Розвиток критичного мислення

 

Л. Б. Карпова, ЗОШ № 3, м. Запоріжжя


 

Рівень комп’ютеризації суспільства ХХI століття робить безкрайнє інформаційне поле доступним кожному. Без перебільшення можна сказати, що вміння своєчасно отримувати необхідну інформацію для прийняття, після її обробки та аналізу, відповідного рішення — ключ до успіху в кар’єрі та житті сучасної людини.

 

На перший план виходить завдання розвитку критичності мислення. Зараз необхідно не тільки оволодіти інформацією, а й критично її оцінити, осмислити, застосувати. Зіштовхуючись із новою інформацією, учні повинні вміти розглядати нові ідеї вдумливо, критично, з різних точок зору, робити висновки щодо точності й цінності  інформації.

 

Навчати дітей так, щоб у них розвивалося критичне мислення, важче, ніж просто повідомляти їм окремі факти й закономірності. Наприклад, для розвитку вміння обґрунтовувати свої висновки й рішення вчителі мають зацікавити учнів незвичайними завданнями та матеріалами [1].

 

Протягом останніх 10 років в американських школах намагаються вчити дітей вчитися та критично мислити; індивідуалізувати навчання, враховуючи рівень дитини і властивий їй стиль навчання; створювати умови для самостійного, саморегульованого — у плані рівня та темпів — навчання. За гарної організації навчання в таких групах діти переймаються духом співробітництва, а не суперництва у роботі.

 

Ґрунтуючись на всьому сказаному вище, можу сміливо сказати, що проблема розвитку критичного мислення дуже актуальна сьогодні, а також буде актуальною й «завтра», оскільки технології не стоять на місці і кожен новий день несе нам незліченну кількість нової інформації.

 

Необхідність розвитку критичного мислення

 

Обсяг знань, який людина може засвоїти в період шкільної освіти, природно, обмежений як абсолютно, так і в ще більшому ступені.

 

На перший планвиходить завдання інтелектуального розвитку, і перш за все таких його компонентів, як інтелектуальна сприйнятливість, тобто здатність до засвоєння нової інформації, та інтелектуальна рухливість, гнучкість мислення, що є в сучасному суспільстві істотною умовою  безболісної адаптації людини до мінливих життєвих обставин.

 

Мета конкретної людини полягає, по суті, у тому, щоб посісти в суспільстві становище, яке дає людині змогу максимально розкрити свої творчі можливості й забезпечує одночасно адекватну оцінку її внеску в розвиток суспільства, належну повагу з боку суспільства до її особистості як до самостійної цінності. Ніколи раніше система освіти не готувала учнів до таких динамічних змін.

 

Оскільки суспільство все більше  стає на шлях переходу до ринкової економіки й демократичного суспільства, перед педагогами постає запитання: «Як найкраще підготувати учнів до демократичного й економічно продуктивного життя?»

 

Для учнів же центральним завданням є навчитися ефективно знаходити знання та критично мислити. Вони повинні вміти сприймати нову інформацію, ретельно й критично її досліджувати, а також уміти врівноважувати у своїй свідомості різні точки зору, уміти піддавати ідею м’якому скепсису, перевіряти окремі ідеї на можливість їх використання [3].

 

Окрім того, науковці вважають, що понад двадцять п’ять відсотків тих видів діяльності, які будуть затребувані в XXI ст., сьогодні ще не існують, а ті, які зараз є, суттєво зміняться. Тому людям будуть потрібні абсолютно нові знання та навички. Першопричиною цих проблем став інформаційний і технологічний вибухи в сфері інформаційного забезпечення, які спровокували екстраординарне виробництво інформації.

 

Усе сказане приводить до думки, що за період навчання в школі вже неможливо буде передати дітям ту кількість знань, яке знадобитися їм у протягом усього життя. Конкретна інформація, яку ми можемо дати нашим дітям, становить лише невелику частину будь-якої області знань. Які зміни у зв’язку з цим чекають на нашу школу?

 

Давно помічено, що в процесі навчання, як правило, школярі лише «вбирають»  нову інформацію, тоді як форми  їхньої активності відзначаються монотонністю, а джерела навчання не дуже різноманітні. І якщо дитина залишається пасивною на уроці день у день, щотижня, то розвиток її пізнавальних здібностей обмежується лише простим відтворенням змісту предмета.

 

Як правило, і вчитель  частіше ставить стереотипні запитання, спрямовані на відтворення матеріалу уроку. На те, щоб учні могли висловити свою думку, не залишається часу.

 

У результаті велика частина школярів часто не розуміє того, що чує, про що читає та навіть того, що їм кажуть. Від учнів очікують лише вміння «переварювати», запам’ятовувати інформацію; вони зараз не розвивають активне, зацікавлене, критичне ставлення до реальності,— тому мотивація до навчання відсутня. Тому треба змінювати формат роботи радикальним чином — переглянути спосіб ведення уроків. Так чи інакше, але спілкування на традиційному уроці мало сприяє пробудженню мотивації учнів. Безумовно, цей процес повинен бути комплексним, тобто поширюватися на всі навчальні предмети, включаючи фізику, яка робить значний внесок у розумовий розвиток людини.

 

З прадавніх часів місце в системі шкільної освіти визначалося її роллю в житті суспільства і формуванні особистості кожної окремої людини, а поінформованість у галузі фізики й математики шанувалася як вищий ступінь навченості людини. Ця переконаність, звичайно, лестила фізикам, але не несла нічого доброго фізико-математичної освіти, оскільки виправдовувала її недостатню поширеність. Більшість дітей та дорослих здавна ставилися до фізики як до важкої, нецікавої науці, без якої цілком може обійтися звичайна людина. Зараз існує безліч дискусій про фізичну освіту.

 

У процесі навчання в арсенал прийомів і методів людського мислення природним чином традиційно включаються індукція і дедукція, узагальнення й конкретизація, аналіз і синтез, класифікація й систематизація, абстрагування, аналогія.

 

Об’єкти фізичних умовиводів і правила їх конструювання розкривають механізм логічних побудов, виробляють уміння формулювати, обґрунтовувати й доводити судження, тим самим розвивати мислення. Фізика володіє величезними можливостями для розумового розвитку учнів, завдяки всій своїй системі, винятковій ясності й точності  понять, висновків і формулювань.

 

Фізика — це велика країна, кордони якої відкриті для будь-кого, хто по-справжньому полюбляє думати. Вона відображає в людській свідомості захопливу гармонію природи. Варто відзначити, що не можна оволодіти фізичної наукою шляхом лише заучування, зубріння. Вона вимагає зосередження, старанності й терпіння. Необхідно повірити в те, що виховання розуму, культури мислення учнів, незважаючи на складність цього, здавалося б, непрямого шляху, забезпечує більш високі результати в навчанні фізики.

 

Фізика здавна перебуває в тісному взаємозв’язку з математикою, тому під час розв’язання  фізичних задач необхідно володіти математичним стилем мислення.

 

Під математичним стилем мислення розуміють цілий комплекс умінь:  класифікувати об’єкти,  відкривати закономірності, встановлювати зв’язки між різнорідними на перший погляд явищами,  ухвалювати рішення. Такий стиль мислення приділяє увагу й  поведінці людини, дозволяючи їй розпочинати вирішувати проблеми, не чекаючи сторонньої допомоги, аргументувати свою думку, критично оцінювати себе й інших [3].

 

Навчання фізики сприяє становленню та розвитку моральних рис особистості — наполегливості й цілеспрямованості, пізнавальної активності й самостійності, критичного мислення.

 

Одне з відповідальних завдань навчання фізики полягає в тому, щоб розвивати критичне мислення школярів, яке тісно пов’язане з математичним; удосконалювати вміння мислити, робити висновки, тобто формувати розумову культуру, що характеризується певним рівнем розвитку мислення, оволодінням узагальненими прийомами міркувань, прагненням здобувати знання й умінням застосовувати їх у незнайомих ситуаціях. Щоб кожен учень зрозумів, що математичний стиль мислення не є привілеєм тільки академічної еліти.

 

Фізика, поряд з іншими шкільними предметами, розв’язує завдання всебічного гармонійного розвитку й формування особистості. Здобуті за навчання фізики знання, вміння й навички, досягнутий розумовий розвиток повинні допомогти випускникам школи в їхній адаптації до швидко мінливих умов життя. Усе це обумовлює необхідність вирішення завдання розвитку критичного мислення на сучасному етапі.

 

Що ж таке критичне мислення?

 

Критичне мислення— це використання когнітивних технік або стратегій, які збільшують імовірність отримання бажаного кінцевого результату. Це визначення характеризує мислення як щось, що відзначається контролем, обґрунтованістю й цілеспрямованістю,— такий тип мислення, до якого вдаються під час вирішення завдань, формулювання висновків, імовірнісної оцінки та прийнятті рішень.

 

Слово «критичний» припускає оцінний компонент. Але оцінка може й повинна бути конструктивним вираженням і позитивного, і негативного ставлення. Коли ми мислимо критично, то оцінюємо результати своїх розумових процесів — наскільки правильно ухвалене  рішення або наскільки вдало ми впоралися з поставленим завданням.

 

Критичне мислення також містить  оцінку самого розумового процесу — ходу міркувань, які привели до наших висновків, або тих чинників, які ми врахували під час ухвалення рішення.

 

Критичне мислення іноді також називають направленим, оскільки воно націлене на отримання бажаного результату. Це ретельно обдумане, зважене рішення щодо якогось судження: чи повинні ми прийняти, відкинути або відкласти його, і ступінь упевненості, з якою ми це робимо.

 

Надзвичайно важливо те, що критичне мислення означає не негативність суджень і критику, як може здатися на перший погляд, а розумний розгляд різноманітності підходів і філософій для того, щоб виносити обґрунтовані судження й рішення. «Критичне» в цьому контексті означає «аналітичне». Це здатність аналізувати інформацію з позиції логіки й особистісно-психологічного підходу, з тим, щоб застосовувати отримані результати, як до стандартних, так і нестандартних ситуацій, питань і проблем.

 

Критичне мислення — це здатність ставити нові, повні сенсу запитання, виробляти різноманітні висновки,  підкріплювані аргументами, приймати незалежні продумані рішення [2].

 

На думку психологів, дітям необхідно розвивати шість видів розумової діяльності, необхідних для того, щоб навчиться критично мислити:

  1. Згадування: відновлення в пам’яті фактів, уявлень і понять.
  2. Відтворення: проходження зразком чи алгоритму.
  3. Обґрунтування: підведення окремого випадку під загальний принцип чи поняття.
  4. Реорганізація: перетворення вихідних умов задачі в нову проблемну ситуацію, яка дозволить знайти оригінальний розв’язок.
  5. Співвіднесення: зв’язування знову набутих знань із засвоєним раніше або з особистим досвідом.
  6. Рефлексія: дослідження самої думки й причин її появи.

 

Існує безліч прийомів і способів для формування критичного мислення, усі вони залежать від фантазії і творчого підходу педагога. Формувати критичне мислення можна як цілеспрямовано (на спецкурсах, під час додаткових занять і позаурочних заходів), так і протягом кожного уроку. Прикладом у цьому випадку може слугувати те, що вчитель цілеспрямовано робить помилки в записах на дошці, про що учні заздалегідь поінформовані. Зокрема, стосовно  фізики способами формування критичного мислення можуть бути: фізичні задачі-помилки, фізичні твори, що містять помилки, різні слайд-шоу й демонстрації. Наявні способи настільки ж багатогранні, наскільки багатогранна наука фізика.

 

ВАЖЛИВО:

  • Надавати дітям час і можливість для набуття досвіду критичного мислення.
  • Давати учням можливість розмірковувати.
  • Приймати різні думки та ідеї.
  • Сприяти активності учнів у навчальному процесі.
  • Переконати учнів у тому, що вони не ризикують бути висміяними.
  • Важливо виражати віру в те, що кожен учень здатен на критичні судження.
  • Необхідно цінувати прояви критичного мислення.

При цьому учні мають:

  • розвивати в собі впевненість і розуміння цінності своїх думок та ідей;
  • брати активну участь у навчальному процесі;
  • з повагою вислуховувати різні думки;
  • бути готовими як формулювати свої судження, так і втримуватися від них.

 

Технологія розвитку «Критичного мислення»

 

Етапи уроку

 

1. Виклик

Індивідуальна / парна / групова робота; мозкова атака; прогнозування змісту; проблемні запитання.

 

2. Осмислення

Учень навчається відстежувати своє розуміння й не ігнорувати пробіли, а записувати у вигляді запитань те, що не зрозуміло, для з’ясування в майбутньому.

 

3. Рефлексія

Учні міркують над тим, що вони дізналися на уроці, закріплюючи нові знання, активно перебудовують свої уявлення для того, щоб включити в них нові поняття. Остання стадія рефлексії має на увазі саме творче застосування отриманих знань, навичок, умінь. Таким чином реалізується ще один критерій ефективності інноваційного процесу: ми формуємо особистість, здатну до безперервного навчання, самоосвіти.

 

Технологія дає учневі:

  • підвищення ефективності сприйняття інформації;
  • підвищення інтересу як до досліджуваного матеріалу, так і до самого процесу навчання;
  • уміння критично мислити;
  • уміння відповідально ставитися до власної освіти;
  • уміння працювати в співробітництві з іншими;
  • підвищення якості освіти учнів;
  • бажання та вміння стати людиною, яка навчається протягом всього життя.

 

Технологія дає вчителю:

  • уміння створити в класі атмосферу відкритості й відповідальної співпраці;
  • можливість використовувати модель навчання й систему ефективних методик, які сприяють розвитку критичного мислення і самостійності в процесі навчання;
  • можливість стати практиком, який уміє грамотно аналізувати свою діяльність;
  • змогу стати джерелом цінної професійної інформації для інших вчителів.

 

ПАМ’ЯТКА РЕКОМЕНДАЦІЙ НА КОЖЕН УРОК

1. Нічого не повідомляйте в готовому вигляді, нове учень відкриває під час систематичного виконання вправ.

2. Починайте завдання в загальному формулюванні, це допоможе вам:

  • побачити, на що здатний учень у цій діяльності;
  • створити ситуацію допомоги слабшим учням за рахунок сильних;
  • сформулювати завдання більш конкретно.

3. Витримуйте паузу після постановки завдання.

4. Не поспішайте з оцінкою відповіді, щоб не переривати учня.

5. Не залишайте без обговорення жодної відповіді, навіть неправильної.

6. Привчайте дітей обґрунтовувати свої відповіді без нагадування.

7. Привчайте учнів слухати відповіді одне одного.

8. Привчайте дітей самостійно сприймати завдання на слух, без додаткового пояснення, на які моменти потрібно звернути увагу.

9. Практикуйте правильне виразне читання на будь-якому уроці.

10. Продумуйте варіанти відповідей учнів і вашу реакцію на це.

 

Прийоми технології розвитку критичного мислення, використовувані на уроках фізики

 

Прийоми стадії виклику

  1. Правильні й неправильні твердження («Чи вірите ви?»), ключові слова
  2. Кластери
  3. Виділення смислових одиниць тексту і графічне оформлення в певному порядку у вигляді грона
  4. Інсерт

Під час читання тексту необхідно робити на полях позначки, а після прочитання  заповнити таблицю, де позначки стануть заголовками граф таблиці. У таблицю коротко вносять відомості з тексту.

 

5. Ефективна лекція

Матеріал лекції ділять на смислові одиниці, передача кожної з них будується в технологічному циклі «виклик — осмислення — рефлексія». Для організації діяльності використовується прийом «Бортовий журнал».

 

6. Щоденники й бортові журнали

Графічні форми організації матеріалу можуть стати провідним прийомом на смисловій стадії. Бортові журнали — узагальнювальна назва різних прийомів навчального письма, відповідно до яких учні під час вивчення теми записують свої думки.

 

7. «Товсті» й «тонкі» запитання

Таблиця «товстих» і «тонких» запитань може бути використана під час будь-якої з трьох фаз уроку: на стадії виклику  це запитання до вивчення теми, на стадії осмислення — спосіб активної фіксації запитань у ході читання, слухання, за міркування — демонстрація розуміння пройденого.

 

8. Таблиці

Існує безліч способів графічної організації матеріалу. Серед них найпоширенішими є таблиці. Розглянемо  кілька табличних форм. Це концептуальна таблиця, зведена таблиця, таблиця-синтез, таблиця ЗХУ, таблиця «Що? Де? Коли? Чому?».

 

9. Читання із зупинками

Робота з текстами параграфів, особливості художніх текстів і можливості роботи з ними.

 

10. Робота в групах

Учень засвоює швидко та якісно лише те, що одразу ж застосовує на практиці або передає іншим. Метою прийому «Зиґзаґ» є вивчення та систематизація великого за обсягом матеріалу, для текстів меншого обсягу застосовують прийом «Зиґзаґ-2» (автор — Славін), гра «Як ви думаєте?» — гра з картками для групи з 4–6 осіб.

 

11. Дискусії

Це технологія, яка виробляє в учнів досвід спільної діяльності. Якщо дискусія «Спільний пошук» зачіпає один з аспектів тексту, то «Перехресна дискусія» дозволяє побачити текст у цілому, його ідею, проблеми.

 

12. Лист

Прийом, що дозволяє висловити свою точку зору на людину — «Нарис на основі інтерв’ю», створення «особистісного» тексту. Форми письмової рефлексії: сінквейн, есе.

 

Прийоми проведення рефлексії

1. Усна форма

«Дворядний круглий стіл» має своєю метою обмін думками щодо найбільш актуальної проблеми для учасників. Письмова форма. Портфоліо.

 

2. Стратегія «Fishbone»

Модель постановки й розв’язання проблеми, дозволяє описати й спробувати вирішити ціле коло проблем (поле проблем).

 

3. Стратегія «рафт»

Соціоігрове завдання: Р (оль) А (удіторія) Ф (орма) Т (ема).

 

Література

  1. Актуальні проблеми розвитку критичного мислення при вивченні математики : [Електронний ресурс] // Режим доступу :  http://users.kpi.kharkov.ua/lre/mcad2000/5.htm
  2. Критичне мислення: від теорії до практики (підсумки міжрегіонального інтернет-проекту «Чарівний світ творчості») : [Електронний ресурс] // Режим доступу :  http://rsi.altai.fio.ru/section_b/2005/bilan.html
  3. Розвиток критичного мислення: Досвід неспортивного, але здорового і корисного орієнтування в реальності і в собі : [Електронний ресурс] // Режим доступу :  http://people.nnov.ru/volkov/training/crit_think_1.html.
   
Dounload PDF

Відгуки читачів

Залиште перший відгук.

Залишити відгук

Ваше ім'я
E-mail (не публікується)
Відгук
Введіть 1804
 
Догори