Любов до ближнього. Якою вона була і має бути сьогодні? Урок — круглий стіл (8 клас)

 

Е. І. Саєнко, учитель української мови та літератури, Криворізький Жовтневий ліцей, Дніпропетровська обл.


 

 

Тема. «Любов до ближнього. Якою вона була і має бути сьогодні?» (за оповіданням А. Ю. Тесленка «Любов до ближнього» та Б. Д. Грінченка «Дзвоник»)

Мета:

  • дидактична: удосконалювати вміння дітей глибоко аналізувати художній текст, користуючись двома типами аналізу — горизонтальним і вертикальним;
  • розвивальна: продовжувати формувати вміння й навички чітко визначати структурні елементи художнього твору; аналізувати людські характери і вчинки, посилаючись на текст;
  • виховна: виховувати любов до читання художньої літератури, Біблії як основного джерела любові до ближнього.

 

Методи, прийоми: аналітико-синтезувальний; монологи, діалоги між учнями, перехресне взаємоопитування.

 

Обладнання: портрети письменників А. Тесленка й Б. Грінченка, рушники, дитячі твори, твори письменників. Зліва від портрета А. Ю. Тесленка слова: «Подивишся на світ божий, — такий гарний. Сонечко світить, квіточки ростуть, дерево... Так хочеться жить, робить щось, линуть кудись». Справа від портрета Б. Грінченка слова: «Віддав себе я праці без вагання».

Епіграф

Люби ближньою твого, як самого себе.

Євангеліє від Матвія

 

Перебіг уроку

 

I. Організаційний момент

 

II.Мотивація навчальної діяльності

 

1. Вступне слово вчителя

Людина... Єдине творіння Господа, яке в усі історичні часи, епохи було й залишилось об’єктом дослідження як у науці, так і в літературі. З покоління в покоління ми несемо хрест буття, часом забуваючи про тих, хто поруч, хто створений за образом і подобою нашою. Тому, очевидно,

 

Незвісні нам і наміри Господні:

Були ми спершу гідними Творця.

Бо навіть вічність вкладена в серця...

А нині ми і смертні, і голодні...

Пройнятись величчю небес негодні:

В сім’ї не розуміє син вітця!

А стадо зіпсує й одна вівця —

Ось істина, що визнана сьогодні.

 

На превеликий жаль, ми не зможемо заперечити правдивості рядків сонету «Пошук істини», автором яких є член Спілки письменників України Віктор Гриценко. Тож у вас,, діти, є час поміркувати і зважити все сказане, написане й почуте... Тема нашого спілкування відома. Залишається тільки відкрити першу сторінку. Так уже судилось Україні, що доля не милувала її кращих синів і дочок і відміряла їм короткий життєвий шлях: Шевченку — 47. Грінченку — 47, Л. Українці — 42, Грабовському — 38, а Тесленку — всього 24 роки. Та не кількістю прожитих років вимірюється створене.

Звідси й випливає мета нашої зустрічі:

  • опрацювавши тему, ми повинні сформувати чітке уявлення про творчість і особливості мистецького почерку обох письменників;
  • розглянувши сюжет і композицію оповідань, визначити їх особливості, розкрити гостроту конфлікту, відображену авторами; а відтак, формувати вміння й навички розкривати шлях до таємниць людських характерів і їх вчинків, посилаючись на текст.

 

2. Розминка

Клас поділено на дві групи. Кожній групі необхідно відповісти на 7 запитань, кожна правильна відповідь дорівнює 1 балу. Учень-статист фіксує результати учнів з різних видів робіт протягом уроку.

 

Запитання команді № 1

1. Сюжет — це...

2. Б. Грінченко народився…

3. Яким був вплив батька на формування Грінченка?

4. У скільки років починає писати і що?

5. Що писав Грінченко в автобіографії про «Кобзар» Шевченка?

6. Як позначився 1861 рік на діяльності Грінченка?

7. Скільки років письменник працював народним учителем?

 

Запитання команді № 2

1. Оповідання — це...

2. А. Тесленко народився...

3. 1894 року А. Тесленко...

4. Перші оповідання були надруковані в журналі...

5. Який твір є вершиною творчості письменника?

6. Які твори Тесленка вважають автобіографічними?

7. За що й коли було заарештовано письменника?

 

Підсумок конкурсу.

Учитель. «Любов до ближнього» вважають вершиною творчої майстерності Архипа Тесленка. Пригадаймо ті події, які відбувалися в Україні й Росії на початку XX ст.

Учень. А. Тесленко у жовтні 1905 року вступає до «Селянської спілки» — масової політичної організації. У напівтемній хаті збирались молоді і літні люди. З вуст Тесленка лунають полум’яні рядки «Кобзаря». У Москві робітники мужньо стояли на барикадах. Відгомін про грудневе збройне повстання докотився і до Лохвиці. А. Тесленко став активним учасником сутичок з поліцією. Після придушення московського повстання реакційні сили, а точніше, лохвицькі та харківецькі глитаї заворушилися. Було розгромлено «Селянську спілку». Довгі валки арештантів рушили до Сибіру. А. Тесленко втік до Києва. Без паспорта, голодний і бездомний, «жив поміж босяками, по монастирях жив. Хліб у лаврі місив, картоплю чистив» –– так писав він про себе пізніше. Саме тут, у Києві, одне за одним з’являться оповідання «Школяр», «У схимника», «Любов до ближнього».

Учитель. А тепер лідер кожної групи дістає по три запитання — завдання і готується разом з усіма до обговорення (час для підготовки — 3 хв).

Пропоновані запитання-завдання

— Чому автор обрав для оповідання назву «Любов до ближнього?»

Орієнтовна відповідь.

Назва оповідання загалом доступна, певною мірою передає й основу змісту (суть оповідання), особливо коли звернутися до сюжету. Вислів «любить ближнього» чуємо з уст диякона тричі, і в той же час він набуває протилежного значення. Чернець закликає любить ближнього і карати водночас (уривок зі слів «Послухав проповіді... до Був молебінь о покарании», що одне іншому суперечить). Назва оповідання дібрана не випадково. Вона втілює в собі любов пересічних людей, які перебували в таких самих тяжких умовах, як і головний герой.

— Дати визначення поняття «любов до ближнього»

Вислів є фраземою біблійного походження. Використовується як моральна формула в ситуаціях з’ясування стосунків між людьми.

Питання про те, яка з 10 заповідей Божих найважливіша, викликало серед законників багато суперечок. Відповідаючи фарисеям на поставлене запитання, Ісус промовив: «Люби Господа свого всім серцем і всією душею своєю, і всією думкою». Це найбільша і найперша заповідь. А друга однакова з нею: «Люби ближнього свого, як самого себе» (Матвія, 22:37-39). Люди, що не виконують Заповідь Божу про любов до ближнього, тим самим порушують встановлений Богом закон духовного життя. Люди, які мають любов, є блаженними вже тут, на землі.

— Скільки і які епізоди, події зображені?

Форма твору досить проста. Оповідання невелике за обсягом (11 сторінок), яке сприймається як суцільний нечітко й не постійно ритмізований текст. Зміст твору розчленовано на декілька складових частин: опис автора, оповідь від 1-ї особи, жахливі умови життя селян, і все це,тобто кожен окремий епізод, викладено автором у формі відповідного творення образу.

— Якими ж є основні засоби й прийоми у характеротворенні людей?

Так, оповідь від 1-ї особи відіграє у творах письменника дуже важливу роль. Експозиція досить своєрідна. Лаконічна, коротко і виразно починається оповідання з епітетів (зимні зорі, яскраві такі; стояв лютий мороз; стеля сивесенька, стіни буресенькі). Застосовано прийом контрасту: “…чудовий нічліг?! Думай головою дістати, хіба навспинячки станеш”. Виразний полтавський діалект: рямця — рамки, краскою — фарбою. Мовлення персонажів діалогізоване, тому оповідання належить до прози. Отже, перед нами класичний зразок прозового твору. А. Тесленко не описує почуттів, думок свого героя, а крізь призму особистого світобачення давав особливий сплав особистого й загального.

Таким чином, в оповіданні відсутній виразний прийом психоаналізу, проте якщо уважно прочитати, то по вертикалі аналізу характеротворення помітне силове поле живописної образності. (Наприклад, у тексті читаємо: «Парубок мій побілів-побілів, далі так важко задихав, повернувсь і вийшов...»)

— Чи можемо в оповіданні знайти хоча б одну людину, яка співчувала головному героєві?

— У чому полягає цінність твору?

Висновок учителя й учнів.

Із монологу головного героя чітко простежується трагізм життя людини в умовах несправедливої дійсності. Оповідання «Любов до ближнього» А. Ю. Тесленка на сьогодні залишається актуальним, тому що змушує замислитись над сенсом буття. Можна говорити про філософський (екзистенціальний) бік оповідань Тесленка.

 

3. Творче завдання.

— У чому полягає сенс життя людини? (10-12 тез).

 

4. Взаємоопитування учнів за твором А. Тесленка «Страчене життя» і Б. Грінченка «Дзвоник».

— З якими мріями головної героїні повісті пов’язана основна сюжетна лінія твору?

— Чи тільки прагнення інтелектуальної праці привело дівчину на вчительський шлях?

— Як жили батьки Оленки — Михайло і Палажка? Якими художніми штрихами змальовує письменник злиденність життя селянської сім’ї? Чи був духовний світ цих людей багатшим за матеріальний?

— Чому повість має назву «Страчене життя?»

— Хто винен у смерті Олени Панасенко?

— Чому в записці перед виконанням свого страшного задуму дівчина написала батькам, що віра в Бога «не в самому ходінні до церкви, не в обрядах самих?..» У чому ж істинна віра в Бога?

Монолог учениці від імені Наталки (за оповіданням «Дзвоник» Б. Грінченка).

Представники груп висловлюють свої думки щодо образу Наталки у творі.

 

ІІІ. Обговорення проблемних запитань (до 10 хв)

1. Чи відрізняється любов до ближнього в минулому відсучасної? Чим саме?

2. Які літературні образи є втіленням любові до ближнього?

3. Чому життєва позиція більшості героїв Б. Грінченка та А.Тесленка ґрунтується на судженні: «...для чого так жить?!» і чому такі невиразні мрії їх позитивних героїв про «щось гарне, велике»?

4. Що робити, щоб погляд на життя був більш позитивним інадавав людині радості і сил?

 

Орієнтовні відповіді

1. За всю історію людства ще ніколи не відчувалось такого дефіциту любові, як сьогодні. Ненависті, як і любові, вчаться. В одній популярній пісні співається, що діти «вчаться, поки їм не виповнилось шість, сім чи вісім, ненавидіти всіх, кого ненавидять їх близькі». Не навчили любові своїх прихожан і церкви. (Досить згадати, як поводилися церковники під час Першої світової війни). Тому й не дивно, що проблема любові до ближнього була й залишилась основним болючим питанням для кожної людини, яка прагне позитивних змін.

2. Автори розглянутих творів А. Ю. Тесленко та Б. Д. Грінченко самі є взірцем людяності, моральної чистоти і простоти. І такі ж їхні герої оповідань — Оленка Опанасенко, з уст якої чуємо: «А жить так бажається... жить, працювати, робить щось гарне, велике». Оце бажання жити, яким була переповнена душа героїні, раптом зрівнялося зі смертю, її смерть — це протест проти суспільства, яке пригнічує особистість, руйнує волю і душу людини. Тому образи Наталки та Оленки — втілення доброти, духовного багатства.

3. Щоб відповісти на це запитання, варто звернутися до цитати М. В. Гоголя: «Вона (любов до ближнього) невідчутно будує і створює людину, і якщо суспільство ще не зовсім розпалося, якщо люди не дихають повною непримиренною ненавистю поміж собою, то причина того захована в Божественній Літургії, що нагадує людині про святу, небесну любов до Ближнього» (1.17). Отже, суспільство на той час разом із церквою не було готовим захистити бодай якісь права людини, бо саме чинило безправ’я.

4. Відповідь полягає знову ж таки у нормах Біблії. Сьогодні справді це порятунок для кожної людини. Ісус Христос проявляв любов у всьому, що робив; апостол Павло писав: «Ви самі навчені Богом любити один одного» 1, 386). Істинні християни — брати і сестри в Ісусі Христі –– ніколи не завдадуть одне одному шкоди.

 

Учитель. Безперечно, твори А. Тесленка і Б. Грінченка порушують багато морально-етичних проблем, спонукають замислитися над питаннями людського буття, над пошуками людиною свого місця в житті. Можливо, ви назвете Оленку слабкою...

Та все ж, поважаючи ім’я автора, уважно читаючи поміж рядками, переконуємося у тому, що Оленка була сильнішою за багатьох, хоч зовні була тендітною.

Згадаймо, що А. Тесленко писав твір в умовах столипінської реакції, що відзначалася переслідуванням. У таких обставинах демократична інтелігенція втрачала духовну опору. «Самі самогубства в газетах», — говорить герой оповідання «Прощай, життя!» Однак автор веде читача до думки, що самогубство не є виходом. Варто перечекати найважчу біду, як чорну ніч, і сподіватись, що сонце зійде. Тесленко повідомляє, що запрошення на роботу надійшло Оленці одразу після її похорону.

 

IV. Уявний мікрофон (діти по черзі відповідають на поставленівчителем і учнями запитання)

— Що ж трапилося з любов’ю до ближнього у наш час?

Мільйони людей почуваються нікому не потрібними і нещасними, не знають, де знайти підтримку. Щороку близько мільйона людей вкорочує собі віку. Це означає, що кожні 40 секунд відбувається одне самогубство!

— Чому люди відмовляються жити?

Підлітки заподіюють собі смерть, коли потрапляють у неприємні ситуації, коли переживають через шкільні проблеми, розрив романтичних стосунків, погані оцінки у табелі, непокояться з приводу екзаменів чи коли впадають у відчай і бояться майбутнього. Дорослих на самогубство часто штовхають фінансові труднощі чи проблеми на роботі. У Японії, де вже декілька років спостерігається спад в економіці, кількість самогубств, що припадають на рік, недавно перевищила 30 000. Вихід на пенсію, хвороби також стають причиною самогубств, особливо серед людей похилого віку.

Але не у всіх перелічені обставини викликають бажання піти з життя. Більшість, хто опинився у складних ситуаціях,зовсім не збираються розлучитися з життям. Чому ж деякі все ж вважають самогубство способом для вирішення проблем?

«Намір розлучитися з життям «залежить від сприйняття людиною тих обставин, у яких вона перебуває» — так говорять психологи, психіатри. — У нормальному психічному стані більшості людей ніякі обставини життя не видаються настільки жахливими, щоб покінчити з життям». Таку ситуацію можуть спричинити багато прихованих факторів, зокрема психічні розлади, пов’язані з прихильністю до наркотиків, спадковість і порушення в хімічному складі мозку.

Учитель. Отже, тема любові до ближнього не може бути вичерпана лише одним-двома уроками. Вона існувала й існуватиме вічно. Бо любов до ближнього — урок на все життя!

 

V. Домашнє завдання

Написати твір-роздум «Люби ближнього свого, як самого себе».

 

Додаток

Матеріали для словникової роботи

Озія— щось надто велике, незграбне (переважно про будівлю); громаддя.

Крилас— у церкві — підвищене місце для хору, читців із правогота лівого боку від середніх дверей вівтаря.

Креймах— гладенький камінець, який використовують діти длягри.

Черці— ченці.

Літургія— (грец. громадська повинність, служіння) — церковнавідправа у християнстві, під час якої виконуються обряди, пов’язані з «таїнством» причащання.

Екзистенціалізм— (лат. існую) — внутрішнє буття людини;

— драматичне;

— самотність, загубленість;

— абсурдність існування.

Dounload PDF

Відгуки читачів