Творчість — головна риса сучасного вчителя трудового навчання

С. С. Любчак, завідувач кабінету методики викладання технологій Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників


В умовах змін концептуальних принципів соціального устрою держави, базових основ економіки, галузевих перетворень, реформування системи освіти, особливого значення набуває робота з кадрами: підвищення якості їхньої підготовки, створення реальних можливостей для подальшого професійного й особистісного зростання, стимулювання особистих освітніх потреб, насамперед потреб у постійному професійному зростанні.

 

Підвищення кваліфікації фахівців в усіх розвинутих країнах світу були, є і будуть визначальним фактором їх соціально-економічного й культурного розвитку.

Входження України в єдиний освітній простір Європейського союзу вимагає від держави змін, які б ідентифікували наші освітні стандарти із західноєвропейськими.

У зв’язку з цим проблема стандартизації змісту навчання дорослих є однією з ключових для післядипломної освіти вчителів Вінниччини.

 

На сьогодні — це цілісна система, яка по вертикалі має такий вигляд:

а) методична служба кабінету методики викладання технологій Вінницького ОІПОПП;

б) методичні об’єднання вчителів трудового навчання (технологій) і креслення міст і районів;

в) методичні об’єднання вчителів трудового навчання (технологій) і креслення шкіл.

 

Кабінет методики викладання технологій Вінницького інституту післядипломної освіти педагогічних працівників тісно пов’язує свою діяльність зі школою, адже вона є головним генератором ідей, які, не відходячи від «верстата», утілюють у життя.

 

Творчі методичні розробки вчителів становлять цінний матеріал для аналізу й узагальнення, який у своїй роботі використовують колеги з інших шкіл області. Цьому сприяють: самоосвітня робота кожного педагога, сайт учителя трудового навчання ССЗШ І-ІІІ ст. із поглибленим вивченням математики та фізики № 34 м. Вінниці Лещука Романа Миколайовича trudove.org.ua, різного рівня методичні фахові об’єднання, школи й курси підвищення кваліфікації при інституті післядипломної освіти педагогічних працівників.

 

Лекційно-практичні заняття, які проводять під час курсів, направлені на розвиток творчої ініціативи вчителя, подолання професійних стереотипів, спонукають слухачів до пошуку нових можливостей для власного розвитку та своїх вихованців.

 

У цьому нам допомагають викладачі Вінницького педагогічного університету, професійно-технічних училищ і коледжів, досвідчені вчителі області.

 

Фахове обговорення нагальних освітянських проблем у системі післядипломної освіти дає можливість створити сприятливий мікроклімат, атмосферу взаємоповаги, узаєморозуміння, тим самим визначаючи умови для співробітництва. Це є особливо важливим у зв’язку з тим, що навички співробітництва необхідні і педагогам у роботі з учнями.

 

Спілкування між слухачами на курсах і в позанавчальний час дає можливість ліпше пізнати одне одного, а найважливіше — отримати поради про шляхи виходу із ситуацій, які виникали в кожного під час навчального процесу. У комплексі це сприяє росту професіоналізму, який залежить від життєвого й професійного досвіду педагога.

 

В умовах швидкої зміни інформації та модернізації освіти педагог має опанувати тими знаннями й уміннями, які здобувають у процесі безперервної освіти. Вони створюють передумови для поєднання теорії з практикою, що є надзвичайно важливим для підвищення якості навчального процесу.

 

З цією метою ми ще й ураховуємо не лише потреби кожного конкретного слухача, а й ті аспекти, які розкривають соціальну сутність у системі освіти, суперечності між реальним станом справ у школі та пріоритетами, визначеними в нормативно-правових документах.

 

Крім підвищення кваліфікації педагогічних працівників, методична служба кабінету забезпечує організаційно-методичний супровід навчально-виховного процесу в загальноосвітніх закладах освіти.

 

У полі зору її діяльності лежить змістовний та організаційний супровід обласних учнівських і професійних заходів (олімпіад, конкурсів, виставок, семінарів, конференцій тощо), координація діяльності районних методичних служб, надання педагогічним працівникам консультативних послуг. До речі, це суттєво відрізняє наш інститут від інститутів післядипломної освіти, які функціонують у складі вищих педагогічних навчальних закладів, і не можуть реалізувати функцію оперативного науково-методичного супроводу перманентних змін, що відбуваються в школах.

 

Сучасна освітня галузь середньої загальноосвітньої школи вимагає посилення ролі кабінету в організаційному, науково-методичному та інформаційному забезпеченні вчителя.

 

Особливе місце зазначеним питанням відводять у міжкурсовий період, коли в учителя настає так званий «інформаційний голод». У цей час ми намагаємося підтримати необхідний рівень професійної компетентності педагога, допомагаємо опановувати новітні ідеї, інноваційні технології, методи, які характеризують реформувальні процеси в освіті. Означене дає підстави для актуалізації проблеми модернізації науково-методичного супроводу безперервного професійного зростання педагогів.

 

Важливе місце в підвищенні якості освіти педагогічного загалу Вінниччини відводять учителям-новаторам, досвід яких вивчають і сьогодні поширюють на курсах, семінарах, круглих столах, відкритих уроках тощо.

 

Серед них Савчук Ірина Валеріївна — колишній вчитель трудового навчання ЗШ І-ІІІ ст. № 26 м. Вінниці (нині викладач Вінницького педуніверситету), Кудирко Оксана Володимирівна — учитель трудового навчання Гніванської СЗШ І-ІІІ ст. № 2 Тиврівського району (досвід із питань: «Використання народних промислів і ремесел з елементами місцевих звичаїв і обрядів, виховання творчої особистості, розвитку інтересів і здібностей дітей під час викладання курсу трудового навчання»); Лук’яненко С. Д. — учитель трудового навчання Сокільської СЗШ І-ІІІ ст. Чернівецького району (досвід із питання: «Розвиток творчих здібностей учнівської молоді на уроках трудового навчання»), він же автор навчальної програми з трудового навчання для учнів 10-11 класів «Сюжетна пластика з елементами «Техно»; Дубчак Володимир Якович — учитель трудового навчання Ольгопільської СЗШ І-ІІІ ст. Чечельницького району (досвід із питання: «Упровадження в середніх загальноосвітніх навчальних закладах профільного навчання за авторською програмою з основ бджільництва»); Лещук Роман Миколайович — учитель трудового навчання ССЗШ І-ІІІ ст. з поглибленим вивченням математики та фізики № 34 м. Вінниці (досвід із питання: «Використання комп’ютерної техніки під час проведення уроків трудового навчання»); Мартинюк Василь Афанасійович — учитель трудового навчання ЗШ І-ІІІ ст. № 16 м. Вінниці (досвід із питання: «Виготовлення інструментів і пристроїв в умовах шкільних майстерень із підручних матеріалів»).

 

На часі постає питання щодо модернізації системи підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки педагогічних кадрів і пошуку оптимальних форм науково-методичної роботи.

 

У зв’язку з тим, що курсова перепідготовка чинним Положенням жорстко «прив’язана» до атестації вчителя, в інституті постала проблема пропускної спроможності стаціонарного аудиторного навчання.

 

Щорічна потреба в п’ятирічному циклі становить 7-7,5 тисяч слухачів. Виходячи з цього, ми пішли шляхом організації курсів із різною тривалістю та формою навчання. До них відносять очні, заочні, очно-заочні й дистанційні.

 

Очні тривають два-три тижні; заочні, очно-заочні та дистанційні — п’ять-шість місяців. Перший і третій (заключний) етапи по три дні — лекційні й семінарські заняття безпосередньо в інституті, а проміжок між ними в п’ять-шість місяців — самостійна робота над собою вдома (виконання завдань, які отримали слухачі на першому етапі).

 

У зв’язку з переходом України до ринкових відносин особливої гостроти набуває проблема особистісно зорієнтованого навчання, яке покликане виховати мобільного фахівця, здатного швидко адаптуватися в часто змінюваній ситуації.

 

Ідею індивідуалізації навчального процесу науково обґрунтували Я. А.Коменський (1592-1670), а потім К.Д. Ушинський (1824-1870).

 

К. Д. Ушинський уважав, що діти відрізняються між собою за розумовими здібностями, темпом засвоєння нового матеріалу, особливостями пам’яті, психіки й фізичним розвитком. Усі ці відмінності має знати й ураховувати педагог у своїй роботі, бо «якщо вихователь не враховує в процесі навчання вікових та індивідуальних особливостей своїх вихованців, він може нашкодити їм. Не одна талановита, але нервова й уразлива дитина стала тупою і ледачою саме тому, що в ній передчасно підірвана впевненість у своїх власних силах, так необхідна людині в будь-якій справі» [6, с. 392].

 

На жаль, і в наш час допитлива дитина, яка цікавиться всім і засипає батьків і дорослих запитаннями, прийшовши до школи, швидко втрачає інтерес до навчання [4, с. 4].

 

Для того щоб можна було реалізувати принцип індивідуального підходу, педагогіку, як зазначав К. Д. Ушинський, слід будувати на основі знань психології та фізіології. За його переконаннями, тільки за координації зусиль антропологічних наук (так він називав психологію і фізіологію) може бути розкрита природа людини [6, с. 28].

 

Якість уроку, на думку К.Д. Ушинського, залежить від уміння вчителя викласти основну думку, добитися міцного закріплення знань шляхом активної роботи учнів на уроці, оволодіння способами навчання.

 

Слід зауважити, що принцип урахування індивідуальних особливостей учнів тісно пов’язаний із принципом активності й міцності знань.

 

Традиційна класно-урочна система з її спрямуванням на колективну навчальну діяльність була ефективною в індустріальному суспільстві. Та час змінився, й інформаційне суспільство для досягнення колективної мети потребує залучення кожної особи. У наш час усе більшого значення набуває професіоналізм конкретної особи, яка спроможна самостійно приймати рішення, відповідати за них у межах власної сфери діяльності.

 

Перебуваючи в рамках так званого «виконання» програми, учитель реально не може дійти до кожної дитини, скоригувати її індивідуальну траєкторію навчання. Відтак спостерігають зниження інтересу до навчання. У зв’язку з цим майже 50 % учнів значною мірою втрачають інтерес до школи.

 

Це актуалізує проблему особистісно орієнтованого навчання.

 

Виправити ситуацію може така методична знахідка, як проектна робота.

 

У ній учень має можливість висловити свої власні думки та ідеї, тому, щоб ініціювати й підтримати їхній творчий потенціал, учителю слід не стільки перевіряти, а здебільшого консультувати, що допомагає учневі відтворити ідеї в коректній формі.

 

В основі навчання є дидактика.

Мету уроку, дидактичну й розвивальну, учитель вибирає залежно від теми. Форми, методи і прийоми залежать від уподобань, теоретичної і методичної підготовки, готовності до сприйняття нового. Але при цьому є застереження щодо вчителів зі своїм стереотипом, від якого відійти вони ніяк не хочуть. Цю проблему розв’язують методичні служби школи, району, області.

В основі уроку за проектною технологією лежать:

1. Ідея.

2. Креслення.

3. Виготовлення виробу.

4. Захист.

 

Учитель і учні мають створити для певного класу (окремого учня) банк ідей. І кожен учень має право вибору ідей. Учитель контролює учня на всіх стадіях діяльності.

Які ж функції вчителя на такому уроці?

1. Спостереження.

2. Контроль.

3. Допомога.

4. Аналіз і узагальнення.

5. Оцінка проектно-технологічних дій на кожному етапі.

 

Організовуючи і проводячи урок за проектно-технологічним напрямом, учитель знає, що дітям є посильним, а що буде важким. Особливо це стосується 5-6 класів.

Труднощі, які можуть виникнути в дітей і вчителя:

1.Діти не завжди чітко розуміють вимоги проектного підходу до навчання.

2.Діти не мають просторового уявлення.

3. У дітей спостерігають низький рівень самостійних дій.

4. Учитель не спроможний охопити діяльність усіх дітей, оскільки кожен учень самостійно вибирає вид діяльності (вибір конструкцій). Учитель не пропонує свого плану. Це робить сам учень.

 

Діти мають привчатися до самостійної діяльності — вибирати види виготовлення виробу та інструменти для роботи.

Учителі Вінниччини привчають дітей до самостійної роботи на уроці та в позаурочний час, починаючи з молодших класів основної школи. Із часом, коли сильніші й кмітливіші попадають на 4-й етап олімпіади, вони створюють гідну конкуренцію юним учасникам з інших областей України. Особливо відрізняються своїми знаннями й уміннями вихованці вчителя трудового навчання, заслуженого вчителя України Сокільської СЗШ І-ІІІ ст. Чернівецького району Лук’яненка С.Д. Щороку вони є переможцями 4-го етапу. Їхні вироби відрізняються своєю досконалістю, функціональністю, естетичною привабливістю та складністю. Чимало дітей пішли по шляху вчителя. Хто наразі навчається у вищих навчальних закладах згаданого профілю, а хто вже й працює вчителем трудового навчання в школах Вінниччини та інших областей України.

 

Професія вчителя трудового навчання в державному кваліфікаційному Переліку спеціальностей є однією з головних як за стажем, так і за значимістю. Проте зменшення тижневого навантаження на вивчення предмета та поділ класів на групи за гендерною ознакою за наявності понад 25 учнів у сільській і 27 — у міській школах здебільшого призводять до порушень усіх санітарних норм і створюють проблеми, які відіб’ються завтра, коли нинішні школярі вийдуть зі школи і перейдуть до самостійного життя. Вони не зможуть конкурувати на ринку праці з людьми, які пройшли ґрунтовну професійну підготовку в школі. Навпаки, не скорочувати, а збільшувати потрібно години на вивчення предмета. Щоб наші діти в шкільному віці могли робити те, що роблять, наприклад, учні сьомих класів у Норвегії. А там дитина, не підходячи до верстата, за допомогою комп’ютера проектує і виготовляє виріб. Старшокласники за такою ж технологією проектують і виготовляють меблеві деталі. Так і тільки так ми зможемо підготувати молоде покоління до жорсткого прагматичного майбутнього.

 

Народна мудрість говорить: «Щоб виростити Людину, треба давати їй чотири уроки на день протягом десяти років. Ці уроки: Здоров’я, Любов, Мудрість і Праця».

 

Власне уроки трудового навчання й дають можливість дітям із різними здібностями позитивно себе проявити і творити дива. Державі, крім високо інтелектуальних, потрібні й люди з працьовитими руками. Ті, які вирощують хліб, виплавляють метал, зводять будинки, тобто створюють необхідні людям матеріальні блага.

Dounload PDF

Відгуки читачів