Як зробити урок цікавим?

 

Л. В. Серьогіна, ЗОШ № 117, м. Кривий Ріг


 

Сьогодні перед учителями стоїть важливе запитання: «Як учити дітей?» Кожен педагог шукає відповідь на нього і доходить висновку, що вчити потрібно так, щоб уроки були цікавими й при цьому діти здобували міцні знання.

 

У кожного вчителя є арсенал власних прийомів. Пригадаємо, що К. Д. Ушинський понад сто років тому сформулював основну мету школи — навчити дітей вчитися. Не навчити  фізики, історії, хімії, а сформувати здатність навчатися. Важливо навчити дитину самостійно здобувати інформацію й уміти її обробляти. Тільки на цьому підґрунті може постати справжній інтерес до навчання. І якщо ми допоможемо дітям розвинути потребу в знаннях, уміти набувати їх, то ці важливі якості залишаться з ними й по закінченні школи.

 

Які ж методи й методичні прийоми переважають у моїй роботі? Це традиційні, випробувані часом і досвідом, а також новітні, інтерактивні методи.

Щоб зробити уроки цікавими, змістовними, щоб учні чекали на них, я й впроваджую в практику своєї роботи нестандартні уроки:

•          урок — ділову гру;

•          урок-КВК;

•          урок-подорож;

•          урок-диспут;

•          урок — рольову гру;

•          урок-змагання;

•          урок — наукове дослідження.

Під час вивчення й закріплення нового матеріалу користуюсь опорними конспектами, таблицями (Додаток 1).

Опорний конспект допомагає учням:

•          глибше розібратися у вивченій темі;

•          легше запам’ятати вивчений матеріал;

•          грамотно й точно викладати вивчений матеріал.

Опорний конспект дає  мені змогу:

•          показати весь матеріал, який ми вивчаємо на уроці;

•          зосередити увагу дітей на тих місцях із даної теми, що даються найважче;

•          організувати багаторазове повторення;

•          швидко перевірити, як учень зрозумів і запам’ятав вивчений матеріал.

 

Для формування необхідних експериментальних навичок і вмінь проводжу уроки-експерименти, під час яких діти самостійно й у групах виконують експериментальні завдання, досліди (Додаток  2), а потім роблять висновки. Свої висновки, думки й гіпотези кожен учень висловлює всьому класу.

 

Іноді задаю додому експериментальні вправи з фізики. Вважаю, що такі завдання пробуджують і підтримують цікавість до предмета. Домашні досліди мають на учнів великий вплив, спонукаючи їх серйозно вивчати фізику (Додаток 3).

 

Виконання подібних домашніх експериментальних завдань логічно пов’язує теоретичні знання зі щоденним життєвим досвідом школярів, сприяє усвідомленому перенесенню знань з однієї теоретико-практичної ситуації в іншу, формує технічне мислення, розвиває уяву і розширює сферу застосування знань.

В учнів розвиваються допитливість, кмітливість, самостійність мислення, працьовитість і завзяття в досягненні поставленої мети.

Відомо, що деякі учні виконують домашні завдання не систематично. Це пов’язано з тим, що для одних учнів (слабких) завдання важкі, в інших (сильних) відсутній інтерес, оскільки для них вправи дуже легкі.

Це вдається подолати за рахунок диференціації й індивідуалізації змісту домашніх робіт.

Візьмемо для прикладу урок «Електромагніт і його застосування». Домашнє завдання, обов’язкове в одному з варіантів (Додаток 4).

Диференціація домашнього завдання розвиває здібності всіх учнів. Підсвідомо кожен прагне виконати складнішу роботу.

 

Важливе значення в поглибленні знань учнів мають і дослідницькі роботи (Додаток 5).У процесі науково-дослідницької діяльності учні набувають знання, вміння та навички здійснювати пошукову роботу на наукових засадах.

Завданнями науково-дослідницької роботи школярів є:

•          розширення світогляду учнів щодо досягнень вітчизняної та зарубіжної науки;

•          виявлення найбільш обдарованих учнів і розвиток їхніх творчих здібностей;

•          активне залучення учнів до процесу самоосвіти та саморозвитку;

•          залучення учнів до участі в наукових конференціях, конкурсах-захистах науково-дослідницьких робіт, до підготовки публікацій;

•          удосконалення вмінь і навичок самостійної роботи, підвищення рівня знань та ерудиції учнів;

•          організація науково-дослідницької діяльності учнів для вдосконалення процесу навчання та профорієнтації;

•          оволодіння вміннями правильно будувати доповіді, обстоювати свої думки, вести дискусії;

•          навчання школярів комунікабельності, контактності в будь-яких ситуаціях.

Такі роботи проводжу з учнями як індивідуально, так і в групах. У процесі реалізації науково-дослідницького проекту допомагають консультації щодо правильності проведення дослідження, розв’язання поставлених проблем, разом перевіряємо отримані результати, підводжу учнів до висновків.

 

Потім учні беруть участь у роботі МАН, зокрема захищають роботи на районному, міському, обласному конкурсах-захистах науково-дослідницьких робіт із фізики, де посідають призові місця.

Така діяльність сприяє інтелектуальному розвитку дітей. Володіючи практичними навичками пошукової й науково-дослідницької діяльності, учні не пасивно сприймають інформацію, а перетворюються наактивних творчих особистостей.

Щоб розвивати мислення учнів, їхні творчі здібності, використовую проблемне навчання. Перед учнями на уроці ставлю проблему, яку вони мають розв’язати шляхом самостійного аналізу, через висування пропозицій, гіпотез, доказів, а також шляхом перевірки правильності розв’язання.

Для розвитку творчих здібностей учнів проводжу творчі уроки. Підготовка до них триває 10–12 днів. Групи учнів отримують  теми, зміст яких потрібно розкрити за допомогою самостійно  дібраних та проведених на творчому уроці дослідів, цікавої та важливої теоретичної інформації, прикладів, запитань до класу. Учні збираються після уроків малими групами й готуються у фізичному кабінеті, у бібліотеці та вдома.

Для перевірки знань учнів я розробила ряд різнорівневих тестів і завдань. Пропоную дітям  кілька варіантів завдань, що забезпечує індивідуальність роботи учнів. Ця особистісна зорієнтованість посилюється ще й за рахунок того, що кожен учень у межах свого варіанту може вибрати завдання того рівня, який йому під силу. Це забезпечує диференційований підхід до навчання.

Учнів приваблює новизна проведення уроків із використанням мультимедійних презентацій. Мультимедійні презентації — це зручний та ефектний спосіб подання інформації з допомогою комп’ютерних програм. Він поєднує в собі динаміку, звук і зображення, тобто ті чинники, які найдовше утримують увагу дитини.

Одночасний вплив на два найважливіші органи сприйняття (слух і зір) дозволяє досягти набагато кращого ефекту. Доведено, що людина запам’ятовує 20 % від почутого, 30 %  від побаченого, і понад 50 %  від того, що він бачить і чує одночасно. Таким чином, полегшення процесу сприйняття й запам’ятовування інформації за допомогою яскравих образів — це основа будь-якої сучасної презентації.

Більше того, презентація дає можливість самостійно скомпонувати навчальний матеріал, виходячи з особливостей конкретного класу, теми, предмета, що дозволяє побудувати урок так, щоб домогтися максимального навчального ефекту.

У класі під час таких уроків встановлюється атмосфера реального спілкування, за якої учні прагнуть висловити думки «своїми словами»,  охоче виконують завдання, виявляють інтерес до досліджуваного матеріалу. В дітей виникають зацікавленість в отриманні більш високого результату, готовність і бажання виконувати додаткові завдання. Під час виконання практичних дій виявляється самоконтроль. Використання презентацій має такі переваги:

•          дає змогу проводити уроки на високому естетичному й емоційному рівні (анімація, музика);

•          забезпечує наочність;

•          залучає велику кількість дидактичного матеріалу;

•          підвищує обсяг виконуваної роботи на уроці в 1,5–2 рази;

•          забезпечує високий ступінь диференціації навчання (індивідуально підійти до учня, застосовуючи різнорівневі завдання).

Використання інформаційних технологій на основі розробки проектів значною мірою підвищує пізнавальну активність учнів, робить навчання цікавим та приносить  плідні результати.

Література

1.    Алеева Х. Г. Из опыта дифференциации обучения физике/ Х. Г. Алеева // Физика в школе. — 1993. — № 2. — С. 34–37.

2.    Бабін А. С. Фізика в літературних творах / А. С. Бабін // Все для вчителя. — 2002. — № 6.

3.    Боброва С. В. Нестандартні уроки. Фізика. VII–Xкласи / С. В. Боброва. — Волгоград, 2002.

4.    Бугаев А. И. Групповая учебная деятельность учащихся при обучении физике/ А. И. Бугаев // Физика в школе. — 1990. — № 1. — С. 27–31.

5.    Васильев Г. Н. Уроки-блоки/ Г. Н. Васильев // Физика. — 1998. — № 3. — С. 2–3.

6.    Дик Ю. И. Межпредметные связи курса физики в средней школе/Ю. И. Дик, И. К. Турышев.— М. : Просвещение, 1987. — 190 с.

7.                  Журнал «Все для вчителя». — К.: Редакція освітянських видань, 2002. — № 6. — С. 43–51.

8.    Завуч. — 2004. — № 4–6, 25, 28.

9.    Пашковская С. А. Методика организации индивидуальной работы учащихся 7 класса в интерактивном режиме/ С. А. Пашковская // Открытый урок. — 2003. — № 2. — С. 41–47.

10.    Смирнова М. А. Индивидуализация и дифференциация процесса обучения школьников/ М. А. Смирнова // Открытый урок. — 2002. — № 19–20. — С. 43–47.

11.    Шарко В. Д. Теоретические основы контроля и оценивания учебных достижений учащихся/ В. Д. Шарко // Открытый урок. — 2003. — № 2. — С. 49–65.

12.    Шаталов В. Ф. Куда и как исчезли тройки.

13.    Шейман В. М. Основные цели обучения и пути их достижения/ В. М. Шейман // Открытый урок. — 2003. — № 1. — С. 6–24.

 
Dounload PDF

Відгуки читачів

Залиште перший відгук.

Залишити відгук

Ваше ім'я
E-mail (не публікується)
Відгук
Введіть 2106
 
Догори