Профілактика мовленнєвих порушень у дітей дошкільного віку

 

К. А. Оленич, м. Івано-Франківськ


 

Якщо розглянемо завдання дошкільної освіти в Україні, то дійдемо висновків, що всі педагоги мають забезпечувати всебічний розвиток дітей, підвищувати їх самостійність під час здобуття знань. Тому під час підготовки дітей до шкільного навчання особливого значення набуває формування й розвиток усного зв’язного мовлення як найважливішої умови успішного засвоєння знань, розвитку логічного мислення та інших проявів психічної діяльності.

 

Повноцінне мовлення — неодмінна умова успішного навчання у школі. Оскільки мовлення найбільш інтенсивно розвивається в дошкільному віці, то подолати його порушень дошкільникам вдається швидше й легше. Якщо не вживати заходів, то дефектна вимова негативно впливатиме на повноцінний розвиток фонематичних процесів. Наступним негативним наслідком буде збіднення словника, оскільки дитина не поповнюватиме запасу слів з важко розрізнювальними звуками. З цієї ж причини не формуватиметься необхідна граматична сторона мовлення. Отже, якщо не проводити логопедичної корекції, то в результаті складної дислалії може розвинутися нерізко виражений загальний недорозвиток мовлення.

 

Логопедична робота— складний динамічний процес, який передбачає комплексну роботу в певних напрямах:

1. Обстеження й діагностика мовлення дитини.

 

2. Проведення корекційної роботи:

  • уточнення й розвиток лексичної сторони мовлення;
  • формування граматичних умінь і навичок;
  • розвиток фонематичних процесів;
  • формування правильної вимови звуків і введення їх у зв’язне мовлення;
  • розвиток дрібної та загальної моторики;
  • розвиток мовного дихання (за потреби).

 

3. Проведення пропагандистської діяльності серед педагогів і батьків.

 

Згідно з «Положенням про логопедичні пункти» вчитель-логопед обслуговує декілька навчальних закладів. Відповідно він не має можливості залучити всіх дітей з мовними вадами до корекційної роботи. Залишається велика кількість дітей, які не отримують спеціальної допомоги.

 

Якщо розглянути схему корекційно-освітнього простору (див. додаток), то до корекційної роботи з дитиною з мовними вадами долучаються педагог (вихователь, учитель), музичний керівник, інструктор з фізичного виховання, практичний психолог, медична сестра, учитель-логопед, батьки.

 

Виховательна своїх заняттях сприяє збагаченню словника дитини, розвитку зв’язного мовлення, формуванню граматичних умінь, розвитку фонематичних процесів. Заняття доцільно розпочинати з розвитку дрібної моторики (добре розвинута дрібна моторика — це добре розвинуте мовлення), щоб активізувати мозок дитини та розвивати мовний центр (непрямий масаж мозку). На заняттях доцільно використовувати елементи артикуляційної гімнастики (вправи «Смачне варення», «Коник», «Усмішка-трубочка»), щоб підготувати артикуляційний апарат до формування певних звуків. На етапі автоматизації звуків вихователь може співпрацювати з учителем-логопедом. Наприклад, повторення чистомовок, віршів із заданим звуком з індивідуального зошита дитини, контроль за правильною вимовою звуків на занятті.

 

Музичний керівник та інструктор з фізичного вихованняна своїх заняттях проводять роботу з розвитку мовного дихання, загальної моторики, координації рухів та орієнтації в просторі. Це теж частина корекційної роботи, а, отже, і співпраця.

 

Для розвитку загальної моторики можна на дитячому майданчику намалювати на асфальті «завдання» для дітей (див. додаток). Ходьба по лінії із заданим темпом, стрибки на двох ногах, на одній нозі поперемінно, ходьба ланцюжком, приставним кроком, крокування, завдання на утримання рівноваги розвивають ліву і праву півкулю головного мозку, що сприяє розвитку мовлення дитини.

 

Музичний керівник на заняттях використовує елементи логоритміки, розвиваючи фонематичний слух. Це проспівування голосних, виконання певних рухів під музику (скаче зайчик, іде ведмідь, котиться колобок), поєднання танцю і співу, поєднання рухів і звуконаслідування (гра «Паровоз»: діти рухаються по колу та промовляють «чух-чух-чух»), виконання рухів відповідно до слів вірша, який зачитує логопед: «Каблучок, каблучок, ми танцюєм гопачок (носок-п’ятка обома ногами). Ми пружинку робим враз, ой як весело у нас (присідання); ручки плесь і ще раз, ой як весело у нас (плескання в долоні)» тощо.

 

Медична сестрапроводить роботу з профілактики простудних захворювань, а, отже, і профілактику мовленнєвих вад. Простудні захворювання призводять до виникнення мовленнєвих вад, оскільки артикуляційний апарат під час і після хвороби ослаблений, губи малорухливі, м’яке піднебіння в’яле і, як наслідок, з’являється нечітка дикція, відсутність або заміна звуків іншими, гаркава вимова звука [р]. Якщо дитина часто хворіє (ніс забитий, з’явилися аденоїди), то переважно дихає ротом. Це призводить до формування неправильного прикусу, що може викликати дефектну звуковимову. Захворювання вуха (запалення) призводять до зниження слуху дитини, це теж негативно впливає на мовлення.

 

Якщо в дитини неадекватна поведінка, то практичний психолог допоможе виявити причини такої поведінки й порекомендує вибір індивідуального підходу до дитини.

 

Батьки— це найближче оточення дитини. Вони теж повинні брати участь у корекційній роботі. Для пропаганди логопедичних знань серед батьків учитель-логопед розробляє папки з інформацією про способи подолання й попередження вад мовлення на кожну вікову групу. Для розвитку фонематичних процесів підбирає вправи-ігри, у які батьки можуть пограти з дітьми по дорозі додому чи в садок.

 

Отже, якщо ми будемо співпрацювати й надалі, то неодмінно отримаємо позитивний результат. Адже виправити дефекти мовлення дітей можна лише спільними зусиллями логопеда, педагогів і батьків.

Dounload PDF

Відгуки читачів