Творчість учнів на уроках образотворчого мистецтва

Н. М. Ушенко, учитель образотворчого мистецтва, учитель-методист, гімназія № 5, м. Прилуки, Чернігівська обл.


Унікальним засобом формування емоційної сфери, образного мислення, художніх і творчих здібностей дитини є мистецтво. Саме в процесі сприймання, усвідомлення, осмислення чуттєвого досвіду, сконцентрованого у творах мистецтва, виховується й розвивається особистість. Дитина відкриває гаму нових почуттів, починає переживати радість пізнання краси природи, праці, творів мистецтва, людських взаємин, усвідомлює власне «Я» — опановує мову емоцій.

Розгляньмо один із видів візуального мистецтва — живопис. Визнаючи, що естетичне виховання — цілеспрямований процес виховання творчо активної особистості учня, здатного бачити, відчувати, любити, захоплюватися, творити красу в природі, житті та мистецтві, сформулюємо основну мету цього процесу — виховання культури людських почуттів.

Образотворча діяльність школярів спрямована на виховання найсильніших людських почуттів — любові, доброти, милосердя, формування в учнів художньо-естетичного ставлення до дійсності, художнього пізнання світу, а також специфічних почуттів: кольору, лінії, форми, ритму, композиції. Формування умінь і навичок у різних видах мистецької діяльності є лише засобом, що дає змогу учневі відтворити власні почуття, думки, фантазії у самостійній творчій діяльності.

Сутність цієї творчості можна сконцентрувати у тріаді: подив — пізнання — творчість.

Подив — це емоційний відгук учня на об’єкт наступного відтворення; пізнання –– це засвоєння певних знань про цей предмет і вправляння в елементарних уміннях і навичках його зображення; творчість — це погляд учня на цей предмет, створення власного, емоційно забарвленого образу.

Сенс напрямів естетичного виховання можна визначити через ідею «проникнення» у світ мистецтва. Для цього важливим є дотримання трьох педагогічних умов.

1. Розвиток потреби в емоційно-естетичному переживанні, а точніше — у співпереживанні, співбутті, співдіїї у процесі ознайомлення з твором живопису. Навчити учня уявляти себе митцем, «увійти» в картину; спробувати пережити те, що пережив автор, відчути себе часткою таємниці творчості.

2. Сприймання кольору, лінії, форми як трансляторів стану настрою; уважне ставлення до всіх образотворчих «дрібниць», тобто сприймання образотворчої мови як рідної, природної, знайомої.

3. Ретельне добирання творів мистецтва для обговорення, що вяскравій образній формі мають розкривати певну тему, містити чіткийсюжет, композицію та бути колористично захопливими.

Для розв’язання цих завдань важливим є створення на уроці атмосфери творчого спілкування вчителя та учня у формі бесіди, що є прелюдією до самостійної цілеспрямованої художньої діяльності.

 

Світ природи

 

Залучення учнів до чарівного світу образотворчого мистецтва можна розпочати з ознайомлення з пейзажним жанром. Проте спочатку необхідно навчитися бачити, милуватися, відчувати, захоплюватися світом реальної природи, адже саме вона надихала митця, який передав власні почуття в барвах, лініях, кольорових плямах вишуканих формах.

Починаючи роботу над темою, ми здійснили з учнями 6-х класів екскурсії для детального ознайомлення з природою нашого краю. Вони спостерігали форму дерев, листя й трави під деревами, кожен сухий листочок, зламану гілочку. Потім у класі грали в гру «Відгадай, яке це дерево». Учні мали визначити назву дерев за заданою схемою (наприклад, схематично зображено тополю), назвати, які ще дерева малюють за цією схемою (туя, кипарис).

Діти мають усвідомити, що художник — це надзвичайна людина, яка розуміє, про що шепоче осінній листочок чи розмовляють птахи. Коли ми разом із учнями зрозуміємо природу, навчимося бачити те, що бачать художники, ми дамо змогу дітям відчути силу мистецтва.

Згодом, вдивляючись в навколишню природу, зрозуміємо, що пейзаж — це земля й небо, квіти й дерева, дороги та будинки. Для опанування мови пейзажу з учнями 5-х класів спочатку можна пограти в гру, пропонуючи відповісти на запитання: «Якого кольору небо?», «Скільки барв у землі?», «Чи можна сказати, що сніг білий?», «Чи схоже дерево на людину? Чим саме?». Відповідаючи, ми з’ясуємо, що дерево схоже на людину, адже також має ноги, руки, голову, тулуб...

На уроках образотворчого мистецтва в 7-му класі доцільно проводити бесіди-описи за картиною. Наприклад, розглядаємо пейзаж І. Левітана «Золота осінь». Бесіду проводимо у формі діалогу. Учитель ставить запитання, а учні відповідають. Варто зупинитися на законах перспективи, розрізнити перший і другий план. Після ознайомлення з картиною учні мають поділитися враженнями в самостійній творчій роботі. Якщо під час сприймання твору живопису звучатиме музика, то можна в учнів запитати: «Чи можна бачити музику?», «Чи можна чути живопис?». Гармонійне поєднання музичного та живописного ряду, яскравого, образного, поетичного слова збагатить емоційно-чуттєву сферу учнів.

 

Світ речей

 

Наступний жанр живопису, з яким можна ознайомити дітей,— натюрморт (у перекладі з французької — «мертва природа»). Натурою ми називаємо все, що бачимо навколо: посуд, фрукти, овочі, квіти тощо. Але це слово має ще один переклад — «тиха натура». Чи різняться «тиха» й «мертва»? Так, адже предмети живуть власним життям, яке ми не бачимо. Варто уважніше придивитися, прислухатися, спробувати зрозуміти «мову речей, що розмовляють». Учні, як справжні художники, мають відчути подих «одухотворених» предметів і не лише розповідати про них, але й відтворити їх життя в малюнках, у глині.

Пропоную дітям таку гру. Візьмемо до рук, наприклад, яблуко. Чи можна почути «голос» яблука? Спробуємо уявити себе яблуком, і тоді можна розповісти: «Я — велике та кругле, важке та блискуче, пахке й смачне, червонобоке; маю маленький хвостик, а ще на моїй щічці грає сонячний промінчик. Людина так і хоче взяти мене до рук і піднести до рота, відчути незвичайний аромат. Як я смачно пахну! А ще всередині мене є таємниця. Яка?.. Так, зернятка! Якщо посадити зернятко, то виросте маленька, тоненька гілочка — мала яблунька. Згодом виросте дерево». Після того як учні розглянули яблуко, їм легше виконати завдання вчителя.

Учням 5-х класів пропоную гру «Що? Де? Коли?». Демонструю репродукції картин знаменитих художників, з-поміж яких діти мають знайти натюрморт і довести, що це саме натюрморт, склавши стислий опис твору.

Вивчення теми «Натюрморт» в 6-му класі розпочинаю з бесіди, наприкінці уроку пропоную учням розглянути всі предмети в класі, визначити їх колір, розмір, форму. Згодом пропоную визначити один предмет, що вони хотіли б намалювати, та виконати начерк. Це — перший самостійний крок учнів, потім завдання ускладнюю. Після того як діти намалювали яблуко, у них виникає бажання ускладнити свій натюрморт, і вони починають замислюватися над композицією. Як розмістити малюнок і які використати кольори? Блік, рефлекс і тінь — усе це згодом.

 

Cвіт людей

 

Найцікавішим та найскладнішим із-поміж жанрів живопису є портрет. «Розповідь» митця про індивідуальні особливості людини, яку він зображує,— не стільки про те, якого кольору її волосся та очі, форма обличчя, колір сукні та ін., скільки намагання художника зазирнути в душу людини, розкрити її внутрішній стан, почуття і навіть думки. Тому портрети людей, які дивляться на нас із глибин часу, ми пізнаватимемо за виразністю очей (адже саме «очі є дзеркалом людської душі»), за виразом обличчя (радісного, замріяного, сумного), за кольоровою гамою, що відтворює емоційний стан людини, і навіть за тим, як художник зображує різноманітні дрібниці довкола портретованого.

На мою думку, перш ніж вдивлятися в твір художника, варто спробувати зрозуміти «мову» портрета: як емоції впливають на міміку обличчя; як змінюється вираз очей відповідно до почуттів зображеної людини; як емоційно збагачується портрет, коли він колористично забарвлений. Для цього пропоную учням за допомогою крапочок, ліній, дужок намалювати обличчя клоунів: веселого, сумного й задумливого. Потім ми «одягаємо» клоунів, добираємо колір, що відповідає виразу обличчя. Це — перший крок до пізнання особливостей портрета.

Другий крок — зображення власного портрета, дивлячись на себе в люстерко (ознайомлення учнів із поняттям «автопортрет»). Це — своєрідний психологічний тест, адже не кожен учень зможе скласти власну характеристику за відображенням у люстерку (навіть не може визначити колір власних очей, волосся, чим він схожий з іншими дітьми).

Допоможемо учням упоратися з цим за допомогою гри (наприклад: «У Настуні волосся темне, а в її товариша — світле; у Катрусі очі карі, а в сусіди — сині; у Богдана обличчя кругле, а в сусідки — видовжене тощо). Ця вправа дасть змогу учням зрозуміти власні особливості, а ще поміркувати — якою є вона, наша єдина й неповторна дитина. Підсумок гри — створення автопортрета. Наступна гра — «Знайдемо друга, який загубився». Один учень дає словесну характеристику свого товариша, а решта намагаються знайти його (упізнати).

Найулюбленішим образом, який із задоволенням малюють учні, є матуся. Але перш ніж малювати, пропоную провести бесіду «Епоха Відродження», під час якої слід ознайомити учнів із репродукціями картин Леонардо да Вінчі («Мадонна Бенуа», «Мадонна Літта»), звертаючи увагу, що за всіх часів найголовнішою подією у житті людей є поява в сім’ї дитини. «Придивіться, з якою любов’ю, повагою, натхненням розповідає художник про матір і дитину. Вони немовби сяють, випромінюючи світло любові й краси, ніжності та доброти, розкриваючи найголовнішу таємницю людства — продовження роду людського».

Коли учень готовий до зустрічі з портретними образами, можна детально ознайомитися з яскравими і різноманітними образами дітей у творчості видатних митців.

 

Світ декоративно-прикладного мистецтва

 

Складовою естетичного розвитку є декоративно-прикладне мистецтво. Програма з декоративно-прикладного мистецтва інтегрує елементи малюнка, живопису, ліплення, моделювання, конструювання. Я залучаю учнів до декоративно-прикладної творчості, під час якої вони на практиці пізнають зв’язки між різними видами мистецтва, набувають навичок художнього оформлення (розписування стін у школі учнями 11-го класу).

Основна мета декоративно-прикладної творчості — навчання школярів естетично збагачувати й перетворювати навколишнє середовище. Водночас естетизовані предмети побуту та навчання є важливими засобами виховання в учнів потреби бачити й створювати красу у щоденному житті.

У 5-му класі значну частину навчального матеріалу становить декоративна робота, що є ефективною, викликаючи емоційний відгук. Спочатку ознайомлюю учнів із примітивним мистецтвом на прикладі творчості М. Приймаченко. На уроках учні можуть копіювати зразки творів, а потім створювати самостійні творчі роботи.

Традиційні вправи (малювання квітів, овочів, листя, дерев) передбачають психологічне наближення предмета до учня. Корисним буде використання модульної побудови зображення, що допоможе також ознайомитися з пропорційними особливостями предметів. Важливо наголосити, що виконання тематичних малюнків поступається місцем натурному малюванню.

Учні цієї вікової категорії сприймають не лише конструктивні особливості предметів і конструктивний зв’язок як частин цілого, так і груп предметів, але й перспективне скорочення. Саме в цьому віці є ефективним вивчення основ і законів реалістичного мистецтва.

У 6—7-х класах, учні вже усвідомлюють власні здібності, індивідуальні нахили до певного виду діяльності. Вони прагнуть створювати роботи, що є більш значущими. Знижується ефективність занять з навчального малюнка. У цьому віці поряд із критичним ставленням до власних робіт виникає цілеспрямоване й усвідомлене прагнення малювати, як дорослі. Тому доречно ознайомити учнів з різноманітними стилями, що допоможе утвердити індивідуальне світобачення та оригінальне відтворення свого «Я». Дуже важливо саме на цьому етапі переконати учня в його здатності творити, прищепити бажання виявляти власні емоції, почуття мовою образотворчого мистецтва, допомогти повірити у власні сили.

Отже, кожен вид та жанр мистецтва дає потенційні можливості для розвитку творчих навичок, формування якостей, необхідних для творчої особистості. Використання на уроках образотворчого мистецтва засобів і прийомів, що стимулюють творче мислення та емоційну чутливість, сприяє підвищенню рівня естетичної підготовленості учнів.

Dounload PDF

Відгуки читачів