Креативний розвиток першокласників

 

Н. А. Весніна, Дніпропетровська обл.


 

Хто працював із першокласниками, той знає та розуміє, як їм важко «підкоряти» себе шкільним правилам, найважче ж із яких — додержувати тиші. Діти цього віку потребують постійного руху.

 

«Дайте дитині трохи порухатися, і вона подарує вам десять хвилин уваги, а десять хвилин уваги, якщо ви зуміли їх використати, дадуть вам у результаті більше за цілий тиждень напівсонних занять», — писав К. Д. Ушинський.

 

Тому в сценарії занять я включаю танцювальні елементи, фізкультхвилинки, музичні паузи з ритмічними рухами, рухливі ігри. Рухова активність допомагає розкрити дитину, зняти її скутість. У неї підвищують працездатність, рівень пізнавальної активності.

 

Фізична й психічна активність дитини знаходяться в тісній взаємодії: бадьора, здорова дитина є активна психічно, а втомлена, «замучена» уже нічим не цікавиться. Тому дуже бажано змінювати обстановку занять: у гарну погоду — проводимо заняття на свіжому повітрі, на спортмайданчику, у спортзалі, а в погану — ведемо спостереження з вікна.

 

Дітям такого віку притаманна цікавість, невичерпна потреба в нових враженнях, жадоба дослідження. Їм тісно у стінах класу. Тільки вийшовши на подвір’я, доторкнувшись до різнокольорових квітів навесні чи восени,  узявши сніг у свою долоньку взимку, дитина побачить, як це гарно, і захоче сказати про це англійською мовою.

 

Мій підхід до вивчення англійської мови з найменшими школярами передбачає запам’ятовування матеріалу в процесі спеціально організованої діяльності, що дозволяє з перших занять моделювати мовні зразки, близькі до реального життя дітей. Складаючи план заняття, намагаюся використовувати реальні події з життя дітей: день народження, прихід дитини в школу після хвороби, народження в родині братика чи сестрички, участь дитини в будь-яких заходах тощо.

 

Усі дослідники відмічають, що у віці 6-7 років мети досягають більш успішно за умов ігрової мотивації та оцінювання поведінки з боку однолітків. Так, на початковому етапі вивчення мови сильним мотиваційним фактором є ситуативні рольові ігри, які викликають у дітей непідробний інтерес, а їхня мовленнєва діяльність іноземною мовою сприймається ними як природно вмотивована.

 

Гра — це не тільки улюблене заняття дітей, це провідний вид їхньої діяльності. Гра полегшує включення дитини в навчальну діяльність, вимагає довільної уваги, довільного запам’ятовування, емоційної стриманості. Гра як організована дія під час занять викликає напруження емоційних і розумових зусиль учня та передбачає прийняття швидкого рішення, реакції: що сказати, як учинити в тій чи іншій ситуації? Пошуки відповідей на ці питання загострюють розумові здібності дитини й розвивають кмітливість. А відомо, що знання, здобуті в результаті певних зусиль (розумових чи фізичних ), міцніші, ніж ті, що отримані в готовому вигляді. Сучасний урок іноземної мови неможливий без великої інтенсивності й вимагає від учня концентрації уваги та напруження сил.

 

Використання ігор дозволяє зберегти ентузіазм і працездатність дитини протягом усього уроку. Ігри й ігрові ситуації наближають мовну діяльність до природних умов, допомагають розвивати навички спілкування, сприяють ефективному відпрацюванню мовного матеріалу та забезпечують практичну спрямованість навчання. Діти із захопленням грають у рольові ігри «У магазині», «У лікаря», «У зоопарку», «День народження», «Доньки-матері». На заняттях ми вчимося культурі спілкування: як правильно поздоровити з днем народження, купити в магазині іграшки, продукти, подзвонити по телефону, привітати друзів, дорослих.

 

Ще одним ефективним засобом, на мій погляд, є розучування віршів і пісень. Це дає змогу підвищити результативність процесу навчання, сприяє залученню всіх учнів до роботи, зацікавлює їх. Заучування невеликих віршиків, пісеньок, римівок, лічилок сприяє розвитку пам’яті дитини, відчуття ритму мови, шліфуванню вимови, збагачує словниковий запас.

 

Віршики добираю коротенькі, із простими римами, елементарними граматичними конструкціями й словами, що легко запам’ятати. Вибір віршика зумовлений лексичним чи граматичним матеріалом, темою усних бесід, датами червоного календаря. Наприклад, готуючись до свята Нового року, діти із задоволенням вивчають віршики типу:

 

It’s winter, it’s winter,

Let us skate and ski.

It’s winter, it’s winter,

It’s great fun for me!

 

It is winter,

It is cold.

Father Frost

Is very old.

 

Окремі речення є граматичними структурами для подальшого усного мовлення. Діти із задоволенням вигукували: ”Itiswinter! Itiscold!”, вийшовши на засніжене подвір’я. Віршик є також одним із видів фонетичної зарядки для тренування окремих звуків, інтонації та наголосу:

 

Why do you cry,Willy?

Why do you cry?

Why, Willy? Why, Willy?

Why, Willy, why? [ w]

 

Текст у віршованій формі діти засвоюють значно легше. Вивчені таким чином слова й мовні зразки діти легко впізнають під час аудіювання, уживають у своїх висловлюваннях, нових ситуаціях. Із першого заняття ми знайомимося з віршиком:

 

Goodmorning, goodmorning,

Good morning to you!

Good morning,good morning,

I am glad to see you!

 

Зрозумівши його зміст, діти з радістю вітають мене не лише на занятті, а де тільки зустрінуть, фразами: ”Goodmorningtoyou!”, “Iamgladtoseeyou!”.

У якій же послідовності ми розучуємо віршики? Для прикладу нехай це буде віршик про ляльку:

 

My little doll

Is very small,

I love my pretty

Little doll.

 

Спочатку я знайомлю дітей із значенням і вимовою нових слів, тобто, у процесі хорових та індивідуальних вправлянь закріплюємо слова: doll — лялька, small — маленька, pretty — гарненька, Ilove— я люблю. Далі виразно, чітко й емоційно декламую віршик. Діти в цей час уважно розглядають малесеньку «кишенькову» лялечку, яка раптом з’явилася в мене в руках. Я ще раз читаю вірш, супроводжуючи читання відповідними рухами, жестами, інтонацією. Діти повторюють за вчителем кожен рядок кілька разів хором, індивідуально до тих пір, поки віршик запам’ятають. Особливу увагу приділяємо важким для вимови звукам, лексичним одиницям, мовним зразкам, інтонації. За такої роботи відбувається швидке запам’ятовування, діти прагнуть якнайшвидше розповісти напам’ять, із піднесенням декламують удома батькам. Щоб твір довше зберігався в дитячій пам’яті, ми повторюємо його на наступних уроках. Віршики, пісеньки, римівки, скоромовки, лічилки відшукую в різних джерелах, іноді складаю сама, цим зацікавила й учнів. Нерідко складаю тексти на відомі дітям мелодії, щоб закріпити необхідний лексичний чи граматичний матеріал. Наведу кілька прикладів: легко й природньо запам’ятовують структуру з дієсловом tohaveна мотив знайомої дитячої пісеньки «В траве сидел кузнечик»:

 

I have, I have a tiger,

I have, I have a tiger,

I have, I have a tiger,

A tiger and a frog.

 

Do you have a tiger? Do you have a tiger?

Yes, I have a tiger.

Do you have a lion? Do you have a lion?

No, I have not!

 

 

Цю пісеньку виконуємо, коли вивчаємо назви тварин. Я показую одну іграшку за іншою (або малюнок за малюнком), і діти включають у пісеньку інші слова — назви тваринок. Замість слова tiger— lion, parrot, squirrel, hare, bear, rabbitта інші. На мотив пісні «Жил-был у бабушки серенький козлик» діти тренують дієслово CAN:

 

My cat can run, can run, can run, can run.

My cat can run, can run, can run, can run.

One, two, three, one, two, three, my cat can run,

One, two, three, one, two, three, my cat can run!

 

На мотив пісеньки «Я на солнышке лежу» з відомого раніше мультфільму ми повторюємо структури з дієсловами:

 

I can run and I can jump,

I can run and I can jump,

I can run, I can jump,

I can run and I can jump !

(У процесі можливе тренування інших дієслів:read and write, sing and dance, stand and sit).

А з пісенькою «Мы едем, едем, едем…» діти вирушають у зоопарк, починаючи рольову гру:

We go, go, go, we go to the zoo,

I see an orange tiger and brown kangaroo.

Tap, tap, tap, tap, tap, tap, I can see a cat.

Tap, tap, tap, tap, tap, tap, I can see a cat.

 

Узагалі, дитячі пісеньки не менш корисні для вивчення англійської мови, ніж просто віршовані тексти. Адже під час розучування пісень удосконалюють фонетичні навички, а також вимову окремих звуків і слів, інтонацію, тренують пам’ять. Разом із цим дитина отримує естетичне виховання через мелодію, спів.

 

Ще одна характерна особливість малюків —любов до малювання. У ній знаходять своє відображення такі особливості дитячого мислення, як конкретність, образність. Образотворча діяльність найтісніше пов’язана з відчуттям, пам’яттю, мисленням, уявою і з особистістю в цілому. Ми малюємо в зошитах, альбомах, на дошці, на піску, на снігу. Інколи діти користуються трафаретами, удома виконують гарні малюнки (і для проектних робіт теж ) разом зі своїми рідними.

 

У роботу з дітками такого віку слід завжди включати елементи новизни, зацікавленості, які б стимулювали інтерес до знань. Підтримувати його допомагають нетрадиційні уроки: уроки-свята, ранки, змагання, подорожі.

 

Кілька слів хотілося б сказати про взаємовідносини вчителя та учнів. Методика спілкування з дітками такого віку в Японії та Америці мені імпонує. З уроку намагаюсь вилучити всі формальності. Вітатися англійською мовою до вчителя не тільки на уроці, а й поза ним, стало з ініціативи дітей добрим неписаним правилом. Виключили ми з наших уроків і таку традиційну ситуацію, як «Я забув вдома…». На вияснення причин не маємо часу, а краще даємо зрозуміти один одному, що оточують нас на уроці добрі й турботливі друзі та старший товариш — учитель, які завжди прийдуть на допомогу. Традиційні колись рапорти чергового теж відмінили. Діти безпосередньо беруть участь у плануванні уроку, кожний із них перед уроком допомагає в підготовці обладнання — усього того, що необхідно для роботи, затишку й порядку в класі. Це допомагає уникнути можливих непорозумінь у взаємовідносинах між учителем та учнями, усунути між ними бар’єр, офіційність, створити невимушену атмосферу спілкування.

 

Обдумане заохочення дітей є також особливим видом роботи із формування в них адекватного рівня вимогливості й самооцінки. Заохочення стимулюю лише в тому випадку, коли учень сприймає завдання як досить складне, і заохочення він розцінить як високу оцінку своїх можливостей і здібностей. Успіхи дитини завжди порівнюю не з успіхами інших, а з її попередніми результатами. Заохочую в різних формах: особисто (у цьому разі дуже важливо слід продумувати інтонацію); часто найстараннішого учня вибирає якась цікава іграшка (гномик, мудра сова) і сідає до нього, щоб навчитися тому, чому він навчився; хто перший виконує завдання, той має право зайнятися чимось улюбленим (наприклад, скласти довільну тематичну аплікацію на магнітній дошці,  допомогти вчителю систематизувати наочний матеріал чи просто погратися улюбленою іграшкою).

 

На наших заняттях часто чути сміх, дзвінкий і веселий. Я глибоко переконана, що діти будь-якого віку набагато швидше сприймуть той матеріал, що подається, із добрим гумором, а не у вигляді нудних повчань. Створити на занятті хвилинки чи навіть сторінки гумору допомагають нам іграшки. Наприклад, діти сміються, спостерігаючи, як поводить себе Вінні-Пух у гостях або як кумедна мавпочка не може всидіти на уроці в лісовій школі. Діти беруть шефство над своїми улюбленими персонажами й старанно вчать їх правилам етикету, не підозрюючи, що й самі при цьому засвоюють ці правила. Сміх знімає в дітей напругу, втому, допомагає створити невимушену атмосферу на уроці.

 

На мою думку, кожен учитель у процесі роботи визначає для себе ряд правил, яких дотримує у своїй педагогічній практиці. Мої правила такі:

  1. Залиш за порогом класу свій поганий настрій, на уроці ти завжди маєш бути в доброму гуморі.
  2. Називай дитину завжди на ім’я, лагідно, це фіксує особистий характер спілкування, надає йому невимушеності.
  3. Не полишай дитину радощів відкриття, пошуку, не давай їй готових висновків, правил, де це можливо, нехай дитина сама до цього дійде.
  4. Не втомлюйся хвалити учнів, адже кожному відомо, що добре слово може піднести дитину до небес, а нетактовне та грубе вб’є будь-яке бажання вчитися.
  5. Не забувай про усмішку. Це знак дружелюбності, готовності до спілкування, відкритості. Усмішка може розтопити кригу найсильнішої недовіри.
  6. Пам’ятай повсякчас, що кожен учень — то є чийсь синок чи донька, онучок чи онучка, тож стався до них, як до своїх власних дітей або внуків.

 

На закінчення скажу: коли вчитель небайдужий до своїх учнів і щедро готовий поділитися з ними своїми знаннями, якщо урок для нього — не просто проходження матеріалу, а часточка його життя, то він буде вдумливо, творчо шукати іскорку, яка оживить його урок, зробить його захопливим, цікавим і пізнавальним для кожної дитинки, щоб поступово формувати засобами англійської мови креативну особистість маленької людини, яка вміє мислити, співпереживати, діяти та творити.

Dounload PDF

Відгуки читачів