Вчимося управляти особистими фінансами

 

Дмитро Старенко, Олексій Сухоруков, м. Київ

Продовження. Початок див. № 2 (99) 2013


 

Який він, український ринок. Інфраструктура
 
Спочатку зупинимося на короткому описі інфраструктури українського фондового ринку й механізмі його функціонування. Зокрема розглянемо, хто на сьогодні є його учасниками і яку роль виконує кожен елемент інфраструктури.
 
Емітенти — організації, що випустили в обіг емісійні цінні папери (акції або облігації) у процесі створення, унаслідок приватизації, а також із метою залучення коштів для розвитку бізнесу або фінансування власного бюджету. Емітентами можуть бути комерційні підприємства, держава чи її суб’єкти.
 
Інвестори — це фізичні (приватні інвестори) і юридичні особи, які вкладають кошти в цінні папери або похідні фінансові інструменти.
 
Іноді інвестори-початківці питають, як їм отримати ліцензію, щоб торгувати на біржі, тому зазначимо, що всіма переліченими нижче суб’єктами фондового ринку можуть бути лише юридичні особи. Фізична особа може виступати на фондовому ринку винятково в ролі інвестора, і для цього їй не потрібно отримувати жодних ліцензій, сертифікатів або дозволів.
 
Інституційні інвестори — це юридичні особи, які професійно роблять інвестиції як на власні кошти (банки, інвестиційні та страхові компанії), так і на гроші, отримані від інших інвесторів (інвестиційних та пенсійних фондів).
 
КУА (компанії з управління активами) — професійні учасники ринку, вид діяльності яких полягає винятково в управлінні інвестиційними та (або) пенсійними фондами.
 
Реєстратори — спеціалізовані компанії, уповноважені вести реєстри власників цінних паперів, випущених у документарній формі, із зазначенням імені (найменування) кожного власника та кількості, а також категорії іменних цінних паперів, які йому належать. Згідно з новою, що вже вступила в силу, редакції закону «Про ринок цінних паперів » навесні 2011 року всі цінні папери мають бути переведені у бездокументарну форму, а це означає, що цей елемент інфраструктури перестане існувати, а його функції будуть виконувати депозитарії.
 
Депозитарії — спеціалізовані компанії, уповноважені вести реєстри власників цінних паперів, випущених у бездокументарній формі, а також здійснювати облік операцій із цінними паперами. Також депозитарії здійснюють дуже важливу функцію розрахунку біржових угод.
 
На жаль, в Україні досі існує паралельно три депозитарії.
 
1. Всеукраїнський депозитарій цінних паперів (ВДЦП) — найбільший депозитарій, що обслуговує більшу частину недержавних цінних паперів (акцій і облігацій).
 
2. Депозитарій Національного банку України (ДНБУ) — обслуговує тільки державні цінні папери.
 
3. Національний депозитарій України (НДУ) — має монопольне право на привласнювання цінним паперам міжнародних кодів та відкриття рахунків в іноземних депозитаріях.
 
У розвинених країнах усі функції обліку прав на цінні папери здійснює одна організація — Центральний Депозитарій. Колись і Україна прийде до такої ж моделі. Біржові торги цінними паперами сьогодні обслуговує ВДЦП, тому не виключено, що Центральний Депозитарій буде створений на його базі.
 
Депозитарії не відкривають рахунки кінцевим власникам цінних паперів, це роблять зберігачі. Зберігачі — професійні учасники ринку, які мають рахунки в реєстраторів і депозитаріїв та є «номінальними утримувачами» цінних паперів, що належать їх кінцевим власникам.
 
Кінцеві власники цінних паперів зберігають власні цінні папери на рахунках, відкритих у зберігача.
 
Зберігачі здійснюють операції із цінними паперами тільки на вимогу їх власників.
 
Для здійснення розрахунків за позабіржовою угодою продавець і покупець повинні підготувати й направити кожен власному зберігачу доручення на переказ цінних паперів (продавець — на списання зі свого рахунку на користь покупця, а покупець — на зарахування на свій рахунок). Зберігачі на підставі отриманих доручень направляють відповідні інструкції в депозитарій, який вносить зміни у свою систему обліку. Процедура перереєстрації цінних паперів значно складніша, ніж, наприклад, грошовий переказ, оскільки необхідний більш суворий контроль для того, щоб сумарна кількість цінних паперів кожного конкретного випуску у їх власників не виявилася більшою або меншою за всю емісію цих цінних паперів.
 
Добра новина: під час укладання біржової угоди її сторонам не потрібно робити ніяких додатковий зусиль — біржа й депозитарій, спілкуючись між собою за допомогою електронних документів, гарантують правильність і швидкість усіх необхідних дій не тільки з перереєстрації цінних паперів, але й за грошовими розрахунками між покупцем і продавцем.
 
Дилери — торговці, що здійснюють правочини за власний рахунок.
 
Брокери — торговці, які здійснюють правочини в інтересах свого клієнта. Усі умови брокерського обслуговування обговорюють в угоді, яку підписують із клієнтом.
 
Торговці — професійні учасники фондового ринку, які мають ліцензію на здійснення дилерської та (або) брокерської діяльності.
 
«Торговці» — термін, породжений законодавчими актами України. Самі вони часто називають себе «інвестиційними компаніями», як це прийнято у всьому світі. Кожен торговець, орієнтований на обслуговування приватних інвесторів, зазвичай має ліцензію зберігача, що значно спрощує всі операції із цінними паперами.
 
«Брокером» також часто називають не тільки інвестиційну компанію, що надає послуги із брокерського обслуговування, але й співробітника такої компанії, який спілкується з її клієнтами й укладає угоди за їх дорученням.
 
Фондова біржа — спеціалізоване підприємство, що володіє ліцензією на організацію торгівлі на фондовому ринку та програмним забезпеченням, що допомагає автоматизувати укладання угод із цінними паперами та похідними фінансовими інструментами.
 
В Україні в кінці 2010 року налічували 10 організацій із ліцензією фондової біржі, але приватному інвестору досить знати тільки дві з них.
1. «Фондова біржа ПФТС». Існує з 1996 року, а її індекс розраховують із 1997 року. До появи «Української біржі» торги в режимі «ринок котирувань» проходили тільки на ПФТС, тому іноді корисно подивитися, якими були ринок і ціни на ті чи інші акції до 2009 року.
 
2. «Українська біржа». Почала торгувати в березні 2009 року, але досить швидко, приблизно за півроку, перехопила в ПФТС першість на ринку акцій. Основна причина — технологічне лідерство, яке дозволило запустити ефективний ринок заявок, почати розвиток інтернет-трейдингу, організувати терміновий ринок.
 
Для забезпечення гарантії виконання зобов’язань з укладених операцій біржа під час прийому заявок від учасників контролює наявність необхідних для розрахунків грошових коштів або цінних паперів. Ринок заявок за акціями працює з 100 % попереднім депонуванням, тобто на біржі кожна заявка на продаж повністю забезпечена акціями, а кожна заявка на покупку — грошовими коштами. Ринок заявок за ф’ючерсними контрактами використовує часткове депонування, тобто кожна заявка забезпечена грошовими коштами в установленому біржею розмірі (у кінці 2010 року гарантійне забезпечення за ф’ючерсними контрактами на індекс українських акцій становило 20 % від поточної вартості контракту).
 
Маркет-мейкер — член фондової біржі, який узяв на себе додаткові зобов’язання щодо підтримання необхідної ліквідності ринку за обраними ним цінними паперами або ф’ючерсними контрактами. Для цього маркет-мейкер під час торгової сесії виставляє одночасно заявки й на покупку, і на продаж із різницею в ціні між ними в 1% чи навіть менше.
 
Ринок котирувань — модель організації торгів на базі неанонімних котирувань, які розкривають у біржовій торговельній системі, із зазначенням коду учасника, що виставив це котирування.
 
Такий спосіб торгівлі є найбільш правильним для неліквідних або не дуже ліквідних цінних паперів, оскільки учасники ринку можуть зателефонувати один одному й поторгуватися щодо умов угоди.
 
Ринок заявок — модель організації торгів, що використовує безперервний подвійний аукціон зустрічних анонімних заявок. Правочин здійснюють, якщо в біржовій торговельній системі водночас знаходяться заявки із ціною покупки більшою або рівною ціні заявок на продаж.
 
Капіталізація — сумарна ринкова вартість усіх випущених в обіг акцій.
 
Центральний контрагент — спеціалізована організація, яка в кожній біржовій угоді «стоїть» між реальним покупцем і реальним продавцем, щоб забезпечити анонімність проведених операцій, а також відповідність вимогам за фінансовим моніторингом. За законом, перед здійсненням будь-якого правочину кожний учасник ринку повинен «проідентифікувати» свого контрагента, тобто отримати від нього певний набір паперових документів.
 
Для здійснення біржових угод учасники «ідентифікують» тільки Центрального контрагента. Крім того, Центральний контрагент забезпечує умови для централізованого клірингу (взаємозаліку) зобов’язань за біржовими угодами й гарантує виконання всіх угод «ринку заявок», включаючи угоди без 100 % попереднього депонування, якими, наприклад, є всі ф’ючерсні контракти.
 
Державна комісія із цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) — державний регулятор, що встановлює правила роботи фондового ринку й контролює їх виконання.
 
Менше ніж МсDоnald’s
 
Якщо говорити про ринок, потрібно добре уявляти його розмір і структуру.
 
Станом на 2 листопада 2010 року капіталізація українського фондового ринку, розрахована як сума вартості акцій усіх емітентів, що торгуються на «Українській біржі», становила $ 35 млрд. Багато це чи мало? Порівняно з фондовим ринком США, це дуже мало. Так, наприклад, капіталізація компанії МсDоnald’s у той же день становила $ 83 млрд. Тобто всі публічні компанії України разом з їх заводами, газетами й пароплавами на сьогодні оцінені ринком у 2 рази менше, ніж одна американська компанія, що торгує бутербродами.
 
Український ринок піддається сильним коливанням, оскільки будь-які великі продажі або купівлі можуть істотно змінити ринкові ціни. Сумарний обсяг торгів акціями на всіх 10 біржах України наприкінці 2010 року в середньому становив майже $ 20 млн на день. Для великого західного фонду сума угод у кілька мільйонів доларів є звичайною. І її буде достатньо, щоб сильно вплинути на ситуацію на всьому українському фондовому ринку. За
останні кілька років ринок зазнав як злетів, так і падінь. Інакше кажучи, дозволяв багато заробити й багато втратити одночасно.
 
У листопаді 2000 року капіталізація МсDоnald’s становила $ 42 млрд, тобто за десять років вона збільшилася майже удвічі. При цьому Індекс Dow Jones Industrial Average (DJIA) майже не змінився й у жовтні 2010 року знаходився приблизно в тому ж діапазоні, що й 10 років тому — трохи вище від позначки в 11 000 пунктів. Для порівняння, за ці ж 10 років російський Індекс РТС виріс приблизно у 8 разів, а Індекс ПФТС — майже в 15 разів. Ці цифри пояснюють, чому багато іноземних інвесторів готові брати на себе ризики ринків із перехідною економікою, до яких належить і Україна, — така прибутковість на розвинених ринках їм і не снилася. Водночас, порівнюючи зростання капіталізації МсDоnald’s і Індексу DJIA бачимо, що навіть на розвинених ринках можна знайти цінні папери, які ростуть швидше, ніж увесь ринок у середньому.
Далі буде.
Dounload PDF

Відгуки читачів