Поради майстра

 

С. Н. Дибський, ветеран педагогічної праці, м. Липовець, Вінницька обл.


 

Шановні читачі! Ми продовжуємо друкувати матеріали з досвіду роботи майстра педагогічної праці Дибського Степана Назаровича з м. Липовець Вінницької області. Його стаж управлінської роботи в школі — декілька десятків років. Попередні матеріали читайте в наших журналах за 2012 рік (№№ 15–22).

З висоти своїх більш як 55-річних педагогічних вершин я висловлюю лише деякі міркування, реалізація яких допоможе вам особисто відчути радість від педагогічної праці.

Як оживити діагностичну карту школи

Проблем у сучасної школи дуже багато. Ви їх узагальнюєте й наприкінці кожного навчального року проводите в педагогічному колективі діагностичне анкетування (що робимо в нашій школі більше 20 років) щодо розв’язання запропонованих проблем. Кожен педагог дає однозначну відповідь з кожної проблеми:

1)    проблему розв’язав, готовий ділитися досвідом;

2)    над проблемою інтенсивно працюю та завершу розв’язувати її наступного навчального року;

3)    до розв’язування проблеми тільки приступив;

4)    ця проблема поки що поза моєю увагою.

На основіаналізу анкетування плануємо всю методичну роботу в школі. У першу чергу, визначаємо проблеми, що стають єдиною методичною темою школи, проблеми, які виносять на обговорення засідань педрад, на засідання шкільних методичних об’єднань і творчих груп. Але як зробити, щоб кожна з проблем (а їх 2003–2004 н. р. по школі визначено близько 60) «заговорила». Наш колектив пішов таким шляхом: щотижня (друга велика перерва четверга) збираються педагоги на психолого-педагогічні консультації в повному складі. Педагоги, які розв’язали ту чи іншу проблему (відповідь № 1), обмінюються досвідом щодо її розв’язування, інші педагоги, які тільки-но що приступили до її вивчення або зовсім не працювали над цією проблемою, спостерігають за обміном думками. Так, за один навчальний рік проведено 115 таких консультацій з тем:

·        фасилітація навчання, учіння, виховання;

·        шляхи боротьби з перевантаженням учнів;

·        чи зростає освіченість наших учнів;

·        розвиток навичок самоосвіти учнів;

·        комунікативне спілкування в системі «учитель – учень»;

·        культура усного й писемного мовлення;

·        узагальнення та систематизація ЗУНів перед проведенням тематичного оцінювання;

·        інноваційні навчальні та виховні технології;

·        система повторення на уроці;

·        технологія особистісно зорієнтованого навчання й виховання;

·        формування загальнонавчальних ЗУНів;

·        розвиток читацьких інтересів учнів;

·        структура, зміст групової, парної, колективної організації праці на уроці;

·        шляхи оформлення пізнавальних інтересів;

·        навчальна гра учнів на уроці.

 

Частину проблем виносимо на розгляд спеціальних методичних днів (їх проводимо під час канікул, шість методичних днів щороку). Можуть бути розглянуті такі проблеми:

·        суть, функції, принципи, проблеми, знахідки особистісно зорієнтованого навчання (у вигляді ерудиціону);

·        трибуна ППД (діляться досвідом ті, хто взаємовідвідував уроки);

·        бенефіс учителів, які мають стаж педагогічної діяльності в школі 25 років;

·        педагогічний брифінг щодо опрацювання районної методичної теми;

·        психологічний тренінг «Психологічне забезпечення особистісно зорієнтованого навчання та виховання»;

·        аукціон «Навчальна мотивація учня»;

·        педагогічне дослідження «Стан сформованості загальнонавчальних умінь випускників»;

·        діагностичне опитування з теми «Сучасні навчальні та виховні технології»;

·        аукціони «Як визначити рівень обдарованості дитини», «Методи, прийоми та форми роботи з обдарованою дитиною»;

·        тренінг «Психолого-педагогічні проблеми превентивного виховання»;

·        лекція «Людська пам’ять та її невикористані резерви»;

·        круглий стіл «Педагогіка співробітництва: проблеми, пошуки, знахідки» (діляться досвідом учителі, які під час анонімного опитування серед учнів 5–11 класів посіли перші шість місць у конкурсі «Улюблений учитель»);

·        брифінг «Канони сучасного уроку».

 

У період березневих канікул можна проводити такі заходи:

1)    педагогічна виставка «Я атестуюся» (беруть участь учителі, які атестуються);

2)    педагогічні читання «Педагогіка В. О. Сухомлинського — педагогіка XXI століття»;

3)    педагогічні посиденьки «Розвиток контрольно-оцінювальних здібностей учнів»;

4)    педагогічний диспут «Що сприяє щастю вчителя»;

5)    змагання молодих колег «Алло, шукаємо педагогічні таланти»;

6)    педагогічна дуель «Розвиток критичного мислення в навчанні різних предметів»;

7)    практикум «Рівні, види, прийоми подавання домашнього завдання»;

8)    прес-конференція вчителів, які атестуються;

9)    щотижневі психолого-педагогічні інформації (спеціалісти вищої кваліфікаційної категорії надають інформацію про спеціальні педагогічні видання).

Отже, якщо в педагогічному колективі між колегами є позитивний зворотний зв’язок (обмін досвідом), учитель і колектив еволюціонують, удосконалюються, якщо ні — застій і деградація.

Уся методична робота направлена на те, щоб цей зворотній зв’язок був позитивним.

 

Робота з молодими вчителями

Перші кроки на педагогічній стезі

Професійне становлення особистості педагога — довготривалий процес. Відбувається адаптація до професійної діяльності в умовах корінних змін параметрів психолого-педагогічної компетентності (школа нині не екстенсивна модель предметних знань, а інтенсивна модель розвитку здібностей особистості), удосконалюються особисті якості (образ, імідж) молодого вчителя, що допомагає йому вибудувати індивідуальну систему педагогічної діяльності вже з перших років роботи. Подальша вчительська доля визначається тим, яким буде для вчителя-початківця перший навчальний рік.

Становлення педагога дуже багато залежить від його професійної підготовки, особистих якостей, від того, у який колектив він потрапить, наскільки він любить дітей і знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить у те, що кожна дитина може стати справжньою людиною (бо школа фактично визначає долю дитини), уміє дружити з дітьми, перейматися їхніми успіхами й невдачами, знає душу дитини.

Перші хвилини вашого спілкування з учнями мають стати вирішальними у формуванні їхнього позитивного ставлення до вас на рівні почуття прекрасного й піднесеного. Ви молоді — і уже 90 % учнів вас люблять, але відсоток любові буде знижуватися, якщо ваш імідж падатиме.

Поясню дещо про імідж. Як каже народна мудрість, зустрічають за вбранням, а проводжають за розумом. Слово «імідж» є досить модним. Чомусь ми згадуємо його, коли говоримо про публічних людей: політиків, акторів, співаків. Але вчитель також публічна людина, і тому він має бути актором. Імідж (англійське слово) означає «презентувати свій образ», і цей образ створюється для покращення діяльності людини з урахуванням її особливостей. Критеріями іміджу можуть бути: манери поводження, індивідуальний стиль в одязі, постава, фізична форма, візуальний контакт, манера привітання, уміння поводитися в колективі своїх колег, учнів, батьків, друзів, уміння презентувати (представити) себе, мистецтво спілкування, уміння використовувати різні варіанти голосу, макіяж тощо. Оцініть свій імідж за 12-бальною системою (підійдіть дуже суворо до оцінювання іміджу на старті).

Раніше, щоб успішно навчати, вистачало слова «учитель», сьогодні цього замало. Сучасне навчання базується на авторитеті вчителя, його довірі, яку дарують учні. А цей авторитет треба завоювати з перших хвилин перебування в школі.

Сучасні підлітки надзвичайно активні в здобутті «життєвого досвіду», який поширений серед їхнього неформального середовища (тут і вплив вулиці, телебачення, Інтернету), і дуже часто здобуті поза школою «знання й уміння» молодь використовує в школі, що призводить до різноманітних порушень з боку підлітків. Поки що вони виграють дуель «школа – позашкільні ЗУНи». Не впадайте в розпач у критичних ситуаціях (а буде їх чимало). У вас ще невеликий життєвий досвід, бракує вам й учительської майстерності. Ви відчуваєте педагогічну невправність, незадоволеність рівнем фахової та виховної підготовки. Усе це закономірно, кожен із нас свого часу пережив те саме. Багато тепер залежатиме лише від вас. Необхідно продовжувати вчитися пізнавати кожного учня. Якщо ваші учні щодня, щогодини, щохвилини знатимуть, що вони в центрі вашої уваги, вони відкриють вам свою душу, свої переконання. Розробіть таку методику, щоби кожний учень щодня спілкувався з вами, зокрема з предмета, який ви викладаєте. Проте не обмежуйтесь уроком. В офіційному спілкуванні учневі значно складніше відкрити душу, свої переконання, ніж в атмосфері неофіційній. Однак таке одкровення вкрай необхідне, це один із найважливіших законів педагогічного мистецтва. Знайдіть такі засоби, методи, такі внутрішні сили, які зблизили би вас з учнями, поєднали би ваші та їхні інтереси, ідеали і зробили їх спільними для життя та діяльності.

Усміхайтеся учням (посмішка — пін-код любові). Помічайте їх завжди. Слухайте, що вони говорять. Називайте їх так, як вони люблять (краще на ім’я). Пам’ятайте про їхні дні народження (у разі нагоди вітайте). Критикуйте сам на сам, а хваліть публічно. Цікавтеся їхніми справами. Дивіться їм у вічі, коли розмовляєте. Будьте уважні до дрібниць (дрібниця, подана великим планом, уже не дрібниця).

Навчіться уважно слухати своїх вихованців. Розвивайте в собі терплячість, толерантність у ставленні до них. Приймайте їх такими, якими вони є (до 7 років у дитини вже на 90 % сформований характер).

Довіряйте дітям. Просіть в них допомоги. Виконуйте пунктуально свої обіцянки. Будьте послідовними. Грайте з ними в спортивні ігри. Радійте за них. Завжди будьте чесними, виявляйте емпатію по відношенню до них, співчувайте їм. Спілкуйтеся з учнями поза школою. Говоріть «так» якомога частіше. Будьте самими собою (але й не підігруйте теж). Давайте дітям можливість вибору. Радійте їхнім успіхам. Помічайте різницю в їхній поведінці. Робіть їм сюрпризи. Поділяйте їхні захоплення (хобі). Смійтеся з ними над жартами. Відповідайте на будь-які їхні запитання. Дзвоніть їм, коли хворіють (а краще відвідуйте). Знаходьте з ними спільні теми. Дякуйте їм. Більше слухайте їх, а менше моралізуйте. Слухайте з ними їхню улюблену музику, відвідуйте концерти тощо. Просіть вибачення, якщо були нетактовними. Запитуйте їхню думку. Якщо цього дотримувати, можна завоювати авторитет. Але його слід підтримувати напруженою роботою над собою. Тоді прийде радість. Тільки радість — запорука вчительської творчості, успіхів у вихованні. Лише радість педагогічного спілкування та творчості — ваше життєве професійне щастя.

 

Сучасний урок

Урок — усьому початок, усього результат. Навчальне перевантаження, яке терпляче несе сучасний школяр, — не через програми, підручники й посібники, а через низьку якість сучасного уроку, гострий дефіцит талановитої творчості в побудові уроку. Такий висновок підтверджують дані соціологічних досліджень. У країні три вчителі з чотирьох відчувають незадоволення після проведення уроку, бо не досягають поставленої мети через погану поведінку учнів у класі (до речі, 60 % уроків учні «зривають»). І лише кожен десятий урок є зразковим, бо його рівень проведення відповідає всім психолого-педагогічним вимогам. Майже на кожному третьому уроці можна виявити низький рівень професійної компетентності педагогів.

Отже, у школі вирішує все сучасний урок. І це я можу підтвердити тим, що сам провів біля двадцяти тисяч уроків, за багато років педагогічної праці відвідав до десяти тисяч уроків колег. Через мої руки «пройшло» більше сотні молодих колег, і їх найбільше цікавив сучасний урок.

Спробуємо дати відповідь на питання, що таке сучасний урок. Це — 45-хвилинна сценічна вистава одного актора, де учні одержують не тільки знання, але й виховуються, розкриваються та реалізуються (школа визначає майбутню долю дитини саме через урок); це — організоване педагогом духовне спілкування, змістом якого є наукове знання, а результатом — інтелект кожного суб’єкта урочного спілкування, його духовне збагачення; це — частина життя дитини (12 тисяч уроків за період навчання в школі). Життя цього періоду має бути на рівні високої загальнолюдської культури; це — зміна стосунків у системі «вчитель – учень»: установлення атмосфери довіри, взаємоповаги; це — творчість учителя (урок з однієї і тієї ж теми, проведений з використанням інтерактивних технологій, у різних учителів виходить різним); це — робота вчителя над невпинним пошуком методів і прийомів, форм і засобів навчання (на щастя, нинішній учитель повністю автономний у виборі технологій, методів і прийомів навчання); це — актуальність, що закладає підвалини майбутнього (готує дитину до життя в суспільстві, яке постійно змінюється); це — підвищена активність усіх учасників уроку (залежно від педагогічної майстерності вчителя засвоєного матеріалу здійснюється учнями в діапазоні від 5 до 95 %); це — сприяння формуванню й розвитку навичок співробітництва, бо людина, як соціальна істота, невпинно функціонує в різних соціумах, тож уміння адаптуватись у різних колективах, орієнтуватись у різних моментах, ситуаціях є однією з умов успішної самореалізації особистості; це — зміна зовнішньої мотивації (об’єктивні оцінки вчителя) на внутрішню (потреба в знаннях).

Де ж місце молодого вчителя науроці? Найкраща позиція — перед класом, між класною дошкою та першим рядом парт. Стояти треба так, щоб бачити всіх і кожного. Постать учителя під час пояснення має утворювати своєрідний фокус, до якого прикуто погляди учнів. Стояти треба попереду, але не «намертво». Коли треба, пояснюйте біля дошки, біля парти, за демонстраційним столом, пройдіться між рядами, підійдіть до окремих учнів, але ні в якому разі не робіть зайвих рухів, які би відвертали увагу дітей. Пояснюючи новий матеріал, дивіться не на стелю й не у вікно: ви дивіться на клас, бачте всіх і кожного зокрема. По очах, за виразом облич ви перевіряєте, як вплинули на учнів ваші слова, методичні прийоми та засоби. Це дає можливість вам або «так тримати», або швидко на ходу перебудовуватися, щоби досягти бажаного результату. Основою успішної роботи вчителя є діловий контакт з класом.

Чи впливає голос учителя на якість уроку? Так. Від голосу вчителя багато в чому залежить перебіг уроку. Гучний голос мобілізує, від надто тихого — хилить до сну. Не говоріть монотонно, бо це ознака того, що ви байдужі до того, про що розповідаєте. Кожне влучне слово (з відповідною інтонацією) має викликати у свідомості учнів певне уявлення.

Визначимо фактори, від яких залежить якість уроку:

1)    цікава розповідь учителя (новизна повідомлення, дивовижні факти, приклади з вивченої учнями художньої літератури, приклади із життя, використання краєзнавчого матеріалу, факти із життя вчених, уміння варіювати своїм голосом);

2)    перенесення життєвих уявлень учнів на рівень наукових понять;

3)    введення в канву уроку елементів історизму (цікавих історичних фактів);

4)    демонстрація практичної значимості досліджуваного матеріалу, його практичного застосування;

5)    встановлення міжпредметних зв’язків;

6)    урахування особистого досвіду дітей;

7)    повідомлення про найновіші наукові досягнення і їх застосування в практичній діяльності людини;

8)    використання естетичного матеріалу;

9)    погляд на відоме під новим кутом зору;

10)           використання сучасних технічних засобів навчання;

11)           лаконічність і методична стрункість уроку;

12)           застосування проблемних ситуацій;

13)           застосування експериментальних досліджень самих учнів;

14)           використання елементів гри та ігрових ситуацій;

15)           створення пізнавальних труднощів;

16)           само оцінювання учнями своєї діяльності та її корекція;

17)           доброзичливість учителя, його симпатія до учнів;

18)           вчасна навчальна та моральна підтримка намагань учня;

19)           високий авторитет та імідж учителя;

20)           захоплення предметом самим учителем, що і викликає в учнів бажання навчатися;

21)           «сюрприз», «диво»: доречнийвірш, пісенька, «голос» видатних людей, притчі, анекдоти, афоризми, жарти, цікаві задачі, парадокси, цікаві факти із власного життя тощо;

22)           настрій учителя, його поводження на уроці: бадьорість, життєрадісність, гуманізм, розумна вимогливість.

Ще декілька порад до уроку:

·        не удавайте із себе всезнайку;

·        усміхнене обличчя вчителя на уроці — завжди запрошення до спілкування;

·        дозволяйте кожній дитині на уроці сказати хоча б декілька слів. Діти дуже втомлюються від мовчання;

·        допомагайте дітям на перших контрольних — наступні дадуть вагомі результати;

·        ставте крапки на уроці до дзвоника (після дзвоника діти нічого не чують);

·        ідучи на урок, знайте, хто сьогодні з учнів класу народився — доречний привід «відпустити гріхи»;

·        перед уроком подумайте над тим, чим ви здивуєте дітей;

·        частіше заохочуйте дитину за працю безпосередньо на уроці;

·        завантажуйте думку дитини на уроці (без відповідного навантаження виникає порушення робочої атмосфери);

·        головне завдання вчителя не повчати й контролювати, а допомагати;

·        практикуйте більше нетрадиційних уроків (сьогодні видів таких уроків нараховують близько сотні).

Ось такі поради. Ідіть на урок, як на екзамен, але перетворюйте його на свято доброти й розвитку.

 

Здоров’я вчителя

Хотів би підняти на шпальтах журналу дуже важливе питання — стан здоров’я вчителів, оскільки воно в них сьогодні ой як далеко від норми (доказом того є кількість лікарняних листів). Сподіватись на те, що держава та медицина допоможуть його зберегти, нереально.

Нещодавно прочитав книгу «Роздуми про здоров’я» видатного лікаря й ученого М. Амосова (на жаль, що так пізно). Ось деякі його принципи психології здоров’я.

У виникненні хвороби в більшості винні не природа та суспільство, а лише сама людина.

Не сподівайтеся на медицину, бо вона не може зробити людину здоровою, а тим більше не потрапляйте в руки лікарів.

Щоб стати здоровим, вкрай необхідні власні зусилля (постійні та значні). Людина настільки досконала, що повернути здоров’я можна завжди!

Майже всі думають про поліпшення здоров’я... у старості.

Для доброго здоров’я необхідні п’ять умов: фізичні навантаження, обмеження в харчуванні, загартування, час і вміння відпочивати, щасливе сімейне життя.

Природа милостива: достатньо 20–30 хвилин фізкультури щодня — і буде відмінне здоров’я.

Прискіпливо стежте за масою свого тіла: як мінімум — ріст у сантиметрах мінус 100.

Умійте завжди розслабитися (а це вже характер!).

Здоров’я — це щастя! (а щастя — це стан тіла та душі).

Останній принцип розшифрую:

·        коли у вас багато соціальних зв’язків і дружніх контактів (особливо один надійний друг);

·        наявність міцної сім’ї (обов’язково з дітьми!);

·        цікава й улюблена робота (тоді є моральне задоволення);

·        наявність твердих життєвих переконань;

·        релігійна віра (вона не веде до шкідливих звичок).

Ось такі принципи психології здоров’я. Виходячи з них, можна визначити, як саме сучасному вчителю зберегти власне здоров’я. Поміркуйте над декількома порадами (знаючи, що ваше здоров’я — у ваших руках).

Плануйте не тільки свій робочий час, а і свій відпочинок. Організовуйте собі хвилини відпочинку, моменти задоволення, миті радості й насолоди протягом робочого дня, трудового тижня, навчального місяця, семестру. Тільки ви самі маєте думати про своє здоров’я — фізичне, моральне, психічне, громадське, — свій настрій, працездатність, свої енергетичні сили.

Не будемо догматиками. У суспільстві існує думка, що вчитель не має права на помилку — ні в чому, ніде, ніколи. Але вчитель теж людина і може помилятися. Він не відмінник, що одержує лише оцінки високого рівня, не ідеальний і випестуваний представник людства без недоліків. Геть цей догматизм! Нехай у нашому «табелі життя» будуть різні оцінки, а не лише високого рівня, нехай ми не будемо сприймати це як привід до переживань і розладів.

Не дуже захоплюйтеся роллю критика та прокурора (наша енергетика, наше вчительське біополе, якими ми заповнюємо середовище навколо себе, мають бути чистими та позитивними).

Навчіться керувати своїм власним часом (визначте свої пріоритети, зосереджуйтеся на головному, думайте про власне здоров’я — це найголовніший пріоритет).

Умійте відмовитися чемно, але переконливо. Роботи в школі — вир, лавина. І це — нескінченно! Виконуйте додаткові завдання відповідно до своїх можливостей.

Створіть на своєму робочому місці максимально комфортні умови праці.

Приходьте на роботу зтермосом, у якому може бути чай, гаряче молоко з вершковим маслом, улюблена кава, і протягом дня проводьте «гарячі» паузи. Беріть із собою горішки, курагу, родзинки, яблука, апельсини, мандарини, чорнослив (робіть це за розкладом).

Виходьте на свіже повітря під час перерви (це додає до 10 % кисню в кров). Якщо у вас є «вікна» в розкладі, зробіть самомасаж голови, фізичні корегувальні вправи, послухайте улюблену пісню, подивіться на красиві пейзажі (це можуть бути і художні картини), на фото улюблених людей, згадайте побільше приємних моментів вашого життя. Обладнайте свій навчальний кабінет за власним смаком (обов’язково — море квітів і відповідна гама кольорів).

Беремося за власне здоров’я по-діловому!

 

Післямова. Віртуальний «музей гріхів»

Важко зараз у школі вчителям, дітям, батькам. Важко тому, що багато мають «гріхів». Нещодавно провів серед учнів анкетування, яке містило одне запитання: «Якби в школі був “музей гріхів”, який непотріб (явища, вчинки, події) своїх учителів, учнів, батьків ти би там залишив?»

Щодо вчителіввідповіді були такі: «Я вважаю, що гріхами вчителів дітям не потрібно цікавитися. Вони самі розв’яжуть свої проблеми й визначать недоліки. А в нашій школі немає таких учителів, щоб їх до “музею гріхів” відправляти».

Приємно читати? Звичайно. Однак таких відповідей бракує. А пишуть ось що: «Відправила б до “музею” поганий характер окремих учителів, бо ніколи не посміхаються». Веселий норов — це родзинка в професії вчителя. Ця якість (а нею наділені лише 15–20 % учителів) знаходиться в прямій залежності від стану фізичного, психологічного й суспільного здоров’я. А для здоров’я людини, яка несе відповідальність за інших (а це вчитель, батько), характерні дистресові неврози.

«Деякі педагоги думають, що визнання учнем своєї вини й обов’язково при свідках — шлях до виправлення. Це зовсім не так»,— ще одна учнівська думка. Так, душевна розмова віч-на-віч додасть більше користі, ніж моралізація при свідках.

«Я би здав до “музею” крикливість і постійні накази вчителів»,— зазначає учень. Синдром хронічної втоми дуже характерний професії вчителя. Втома веде до двох реакцій: агресії чи депресії. Одна частина педагогів надають перевагу негайному скиданню дистресу, що виявляється в негативних емоціях, а інша — стають байдужими до навколишнього середовища. Людський організм, особливо дитячий, не сприймає великої кількості наказів, та й узагалі наказової форми, категоричності. Тож нам, наставникам, слід обережніше вживати слова «не» та «ні», не зловживати ними.

«Мені здається, то гріх, коли вчитель полюбляє нагадувати про помилки й вчинки, скоєні колись»,— додає учениця. Для підлітка, який самоутверджується, це є найбільшим злом. Приймайте дітей такими, які вони є (кожен має право на індивідуальність), умійте бачити в них тільки хороше й у процесі спілкування на нього спирайтеся. Добровільно ніхто не помиляється. Тому треба взяти за правило — кожен день з дітьми починати з радістю, а закінчувати з миром.

Щодо батьків, то відповіді дітей були такими: «На дитячий розсуд, у батьків немає гріхів, але коли ми дорослішаємо, розуміємо, що гріхи таки існують. І перший гріх — недостатнє спілкування дітей із батьками, особливо по вихідних». Це дійсно так: комунікативний голод існує між дітьми й батьками (у середньому батько спілкується з дітьми до 6 хвилин на день). Рідко спільно відвідують бібліотеки, концерти, разом не відпочивають по вихідних.

«У мене вдома не розуміють різниці між критикою й образою. Називають поганими словами»,— зустрічаємо у висловлюваннях дітей. Тепло і ніжність не розбещують дітей, як було прийнято думати, сповідуючи «спартанську школу». Милосердя — найцінніше, що є в батьківській педагогіці.

«Чому вони такі байдужі? Ніяких запитань тобі, нічим не цікавляться. Лише рідко: “Ну, в тебе все нормально?”» — ще одна відповідь анкети. Гріхом можна вважати те, коли батьки не відвідують школу за весь період навчання дитини. Цю місію краще виконують мами, ніж тата.

«Чим більше критикують батьки, особливо на людях, тим більше роблю наперекір»,— пише учень. Кожна дитина проходить «мутаційний» період. Для такого підліткового віку дуже характерні демонстративна непокора, роздратованість, агресивність, скептицизм, негативізм, підвищена вразливість. Це треба враховувати.

І щодо дітей.Ось відповіді самих респондентів — дітей:

·        «Я би відправив до “музей гріхів” злість, жорстокість, заздрість, тягу до бійок, хамство, “крутість” у поведінці, потяг до шкідливих звичок»;

·        «А я би відправила ось що: лінощі, бажання заподіяти зло, погані думки»;

·        «Я би позбавилася почуття помсти до своїх кривдників»;

·        «Я би звільнилася від групових змов проти одного учня»;

·        «Ненормативну лексику і занадто надмірне ставлення до інших»;

·        «Спізнення на уроки, пропуски занять без поважних причин, порушення дисципліни на уроках і перервах».

Чому така велика кількість гріхів у дітей? Дитину як особистість формує ідеал. А є він у дітей? На них лавиною навалюється штормовий океан аморальності з екрана телевізора (а вони, як губка, усе вбирають і вважають «ідеалом»). Чи існує вихід? Так! Це посилення індивідуальної роботи з боку батьків, учителів (вона дасть результати тоді, коли в очах дитини батько й учитель будуть авторитетом для дитини, а якщо ні — результату не буде). Отже, зростає роль класного керівника.

Dounload PDF

Відгуки читачів