Самовизначення в освітньому просторі. Тренінг для вчителів

 

Н. О. Івченко, Херсонська обл.


 

Тренінг — це надзвичайно цікавий процес. Він допомагає пізнати себе й навколишній світ, змінити своє «Я» через спілкування в неформальній атмосфері.

 

Обговорення форми, у якій проходитиме заняття. Тренер озвучує тему тренінгу.

 

Перебіг тренінгу

 

Рухлива гра «Вогні, що біжать»

Учасники сидять у колі, один із них говорить своєму сусіду коротку привітальну фразу, наприклад «Доброго дня», двічі поплескавши в долоні, а потім сідає. Тепер усі учасники повторюють цей вислів і рух. Наступний учасник повторює цей же рух і додає свій, тепер усі учасники повторюють вже два рухи і т. ін.

 

Вправа «Мозковий штурм»

 

Мета: актуалізувати особисте розуміння учасників того, що таке самовизначення.

 

Перебіг вправи

Кожен учасник, передаючи м’яч по колу, висловлює власне розуміння слова «самовизначення». На дошці необхідно фіксувати всі думки.

 

Міні-лекція

 

Мета: ознайомити учасників тренінгу з тлумаченням терміну «самовизначення» у працях вітчизняних і зарубіжних науковців.

Вітчизняні й зарубіжні науковці (К. Абульханова-Славська, Л. Анциферова, М. Бахтін, Л. Божович, Б. Братусь, І. Кон, Б. Ломов, 
Н. Лосський, Л. Сохань, С. Кьєркегор, Ж. Сартр, М. Хайдегер, К. Ясперс та ін.) подають тлумачення понять «самовизначення», «життєве самовизначення», «культура життєвого самовизначення». Згідно з філософською позицією в самовизначенні людини вирізняють три сторони — онтологічну (передбачає визначення людиною себе в бутті, житті), гносеологічну (передбачає усвідомлення себе як особистості, самопізнання своєї індивідуальності, пізнання системи своїх взаємин у суспільстві, його вимог до себе) і морально-ціннісну (людина як моральна істота обирає засоби емоційного сприйняття цінностей, аналізує, оцінює провідні цінності свого життя). З точки зору психолого-педагогічної науки розуміння самовизначення спирається на ідеї Л. Виготського та С. Рубінштейна про людську психіку та свідомість як фундамент перетворення поведінки. Суб’єкт не тільки проявляє себе через дії — уних відбувається формування його особистості.

Акцентовано увагу на тому, що ставлення людини до себе (що важливо для розуміння феномену самовизначення) значною мірою залежить від її взаємин оточуючими.

Деякі науковці (В. Журавльов, В. Лєбєдєва, Є. Шумилін та ін.) розуміють життєве самовизначення як процес, що протікає в межах шкільного й післяшкільного періоду та який регулюють педагогічні й соціальні фактори. За цим підходом самовизначення розглядають як потребу особистості, її здатність знайти своє місце в культурі й суспільстві. Одиниця виміру процесу самовизначення — це вибір. Саме він розкриває співвідношення поставлених цілей і можливостей, очікувань, призначень людини та залежно від цього дозволяє спланувати подальші дії, поведінку, корегувати чи змінювати мету.

У соціальній педагогіці самовизначення розглядають як процес і результат свідомого вибору особистістю власної позиції, цілей і засобів самоздійснення в конкретних обставинах життя. Іншими словами, самовизначення — це вміння жити в умовах соціальних і культурних змін, шукати й знаходити відповіді на питання, які ставить життя.

Культура життєвого самовизначення — це новий термін, який тільки-но входить у понятійний апарат вітчизняної соціальної педагогіки. Вважають, що виникнення цього поняття зумовлено часом і розвитком суспільства з метою забезпечити принцип людиноцентризму в освіті: культура життєвого самовизначення пов’язана з творчим самовираженням людини, досягненням нею повноти, цілісності життя, задоволеності ним. Культура життєвого самовизначення — це не тільки підготовка до наступного життєвого етапу, а й досягнення самостійним способом організації самосвідомості, самопізнання і самовиховання.

Тож можна стверджувати, що культура життєвого самовизначення особистості — це її інтегральна характеристика, що свідчить про ступінь життєвої компетентності, сприйняття суб’єктом власного життя на базі сформованих життєвих сенсів, позицій, планів, і проявляється в готовності здійснювати життєві вибори, програму, нести за них відповідальність. Культура життєвого самовизначення має свою динаміку, зумовлену сукупністю зовнішніх і внутрішніх чинників. А виховання сприяє формуванню культури життєвого самовизначення, яке базується на загальнолюдських цінностях і гармонійно поєднує досягнення цілей особистого та суспільного значення.

Серед внутрішніх чинників формування культури життєвого самовизначення важливу роль відіграють система життєвих цінностей як основа цілепокладання й життєвих смислів, розвиток самосвідомості, самопізнання, самовиховання, самовдосконалення, сукупність морально-вольових якостей. Зазначені внутрішні чинники залежать від зовнішніх обставин, серед яких вагомі такі: соціально-культурна ситуація розвитку, система суспільних цінностей, що детермінують вимоги й можливості соціального середовища. Напрям процесу формування культури життєвого самовизначення, зміст того, що «Я хочу», «Я можу», «Я маю» та «Я потребую», визначає саме комплекс внутрішніх і зовнішніх факторів.

Особливість соціальної ситуації розвитку в старшому шкільному віці — актуалізація проблеми самовизначення, вибору свого життєвого шляху. Враховуючи це, перед школою стоять взаємопов’язані цілі: підготувати старшокласника до подальшого розвитку й роботи над собою, сімейного життя, до трудової діяльності й виконання громадянських обов’язків. Необхідно застосувати комплексний підхід, адже жодне завдання не може бути виконане окремо від іншого. Окрім того, для досягання успіху школа має співпрацювати з іншими соціальними інститутами і, насамперед, індивідуально з кожним старшокласником і його сім’єю.

У формуванні культури життєвого самовизначення можна виділити три базові компоненти: формування системи ставлення особистості до себе (особистісне самовизначення), до інших (самовизначення у комунікативній сфері), до майбутньої діяльності (професійне).

 

Вправа «Групова дискусія»

 

Мета: визначити й обговорити уявлення учасників про самовизначення в освітньому просторі.

 

Перебіг вправи

 

Тренер просить учасників підвестися й зібратися в центрі кімнати. Далі він дає установку: «Зараз я зачитаю твердження, стосовно яких вам необхідно висловити власну точку зору — чи погоджуєтеся з цим твердженням, чи ні. Якщо погоджуєтеся, то маєте піти в куток кімнати, де прикріплено відповідну табличку «погоджуюсь», якщо ні, розміщуйтеся в кутку «не погоджуюсь». Будьте готові відстояти свій вибір кожного разу».

 

ТВЕРДЖЕННЯ

1. Результатом самовизначення на кожному етапі розвитку людини стає певна життєва позиція.

2. Учень — не об’єкт педагогічної дії, а суб’єкт самопізнання, самовизначення, саморозвитку, що здійснюється в процесі навчання і за якого учень і вчитель займають позиції партнерів.

3. Завдання вчителів у роботі з батьками полягає у пошуку єдиного розв’язання проблеми самовизначення школярів.

4. Школа повинна стати для кожної дитини середовищем саморозвитку й самореалізації.

5. Один із найважливіших факторів, що впливають на формування самовизначення молоді, — це система освіти.

6. Профільне і професійне самовизначення школярі здійснюють самостійно, залежно від особистих схильностей, здібностей.

7. Основа життєвого самовизначення — уявлення особистості про майбутнє.

 

Вправа «Чарівний капелюх»

 

Мета: відпрацювання вміння отримувати і віддавати, набуття навичок співпраці у процесі спілкування.

 

Перебіг вправи

 

Усі учасники на стіках пишуть свої позитивні риси і скидають у капелюх, у якому вже знаходяться відомі крилаті вислови. Після цього проводять аукціон.

 

Питання для обговорення

1. Чи легко було віддавати щось своє?

2. Через які труднощі не вдавалося щось придбати?

 

Підбиття підсумків

Мета: закріпити сформовані на занятті навички, дати можливість кожному учасникові висловити особисту думку.

 

Перебіг вправи

 

Запитання для обговорення:

-Що нового ви дізналися на занятті?

-Які у вас виникли емоції під час заняття?

-Як, на вашу думку, ви можете використати здобуті знання в майбутньому?

Dounload PDF

Відгуки читачів