Домашні тварини. Інтегроване заняття з мовленнєвого та художньо-естетичного розвитку з елементами логоритміки у старшій групі

Н. В. Істоміна, учитель-логопед I категорії, ДНЗ № 56, м. Житомир


Завдання:

Мовленнєвий розвиток:

  • створювати сприятливі умови для вивчення дошкільниками лексичного багатства української мови через розвиток умінь розуміти та вживати слова на позначення назв, особливостей та дій, пов’язаних з природою.
  • активізувати вживання в мовленні виразів з дієсловами в неозначеній формі (стрибати, ганятися, обмахуватися тощо). Тренувати добирати синоніми до дієслів: їсти (скубти, жувати, хлебтати, гризти, лизати тощо), розмовляти (гарчати, дзявкотіти, фиркати, іржати, верещати тощо).
  • вправляти вживати присвійні прикметники, узгоджувати їх з іменниками в роді й числі.
  • сприяти усвідомленому сприйманню змістовних відтінків образних виразів у різних типах зв’язних висловлювань і в різноманітних ситуаціях спілкування, а також розумінню переносного й узагальнювального значень образних виразів.
  • учити доречно використовувати в мовленні різні засоби мовлення (словесні, мімічні, пантомімічні).

Креативний розвиток:

  • розвивати асоціативне мислення, творчу уяву, довільну увагу.
  • виховувати активність, ініціативність.
  • схвалювати спроби дитини діяти самостійно, конструктивно.

 

Художньо-естетичний розвиток:

  • формувати почуття музичного ритму, вміння під музичний супровід відтворювати ігровий образ засобами міміки й пантоміміки, розвивати координацію рухів, вправляти в умінні узгоджувати музично-ритмічні рухи зі співом.
  • розвивати вокальні здібності дитини.
  • вправляти у звуковимові, правильному виконанні мімічно-артикуляційних вправ.
  • виховувати музично-рухову активність.

 

Перебіг заняття

 

Діти заходять до музичної зали, яку за допомогою декорацій перетворили на бабусине подвір’я.

Учитель-логопед накидає на плечі хустинку, ніби стає бабусею.

— Доброго дня. Як добре, що ви до мене завітали. Запрошую вас у свою казку. Я — бабуся (накидає хустинку на плечі). Сьогодні в мене так багато справ. (Сідає на стілець плести рукавички.)

Музичний керівник. Малята, що робить бабуся?

Діти. В’яже.

Бабуся. А що саме я в’яжу?

Діти. Рукавички.

Бабуся. А навіщо людям рукавички?

Діти. Щоб було тепло, щоб зігріти руки.

Бабуся. Де їх можна взяти або придбати?

Діти. У магазині, на базарі, у шафі, попросити, щоб бабуся чи мама зв’язала…

Бабуся. А чи може рукавичка стати хатинкою?

Діти. Так.

Бабуся. А де ви таке бачили або чули?

Діти. В казочці.

Бабуся. У якій?

Діти. У казці «Рукавичка».

Бабуся. Як ми можемо впізнати тварин, які поселилися в рукавичці, якщо ми їх не бачимо, а тільки чуємо?

Діти. Ми можемо впізнати їх за голосом.

Музичний керівник. Давайте перевіримо, чи зможете ви впізнати персонажів казки «Рукавичка» за голосом?

 

Музично-дидактична гра «Впізнай мене»

 

(Діти співають «Хто, хто в рукавичці живе?», а музичний керівниквідповідає співом, імітуючи та звуконаслідуючи характерні особливості голосу того чи іншого персонажа казки «Рукавичка»: «Це я в рукавичці живу.»)

Бабуся. Хто це? Який голос у мишки?

Діти. Тонкий, писклявий.

Бабуся. Тепер ви спробуйте проспівати голосом мишки.

Бабуся. Який голос у жабки?

Діти. Різкий, хрипкий.

Бабуся. Який голос у зайчика?

Діти. Бадьорий, дзвінкий.

Бабуся. Який голос у лисички?

Діти. Приємний, лагідний.

Бабуся. Який голос у вовка?

Діти. Страхітливий.

Бабуся. Який голос у ведмедя?

Діти. Грубий, поважний.

Бабуся. Молодці, малята, впізнали всіх звірят за голосом. У мене також живуть тварини на подвір’ї.

Музичний керівник. А де ж вони? (Їх налякали страшні голоси звірів. Яких саме?)

Бабуся. Допоможіть знайти моїх тварин.

(Діти підходять до фланелеграфу, на якому зображено бабусин двір і видно лише частини тіл тварин: кота, собаки, коня, свині й корови.) Діти впізнають тварин за частинами тіла, пояснюючи, чому саме так вони думають. Хто це, _______? (Кіт) Як здогадався(лася)? (У кота пухнастий хвіст.) То чий це хвіст? (Котячий)

Музичний керівник. Бабусю, ми знайшли всіх твоїх тварин.

Бабуся. От і добре. Я саме закінчила в’язати рукавичку (рукавичка лежить на підлозі, її розмір близько 1,5 м). Подивіться, яка вона вийшла в мене! Мабуть, я заслухалася. Як же тепер її можна використати? (На руку вдягнути.) Спробуй. (Не виходить.) (У рукавичку поселити тварин.)

Музичний керівник. Давайте складемо свою казочку?

Бабуся. Так. Але як нам перетворитися на казкових персонажів? (Одягнути костюми й маски.)

Діти підбирають за бажанням і вдягають маски свійських тварин: кота, собаки, коня, свині й корови, та розглядають себе у дзеркало.

Музичний керівник. Співаночка запрошує нас до казки.

 

Співаночка

 

Станемо, як котики, маленькі: няв, няв.

Станемо, як коники, гарненькі: іго-го.

Станем, як веселі цуценята: гав, гав.

І зарохкаєм, як поросята: хро-хро.

 

Як овечки на лужочку: бе-бе-бе-бе.

І як кізоньки в садочку: ме-ме-ме-ме.

Як корівоньки веселі: му-му-му-му.

Дружно ми разом живемо в хліву.

 

Бабуся. Тепер ви справжні казкові персонажі. Розміщуйтеся зручніше, але пам’ятайте: для того, щоб потрапити в рукавичку, кожній тваринці потрібно розказати про себе.

Музичний керівник. А дізнатися, хто за ким буде проситися до рукавички, нам допоможе музика.

Бабуся. Казочка розпочалася. Якось одного холодного зимового дня вийшла бабуся на подвір’я, щоб набрати з криниці води, і загубила рукавичку. Першим рукавичку знайшов… (Звучить музика «Котику сіренький».)

Ви здогадалися, хто це?

Діти. Котик.

(Виходить котик, імітуючи рухи тварини.)

Бабуся. Що, котику, ти вмієш робити?

Котик. Нявчати, муркотіти, дряпатися, умиватися, гризти, ніжитися на сонечку, гратися з клубочком, лащитися до хазяїв, ловити мишей і пташок, пити молоко й лизати сметану…

Бабуся. Я думаю, що рукавичка зігріє такого меткого котика. Тільки зайшов котик до рукавички, як тут біжить (звучить уривок пісні «Бобик») хто, ____________ ?

Діти. Собака.

Собака. Хто в рукавичці живе?

Котик. Я котик. А ти хто?

Собака. Я собака.

Котик. А що ти вмієш робити?

Собака. Я вмію… (гавкати, гарчати, вити, скавучати, охороняти хазяїв, стерегти оселю, гризти кісточку, пити воду, рити землю лапами, ганятися за котом та іншими собаками, кусатися...)

Бабуся. Прихистила рукавичка й собаку. Чуєте? (Звучить «Пісенька поросят».) Хтось поспішає. Хто ж це?

Діти. Свинка.

Тварини. Що ти вмієш робити?

Порося. Я вмію… (хрокати, кувікати, верещати, борсатись у багнюці, рити рильцем землю, хлебтати з корита,ніжитися на сонечку...)

Бабуся. Ось і свинка знайшла собі домівку. Яка бадьора музика! Хто це?

Діти. Коник.

Тварини. Що, конику, ти вмієш робити?

Коник. Я вмію… (іржати, фиркати, скубти траву, жувати сіно, перевозити вантажі, катати людей на спині, скакати, цокати копитами...)

Бабуся. Конику нова оселя дуже сподобалася. Хто ж із тварин залишився без хатинки?

Діти. Корівка.

Бабуся. А ось і вона. Корівко, що вмієш ти робити?

Корівка. Я вмію… (мукати, пастися, скубти траву, пити воду, битися рогами та копитами, обмахуватися хвостом, облизувати своє телятко, давати молоко...)

Бабуся. Корівка теж знайшла собі житло. Із того часу почали вони жити разом. Ось і казочці кінець, а хто склав її, той молодець!

Учитель пропонує знову стати дітьми (діти знімають маски) і повернутися в групу.

Dounload PDF

Відгуки читачів