Практичні методи навчання

І. Т. Сушинська, Підгірцевська ЗОШ, Стрийський р-н, Львівська обл.


Навчання —частина процесу формування особистості. За допомогою цього процесу суспільство передає знання, навички від покоління до покоління. У процесі навчання учневі нав’язують певні культурні цінності; процес навчання спрямований на соціалізацію особистості, але іноді навчання конфліктує з фактичними інтересами дитини.

Формування навчальної діяльності як способу активного здобування знань є одним із напрямів розвитку особистості того, кого навчають. Специфіка цього способу полягає в послідовному й цілеспрямованому відпрацьовуванні активності самих учнів (розуміння навчального завдання, оволодіння способами активних перетворень об’єкта засвоєння, оволодіння способами самоконтролю). На цій основі постає завдання формування все більшої самостійності переходу тих, кого навчають, від виконання одного компонента навчальної діяльності до інших, тобто формування способів самоорганізації діяльності.

Основним способом подання навчального матеріалу було й залишається інформування. Викладач за допомогою лекцій, співбесід та інших звичайних методів доносить до дітей знання, а учні заучують їх. Такий спосіб був би ідеальним ще на початку ХХ ст., але сьогодні, коли наука розвивається дуже швидко, знання, здобуті в такий спосіб, є малоцінними, оскільки вони швидко втрачають свою актуальність. У наш час догми часто стають лише кумедним курйозом і головним є не стільки завчання величезного масиву інформації, скільки вміння працювати з цим масивом, вибирати з нього необхідні знання, уміти їх згрупувати й узагальнити. Тому мета навчання не змусити учнів запам’ятати матеріал, а потім розповісти його на наступному занятті, а навчити їх учитися, щоб протягом усього життя вони оновлювали свій запас знань.

Важливим фактором для розвитку самостійності учнів є набуття ними теоретичних навичок та вміння застосовувати їх на практиці. Передусім це стосується дітей, які мають фізичні чи психічні вади. Наша школа спеціалізується на навчанні дітей із вадами зору, які потребують індивідуальної роботи.

Розглянемо практичні методи навчання, а також те, як вони впливають на навчальний процес та розвиток в учнів особливих умінь.

 

Практичні методи

 

Практичні методи навчання засновані на практичній діяльності учнів. За допомогою цих методів формують практичні вміння й навички. До практичних методів належать вправи, лабораторні й практичні роботи.

 

Вправи

 

Під вправами розуміють повторне (багаторазове) виконання розумової або практичної дії з метою оволодіння нею або підвищення  якості її виконання. Вправи застосовуються під час вивчення всіх предметів  на різних етапах навчального процесу. Характер і методика вправ залежать від особливостей навчального предмета, конкретного матеріалу, досліджуваного питання й віку учнів.

Вправи за своїм характером поділяються на усні, письмові, графічні й навчально-трудові. Під час виконання кожної з них учні виконують розумову й практичну роботу.

Розглянемо особливості застосування вправ.

Усні вправисприяють розвитку логічного мислення, пам’яті, мовлення й уваги учнів. Вони відзначаються динамічністю, не потребують витрат часу на ведення записів. Для цього можуть слугувати усні тести та підготовлені вчителем картки (слайди, комп’ютерні тести).

Письмові вправивикористовують для закріплення знань і вироблення вміння  їх застосовувати. Використання цих вправ сприяє розвитку логічного мислення, культури письмового мовлення, самостійності в роботі. Письмові вправи можна комбінувати з усними й графічними.

До графічних вправ належать роботи учнів зі складання схем, креслень, графіків, технологічних карт, виготовлення альбомів, плакатів, стендів, виконання замальовок під час проведення лабораторно-практичних робіт, екскурсій та ін.

Графічні вправи зазвичай виконують одночасно з письмовими, оскільки вони вирішують ті самі навчальні завдання. Застосування цих вправ допомагає учням краще сприймати, осмислювати й запам’ятовувати навчальний матеріал, сприяє розвитку просторової уяви. Графічні роботи залежно від ступеня самостійності учнів за їх виконання можуть мати відтворювальний, тренувальний або творчий характер.

До навчально-трудових вправ належать практичні роботи учнів, що мають виробничо-трудову спрямованість. Метою цих вправ є застосування теоретичних знань учнів у трудовій діяльності. Такі вправи сприяють трудовому вихованню учнів.

Вправи є ефективними тільки в разі дотримання певних вимог: свідомий підхід учнів до їх виконання; дотримання дидактичної послідовності у виконанні вправ; спочатку використовують вправи із завчання й запам’ятовування навчального матеріалу, потім — на відтворення та застосування засвоєного раніше; на творче застосування, за допомогою якого забезпечується включення нового матеріалу в систему вже засвоєних знань, умінь і навичок. Украй необхідні й проблемно-пошукові вправи, які формують в учнів здатність до здогаду, розвивають інтуїцію (кросворди, загадки, ребуси).

 

Лабораторні роботи — це проведення учнями за завданням учителя дослідів із використанням приладів, застосуванням інструментів та інших технічних приладів, тобто це вивчення учнями яких-небудь явищ за допомогою спеціального устаткування.

Проводять лабораторні роботи в ілюстративному або дослідницькому плані.

Різновидом дослідницьких лабораторних робіт можуть бути тривалі спостереження учнів за окремими явищами, наприклад за дощем чи снігопадом, вітром, хмарністю, утворенням льодяних візерунків чи крапель води на вікнах залежно від погоди тощо. У кожному разі  учням дають інструкцію, а вони записують результати роботи у вигляді звітів, числових показників, графіків, схем, таблиць. Лабораторна робота може бути частиною уроку, тривати урок і більше.

 

Практичні роботи проводять після вивчення великих розділів, вони мають узагальнювальний характер. Ці роботи можна проводити не тільки в класі, а й за межами школи (вимірювання на місцевості, робота на пришкільній ділянці).

Такі методи навчання дає  школярам змогу глибше засвоювати отримані знання та використовувати їх на практиці.

Але проблема полягає в тому, що безліч учнів із багатьох причин (від простих лінощів до психічних розладів) не можуть підходити до навчальному процесу творчо. І може статися, що дехто зі школярів вивчатиме додаткову літературу, працюватиме з документами й джерелами, а основна маса продовжить навчатися за старими способами. Якщо ж зосередити увагу на основній масі, то найбільш активні учні можуть поступово припинити свої пошуки й приєднатися до більшості.

Саме тому треба приділяти більше уваги вивченню методики організації проведення лабораторних робіт із фізики. План лабораторної роботи визначається перш за все завданнями, які ставлять перед цією роботою. Але в основному лабораторні роботи проводять за найбільш поширеною схемою: вступна бесіда, виконання експерименту учнями й обробка результатів; підбиття підсумків роботи.

Основна частина—це виконання експерименту учнями й обробка отриманих результатів. Протягом уроку учитель повинен спостерігати за виконанням роботи, давати практичні вказівки, а за потреби надавати індивідуальну допомогу. Водночас намагатися привчати школярів до більшої самостійності в роботі й оцінюванні її результатів. Тому на початку, уроку під час актуалізації опорних знань, доцільно ставити проблемне запитання, яке спонукає дітей до самостійної перевірки того чи того закону, явища, наприклад:

  1. Як практично визначити, з якої речовини виготовлене тіло неправильної форми? (7 клас, тема «Густина речовини»).
  2. Чому тіла можуть плавати: маленькі (пісок) тонуть, а великі (танкери) —ні? (9 клас,  тема «Архімедова сила»).
  3. Як практично визначити, на скільки швидко зростає швидкість рухомого тіла? (11клас,  тема «Рівноприскорений рух»).
  4. Як з’ясувати, яке прозоре тіло перед нами: пляшкове  чи органічне скло? (12 клас,  тема «Закони поширення світла»).

Саме використання проблемних запитань чи ситуацій дає мені змогу заохочувати дітей до самостійної практичної роботи, переборювати їхній страх перед чимось новим і невідомим. Так чи інакше учні повинні використовувати здобуті знання з певної теми, щоб дослідити явище чи закон, перевірити їхню справедливість. Для цього вони мають використовувати не лише фізичні знання, а й знання з математики, біології, хімії.

Ця проблема «застосування практичних навичок на практиці»є невичерпною. Досліджуючи її, можна як збільшувати свій досвід, так і покращувати практичні навички школярів та давати їм змогу інтелектуально зростати.

 
Dounload PDF

Відгуки читачів

Залиште перший відгук.

Залишити відгук

Ваше ім'я
E-mail (не публікується)
Відгук
Введіть 1210
 
Догори