тому випадку, якщо перед командою буде вимовлено слово «група». Коли ж ні, то реагувати на команду не слід. Той, хто припуститься помилки, робить крок уперед і продовжує гру. Перемагають діти, які були найуважнішими, завдяки цьому залишилися на своєму місці.

 

  • «Запам’ятай своє місце»

Учитель шикує гравців у певному порядку. Діти мають запам’ятати свої місця. Потім вони розходяться навсібіч. За сигналом учителя кожен гравець маєзайняти своє місце.

 

  • Гра «Біг в обручах»

Команди шикуються в колони по одному за загальною лінією старту. Напрямнігравці тримаютьу руках гімнастичні обручі. Проти кожної команди на відстані 10 м – поворотна стійка. За сигналом учителя, напрямний кожної команди надягає на себе обруч, біжить до стійки, оббігає її і повертається назад, де за лінією старту до кожного з них приєднується наступний гравець його команди. Він також пролазить в обруч, і вони вдвох долають той самий шлях. Після цього обруч передають наступним гравцям, вони у такому самому порядку (спочатку один, а потім парами), долають дистанцію, поки не пройдуть усі останні діти. Перемагає команда, яка першою виконала завдання.

 

  • «Вудочка»

Діти стоять по колу, учитель — у центрі кола. Він тримає в руках мотузку (на кінці якої – мішечок із піском) або скакалку. Учитель крутить мотузку по колу над самою землею, а діти підстрибують, щоб мішечок не зачепив їх ніг.

 

  • «Вода, земля, повітря»

Гравці розташовуються в середині майданчика, утворюючи 2–3 групи кіл («землю»). На одній стороні майданчика (за лінією) позначають«воду», за іншою — «повітря». Обирають двох ведучих, які стають за межею майданчика, на довгих її сторонах одне проти одного. Учитель час від часу називає одну з живих істот, які живуть у воді, на землі або у повітрі. Почувши вимовлене учителем слово, діти швидко перебігають до потрібного місця, а ведучі їх ловлять. Якщо названа тварина живе в середовищі, де заразперебувають гравці, то всі присідають і чекають на наступний момент. Після кількох перебігів ведучі міняються тими, хто залишив гру. Гравці, які були спіймані або неправильно діяли за сигналом, залишають гру. Грають до тих пір, поки не залишаться 1–2 переможці.

 

  • «Усі на місці?»

Перед гравцями розкладають різні предмети: іграшки, побутові предмети, шкільні речі. Ведучий повертається до них спиною. У цей час один предмет прибирають. Повернувшись обличчям до гравців, ведучий має назвати цей предмет і показати те місце, де він лежав. Якщо ведучий відгадав, то йде до групи переможців, якщо ні — до групи переможених. Ведучими мають побувати всі діти.

 

  • «Сусід ліворуч»

Гравці утворюють коло. Ведучий підходить до одного з них і робить кілька простих рухів (плескає у долоні, піднімає одну руку, стрибає, присідає тощо). Його рухи наслідує учень, який стоїть ліворуч від того, перед яким ведучий зупинився. Якщо гравець не зможе правильно наслідувати рухи ведучого, то сам замінює ведучого.

 

  • «Північний і південний вітер»

Обирають двох ведучих. Одному на руку пов’язують синю стрічку («північний вітер»), другому — червону («південний вітер»). Інші діти бігають майданчиком. «Північний вітер» намагається «заморозити» якомога більше дітей (торкнутися їх рукою). «Заморожені» гравці набувають якусь нерухому позу. «Південний вітер» намагається «розморозити» дітей, торкаючись їх рукою і говорячи: «Вільний!». Через 2–3 хв назначають нових ведучих, і гра повторюється.

 

  • «На трьох ногах»

Двом учням, які стоять поруч, зв’язують мотузкою або скакалкою дві суміжні ноги трохи вище стопи. У змаганнях водночас беруть участь 2 пари гравців. За сигналом вони маютьдістатися фінішу і повернутися назад. Щоб зручніше було пересуватися, гравці кладуть руки одне одному на плечі.

 

Ігри для формування пізнавальної розкутості школярів

 

1. Вправа «Знайомство»

Варіант І

На початку заняття можна запропонувати кожному із присутніх підвестися й відрекомендуватися. Водночас можна супроводжувати своє ім’я відповідними жестами,мімікою.

Варіант ІІ

Гравці виходять за двері, по черзі стукають, заходять,відрекомендовуються.

Примітка. Можна не обумовлювати додатково, як слід відрекомендовуватися,а лише після завершення вправи «Знайомство» прокоментувати дії різних учасників, підбити деякі підсумки, висловити побажання.

 

2. Вправа «Продовжуємо знайомитися»

Вимовте своє ім’я тихо, голосно, розтягнуто, ствердно, здивовано, захоплено, зухвало, ніжно,злобливо, розчаровано, задумливо.

Примітка. Завдання можна виконувати, сидячи в колі, коли кожний називає своє ім’я, зважаючи на дане йому завдання з наступним зсувом настанови.

Це завдання можна попросити виконати вдома перед дзеркалом, у колі рідних, знайомих. Завдання: співвіднести інтонації голосу з виразом обличчя, з позою й текстом.

 

3. Гра «Моя емблема»

Членам групи слід уявити, що вони зустрілися вперше. Як можна розповісти про себе з допомогою малюнка? Для цього слід придумати й написати свій девіз і намалювати емблему, що розкажуть про вас.

Примітка. Потім аркуші із завданням розкладають на столі, усі учасники за малюнками намагаються відгадати власника та розповісти, якої вони думки про цю людину.

 

4. Гра «Асоціації»

Записати будь-яке слово, наприклад«школа». Завдання: за обмежений час до кожної літери цього слова дописати ще по одному слову. Наприклад:

Ш – шахи,

К – колесо,

О – очі,

Л – ліс,

А – автор.

Потім можна передати аркуші по колу або зачитати й порівняти асоціації, а такожвизначити, хто найшвидше впорався із завданням.

 

5. Гра «Опиши предмет»

Педагог на стіл кладе будь-який предмет, наприклад шапку.

Завдання: протягом п’яти хвилин написати про цей предмет усе, що спадає на думку (із чого зроблений, його призначення, колір, розмір), порівняти його з іншимипредметами.

Усний варіант гри: кожний говорить про предмет по одному реченню, але так, щоб утворити зв’язну оповідь. Вправа розвиває уяву, увагу, навчає працювати самостійно вумовах обмеженого часу.Після завершення виконання завдання відзначають час, витрачений на його виконання,оригінальність оповіді.

 

6. Гра «Розминка»

Рухова вправа, що вимагає уяви, пластичності й артистичності.

Варіант І

Слід удавати ходу дитини, яка щойно почала ходити; людини похилого віку; відомого співака; артиста балету; людини, якій нікуди поспішати тощо. Діти можуть запропонувати будь-які інші ролі.

Варіант ІІ

Потрібно уявити, що перебуваєте у фруктовому садку, набрав повний кошик яблук. Потренуватисяперед дзеркалом зображувати, нібито несеш важкий кошик, повний яблук.

 

7. Гра «Склади оповідання»

На столі – предмети, наприклад: ручка, гребінець, волоський горіх, газета, капелюх тощо. За обмежену кількість часу діти мають скласти оповідання, героями якого є ці предмети. Робота може бути індивідуальною або груповою. Потім зачитуютьоповідання, аналізують їх з точки зору оригінальності ідеї, логічності, образності, цілісності, а також з урахуванням манери викладання.

 

8. Гра «Бліцтурнір»

Кожний гравець має написати на аркуші паперу по одному запитанню, згорнути папірці, скласти в шапку. Потім по черзі витягувати аркуші, зачитувати запитання й відповідати на них. Інші учасники також можуть запропонувати свої варіанти відповідей. Кожний з учасників має право не відповідати. Гра розвиває оперативність, уміння логічно мислити й викладати свою думку, розвиває почуття гумору. Після завершення гри слід визначити оригінальні питання й цікаві відповіді.

 

9. Гра «Пересування»

Гравців потрібно об’єднати у дві команди. По черзі вони мають називати всі можливі способи пересування. Перемагає команда, яка висловилася останньою, тобто завершила змагання.

 

10. Гра «З’ єднай фігури»

Гравцям слід зобразити тварину,пташку, рибу. Спочатку створити їх із трикутників, потім – із прямокутників, із квадратів, кіл тощо.

 

11. Гра «Пофантазуйте»

Ведучий пропонує гравцям уявити, якби вони, занурюючись у воду, раптом відчули, що можуть дихати немов риба, і будь-які океанські глибини їм не страшні, якби вони змогли використати цей дарунок? А якщо раптом у них би виросли крила?

Примітка. Цю роботу можна запропонувати виконувати парами або групами. Гра розвиває уяву, уміння логічно будувати своє мовлення, привселюдно виступати.

 

12. Гра «Скласти оповідання з кінця»

Перший учасник промовляє речення, що вважає останнім в оповіданні. Наприклад: «Жили вони довго й щасливо».

Другий учасник складає речення, що логічно передує останньому, та ін. У такий спосіб складається оповідання. Після завершення роботи аналізують хід виконання завдання: чия ідея була розвинена, хто намагався змінити хід подій і наскільки це вдалося, хто зумів підтримати загальну лінію, чий внесок був особливо цікавим.

 

13. Гра «Малюємо словом»

Ведучий пропонує слово «квардок».

Завдання: намалювати, яким гравці уявляють це слово. Можна запитувати ведучого про розміри, форму. Потім аркуші із записами можна передати по колу, порівняти свою фантазію з фантазіями інших.

 

14. Гра «Придумай слово»

Придумати слово, якого не існує в мові. Описати його значення, функції, можливостізастосування.

Примітка.Це завдання може бути запропоновано групі із трьох–чотирьох осіб. Можназапропонувати попрацювати так і вдома.

 

15. Гра «За щучим велінням...»

Ведучий починає з речення: «За щучим велінням, за моїм бажанням...» Потім звертається до когось (наприклад, просить пройтися кімнатою або загадати загадку). Той, хто виконає прохання, стає ведучим.

Примітка. Гра розвиває увагу, мислення, а також уміння звернутися до іншого з проханням, уміння розуміти іншого.

 

16. Гра «Вгадай слово»

Беруть участь дві команди. Ведучий пошепки говорить капітанам слово. Капітан говорить наступному гравцеві значення слова, не називаючи саме слово, другий гравець говорить третьому, як він зрозумів сказане, тобто передає значення слова, але своїми словами, і т. ін. Останній гравець намагається визначити, яке слово сказав капітанам ведучий.

 

17. Гра «Формуємо рухові навички»

Ведучий пропонує написати між лінійками такі слова; ручка, книга, небо, вода, гора,хмара, поле. Згодом диктуємо ці самі слова, але діти мають писати між лінійками із заплющеними очима.

 

18. Гра «Закінчи фразу»

Один гравець, тримаючи в руці м’яч, починає речення, потім кидає м’яч комусь іншому. Той, хто упіймав м’яч, має закінчити речення. Потім він кидає м’яч третьому учасникові, який починає нове речення, і т. ін.

Примітка. Можна ускладнити гру, додатково визначивши тему діалогу.

 

Література

1. Андруховець П. Ігрова педагогіка // Завуч. – 2004. – № 1 (187). – С. 6–16.

2. Галкін С. Організація ігрової діяльності на уроці // Завуч. – 2004. – № 30 (216). – С. 9–12.

3. Губанова О.В., Левкина И.С. Использованиеигровыхприемов на уроках // Начальная школа. – 1997. – №6.

4. Гузь І. Щоб хотілося грати // Шкільний світ. – 2004. – № 46 (270).– С.13.

5. Дубич К. Місце рольової гри в навчально-виховному процесі // Нова педагогічна думка. – 2003. – № 1–2. – С.12–13.

6. Жданов Д. Дидактичні можливості інтелектуальних ігор // Завуч. – 2007. – № 7 (301). – С. 1–14.

7. Желюк О., Хмеляр І. Розвиток творчих здібностей учнів // Завуч. – 2005. – № 11 (233). – С. 3–5.

8. Ільяницька Л.С. Ігрові проблемні ситуації // Початкова школа. – 1996.–  № 9. – С. 27.

9. Калмикова Л., Харченко Н. Психолінгвістичні й лінгвометодичні підходи до змісту формування мовленнєвих умінь і навичок міркувати// Початкова школа. – 2003. – № 3. – С. 6–8.

10. Каташинська І. Концепція гри у педагогічній системі Ф. Фребеля // Рідна школа. – 2006. – № 8. – С. 62–64.

11. Качеровська Т. Методи та форми ігрового проектування як технології навчання // Наука і освіта. – 2004. – № 4–5. – С. 137–142.

12. Качеровська Т. Теоретичні основи застосування ігрового проектування у вітчизняній педагогіці: історичний аспект // Вища школа. – 2005. – № 2. – С. 58–63.

13. Келлер Г. Бути учнем невдахою –– це назавжди? //Початкова школа. – 2003. – № 10. – С.9.

14. Крутій В.А. Місце дидактичної гри на уроках в початкових класах // Наука і освіта. – 2001. – № 2–3. – С. 19–22.

15. Кукушин В. Ігрові технології на уроках // Відкритий урок. – 2006. – № 6. – С. 3–10.

16. Мартиненко С., Хоружа Л. Методи навчання та їх класифікація // Відкритий урок. – 2006. – С. 3–4, 9. 

Dounload PDF

Відгуки читачів