Методика навчання волейбольної техніки

 

О. Д. Мошенець, Стецівський НВК, Звенигородський р-н, Черкаська обл.


 

Техніка передач

Прийом і передача є основним технічним прийомом у волейболі. Розрізняють верхні та нижні передачі. Основою правильного виконання передачі є своєчасне переміщення до м’яча і набуття відповідної ігрової стійки. Передачі здійснюють у таких напрямках — уперед, над собою, назад (за голову) і в сторони.

Вправи

1.      Набути основну стійку, імітувати передачу, звернути увагу на послідовність рухів. Виконати імітацію передачі після переміщення, а потім вивчити правильне положення кистей рук. Із основної стійки волейболіста необхідно зігнути руки і розмістити їх перед тулубом — це і є положення середньої стійки. Далі необхідно запропонувати учневі із положення середньої стійки поставити ноги ширше, більше зігнути їх у колінах, дещо нахилити тулуб уперед — це положення низької стійки. І, навпаки, із положення середньої стійки поставити ноги вужче, дещо випрямити ноги та тулуб — це положення високої стійки.

2.      Кидки м’яча партнерові з основної стійки.

3.      Підкидання м’яча над собою та передача його партнерові.

4.      Передачі після накинутого партнером м’яча (спочатку — точно гравцеві, а потім — перед ним і в сторону від нього).

5.      Зустрічна передача м’яча в парах (відстань змінювати).

Прийом і передача м’яча обома руками зверху

Переміщення до місця зустрічі з м’ячем кроком або бігом, останній крок має стопорити, ноги зігнути в колінах. Руки зігнути в ліктях, лікті дещо розведені. Кисті виносять перед обличчям, щоб великі пальці перебували на рівні брів і були відведені вбік-назад. Вказівні та великі пальці обох рук утворюють трикутник. Кисті рук при оптимальній напрузі мають форму овалу. Зустрічний ударний рух здійснюють завдяки розгинанню вгору рук у ліктях уперед подушечками пальців.

Прийом і передача м’яча обома руками знизу

Спосіб виконання прийому і передачі м’яча двома руками знизу обумовлений взаємодією гравця з м’ячем, що може летіти з різною швидкістю. Волейболіст набуває середньої стійки (ноги на ширині плечей (одна на півстопи попереду), напівзігнуті в колінах, руки перед тулубом). Визначивши можливе місце падіння м’яча, гравець виходить до нього, руки з’єднані, тулуб нахилено вперед.

Основні поради з техніки виконання передач

1.      У волейболі будь-яке торкання м’яча виконують швидко і водночас обома руками, тобто без затримки або подвійного торкання м’яча.

2.      Постійно вдосконалювати першу і другу передачі м’яча, оскільки точна передача є основою всієї гри.

3.      Виконуючи другу передачу, необхідно точно оцінювати ігрову ситуацію.

4.      Виконавши другу передачу, не слід стояти на місці, а негайно починати страхувати свого нападаючого.

5.      Не слід намагатися виконати передачу у стрибку, якщо її можна виконати з основної стійки.

6.      Із важких положень другу передачу адресують гравцеві, який перебуває ближче та до якого гравець, який приймає, спрямований обличчям.

 

Техніка подач

Подачі — це способи введення м’яча в гру. Різновиди подач: нижні (пряма та бокова) і верхні (пряма та бокова). Найскладніша подача — подача у стрибку.

Підвідні вправи

1.      Імітація подачі в основній стійці.

2.      Підкидання м’яча й виконання замаху без удару.

3.      Подача в стінку (відстань до стінки — 3–4 м).

4.      Подачі в парах упоперек майданчика.

5.      Подача над сіткою з відстані 4–7 м.

6.      Подача із місця, встановленого вчителем, але регламентованого правилами.

7.      Подача в певну зону майданчика.

8.      Подача зі зручного для гравця, але регламентованого правилами місця.

Нижня пряма подача

Гравець стає на місце подачі у вихідному положенні, ноги дещо зігнуті в колінах, ліва дещо попереду, тулуб незначно нахилений уперед. М’яч на долоні лівої руки (для правші), що зігнута в лікті. Замахнувшись правою рукою, вагу тіла переносять на праву ногу, водночас підкидають м’яч вертикально вгору (зазвичай на 0,4–0,6 м). Випрямляючи праву ногу, виконують мах правою рукою вниз-уперед і б’ють по м’ячу знизу-позаду, спрямовуючи його вперед-угору.

Верхня пряма подача

Гравець стає обличчям до сітки, ноги на ширині плечей, ліва нога (для правші) на півкроку попереду. М’яч у зігнутих руках на рівні грудей, ліва рука знизу, погляд спрямований на майданчик суперників. Праву руку, згинаючи у лікті, відводять назад, лікоть спрямований уперед-угору. Вагу тіла переносять на праву, зігнуту в коліні ногу, тулуб дещо прогинають, погляд переводять на м’яч. Лівою рукою гравець підкидає перед собою м’яч на висоту 1,2–1,6 м. Ударний рух починають поштовховим розгинанням правої ноги, поворотом тулуба ліворуч й перенесенням ваги тіла на ліву ногу. Удар виконують майже водночас із рухами ніг і тулуба: випрямляють праву руку та завдають удар по м’ячу (кисть руки дещо напружена і накриває м’яч, пальці міцно притиснуті один до одного), ліву руку опускають униз. Після удару кисть, що супроводжує м’яч, згинають, руку опускають і тулуб нахиляють уперед.

Верхня бокова подача

Гравець виконує з положення стоячи лівим боком (для правші) до сітки на відстані приблизно 2 м від лицевої лінії. Дещо зігнуті ноги розташовані на ширині плечей, ліва нога попереду, м’яч у руках перед тулубом, ліва рука знизу, на рівні пояса, погляд спрямований на половину майданчика суперника (а). Потім гравець правою ногою робить перехресний крок за ліву, ліву руку за м’ячем виводить уперед-угору, праву руку для замаху опускає вниз (вага тіла на лівій нозі) (б). Вагу тіла переносять на праву ногу, ліву відставляють на крок в сторону. Волейболіст підкидає м’яч на висоту 1,5–2 м і вперед на 0,5–0,7 м, згинає ноги, тулуб нахиляє в сторону руки, що виконуватиме удар, погляд переводить на м’яч (в, г). Розгинаючи ноги та випрямляючи тулуб, гравець виводить праву руку через сторону вгору, ліву руку опускає вниз і готується до виконання удару (д). Під час удару по м’ячу тулуб спрямовують ліворуч і незначно згинають. Гравець розвертається грудьми до сітки. Рука, що виконує удар, пряма, кисть згинається та накриває м’яч, ліва рука відводиться вниз-назад (е). Після удару по м’ячу вагу тіла переносять на ліву ногу, праву руку опускають вниз (ж, з). Гравець переступає на праву ногу та набуває стійкого положення.

 

Основні поради з техніки виконання подач

1.      Якщо м’яч підкинути неточно, то слід дати йому впасти й виконати подачу знову (стосується тільки тренування. У грі це дозволено зробити лише один раз).

2.      Якщо під час подачі робити крок вперед, то слід стати на відстані 1 м від лицьової лінії. Безпосередньо з лінії подачу робити заборонено.

3.      Перед виконанням подачі слід оглянути майданчик суперника. М’яч слід спрямовувати в найвразливіші місця.

4.      Слід намагатися подавати м’яч точно та сильно. Добре виконана подача ускладнює прийом суперникові й можливість організувати власну атаку.

5.      Під час виконання подачі не слід квапитися, щоб не втратити м’яч або не полегшити суперникам його прийом. Для виконання подачі відводять до 8 с.

6.      Після виконання подачі не слід залишатися на місці, необхідно негайно повернутися на майданчик, щоб узяти участь у грі.

7.      Особливо важливо не припуститися помилки, виконуючи першу подачу, адже це може посилено вплинути на наступні дії.

 

Техніка прийому подачі

Завдання під час опанування техніки прийому подачі:

навчати прийому подачі обома руками знизу та обома руками зверху;

навчати правильно обирати місце на майданчику і своєчасно переміщуватися до ймовірного місця приземлення м’яча;

навчати підстрахування гравця, який приймає подачу;

навчати після прийому подачі передавати м’яч в обумовлену зону.

Техніка прийому подачі полягає в тому, що волейболіст, визначивши спосіб подачі м’яча суперником, набуває середню стійку, спрямовуючи погляд на гравця, який виконує подачу.

Прийом подачі обома руками зверху

Якщо м’яч летить із великою швидкістю, то гравець повинен збільшити згинання ніг в гомілковостопних і колінних суглобах, а тулуба — в тазостегновому суглобі. Кут між тулубом і плечем зменшується, передпліччя опускають нижче. Таке положення обумовлене більш пологою траєкторією польоту м’яча після подачі.

Прийом м’яча обома руками зверху з падінням перекатом на спину

У випадку більшої швидкості польоту м’яча волейболіст ще більше згинає ноги та тулуб дещо відхиляє назад. М’яч приймають у безопорному положенні й гравець, виконавши передачу, присідає та перекачується на спину. Такий прийом є надзвичайно ефективним під час організації атаки з першої передачі для нападаючого удару.

Прийом м’яча з падінням уперед та перекатом через плече

Падіння перекатом на спину не дає гравцеві можливості набути положення готовності так швидко, як після виконання інших прийомів. Тому останнім часом застосовують падіння з перекиданням через плече, використовуючи інерцію попереднього переміщення.

Прийом м’яча обома руками з падінням уперед

Цей прийом застосовують під час прийому далеких м’ячів. Відштовхнувшись ногою, що стоїть попереду, гравець різким рухом тулуба вперед-униз виконує кидок, прогинаючи тулуб і згинаючи ноги в колінах. Після прийому м’яча (у безопорній фазі) руки спрямовують уперед долонями до поверхні майданчика. Повільно згинаючи їх, амортизують інерцію падіння тіла. Гравець приземлюється на груди (тулуб прогинає, ноги згинає в колінах, голову повертає вбік) і перекочується прогнутим тулубом. Можна, торкнувшись грудьми поверхні майданчика, розвести руки й продовжувати рух з прогнутим тулубом і піднятими ногами.

Прийом подачі м’яча обома руками знизу

У вихідному положенні ноги гравця зігнуті в колінних і гомілковостопних суглобах, тулуб незначно нахилено вперед, руки випрямлені та спрямовані вперед-униз, передпліччя з’єднані. М’яч приймають на передпліччя (ближче до кистей), ноги та тулуб випрямляють. Зі збільшенням швидкості польоту м’яча зустрічний рух сповільнюється.

 

Техніка нападального удар

Нападаючий удар є найважчим у навчанні. Це пов’язано з тим, що для його виконання необхідно мати добрі фізичні дані, уміти поєднувати виконання складних дій (таких як розбіг, що необхідно погоджувати з польотом м’яча; обирання місця відштовхування; стрибок із замахом для удару та удар по м’ячу в найвищій точці стрибка). Усі дії мають бути виконані за 1–3 с. Із метою своєчасного виходу на удар навчання нападального удару необхідно починати з довгих передач, із поступовим переходом до вертикальних.

Важливо пам’ятати про правильне приземлення після виконання нападального удару. У жодному разі не можна приземлятися на п’ятки випрямлених ніг, адже це може спричинити травму.

Підвідні вправи:

імітація нападального удару з розбігу;

виконання нападального удару з двох кроків по підкинутому біля тренувальної стінки м’ячу (відстань від стінки — 6–8 м); м’яч підкидає партнер;

те саме, із трьох кроків;

удар над низько закріпленою сіткою;

те саме із зони 4 після передачі із зони 3;

те саме із зони 2 після передачі із зони 3;

те саме із зони 3;

те саме із сіткою нормальної висоти.

Техніка виконання прямого нападаючого удару «по ходу» полягає в тому, що волейболіст, перебуваючи у високій стійці та визначивши напрямок і траєкторію польоту м’яча, поступово збільшує швидкість розбігу та прямує до місця відштовхування для виконання нападального удару.

Початок і швидкість розбігу залежать від відстані, швидкості та траєкторії польоту м’яча. Під час останнього кроку розбігу руки рухаються вниз-назад, гравець виставляє вперед праву ногу кроком, що стопорить (б), приставляє ліву ногу. Стопи розташовують паралельно на відстані 20–30 см одна від одної, ноги згинають у колінах (в).

Відштовхуються перекатом із п’яток на носки, випрямлянням ніг і тулуба. Приставляючи ліву ногу, руки опускають вниз, щоб водночас з їх рухом угору випрямити ноги. До рівня обличчя руки піднімаються разом, а потім випереджає рука, яка завдаватиме удар по м’ячу. Виконуючи замах, прогинають тулуб, потім піднімають і відводять назад плече, лікоть, передпліччя та кисть (г). Виконуючи замах, праву руку згинають у лікті, плече відводять назад, тулуб прогинають, ліву руку розташовують перед тулубом, ноги згинають у колінах (д).

Ударний рух починають швидким згинанням тулуба. Ударну руку розгинають у лікті та рухають нею вперед-угору з виведення уперед передпліччя. Спочатку рухається плече, за ним — передпліччя та кисть. Швидкість руху поступово зростає і стає найбільшою під час удару. Акцентованим рухом кисті завдають удар по верхньо-задній частині м’яча, що перебуває вище й дещо попереду голови, кисть нібито накриває м’яч, ліву руку опускають вниз (е). Супроводжуючи м’яч, праву руку опускають униз, тулуб нахиляють уперед (ж, з). Після цього гравець приземляється на носки, згинаючи ноги й тулуб.

Боковий нападальний удар

Його характеризує активна робота тулуба. Із віддаленої позиції гравець розбігається під певним кутом до сітки та, виконуючи замах, обидві руки виносить угору, тулуб прогинає, ноги згинає. Під час удару тулуб розгинають, повертають ліворуч, ліву руку опускають униз, а права дугоподібним рухом б’є по м’ячу, дещо супроводжуючи після цього його політ. Потім гравець м’яко приземлюється.

Техніка бокового нападального удару схожа на техніку прямого удару: точно дібраний розбіг, високий стрибок, випрямлена в момент удару рука, сильний раптовий удар. Але розбіг виконують під гострішим кутом до сітки; після розбігу та стрибка гравець повертається боком до напрямку удару, права рука опущена вниз для замаху, ліва піднята вгору (а). Праву руку піднімають у сторону-вгору, ліву опускають униз, тулуб повертають навколо вертикальної осі ліворуч (б), праве плече виводять уперед, тулуб випрямляють, удар завдають кистю прямої правої руки зверху-збоку (в). Змінюючи напрямок руху й положення кисті, можна варіювати напрямок удару.

Нападальний удар із переведенням

Техніка нападального удару з переведенням руки (наприклад, праворуч) схожа на техніку прямого нападального удару «по ходу» в підготовчій фазі (а, б). Далі під час ударного руху руку проводять дугою ліворуч-уперед, щоб кисть накладати на м’яч із лівої сторони, тулуб розвернути ліворуч, праве плече підняти вгору, ліве опустити внизу (в, г, д). Ударний рух супроводжують згинанням тулуба та відведенням руки, що завдає удар, праворуч — у сторону — вниз, ліву руку відводять униз-назад, кисть правої згинають, накриваючи м’яч (е, ж). Після удару праву руку опускають через сторону вниз (з). Гравець приземляється на напівзігнуті ноги.

Удари з переведенням можна виконувати з поворотом тулуба в напрямку удару та з поворотом лише руки та кисті, а тулуб залишається у вертикальному положенні. Удари з переведенням вимагають від виконавця підвищеної координації рухів.

Найскладнішим за виконанням є удар із короткого пасу.

Основні поради з техніки виконання нападальних ударів

1.      Навчайтеся виконувати нападальний удар правою та лівою рукою.

2.      Розвивайте вміння правильно стрибати. Стрибок — невід’ємна складова

повноцінного нападального удару.

3.      Навчайтеся завдавати удар із будь-якої передачі тоді, коли м’яч перебуває вище верхнього краю сітки.

4.      Готуючись виконати нападальний удар, стежте за діями гравця, який передаватиме м’яч, і за майданчиком суперника.

5.      Під час гри перші нападальні удари не виконуйте з максимальним зусиллям, спочатку відчуйте силу удару.

6.      Намагайтеся виконувати різноманітні за напрямком і силою удари. Не виконуйте удар двічі поспіль із однаковою силою і в одному напрямку.

7.      Спрямовуйте удар на суперника, який погано володіє прийомом м’яча.

8.      Із важкого положення не намагайтеся завдати нападальний удар, адже

це нерідко призводить до помилки.

9.      Не виконуйте «відкидку», якщо суперник не ставить блок (у такому випадку краще атакувати самому).

10.    Якщо ви помилилися, виконуючи нападальний удар, то не робіть зауважень

партнерові, від якого отримали м’яч. Шукайте причину помилки у власних діях.

 

Техніка гри в захисті

Підвідні вправи:

імітація передачі на місці та після переміщення;

із низької стійки кидки м’яча та падіння з перекачуванням на спину;

передачі м’яча, що накинутий партнером;

прийом м’яча після несильного удару.

Основні поради з техніки гри в захисті

1.      Для того щоб гра у захисті була успішною, слід постійно розвивати спритність, швидкість реакції, рішучість, сміливість у прийомі м’яча, що завданий потужно.

2.      М’яч, що летить із великою швидкістю, краще приймати в безопорному

 положенні (це пом’якшує силу удару).

3.      Приймаючи м’яч, що летить, відбивають обома руками знизу з невеликим відривом ступень від опори.

4.      Виконуючи прийом м’яча збоку в падінні перекачуванням на спину (або на бік), гравець має перебувати в безопорному положенні.

5.      Щоб успішно приймати м’яч із подачі або нападального удару, навчіться правильно виходити під м’яч.

6.      Приймаючи подачу або нападальний удар, падайте тільки тоді, коли це сприяє надійному прийому.

7.      У захисті намагайтеся приймати будь-який м’яч, навіть безнадійний. Така самовідданість надихає колектив.

8.      Якщо приймаєте важкий м’яч, то не намагайтесь за будь-що перебити його над сіткою, натомість намагайтеся зробити так, щоб м’яч потрапив від вас до партнерів.

 

Техніка блокування

Блокування — це найефективніший засіб зупинити атаку суперника, перешкоджаючи м’ячу перелетіти над сіткою. Блокування містить переміщення, стрибок, винесення та постановку рук над сіткою, приземлення.

Підвідні вправи:

імітація блокування біля низької сітки;

гравці стають парами з різних боків сітки: один імітує нападальний удар, другий — блокування.

До помилок у блокуванні найчастіше призводить неправильне обирання місця для відштовхування та стрибка. Під час стрибка гравці, які блокують, нерідко піднімають руки вище голови й виконують такий самий рух, як під час замаху для нападального удару. Вони різко виносять руки вперед, але зупинити кисті в правильному для блокування положенні їм уже важко — внаслідок руки торкаються сітки. Це можна усунути, якщо руки виносити вгору перед обличчям рухом знизу-вгору на відстані приблизно половини діаметра м’яча від сітки. Водночас не можна допустити замаху руками назад.

Для ефективного блокування важливим є своєчасно визначити напрямок атаки, переміститися в місце, де суперник атакуватиме, та вгадати, у який момент вистрибнути.

Під час блокування нападального удару біля краю сітки необхідно розвернути долоню крайньої руки, щоб не дати м’ячу вилетіти за бічну лінію.

Після блокування гравець має стежити за м’ячем і за потреби здійснити самострахування.

Багато початківців, виконуючи блокування, інстинктивно заплющують очі під час удару і не бачать, куди летить м’яч. Для усунення цього недоліку рекомендують навчати блокування перекинутого м’яча через сітку в обумовлене місце. Потім ставити блок під час перекидань м’яча в невідомих напрямках. Потім блокувати м’ячі, що спрямовані в обумовленому напрямку слабкими та сильними ударами. Водночас слід розвивати стрибучість шляхом багаторазових стрибків із винесенням рук над сіткою.

Основні поради з техніки блокування

1.      Під час блокування слід дивитися на гравця, який завдає нападального удару, а не на м’яч.

2.      Не дивитися на свого нападаючого, а спостерігати за діями суперника.

3.      Визначити, хто із суперників може успішно завершити атаку. Не блокувати гравця, який виходить для передачі з задньої лінії.

4.      Для блокування слід вистрибувати дещо пізніше за нападаючого.

5.      Параметрами передачі й силою наступного удару визначити, кого та як слід блокувати. Не блокувати гравця, який не може виконати нападальний удар.

6.      Після блокування приземлятися на зігнуті ноги (це сприяє своєчасному переключенню на інші дії).

7.      Після блокування своєчасно відступати від сітки, щоб узяти участь у нападі.

Dounload PDF

Відгуки читачів