Великий Орфей

Л. Г. Юрченко, методист райметодкабінету, смт. Чутове, Полтавська обл.


Муслім Магомаєв був кумиром кількох поколінь, суперзіркою радянської естради, символом справжнього мистецтва. Любов до його творчості не знає ані часу, ані кордонів.

 

Він поєднував у собі неможливе, будучи водночас виконавцем класичної і естрадної музики, радянських і народних пісень, співаком неаполітанських пісень, пісень Адріано Челентано, був актором кіно і солістом оперного театру, організатором естрадно-симфонічного оркестру і громадським діячем.

 

Розкішний баритон, прекрасна сценічна зовнішність, витончена елегантність, неперевершений різнобічний талант, уроджена музична культура –– миттєво підкорювали мільйони слухачів. Його боготворили, ним захоплювалися…

 

Це була епоха чудового голосу та гарної музики, унікальне взаємопоєднання і взаємодоповнення музики та віршів.

 

Муслім Магометович Магомаєв народився 17 серпня 1942 року в Баку у творчій сім’ї. Його назвали на честь діда-композитора –– засновника азербайджанської класичної музики, чиє ім’я носить Азербайджанська державна філармонія. Батько співака, який загинув на фронті, був відомим театральним художником, грав на роялі, гарно співав. Мати –– драматична актриса багатопланового амплуа, мала гарний голос, акомпанувала собі на акордеоні.

 

Трирічним хлопчиком Муслім добирав мелодії на роялі, а коли йому виповнилося 5 років, створив першу власну мелодію. Він збирався стати музикантом, але згодом серйозно захопився співом. Слухаючи платівки Карузо, Тітто Руффо, Джильї, Баттістіні, юнак аналізував басові, баритонові, тенорові партії, брав ноти і співав усе, порівнюючи творчість відомих співаків, з тим, як співав він сам.

Він стрімко злетів на музичний Олімп у 19 років, коли заспівав «Бухенвальдський набат» В. Мураделі та арію Фігаро на фестивалі молоді в Хельсінкі. За рік Муслім здобув широку популярність. На заключному концерті Декади культури й мистецтва Азербайджану в Кремлівському Будинку з’їздів він виконував куплети Мефістофеля із «Фауста», арію Гасан-хана із опери «Кьор-огли», пісню «Хотят ли русские войны». Глядачі не відпускали співака зі сцени, аплодуючи стоячи.

 

Потім були стажування у «Ла Скала», участь у багатьох пісенних конкурсах. Магомаєв із грандіозним успіхом виступав у паризькій Олімпії, на Міжнародному фестивалі молодіжної пісні в польському Сопоті, у французьких Каннах, здобувши міжнародне визнання й нагороди. Він багато гастролював Радянським Союзом, брав участь у святкових концертах на телебаченні, співав на радіо. Його платівки розходилися мільйонними накладами.

 

1973 року Муслім Магомаєв отримав звання народного артиста СРСР.

 

У репертуарі Мусліма Магомаєва понад 600 творів, він є автором більше ніж 20 пісень, музики до театру, кіно. Його пов’язувала міцна творча дружба з композитором Арно Бабаджаняном та поетом Робертом Рождественським. Шанувальники пам’ятають пісні, що виконував співак: «Королева красоты», «Свадьба», «Мелодия», «Чёртово колесо», «Синяя вечность», «Лучший город Земли», «Ноктюрн», «История любви», «Элегия», «Сердце на снегу»та багато інших.

 

Магомаєв вів телепередачі про життя й творчість зірок світового естрадного й оперного мистецтва, знявся у трьох фільмах, написав книги («Любовь моя — мелодия», «Живут во мне воспоминания» та ін.), нариси, а у вільний час захоплювався живописом.

 

Музою Мусліма Магомаєва була його дружина, відома оперна співачка Тамара Синявська. Разом вони були щасливі 35 років.

 

Співак відійшов від активного гастрольно-концертного життя тихо, без гучних заяв: «Хочу, щоб мене запам’ятали співаком…»

 

25 жовтня 2008 року Муслім Магомаєв помер (йому виповнилося 66 років).

 

Великого Орфея поховано на Алеї Героїв у рідному Баку.

Dounload PDF

Відгуки читачів