Організація роботи з обдарованими учнями в закладах нового типу

Н. С. Леонова,м. Донецьк


Створення системи розвитку обдарованої особистості — необхідна умова досягнення успіху на шляху розбудови незалежної держави. Із двох можливих напрямів розв’язати проблему забезпечення висококваліфікованимим спеціалістами в нашій державі обрано шлях самостійної підготовки талановитої молоді в межах національної системи освіти на основі розробки та реалізації загальнодержавних, регіональних, місцевих, шкільних та індивідуальних програм. Розв’язання цієї актуальної проблеми певним чином сприяє діяльність закладів нового типу: ліцеїв, гімназій, гуманітарних колегіумів, НВК тощо. Такі навчальні заклади мають більше можливостей для створення умов, за яких самовираження, творча самореалізація стають внутрішньою потребою кожного учня.

 

Перспективним розв’язанням проблеми, на нашу думку, може стати організація такого педагогічного процесу, який забезпечить пошук і відбір обдарованих учнів та створить умови для розвитку їхніх природних творчих потенцій. А така цілеспрямована, систематична робота можлива лише за умови створення та поетапної реалізації спеціально розроблених програм пошуку, навчання, виховання й розвитку обдарованих дітей.

 

На сьогодні практично кожен загальноосвітній навчальний заклад має свої програми, що віддзеркалюють бачення своїх творців щодо розкриття загальних положень, принципів і шляхів розв’язання цієї проблеми. Програми розробляють на підставі власних психолого-педагогічних досліджень, а також порівняльного аналізу сучасних педагогічних систем.

 

Головна мета програми, спрямованої на розвиток обдарованості учнів, полягає у створенні умов для максимального розвитку особистості дитини, яка має високий рівень здібностей в одній чи декількох сферах із урахуванням її індивідуальних особливостей, у практичному застосуванні творчого потенціалу обдарованої молоді, а також у визначенні стратегії, принципів, етапів, психологічного й науково-методичного забезпечення її реалізації.

 

Завдання програм«Освіта Донеччини 2012-2016», «Обдаровані діти», «Творча обдарованість» та інших — відпрацювання, розробка, налагодження, впровадження ефективних методичних засобів та технологій пошуку, навчання, виховання та самовдосконалення обдарованих дітей і молоді, створення умов для гармонійного розвитку особистості на основі комплексу психолого-педагогічних, організаційних, науково-практичних заходів. Зокрема, таких:

— виявлення здібностей та обдарувань учнів;

— створення максимально сприятливих умов для їх інтелектуального, духовного, морально-естетичного, фізичного розвитку;

— розробка та впровадження нового змісту освіти, прогресивних технологій навчання;

— забезпечення фундаментальної гуманітарно-освітньої підготовки;

— надання учням можливості реалізувати власні творчі здібності за допомогою дослідницько-пошукової та наукової діяльності;

— створення системи безперервної освіти «Гімназія (НВК, колегіум) — Університет» на єдиних науково-методичних засадах;

— обмін досвідом і створення єдиного інформаційного простору гуманітарних навчальних закладів нового типу;

— спрямування роботи з батьками на виявлення та розвиток здібностей їхніх дітей;

— координація роботи фахівців, викладачів із цієї проблеми щодо надання кожному учневі індивідуальних рекомендацій.

 

Програму розвитку обдарованих і здібних дітей слід здійснювати за умови взаємодії, взаєморозуміння, узгодженої діяльності всіх учасників навчального процесу.

 

Як правило, програми передбачають побудову моделі обдарованості, де розкриваються її структурно-змістові компоненти.

 

Поняття «обдарованість» розглядають як сукупність природних задатків та інтелектуальних здібностей, що сприяють поглибленому розумінню навколишнього світу, забезпечують високоякісне навчання і творчість учнів.

 

Відповідно до цього модель «Обдарованість» охоплює такі компоненти:

1. Психофізіологічні властивості: природні задатки до активного й цілісного світосприйняття; розвинені форми чуттєвого сприйняття; прагнення до власної емоційної незалежності (емансипації), усвідомлення власної природно-соціальної цінності; інтуїтивність.

2. Інтелектуальні здібності:пізнавальний інтерес; інформаційна ерудиція; високий рівень інтелектуального розвитку; нестандартність мислення; здатність до абстрагування; діалектичне бачення.

3. Творчий (креативний) потенціал:оригінальність виконання навчально-пізнавальних завдань; ініціативність; цілеспрямованість у виборі професійних видів діяльності; неординарність підходів; інтенсивність розумової праці.

4. Світоглядні цінності:високий рівень свідомості й культури; ініціативно-активна відповідальність; активність; високий рівень морально-естетичної рефлексії, самоаналізу та самоконтролю; розвинені соціальні, державно-правові, економічні, політичні, екологічні, громадські, організаційні, гуманістичні, родинні, моральні, естетичні якості.

 

Загальновідомо, що гімназія — загальноосвітній навчальний заклад ІІ–ІІІ ступенів для обдарованих і здібних дітей. У сучасних гімназіях здійснюють освітній процес, реалізуються загальноосвітні програми середньої (повної) загальної освіти, а також надають, як правило, учням загальну середню гуманітарну освіту поглибленого типу з вивченням двох-трьох іноземних мов, стародавніх мов, античної й зарубіжної літератури, історії мистецтв.

 

Гімназії приймають здібних і найбільш підготовлених дітей до засвоєння загальноосвітніх програм поглибленої гуманітарної освіти у віці 6-7 і 10-11 років згідно зі статутом гімназії на основі конкурсного відбору. Хоча цей заклад призначений для обдарованих учнів, навчається в ньому, за висновками психологів, більшість звичайних дітей із збереженим інтелектом. Для такого інноваційного закладу освіти як гімназія принципово важливий характер процесу його становлення.

 

Як засвідчує досвід, більшість навчальних закладів нового типу пішли шляхом застосування найпрогресивніших освітніх моделей, розроблених у минулому. Найбільш вдалий підхід до вибору моделі і визначає рівень інноваційності навчального закладу, який зростає в умовах сформованої потреби та інтенсивного розвитку.

 

Перспективні інноваційні освітні заклади — навчальні та навчально-виховні комплекси як добровільні об’єднання державних і недержавних навчально-виховних закладів, заснованих на різних формах власності. Мета організації таких комплексів — забезпечити цілісність, наступність і неперервність освіти, особистісно орієнтований підхід до кожного учня.

 

Наступний інноваційний загальноосвітній навчальний заклад ІІІ ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою — це ліцей. Діяльність ліцеїв спрямована на поглиблене вивчення окремих предметів шкільного курсу, на створення середовища, яке формує пріоритет зацікавленості науками. Ліцеї забезпечують здобуття учнями освіти понад державний освітній мінімум, здійснюють науково-практичну підготовку молоді.

 

Для успішної та результативної роботи з обдарованими дітьми пропонуємо закладам нового типу розробити соціальноорієнтовану модель учня гімназії (ліцею, колегіуму, НВК) як спробу визначити та розвинути якості дитини в процесі навчання й виховання. Ця модель має складатися з 8 розділів і охоплювати практично всі складові сучасних підходів до побудови моделі обдарованості (додаток 1).

 

Додаток 1

 

Соціально-орієнтована модель учня закладу нового типу

 

1. Здатність ставити перед собою завдання різного рівня складності та різного терміну виконання: вміння перетворити мету на практичне завдання; здатність розвивати вольові якості та виявляти необхідні зусилля для виконання завдань; уміння, бажання, потреба та здатність будувати траєкторію і плани особистого успіху на різний термін.

2. Інноваційні характеристики особистості: відчуття нового; пошук нестандартних рішень; потреба в нових знаннях; бажання розуміти різноманітні процеси, явища; уміння дивуватися; розвинена допитливість.

3. Креативність, тобто творче сприйняття навколишньої дійсності: потреба у створенні нового; отримання високого задоволення від процесу творчості.

4. Рефлексія та аналітичні здібності: вміння оцінювати обставини; бачення й розуміння особистих переваг і недоліків; уміння проаналізувати ставлення оточуючих до себе та своєї діяльності.

5. Функціональна грамотність — уміння працювати з інформацією, яка виражена в різних знакових системах: знання й уміння використовувати рідну й іноземну мову; комп’ютерна, етична, естетична, математична, психологічна грамотність; знання властивостей і проявів природних можливостей, уміння їх аналізувати.

6. Комунікативні навички: знання правил спілкування, розуміння їх цінності; терпимість, толерантність у ставленні до людей з різним рівнем розвитку; душевність і доброта у взаємовідносинах із людьми; відповідальність; визнання й повага права особистості на самостійність і незалежність.

7. Емоційний розвиток особистості (нерозвинена почуттєва сфера, емоційна скутість, сором’язливість збіднюють духовний світ людини): здатність адекватно реагувати на різні зовнішні чинники; почуття відданості й обов’язку.

8. Залучення до цінностей світової культури: розвинене почуття гордості за успіхи, яких досягли генії.

 

Загальношкільні програми, спрямовані на розвиток здібностей та обдарувань учнів, мають чітко окреслювати основні методи організації та змісту навчального процесу, що передбачають:

• використання інтегрованого навчання як умови успішної адаптації в сучасному інформаційному просторі;

• орієнтацію на навчально-дослідницьку, пошукову діяльність учнів;

• розробку й упровадження нових педагогічних технологій оптимізації навчання;

• урахування особливостей індивідуального розвитку обдарованої дитини, її провідних інтересів і нахилів;

• забезпечення відповідних умов для фізичного й морального розвитку учнів.

 

Важливе місце у програмі роботи з обдарованими дітьми займає соціально-психологічний супровід:

• розробка пакета документів (тести, анкети тощо) з метою визначити й надати необхідну підтримку обдарованим учням;

• створення особистих карток із змістовними характеристиками обдарованих дітей;

• розробка і впровадження індивідуальних навчально-виховних програм.

 

На нашу думку, навчальний заклад — це місце самореалізації та самовизначення особистості. Саме тому в школі має існувати система навчання обдарованих дітей.

 

Засіб фіксації поетапної діяльності педагогічного колективу відповідно до програми розвитку обдарованості учнів — це технологічна карта, де зазначено напрями роботи з обдарованими та здібними дітьми протягом навчального року, згідно з яким відбувається розвиток кожного учня. Цей процес має планомірний і системний характер і включає комплексне діагностування; інформацію; консультування; проектування індивідуально-орієнтованих програм; аналітичну роботу з реалізації певної проблеми.

 

На основі психолого-педагогічного спостереження за розвитком особистості, яка навчається у ліцеї, гімназії, НВК, колегіумі визначають низку показників. Враховують думки людей, які безпосередньо спілкуються з дитиною, а саме: шкільного психолога, педагогів, батьків.

 

Оточуючі, незалежно один від одного, характеризують рівень розвитку дитини за такими критеріями:

• загальна орієнтація в навколишньому середовищі (високий, середній, низький рівень);

• інтелектуальний розвиток; комунікативні здібності;

• самокритичність оцінювання своїх дій і вчинків; цілеспрямованість, наполегливість;

• орієнтація на здобуття максимуму необхідної інформації;

• культура мовлення;

• особливості нервової системи, темпераменту (врівноваженість, неврівноваженість, слабкість нервової системи, рівень творчого розвитку).

 

Організацію роботи з розвитку здібностей і талантів учнів здійснюють у три етапи:

діагностичний (виявлення дітей, які мають здібності до певних видів діяльності; відрізняються нестандартністю мислення та творчим підходом до розв’язання проблем);

формувальний (створення умов для повноцінного інтелектуального, фізичного, духовного розвитку обдарованих дітей);

мотиваційно-стимулювальний (заохочення учнів до саморозвитку та самовдосконалення).

 

Узагальнення педагогічного досвіду роботи з розвитку обдарованості показало, що виділені компоненти пов’язані між собою, взаємозумовлені та становлять єдиний комплекс, фактором якого є діяльність учителя. Саме тому в закладах нового типу необхідно приділяти велику увагу удосконаленню педагогічної майстерності та розвитку творчості кожного педагога, який так чи інакше спілкується з обдарованою дитиною.

 

До науково-методичного супроводу роботи з обдарованими учнями відносять:

— організацію психолого-педагогічних постійних семінарів із проблеми роботи з обдарованими дітьми для вчителів і батьків учнів;

— навчання вчителів веденню науково-дослідницької та дослідно-експериментальної діяльності;

— вивчення особливостей роботи з обдарованими учнями класними керівниками й учителями;

— вивчення питань психології творчості, форм і методів розвитку творчих та інтелектуальних здібностей учнів;

— використання можливостей навчальних предметів і позакласної виховної роботи з розвитку творчих особливостей учнів;

— орієнтація самоосвітньої діяльності вчителів на роботу з обдарованими дітьми;

— оцінка й упровадження перспективного педагогічного досвіду з проблеми обдарованості;

— розробка методичних рекомендацій на допомогу вчителеві.

 

Готовність учителя до роботи з обдарованими учнями має бути результатом його цілеспрямованої системної підготовки. Дотримуємося точки зору, згідно з якою зміст підготовки до роботи з обдарованими учнями — це складовий елемент змісту підвищення кваліфікації вчителя, містить теоретичну й практичну інформацію, необхідну для здійснення відповідних професійних функцій.

 

Результатами організації роботи з обдарованими дітьми в закладах нового типу вважаємо:

створення та вдосконалення системи роботи з обдарованими учнями;

— підвищення рівня професійної компетентності вчителів і підготовка їх до роботи з обдарованими дітьми;

— розвиток природної обдарованості учнів, загальнокультурний розвиток особистості, активної життєвої позиції учнів;

— поглиблення й розширення знань учнів з базових дисциплін, формування в них інтересу до певної предметної галузі;

— формування в учнів дослідницької мотивації навчання;

— підвищення результативності участі учнів у предметних олімпіадах, турнірах, конкурсах МАН, учнівської творчості.

Отже, функціонування закладів нового типу відкривають такі можливості: експериментально перевіряти на практиці моделі вдосконалення навчально-виховного процесу, проводити дослідницьку роботу, здійснювати послідовний перехід від нижчого до вищого рівнів у системі неперервної освіти, створювати сприятливі умови для просування творчих ідей, упроваджувати системні інновації в практику. Тому ми повинні досягти педагогічної творчості, вершиною якої є вільне, постійне відкрите творення нового процесу навчання й виховання молоді.

 

Література

1. Антонова О. Є. Теоретичні та методичні засади навчання педагогічно обдарованих студентів: [монографія] / Олена Євгеніївна Антонова. — Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. — 472 с.

2. Гільбух Ю. З. Обдарована дитина. — К., 1993. — С. 78.

3. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології : навчальний посібник / Ілона Миколаївна Дичківська. — К. : Академвидав, 2004. — 352 с.

4. Регіональні програми : «Надія Донеччини», «Обдарованість», «Обдарована дитина» (робота з обдарованою молоддю).

5. Сазоненко Г. С. Педагогіка успіху (досвід становлення акмеологічної системи ліцею). — К. : Гнозис, 2004. — 684 с.

6. Шапран О. І. Система інноваційної підготовки майбутнього вчителя в умовах навчально-науково-педагогічних комплексів : [монографія] / Ольга Іллівна Шапран. — Переяслав-Хмельницький : С. В. Карпук, 2007. — 370 с.

Dounload PDF

Відгуки читачів