Передплатну кампанію на 2019 рік розпочато!

Оформити передплату за пільговими цінами

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Бабусина скриня. Година спілкування

 

Л. В. Буренко, спеціаліст I категорії, ЗОШ I–III ст. № 124, м. Харк


 

Мета: ознайомити учнів зі скринею, її оздобленням, призначенням; наголосити на потребі оберігати як святиню все те, що пов’язує нас із рідною землею; виховувати у дітей любов до національних традицій, народної мудрості, до краси і гармонії навколишнього світу; прилучати до народного етикету.

Обладнання: книжки В. Скуратівського «Берегиня», «Посвіт»; українські рушники; гончарні вироби; Біблія; сушені трави; калина; вінки цибулі; качани кукурудзи; портрет Т. Г. Шевченка в рушнику; хлібина, накрита рушником; скриня.

Хід заходу

—   Дорогі гості, сьогодні на наше свято завітали бабусі, батьки, учителі! А зібралися ми на свято бабусиної скриньки, що присвячене найпочеснішій людині в сім’ї — бабусі.

 

Учні (по черзі)

 

1.    Ми хлібом-сіллю гостів зустрічаєм.

Хай в світі буде більше в нас братів,

Хай в кожній хаті будуть короваї,

Щоб люд ніколи хліба не просив.

 

2.    Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

 

3.    Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла!

 

4.    Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

 

Вручають хліб-сіль.

 

Учитель. Переступивши на вищий ступінь шкільної освіти, ми маємо добре усвідомити, яке багатство містить наша рідна мова і все, що пов’язане з нею: мудрі народні традиції, мелодійні пісні, казки та перекази, ремесла та обряди,— і все це нам належить оберігати, примножувати. Принаймні й досі літні люди на Поліссі все те, що становить добробут і благоустрій оселі, називають Берегинею. Ваші бабусі й прабабусі завжди тримали все це у скринях.

—   Що ж таке скриня?

Учениця. Скриня — дерев’яний ящик з віком та прискринком. Здавна люди дотримувалися народної моралі: ніхто не мав права зазирати до скрині — ані мати, ані батько, ані сестри — вона залишалася власністю дівчини, а пізніше жінки на все життя. У спадок вона могла перейти тільки після смерті. Про скриню клопотала кожна жінка ще в пору дівування. Сюди складали вбрання, вінок, рушники і прикраси, а у прискринку ховали таємниці, позав’язувані у вузлики різне зілля, що мало чарівну силу.

Учитель. І справді — ви тільки вслухайтеся: «Бабуся!.. Бабусенька!.. Бабуня-солодуня!» Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе й тепле слово! А чому?

 

Учні (по черзі)

 

1.    А тому, що бабуся — це мамина або татова мама, отже вона прожила на світі вдвічі більше, як наші батьки.

2.    Бачила у житті вдвоє більше. І ми, мабуть, удвоє дорожчі для неї, бо ми — дитина її дитини.

3.    Бо ми її онучатко, дівчатко чи хлоп’ятко.

4.    Бо її пташенятко, ластів’ятко чи козенятко.

Учитель. Так, діти, усе це правда. А дбає про вас бабуся тому, що ви її дитиночка, кровиночка. Правду кажуть у народі: «Діти — це діти, а справжні діти — це онуки».

Бабуся нам заповіла — розібрати її спадщину. (Відкривається скриня.)

 

Усі. Рушник!

 

Учитель. Так, діти, це рушник. Оздоблений квітами, зірками, птахами. Скільки він промовляє серцю кожного з нас! А що ви знаєте про рушник?

Учні (по черзі)

1.    Від сивої давнини і до наших днів, у радості й горі рушник — невід’ємна складова нашого побуту, його можна порівняти з піснею.

2.    Без рушника, як і без пісні, неможливе народження, одруження, зустріч гостей. Ним витирають руки, з ним пораються коло печі, з ним доять корову.

3.    Після завершення жнив хліборобів зустрічають з хлібом-сіллю на рушникові.

4.    В Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі.

5.    Коли син вирушав з дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник як оберіг від лиха.

Учитель. Рушник... Він пройшов через віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до дітей. Кого не зворушувала, не бентежила пісня, яка облетіла весь світ! (Звучить «Пісня про рушник» (муз. П. Майбороди, сл. А. Малишка).)

—   А ось погляньте (виймає вишиту сорочку)! Це сорочка. А знаєте, що її вишивала бабуся... своїй доньці..., коли та ще була ученицею. А що ви знаєте про сорочку?

 

Учні (по черзі)

 

1.    Довгими зимовими вечорами вишивали дівчата не тільки рушники, а й сорочки.

2.    Сорочки вишивали і матері своїм синам, а коли син вирушав у далеку дорогу, то сорочка служила йому оберегом: оберігала від злого й недоброго.

3.    Сорочки вишивали червоними і чорними нитками. Червоне — то радість, а чорне — печаль.

 

Учитель. І на багатьох із вас також вишиті сорочки. Хто вам їх вишив? (Відповіді учнів. Пісня «Про сорочку».)

—   Віночок! Дівчатка, погляньте, що у мене в скринці? А що таке віночок? Які бувають вінки?

Учениця. Вінок — це символ добра і надії. Віночок — це сплетене коло з квітів, листя, гілок. Є вінок лавровий, його надягали на голови переможців. Є терновий вінок, що завжди був символом страждання. А ще є вінок український. Він символізує молодість і кохання, може визначати долю. Дівочий вінок носять юнки щовесни та щоліта. Весільний вінок надягають тільки раз — на весілля. Мені бабуся розповідала, що дівочий вінок обов’язково повинен бути з живих квітів. Усі вони мають цілющі властивості, а отже, такий головний убір, що нагадує сонце, захистить молодий організм від різних хвороб, згубного ока, недоброго духу.

Учень. Біблія — священна книга християнства і складається вона з двох частин: Старого Заповіту і Нового Заповіту. А ось ця наша Біблія ще й дуже стара, їй уже понад 80 років.

Усе це не тільки зберігали у скрині, а передавали з покоління в покоління: від прабабусь — бабусям і т. ін.

Учениця. А моя бабуся знає багато прикмет. Деякі я записала. (Читає.)

Учитель. Мудрість народна — то теж великий наш скарб. І ми вдячні нашим бабусям, що вони зберегли ці скарби для нас.

 

Учні (по черзі)

 

1.    Моя бабуся, гарна й мила,

Вона найкраща від усіх людей.

І хоч вона вже трохи посивіла,

Але так щиро любить нас — дітей.

 

2.    Свою бабусю знаю

Я з давніх-давніх пір,

Її обличчя любе,

Її ласкавий зір.

Замислиться бабуся,

Зажуриться на мить

І знов, дивись, сміється,

Ласкаво гомонить.

 

3.    Дай, бабусю, поцілую

Сивину твого волосся.

Теплим диханням зігрію

Снігом вибілені коси.

Може, і на них розтане

Лоскотливий іній срібний,

Мов химерні візерунки

На замерзлій з ночі шибі.

 

4.    Богородице-мати!

О, Пречиста Діво!

Тобі дяку складати

Я беруся несміло.

 

Даруй, Матінко Божа,

Їй життя довге й миле,

Кожна днина пригожа

Додає хай їй сили!

 

Я молюся до тебе

За матусю неньку —

Зачинательку роду,

За бабусю рідненьку.

 

Хай ніколи бабуся

Наша горя не знає.

Поможи їй, молюся,

Преподобна, благаю!

5.    Любов наша до неї

Завжди світла і чиста.

Молю серцем, душею:

Будь же з нею, Пречиста!

 

Побажаєм Вам сто років жити

Без горя, сліз і без журби!

Хай з вами буде щастя і здоров’я

На многі літа, назавжди!

Учитель декламує вірш «Запрошення».

Спасибі всім за щирість

І участь у святі.

Ходіть всі до хати.

Страви наші куштувати!

З жита та пшениці

Пиріжечки смачненькі

Їх приготували наші бабусенькі!

Dounload PDF

Відгуки читачів